WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Захворювання нирок - Лекція

Захворювання нирок - Лекція

4) особливі форми: а) післяеклампсійний, б) радіаційний, в) спадковий.

Загальновизнаною є імунологічна концепція розвитку хронічного гломерулонефриту. Поряд з нефротоксичними і імунокомплексними механізмами певне значення в його патогенезі має гіперчутливість уповільненого типу (ІУ тип алергійних реакцій за Кумисом і Джеллом), коли імунними ефекторами виступають Т-хелпери із цитотоксичними властивостями та К-лімфоцити (кілери).

У залежності від клінічних проявів виділяють наступні його форми.

1) Латентна - проявляється ізольованим сечовим синдромом - помірною протеїнурією, гематурією. У частини хворих спостерігаються набряк і транзиторна артеріальна гіпертензія.

2) Гіпертонічна - характеризується стійким підвищенням артеріального тиску, набряками, гематурією, протеїнурією, циліндрурією і лейкоцитурією.

3) Нефротичахарактеризується значним набряковим синдромом, вираженою протеїнурією і циліндрурією, характерними змінами в крові (гіпопротеїнемія, гіперліпідемія).

4) Змішана (нефротично-гіпертонічна) - характерні набряк і гіпертензія, такі зміни сечі, як і при нефротичній формі, але без характерних змін у крові.

Пієлонефрит- інфекційно-запальне захворювання слизової оболонки сечових шляхів і паренхіми нирок з переважним ушкодженням інтерстиціальної тканини.

Захворювання виникає у зв'язку: а) з занесенням збудника інфекції в нирки гематогенним (низхідним) шляхом із вогнищ запалення (карієс, пародонти, фарингіт, тонзиліт) або б) поширенням його у висхідному напрямку по сечових шляхах при циститах, уретритах, кольпітах і т.і..

Збудниками найчастіше є кишкова паличка, коки.

Виникненню захворювання сприяють різні умови: а) які викликають застій сечі (звуження, закупорка сечоводів, аденома простати), б) порушення трофіки сечових шляхів, в) загальні захворювання, які знижують реактивність організму (цукровий діабет, атеросклероз, ожиріння, хронічна інтоксикація та ін.).

Починається пієлонефрит як гостре захворювання, що у більшості випадків (крім випадків повного видужання) через латентну, бідну симптомами фазу переходить у хронічну форму, що закінчується зморщуванням і недостатністю нирок.

Клінічне протікання пієлонефриту характеризується ознаками важкого інфекційного процесу, що проявляється: а) вираженою інтоксикацією (особливо в гострій стадії); б) розвитком артеріальної гіпертензії, в) помірно вираженими набряковим синдромом; г) анемією; д) сечовим синдромом (поліурія, у пізній стадії – олігурія; полакіурія - часті сечовипускання; гіпостенурія, у заключній стадії – ізостенурія; лейкоцитурія; гематурія; помірна протеїнурія; циліндрурія).

Пієлонефрит характеризується порушенням клубочково-канальцевої рівноваги, коли канальцеві дисфункції значно переважають клубочкові, особливо в початкових стадіях захворювання.

Про це свідчать: а) зниження здатності нирок концентрувати сечу внаслідок порушення процесу реабсорбції, б) ранній і важкий канальцевий ацидоз, зв'язаний з порушенням ацидо- і амоніогенезу, в) синдром втрати солей, в основі якого лежить різке зниження реабсорбції іонів Na+, K+ і Ca2+.

Як наслідок зазначених розладів розвиваються небезпечні для життя порушення водно-електролітного обміну і кислотно-лужної рівноваги.

Прогресування захворювання супроводжується наростанням описаних порушень і розвитком хронічної недостатності нирок.

Нирково-кам'яна хвороба. Обумовлена утворенням каменів у паренхімі нирок і в сечопровідних органах (ниркових чашечках, нирковій мисці, сечоводі, сечовому міхурі).

У е т і о л о г і ї нирково-кам'яної хвороби мають значення наступні фактори:

1) Якісний склад води і їжі, режим вживання напилків і їди, від яких залежать: а) рН сечі, б) величина діурезу, в) концентрація в сечі конкрементутворюючих солей, г) речовин, які забезпечують їхню розчинність і стабільний стан.

Вважають, що споживання сильно мінералізованої, твердої питної води з великим вмістом солей кальцію, недостатком у їжі білків, вітамінів групи В (особливо піридоксину) сприяють утворенню каменів у нирках.

2) Інфекції сечових шляхів. а) внаслідок зрушення реакції сечі в лужну сторону, на фоні чого відбувається осадження кристалів фосфатів (уролітіазна дія деяких бактерій); б) спостерігається зниження поверхневого натягу між сечею і слизовою оболонкою сечових органів у місцях її ушкодження; в) утворення в ушкоджених місцях фібрину, клітинного детриту, згустків крові, що можуть служити кристалізаційними центрами; г) зниження колоїдної стабільності сечі внаслідок обумовленого пієлонефритом порушення ниркової екскреції ряду речовин - сечовини, лимонної кислоти, кальцію, фосфатів і ін.

3) Жаркий і сухий клімат,або робота в гарячих цехах. Такі умови викликають значну втрату організмом рідини при потінні і підвищення внаслідок цього щільності сечі. Це сприяє більш частому виникненню нирково-кам'яної хвороби у визначених географічних районах і в людей відповідних професій.

4) Ендокринні захворювання (наприклад, первинний гіперпаратіреоз).

5) Хвороби обміну речовин (цистиноз, оксалоз, гіперкальціурія, гіпергліцинемія та ін.).

6) Спадково обумовлені канальцеві синдроми, які характеризуються порушенням реабсорбції амінокислот (цистину, гліцину й ін.).

До складу каменів входять: а) солі щавелевої кислоти (оксалати), б) фосфорної кислоти (фосфати), в) сечової кислоти (урати), в) вуглецевої кислоти (карбонати), г) цистин, ксантин. Частіше склад каменів має змішаний характер.

У вираженій формі нирково-кам'яна хвороба характеризується: а) приступами ниркової коліки, причиною яких є гостра затримка сечі, викликана механічною закупоркою і спазмом ниркової миски і сечоводу, що веде до подразнення нервових закінчень; б) гематурією, яка виникає внаслідок ушкодження сечових шляхів; в) гарячкою, г) лейкоцитозом.

Ускладненням хвороби є приєднання інфекції і розвиток внаслідок цього: а) калькульозного пієлонефриту, б) абсцесу нирки, в) інфікованого гідронефросу і т.і. У цих випадках обов'язковим симптомом є піурія (наявність гною в сечі).

Наявність 2 складових частин у структурі каменів (неорганічної і органічної) покладено в основу кристалізаціїнної і колоїдної теорій їхнього утворення.

- У відповідності кристалізаційної теорії, утворення каменів відбувається згідно принципів кристалізації, а утворення їх органічної матриці (на її частку приходиться 2-3% сухої маси) є додатковим процесом.

- Прихильники колоїдної теорії первинним процесом при утворенні каменів вважають формування органічної матриці, а кристалізацію на ній сечових солей розглядають як вторинний процес.

Так чи інакше для здійснення кристалізації необхідне зниження стабільності конкрементутворюючих солей у сечі: а) підвищення їхньої концентрації необхідно тільки на початкових етапах кристалізації. б) в подальшому домінуючу роль у патогенезі нирково-кам'яної хвороби здобувають фактори, що знижують розчинність солей, навіть при їх нормальній концентрації.

До таких факторів належать:

1) зниження в сечі вмісту солюбілізаторів (сечовини, креатиніну, гіпурової кислоти, ксантину, хлориду натрію, цитратів, магнію), які в нормі підтримують розчинений стан конкрементутворюючих солей;

2) зниження в сечі вмісту речовин - інгібіторів кристалізації (неорганічного пірофосфату, іонів цинку, марганцю, кобальту та ін.);

3) зниження в сечі рівня комплексоутворювачів (іонів магнію і цитратів), які в нормі утворюють розчинні комплексні сполуки;

4) поява в сечі мукопротеїдів, піровиноградної кислоти, сульфаніламідів, продуктів колагену, еластину, які створюють умови для швидкої кристалізації солей у насиченому розчині.

Гостра ниркова недостатність (ГНН) - складний симптомокомплекс, основою якого є раптове припинення екскреторної функції нирок, що призводить до накопичення у крові продуктів азотистого обміну, порушення водно-електролітного балансу та кислотно-лужної рівноваги.

Етіологія ГНН пов'язана із дією: 1) внутрішньониркових і 2) позаниркових факторів.

1) Внутріниркові фактори ГНН: а) гострий гломерулонефрит, б) пієлонефрит, в) тромбоз і емболія ниркових судин, г) видалення однієї єдиної нирки (аренальна ГНН).

2) Позаниркові фактори ГНН: а) шок і колапс; б) гемолітичні і міолітичні стани (переливання несумісної крові, масивне роздавлення тканин, опіки); в) зневоднення організму; г) екзогенна й ендогенна інтоксикації (солями важких металів, оцтовою кислотою, хлороформом, грибною і зміїною отрутами, при токсикозі вагітних, діабетичній комі); д) алергічні стани; е) порушення виділення сечі внаслідок непрохідності сечоводів чи сечівника.

Патогенез ГННпов'язаний із трьома групами факторів:

1) порушенням кровообігу в нирках, яке обумовлюється: а) гіповолемією, б) спазмом аферентних артеріол, в) ДВЗ-синдромом і є причиною тимчасової ішемії нирок із зниженням фільтраційного тиску і клубочкової фільтрації.

Loading...

 
 

Цікаве