WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Патофізіологія системи крові - Лекція

Патофізіологія системи крові - Лекція

Лекція

Патофізіологія системи крові

Система крові містить у собі 3-компоненти: 1) органи кровотворення або гемопоезу; 2) органи кроворуйнування або гемодіерезу; 3) периферична кров (циркулююча і депонована фракції).

Численні форми патології і реактивні зміни в системі крові умовно можна об'єднати у 5-ть груп.

I. Типові форми патології і реактивних змін загального об'єму, співвідношення плазми і формених елементів крові.

II. Типові форми патології і реактивних змін у системі еритроцитів.

III. Типові форми патології і реактивних змін у системі лейкоцитів.

IV. Типові форми патології і реактивних змін у системі тромбоцитів.

V. Типові форми патології зсідаючої та протизсідаючої систем крові (порушення гемостазу).

Типові форми патології і реактивних змін загального об'єму, співвідношення плазми і формених елементів крові

Об'єм крові у дорослих людей складає 6-8 % від об'єму тіла, тобто в середньому близько 5 л. При цьому 3,5-4 л циркулює в судинному руслі (циркулююча фракція крові), а 1,5-2 л депоновано в судинах органів черевної порожнини, легень, підшкірної клітковини й інших тканин (депонована фракція). Формені елементи складають 36-48 % від загального об'єму крові, що є гематокритним показником або гематокритом.

При різних патологічних процесах, хворобах і хворобливих станах може мінятися як загальний об'єм крові, так і співвідношення її формених елементів і плазми. Виходячи із цього розрізняють: 1) Нормоволемію. 2) Гіповолемію. 3) Гіперволемію.

Нормоволемії: а) олігоцитемічна, б) поліцитемічна.

Олігоцитемічна нормоволемія характеризується нормальним загальним об'ємом крові при зменшенні кількості її формених елементів, головним чином еритроцитів, що супроводжується падінням величини гематокриту нижче 36 %.

Причинами олігоцитемічної нормоволемії найбільш часто є: а) масовий гемоліз еритроцитів, б) пригнічення гемопоезу (головним чином еритропоезу), а також в) гостра крововтрата. Прояви такого стану визначаються факторами анемії і гіпоксії.

Поліцитемічна нормоволемія характеризується нормальним загальним об'ємом крові при збільшенні числа її формених елементів, що супроводжується збільшенням гематокриту вище 48 %.

Причинамиполіцитемічної нормоволемії найбільше часто є: а) інфузії фракцій формених елементів крові (еритроцитарної, лейкоцитарної чи тромбоцитарної маси); б) хронічні гіпоксичні стани, які характеризуються поліцитемією у результаті активації еритропоезу і розвитку еритроцитозу; в) еритремія ("щира поліцитемія", чи хвороба Вакеза), що є різновидом хронічного лейкозу.

Проявляється такий стан розладами мікрогемоциркуляції у зв'язку із згущенням крові, підвищенням її в'язкості й утворенням тромбів. Це обумовлює уповільнення кровотоку (аж до стазу) у судинах мікроциркуляторного русла і зниження інтенсивності транскапілярного обміну. Крім того, значна поліцитемія, як правило, супроводжується розвитком артеріальної гіпертензії (у зв'язку з підвищенням опору викиду крові із серця і як наслідок - збільшенням його ударного об'єму).

Гіповолемії: а) нормоцитемічна (проста), б) олігоцитемічна, в) поліцитемічна, характеризуються зменшенням загального об'єму крові і, як правило, порушенням співвідношення її формених елементів і плазми.

Нормоцитемічна (проста) гіповолемія проявляється зменшенням загального об'єму крові чи її циркулюючої фракції при нормальному гематокриті (36-48 %).

Причинами нормоцитемічної гіповолемії найчастіше є гостра крововтрата, шокові стани, колапс. В останніх двох випадках нормоцитемічна гіповолемія розвивається в результаті депонування великого частини крові у венозних судинах і значному зниженні об'єму циркулюючої крові.

Прояви нормоцитемічної гіповолемії визначаються характером причини, яка її викликала (крововтрата, шок, колапс), а також включенням механізмів компенсації, спрямованих на усунення гіпоксії, тобто активацією механізмів адаптації до гострої гіпоксії.

Олігоцитемічна гіповолемія характеризується зменшенням загального об'єму крові з переважним зниженням числа її формених елементів, а також величини гематокриту нижче 36 %.

Причинами цього різновиду гіповолемії є гостра крововтрата, а також еритропенія в результаті масового гемолізу еритроцитів чи пригнічення їх утворення в кістковому мозку (апластичні чи арегенераторні стани).

Проявляється така гіповолемія розладами центрального, органно-тканинного і мікроциркуляторного кровообігу різного ступеня.

Поліцитемічна гіповолемія - стан, при якому спостерігається зниження загального об'єму крові за рахунок переважного зменшення об'єму плазми. Рівень гематокриту при цьому перевищує нормальний.

Причинами зазначеної гіповолемії найбільш часто є різні форми дегідратації, які розвиваються при повторному блюванні, діареї, поліурії, підвищенному потовиділенні, водному "голодуванні", обширних опіках.

Проявляється ознаками основної патології (гіпертермія, шок, нецукровий діабет і ін.) та розладами циркуляції крові.

Гіперволемії: а) нормоцитемічна (проста), б) олігоцитемічна, в) поліцитемічна, характеризуються збільшенням загального об'єму крові та порушенням співвідношення її формених елементів і плазми.

Нормоцитемічна (проста) гіперволемія зустрічається порівняно рідко і є результатом еквівалентного збільшення об'єму формених елементів і рідкої частини циркулюючої крові, у зв'язку з чим гематокрит залишається в рамках нормального діапазону.

Основними причинами даної гіперволемії є: а) переливання великого об'єму донорської крові, б) гострі гіпоксичні стани, в) значне фізичне навантаження, що супроводжується викидом депонованої в органах і тканинах фракції крові.

Олігоцитемічна гіперволемія (гідремія, гемодилюція) являє собою збільшення об'єму крові внаслідок переважного зростання її рідкої частини. Показник гематокриту при цьому є нижчим норми.

Причинами гідремії є: а) надлишкове надходження рідини в організм при патологічній спразі, введенні в судинне русло плазмозамінників чи плазми крові, б) зниження виведення рідини з організму у результаті зменшення екскреторної функції нирок, гіперпродукції антидіуретичного гормону.

Поліцитемічна гіперволемія характеризується збільшенням об'єму крові внаслідок переважного підвищення кількості формених елементів крові, у зв'язку з чим показник гематокриту перевищує 48 %.

Як правило, причиною зазначеної гіперволемії є хронічна гіпоксія різного походження, яка викликає гіперрегенераторний стан кісткового мозку та підвищену проліферацію клітин крові, головним чином еритроцитів, їх елімінацію у судинне русло. Такий стан спостерігається також при еритремії (хвороба Вакеза).

Усі гіперволемічні стани проявляються: 1) підвищенням серцевого викиду, 2) деяким підвищенням артеріального тиску. Довгостроково існуюча гіперволемія приводить до серцевої недостатності і розладів кровопостачання органів і тканин.

Серед станів, які супроводжуються зміною загального об'єму та співвідношення формених елементів і плазми крові, найбільше клінічне значення має крововтрата.

Крововтрата - патологічний стан, який виникає внаслідок кровотечі і характеризується складним комплексом патологічних змін і компенсаторних реакцій, спрямованих проти зменшення об'єму циркулюючої крові і гіпоксії, обумовленої зниженням дихальної функції крові.

Етіологія. Крововтрата є наслідком кровотечі - виходу крові із кровоносних судин або порожнин серця у зовнішнє середовище (зовнішня кровотеча) або в порожнини організму (внутрішня кровотеча).

Наявність крові в порожнинах організму позначається спеціальними термінами: гемоторакс (скупчення крові в плевральній порожнині), гемоперикардіум (у порожнині перикарда), гемоперитонеум (у черевній порожнині), гемартроз (у порожнині суглоба) і т.д.

Кровотечу варто відрізняти від крововиливу і гематоми. Під крововиливом розуміють вогнищеве чи дифузне просочування тканин (органів, підшкірної клітковини, м'язів) кров'ю, під гематомою - локальне скупчення крові, яке обмежене тканинами. При крововиливі і гематомі із судинного русла виходить порівняно невеликий об'єм крові і істотних розладів системного кровообігу не спостерігається. Порушення, які розвиваються в організмі визначаються в основному роллю органа чи тканини, у які відбувся крововилив чи у яких сформувалася гематома (мозок, печінка, нирки, м'язи, підшкірна клітковина).

Loading...

 
 

Цікаве