WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Запалення - Лекція

Запалення - Лекція

Розрізняють первинний та вторинний ацидоз.

Первинний ацидоз виникає в перші 30 хв. внаслідок деполімеризації основної інтерстиціальної речовини і звільнення карбоксильних та сульфатних груп. Вторинний ацидоз розвивається пізніше і обумовлений порушенням обміну речовин в ділянці запалення. До його виникнення мають відношення: а) накопичення молочної кислоти (активація гліколізу), б) вихід з пошкоджених клітин недоокислених продуктів циклу Кребса (три- та бікарбонових кислот), в) звільнення амінокислот в результаті гідролітичного розщеплення тригліцерідів, фосфоліпідів, білків, АТФ, г) зростання в тканинах іонів Н+ з розвитком гіперіонії, г) звільнення вільних жирних кислот, їх неповне окислення з утворенням кетонових сполук (ацетооцтової, бетаоксимасляної кислот, ацетону), в результаті виникнення гіперкетонемії, д) виснаження лужних буферних систем (бікарбонатної, фосфатної, білкової) клітин і міжклітинної рідини

Крім того в ділянці запалення розвивається гіперосмія та гіперонкія.

Гіперосмія - збільшення осмотичного тиску в ділянці запалення пов'язане із: а) ферментативним і не ферментативним розщепленням макромолекул глікогену, глікозаміногліканів, протеогліканів; б) підсиленням в умовах ацидозу гідролізу солей і сполук неорганічного походження; в) надходженням із зруйнованих клітин осмотичноактивних речовин, зокрема іонів К+, а також його вивільненням із складу внутріклітинних білків в результаті їх протеолізу. Таке явище веде до значної переваги іонів К+ над іонами Са2+ (дисіонія).

Гіперонкія - збільшення онкотичного тиску у зоні запалення, що обумовлюється: а) надходженням білків в тканину з крові в процесі ексудації (плазменне джерело), б) надходженням великих білкових молекул на більш дрібні під дією лізосомальних ферментів (тканинне джерело).

Вищевідмічені зміни супроводжуються: 1) порушенням електрофізіологічних процесів у клітинах, зниженням їх поверхневого заряду, розладами елекрогенезу збудливих клітин; 2) зменшенням поверхневого натягу клітинних мембран, що веде до підвищення рухливості клітин, виникнення у них псевдоподій; 3) змінами колоїдного стану цитозолю і міжклітинної речовини, що потенціює міграцію фагоцитів із судин в ділянку запалення і далі – об'єкта фагоцитозу.

Отже для запалення характерно: гіперіонія (ацидоз), дисіонія, гіперосмія, гіперонкія і гіперкетонемія.

1) Всі ці явища лежать в основі виникнення набряку (tumor) - затримка рідини в ділянці запалення.

2) Почервоніння (rubor) пов'язана з розвитком артеріальної, а потім і венозної гіперемії.

3) Підвищення місцевої температуги (calor) обумовлено підвищенням інтенсивності катаболічних процесів в ділянці запалення, а також артеріальною гіперемією, під час якої в запальну тканину потрапляє багато теплої артеріальної крові.

4) Біль (dolor) виникає внаслідок подразнення чутливих нервових закінчень медіаторами запалення, кислими продуктами ацидозу і гіперосмії, а також їх механічним подразненням набряковою рідиною.

5) Порушення функції (functio leasa) виникає внаслідок пошкодження і загибелі клітин.

Загальні прояви запалення.

1) Лихоманка.Розвивається в наслідок виділення нейтрофілами і макрофагами так званих лейкоцитарних пірогенів (інтерлейкін-1).

2) Лейкоцитоз. Характеризується абсолютним збільшенням кількості нейтрофілів в периферичній крові (нейтрофільоз) і зсувом лейкоцитарної формули вліво. В основі цієї реакції лежить вихід лейкоцитів з резервного пулу червоного кісткового мозку у кров (дія інтерлейкіна-1 і фактора некрозу пухлин), а також стимуляція лейкопоезу під впливом колонієстимулюючого фактора.

3) Підвищення кількості "білків гострої фази запалення" в крові.

"Білки гострої фази запалення" ("реактанти гострої фази") – це білки, концентрація яких в плазмі крові при гострому запаленні збільшується більш як на 50%. Вони утворюються головним чином в печінці під впливом: а) продуктів, які потрапляють в кров з ділянки запалення (продукти альтерації); б) інтерлейкіну-1 макрофагального походження.

На даний час відомо більш як 10 "білків гострої фази запалення". Всі вони головним чином мають захисне значення. До них відносяться: 1) інгібітори протеаз (орозомукоїд, α-антитрипсин); 2) антиоксиданти (гаптоглобін, церулоплазмін); 3) імуноглобуліни і антитілоподібні речовини (антитіла, С-реактивний білок).

4) Збільшення швидкості зсідання еритроцитів (ШОЕ). Це пов'язано із збільшенням кількості грубодисперсних білків (глобулінів, фібріногену) в плазмі крові, в результаті чого зменшується поверхневий від'ємний заряд еритроцитів і вони легко агрегують.

5) Інтоксикація. Обумовлена поступленням в кров продуктів альтерації з запальної тканини.

Значний вплив на протікання запалення мають гормони.

За механізмами впливу, гормони поділяються на: 1) прозапальні (підсилюють запалення) і 2) протизапальні (ослаблюють запалення).

Прикладом прозапальних гормонів є мінералокортикоіди (альдостерон та інші). Під їх впливом значно підвищується проникність судинної стінки, в результаті чого збільшується ексудація.

Найбільш важливими протизапальними гормонами є глюкокортикоїди. В високих (лікувальних) дозах вони викликають депресію гена, який кодує структуру особливого білка – ліпокортину.

Ліпокортин є внутрішньоклітинним інгібітором фосфоліпази А2, пригнічення якої має 2-а важливих наслідки: 1) зменшення утворення лізофосфоліпідів, в результаті чого знижуються явища альтерації за рахунок стабілізації клітинних мембран; 2) зменшення утворення арахідонової кислоти і її похідних (простагландинів, тромбоксану, простацикліну, лейкотрієнів). У зв'язку з цим відбувається зменшення ексудації і еміграції лейкоцитів, зменшення порушень мікроциркуляції. Глюкокортикоїди, пригнічуючи процеси клітинного поділу і біосинтезу білків, зменшують також явища проліферації в ділянці запалення.

Види запалення.

Однаковий прояв альтерації, ексудації і проліферації спостерігається при класичній формі запалення. У випадках переваги альтеративних процесів розвивається некротичне запалення. Розрізняють також ексудативний і проліферативний типи запалення у відповідності із перевагою проявів того чи іншого процесу.

За характером перебігу, як відмічалося у попередній лекції, запалення може бути гострим і хронічним.

Гостре запалення триває від декількох днів до декількох тижнів. Характеризується інтенсивною запальною реакцією, у якій переважають альтеративні або судинно-ексудативні процеси.

Хронічне запалення – в'ялий, тривалий процес, у якому, як правило переважають дистрофічні і проліферативні явища.

Теорії запалення.

нутрітивна теорія Вірхова: пояснює запалення таким чином: частина клітин при запаленні руйнуються, звільнюються з клітин продукти розпаду, які стимулюють розмноження других клітин. Там, де альтерація, там проліферація.

судинна теорія Конгейма: згідно неї в зоні запалення відбуваються судинні реакції (порушення мікроциркуляції), завдяки яким лейкоцити з крові емігрують в зону запалення.

паразитарна теорія Мечнікова: без лейкоцитів нема запалення, лейкоцит – невід'ємний атрибут запалення. При гострому запаленні в зону запалення емігрують нейтрофіли, при хронічному – моноцити. Наприклад: на верхівці зуба утворилась гранульома – це хронічний процес, в її утворенні приймають участь моноцити.

фізико-хімічна Шаде: в зоні запалення виникають складні фізико-хімічні зміни у вигляді ацидозу, дисіонії (гіпертонії), які лежать в основі запалення. При гострому запаленні рН низьке, може = 6,5; при хронічному – 7,0-7,2 (в N – 7,34). Якщо є запалення є ацидоз.

біохімічна Менхена: в зоні запалення утворюються біологічно активні речовини біохімічним шляхом. Ці речовини названі медіаторами запалення. Без медіаторів запалення – нема запалення.

Loading...

 
 

Цікаве