WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Запалення - Лекція

Запалення - Лекція

Мігруючи в тканину, лейкоцити долають два бар'єри капілярної стінки: 1) ендтелій і 2) базальну мембрану. Нейтрофіли і макрофаги проникають через ендотелій в місці міжендотеліоцитних контактів. Спершу вони утворюють псевдоподії які заходять в щілину між сусідніми ендотеліоцитами і розсувають їх.

Подолання базальної мембрани обумовлено двома механізмами: 1) через явище тіксотропії – при контакті нейтрофіла з базальною мембраною її колоїди переходять із стану геля в стан золя (відбувається розрідження базальної мембрани); нейтрофіл легко проникає через золь, після чого він знов перетворюється в щільний гель; 2) нейтрофіли продукують нейтральні протеази (еластазу, колагеназу), які руйнують волоконні компоненти базальної мембрани.

Процес переходу лейкоцитів через судинну стінку триває 2-12 хвилин.

Про значення адгезії для здійснення міграції і захисних функцій лейкоцитів свідчать 2-а відомих у людей синдроми вродженого дефіциту адгезії лейкоцитів (ДАЛ): 1) ДАЛ-1 обумовлений дефіцитом інтегринів, 2) ДАЛ-2 - дефіцитом вуглеводних лігандів. В обох випадках у таких людей порушуються механізми запалення, що веде до частих інфекцій, незважаючи на високий рівень вмісту лейкоцитів у периферичному кровообігу.

У міграції лейкоцитів особливу роль відіграють речовини - хемоатрактанти, які: а) активують лейкоцити, б) мобілізують їх внутрішньоклітинні рухові органели, в) викликають позитивний хемотаксис - пересування лейкоцитів в напрямку своєї найбільшої концентрації.

Властивостями хемоатрактантів володіють деякі речовини екзогенного походження. Вони входять до складу бактерій: а) ліпополісахариди клітинних мембран грамвід'ємних бактерій, б) пептиди бактерій.

Сильними ендогенними хемоатрактантами є: а) компоненти комплементу С3а і С5а, б) лейкотрієн В4, в) фактор активації тромбоцитів (ФАТ), г) хемокіни (низькомолекулярні білки, які синтезуються різними клітинами із зони запалення):

- інтерлейкін-8 (ІЛ-8) - хемоатрактант для нейтрофілів,

- МСР-1 (monocyte chemotactic protein) - хемоатрактант для моноцитів,

- лімфотактин - хемоатрактант для лімфоцитів, зокрема для натуральних кілерів.

Головне завдання лейкоцитів в зоні запалення – фагоцитоз мікроорганізмів і продуктів розпаду пошкоджених клітин.

Вперше дослідження еміграції лейкоцитів описав І.Мечніков. Спочатку в пошкоджену тканину виходять полінуклеарні фагоцити (нейтрофіли). Вони знешкоджують мікроорганізми, які викликають пошкодження тканин. Потім в ділянку запалення виходять мононуклеарні фагоцити (моноцити), які фагоцитують не тільки мікроорганізми, а і зруйновані клітини. На останньому етапі, особливо при імунному запалені, в тканинну надходять лімфоцити.

Головне завдання лейкоцитів в зоні запалення – фагоцитоз мікроорганізмів і продуктів розпаду пошкоджених клітин.

Фагоцитоз

У фагоцитозі розрізняють наступні стадії: 1. Зближення. 2. Прилипання. 3. Поглинання. 4. Переварювання.

І) Фаза зближення, називається ще хемотаксисом (описана І.І.Мечні-ковим).

Хемотаксис фагоцитів виникає під дією речовин, які отримали назву хемотаксинів або хемоатрактантів, які: а) активують лейкоцити, б) мобілізують їх внутрішньоклітинні рухові органели, в) викликають позитивний хемотаксис - пересування лейкоцитів в напрямку своєї найбільшої концентрації.

Розрізняють: а) екзогенні і б) ендогенні хемотаксини.

Екзогенними є: а) бактеріальні ліпополісахариди (ендотоксини), б) продукти руйнування бактеріальних стінок (пептиди бактерій).

Ендогенні хемотаксиси утворююся в самому організмі. Серед них найбільше значення мають:а) побічні продукти активації комплементу (СЗа, З5а), б) лейкотрієн В4, в) фактор активації тромбоцитів (ФАТ), г) цитокіни, серед яких:

- ІЛ-1, ІЛ-8 - хемоатрактанти для нейтрофілів,

- МСР-1 (monocyte chemotactic protein) - хемоатрактант для моноцитів,

- лімфотактин - хемоатрактант для лімфоцитів, зокрема для натуральних кілерів.

М е х а н і з м хемотаксису. Хемоатрактанти активують фосфоліпазу А2, яка збільшує проникність клітинної мембрани для Са2+. Кальцій проникає у клітину із міжклітинного простору і викликає скорочення рухових білків: актину і міозину. Таке явище має значення для пересування клітини.

2) Фаза прилипання.

Прилипання фагоцита до об'єкта фагоцитозу забезпечується: а) нерецепторними і б) рецептороопоседкованими механізми.

Нерецепторними механізмами є електростатична і гідрофобна взаємодія поверхні фагоцита з об'єктом фагоцитозу. Оскільки поверхневий заряд фагоцитів негативний, тому до них добре прилипають позитивно заряджені частинки. Так само добре прилипають і частинки з гідрофобними поверхнями. Катіонні білки міняють заряд мікроорганізмів з "-" на "+" і цим самим проявляють бактерицидний вплив.

Рецептороопосередковані механізми обумовлюються існуванням на поверхні фагоцитів спеціальних рецепторів для молекул, які входять до складу мікробної стінки (наприклад для вуглеводню зімозану), або для молекул, які з'являються на поверхні власних нежиттєздатних клітин зони запалення. В більшості ж випадків прилипання лейкоцитів до мікроорганізмів здійснюється за участю так званих опсонінів - сивороткових білків, які попадають в зону запалення разом з ексудатом. Опсоніни - речовини, які сприяють прилипанню бактерій і корпускулярних антигенів до фагоцитів і стимулюють у такий спосіб фагоцитоз. Адсорбція опсонінів на поверхні бактеріальних клітин і корпускулярних антигенів одержала назву опсонізації.

Серед опсонінів найбільше значення для фагоцитозу мають: а) антитіла (IgG) і б) проміжні продукти активації комплементу, зокрема С3b. Їх опсонізуючий ефект зв'язаний з наявністю на поверхні мононуклеарных фагоцитів спеціальних рецепторів до Fc-фрагмента Ig і рецепторів до С3b.

Крім того, властивостями опсонінів володіють С-реактивний білок, фібронектин, лізоцим, катіонні білки, тафтсин

Лізоцим руйнує шар мукополісахаридів у мікроорганізмах, і тим самим проявляє бактерицидний вплив.

Тафтсин (тетрапептид), синтезується в селезінці й активується на клітинній мембрані.

3) Фаза поглинання передбачає наступні процеси: а) Інвагінація плазматичної мембрани фагоцита в місці її контакту з об'єктом фагоцитозу або утворення цитоподій, які огортають об'єкт. б) Утворення оточеною мембраною фагосоми, яка містить об'єкт фагоцитозу. в) Злиття фагосоми з лізосомами, у результаті чого утворюється фаголізосома.

4) Фаза переварювання передбачає: а) Знищення (вбивання) бактерій - внутрішньоклітинний цитоліз, який здійснюється за допомогою бактерицидних систем фагоцитів. б) Власне переварювання - гідроліз компонентів убитих бактерій за допомогою гідролітичних ферментів лізосом.

Якщо лейкоцити фагоцитують живі мікроорганізми, то спершу вони повинні бути вбиті. В лейкоцитах діють 2-а бактерицидних механізми: а) перший - залежить від кисню і б) другий - не залежить від кисню.

Перший механізм пов'язаний із утворенням активних метаболітів О2. Продукція цих речовин, зокрема Н2О2, розпочинається зразу ж після контакту лейкоцита із опсонізованим мікрорганізмом. Якраз у цей час лейкоцити, які у звичайних умовах використовують енергію гліколізу, починають підсилено поглинати О2, що пояснюється терміном "респіраторний вибух". В результаті такого процесу утворюється висока концентрація бактерицидних радикалів.

Ще однією бактерицидною системою є система мієлопероксидази, яка розташовується в азурофільних цитоплазматичних гранулах.

Активація мієлопероксидазної системи фагоцитів відбувається за наступною схемою:

Loading...

 
 

Цікаве