WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Екстремальні стани - Лекція

Екстремальні стани - Лекція

Гемодинамічна ланка на стадії декомпенсації здобуває ключове значення, яке обумовлене: 1) прогресуючим порушенням функції серця, розвитком недостатності його скорочувальної діяльності, а також аритмій; 2) тотальним зниженням тонусу резистивних та ємнісних судин, що усуває адаптаційний феномен централізації кровообігу і веде до зниження АТ до 60-40 мм рт.ст., що чревате припиненням процесу фільтрації в клубочках нирок і розвитком уремії; 3) подальшим зниженням ОЦК і підвищенням в'язкості крові в зв'язку з виходом рідкої частини крові в міжклітинний простір; 4) розвитком дисбалансу концентрації чи активності факторів зсідаючої, протизсідаючої і фібринолітичної систем.

Розлади геодинаміки проявляються: а) тотальною гіпоперфузією органів і тканин; б) істотними розладами мікроциркуляції; в) капіляротрофічною недостатністю; г) виникненням ДВЗ-синдрому, ішемії тканин, дистрофічних змін в органах і тканинах, некрозу тканин, геморагій в них.

Гіпоксична ланка обумовлюється: 1) системними розладами гемодинаміки; 2) гіповентиляцією легень; 3) зменшенням ОЦК; 4) порушенням функції нирок; 5) розладами обміну речовин.

У таких умовах збільшуються розлади обміну речовин, накопичуються продукти порушеного метаболізму і ще більш пригнічуються функції органів і тканин. Розвивається некомпенсований ацидоз.

Токсемічна ланка характеризується: 1) збільшенням вмісту в крові й інших біологічних рідинах продуктів порушеного метаболізму і фізіологічно активних речовин (молочної і піровиноградної кислот, жирних кислот, поліпептидів, біогенних амінів; 2) нагромадженням у крові сполук: а) ферментів, денатурованих білків, іонів, різних включень, які звільнюються із ушкоджених і зруйнованих кліток; б) індолів, фенолів, скатолів, сечовини, сечової кислоти, які накопичуються в організмі в зв'язку з недостатністю функцій печінки і нирок.

Зазначені речовини значно збільшують ушкодження органів.

Метаболічна ланка на стадії декомпенсації проявляється: 1) домінуванням процесів катаболізму білків, ліпідів, вуглеводів, складних їхніх сполук (ЛП, глікопротеїнов, фосфоліпідів і ін.); 2) мінімізацією інтенсивності обміну речовин і пластичних процесів у клітинах; 3) гіпергідратацією клітин; 4) нагромадженням у біологічних рідинах недоокислених речовин (молочної, піровиноградної кислот, КТ і ін.); 5) збільшенням у тканинах рівня продуктів ліпопероксидації.

Клітинна ланка характеризується: 1) наростаючим пригніченням активності ферментів і життєдіяльності клітин; 2) ушкодженням і руйнуванням клітинних мембран; 3) порушеннями міжклітинних взаємодій.

У цілому недостатність функцій органів і тканин, гіпоксія, токсемія, грубі розлади обміну речовин, ушкодження клітин обумовлюють значні відхилення від норми життєвоважливих параметрів гомеостазу, що проявляються: 1) артеріальною гіпотензією і колапсом; 2) значним зниженням показників рО2 і рН; 3) збільшенням осмолярності плазми крові; 4) наростаючим пригніченням життєдіяльності організму в цілому.

Коматозні стани

Коматозні стани, що виникають при різних патологічних процесах, можна розділити на наступні групи.

Нейрогенні - обумовлені первинним ушкодженням ЦНС: коми при інсультах, черепно-мозковій травмі, епілепсії, запаленні і пухлинах головного мозку і його оболонок.

Обумовлені порушенням газообміну: 1) гіпоксичні - зв'язані з недостатнім надходженням кисню ззовні (удушення) чи порушенням транспорту кисню при важких гострих розладах кровообігу й анеміях; 2) респіраторні - обумовлені гіпоксією, гіперкапнією і ацидозом унаслідок значних порушень легеневого газообміну при дихальній недостатності.

Обумовлені порушенням метаболізму при недостатній чи надлишковій продукції гормонів: 1) діабетична, 2) гіпотиреоїдна, 3) гіпокортикоїдна, 4) гіпопітуітарна, 5) тиреотоксична, 6) гіпоглікемічна.

Токсогенні коми, зв'язані з ендогенною інтоксикацією при токсикоін-фекціях, недостатності печінки і нирок (печінкова, уремічна коми), чи панкреатиті з впливом екзогенних отрут (коми при отруєннях, у тому числі алкоголем, ФОС і т.д.).

Первинно обумовлені утратою води, електролітів і енергетичних речовин: 1) гіпонатріємічна - при синдромі неадекватної продукції АДГ, 2) хлоргідропенічна - розвивається у хворих із значною блювотою, 3) алімен-тарно-дистрофічна, чи голодна.

Коматозні стани характеризуються насамперед порушенням свідомості. Ступінь порушення свідомості нерідко відіграє визначальну роль у завершенні багатьох захворювань і патологічних процесів. Тому визначення стану свідомості - один з основних моментів при обстеженні хворого, особливо в екстрених ситуаціях.

При коматозних станах відбувається пригнічення свідомості.

Пригнічення свідомості - непродуктивні форми порушення свідомості, що характеризуються дефіцитом психічної активності зі зниженням рівня бадьорості, виразним пригніченням інтелектуальних функцій і рухової активності.

Для визначення ступеня пригнічення свідомості добре себе зарекомендувала так звана шкала Глазго (шотландська шкала). Оцінка ступеня пригнічення свідомості виробляється в балах. Наприклад, при 8 балах і вище пацієнт має гарні шанси на поліпшення; менш 8 - ситуація, що загрожує життю;

3-5 - дуже ймовірний летальний результат (особливо якщо виявлені фіксовані зіниці).

Класифікація. У вітчизняній практиці для оцінки рівня свідомості застосовують наступну класифікацію:

Ясна свідомість.

Оглушення - стан обмеженої бадьорості, сонливість: а) помірне (I), б) глибоке (II). При оглушенні відзначається: 1) збереження свідомості на фоні різного ступеня порушення послідовності, логічності і ясності мислення (сплутаність свідомості); 2) гіподинамія; 3) дезорієнтованність у ситуації; 4) підвищена сонливість (сомнолентність).

Сильні подразники (звуковий, світловий, больовий) лише тимчасово виводять пацієнта зі стану оглушення. Стан оглушення нерідко передує сопору.

Сопор - стан ареактивності, з якого хворий виводиться тільки на короткий час при інтенсивній повторній стимуляції. Характеризується загальним гальмуванням психічної активності, значним пригніченням свідомості (але не повною її втратою! [на відміну від коми]), утратою довільних рухів, при збереженні рефлексів (на відміну від коми) на сильні звукові, світлові і больові подразники, що виражається короткочасними руховими реакціями, стогоном, рухом мімічних м'язів.

Нерідко сопор вважають етапом розвитку коми, що передує утраті свідомості (тобто розвитку власне коми).

Кома - стан ареактивності, з якого хворого неможливо вивести шляхом стимуляції, при глибокій комі можуть бути відсутні навіть примітивні захисні рефлекси: а) помірна (I), б) глибока (II), в) позамежна (III).

Порушення свідомості можуть бути короткочасними чи тривалими, легкими чи глибокими. Короткочасна утрата свідомості спостерігається при непритомностях, тоді як при епілептичних припадках вона може тривати трохи довше, а при забої головного мозку - іноді кілька годин. Тривала утрата свідомості спостерігається при важких інтракраніальних ушкодженнях чи метаболічних розладах.

• Від різних видів порушення і утрати свідомості необхідно відрізняти ступор. При ступорі свідомість не втрачається. Ступор - стан, що характеризується повною нерухомістю, ослабленням чи відсутністю реакцій на зовнішні звукові, світлові і больові подразники на фоні збереженої свідомості. Ступор часто розвивається в пацієнтів із психічними (наприклад, при шизофренії), а також з важкими соматичними (наприклад, при вираженому синдромі мальабсорбції) захворюваннями. Ступор спостерігається також при ряді депресивних станів (наприклад, після втрати близької людини) і сильних психогенних травмах, що розвиваються при дії різних екстремальних факторів.

Етіологія ком. Кому викликають різні фактори, які прийнято поділяти на: 1) екзогенні й 2) ендогенні. Вони можуть бути: а) інфекційними і б) неінфекційними.

Екзогенні фактори – це патогенні агенти навколишнього середовища, як правило, надзвичайної сили, токсичності чи руйнівного характеру, зокрема: 1) травматичні фактори (електричний струм, механічна травма голови); 2) термічні впливи (перегрівання, сонячний удар, переохолодження); 3) значні коливання барометричного тиску (гіпо- і гіпербарія); 4) нейротропні токсини (алкоголь і його сурогати, етиленгліколь, токсичні дози наркотиків, седативні, барбітурати й ін.); 5) інфекційні агенти (нейротропні віруси, ботулічний і правцевий токсини, збудники малярії, черевного тифу, холери); 6) екзогенна гіпоксія й аноксія; 7) великі дози проникаючої радіації.

Ендогенні фактори є результатом важких розладів життєдіяльності організму при несприятливому перебігу різних хвороб і хворобливих станів, коли виникають значні відхилення від норми життєвоважливих параметрів і констант, при надлишку чи дефіциту субстратів обміну речовин чи кисню в організмі. Ними є, зокрема: 1) патологічні процеси в мозку (ішемія, інсульт, пухлина, абсцес, набряк і т.п.); 2) недостатність кровообігу (гіпоксія мозку); 3) дихальна недостатність (гіпоксія мозку при астматичному статусі, асфіксії, набряку легень); 4) патологія системи крові (масований гемоліз еритроцитів, виражена анемія); 5) ендокринопатії (гіпоінсулінізм, гіпо- і гіпертиреоїдні стани, наднирникова недостатність); 6) печіночна недостатність; 7) порушення системи травлення (синдром мальабсорбції, кишкова аутоінтоксикація чи аутоинфекція); 8) ниркова недостатність; 9) коматозні стани розвиваються в ряді випадків при важкому прогресуючому перебігу колапсу і шоку.

Loading...

 
 

Цікаве