WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гарячка - Лекція

Гарячка - Лекція

Найбільш швидко екзогенна гіпертермія розвивається при поєднанні посиленого притоку тепла ззовні з перешкодами тепловіддачі.

Екзогенна гіпертермія за механізмом розвитку немає нічого спільного із гарячкою: гарячка створюється самим організмом, гіпертермія – всупереч йому.

Ендогенна гіпертермія – утворення надлишкового тепла в організмі. За етіологією і патогенезом розрізняють 3 групи ендогенних гіпертермій:

1) Гіпертермії пов'язані із порушеннями центру терморегуляції: а) пошкодження центру терморегуляції при травмах головного мозку, енцефалітах, порушеннях мікроциркуляції в гіпоталамусі, набряку мозку, гіпоксії, іонних та метаболічних порушеннях, б) активації стимулюючої дії кори головного мозку на центри терморегуляції при істерії, психічних захворюваннях, які супроводжуються нервовим збудженням, сильному хвилюванні, стресі, при вживанні психомоторних стимуляторів типу кофеїну, фенаміну.

2) Гіпертермії пов'язані із підвищенням теплоутворення, не обумовленому перебудовою центру терморегуляції. Спостерігається при: а) посиленні скорочувального м'язового термогенезу при дуже інтенсивній м'язовій роботі у поєднанні із умовами, які затрудняють тепловіддачу, б) патологічному м'язовому термогенезі при корчах, які викликаються правцевим токсином, стрихніном та іншими судомними препаратами; в) злоякісній гіпертермії при дачі наркозу на фоні дії антиполяризуючих міорелаксантів, що супроводжується ригідністю м'язів, різким підсиленням метаболізму і розвитком ацидозу (при такому стані to може піднятися до 44оС, а смерть наступає у 80-95% від фібриляції шлуночків, набряку легень і розвитку ДВЗ-синдрому), г) підвищенні основного обмінупри тиреотоксикозі, коли to частіше субфебрильна, але при так званному тиреоїдному "штормі" може досягати 41оС, д) розладах процесів окисного фосфорилювання із збільшенням утворення вільного тепла при феохромоцитомі.

3) Гіпертермії пов'язані із зменшенням тепловіддачі, не обумовленої перебудовою центру терморегуляції, що можливе при: а) зменшенні потовиділення при отруєннях холінолітиками (атропіном, скополаміном), б) вираженому спазмі судин шкіри під впливом гіперадреналемії при феохромоцитомі чи при передозуванні адреноміметиків.

Таким чином, гарячка відрізняється від гіпертермії:

1) За причинним фактором: а) при гарячці - пірогени різного походження, б) при гіпертермії – зовнішні і внутрішні фактори, які не стимулюють утворення пірогенів.

2) За формуванням реакції у філогенезі: а) гарячка розвивається тільки у гомойотермних, б) гіпертермія – у пойкілотермних і гомойотермних.

3) За формуванням реакції в онтогенезі: а) повноцінна гарячка може виникати в кінці 1-го року життя, б) гіпертермія виникає у любому віці.

4) За симптомами: а) при гарячці залежать від стадії, б) при гіпертермії – постійні.

5) За змінамитерморегуляції: а) при гарячці - не порушена, б) при гіпертермії – порушена.

6) За значенням для організму: а) при гарячці – захисна реакція, при якій поєднуються елементи захисту і ушкодження, б) гіпертермія – завжди патологічний стан.

7) За шляхомкорекції температури: а) при гарячці – за допомогою фармакологічних жаропонижуючих середників, б) при гіпертермії – усунення причини, фізичні методи охолодження.

У р о з в и т к у гіпертермії виділяють 2 стадії: а) компенсації і б) декомпенсації. У 1-шу стадію завдяки захисно-компенсаторним реакціям організму температура ядра тіла не змінюється, незважаючи на дію термічних факторів. Якщо зазначені реакції будуть недостатні, то настає стадія декомпенсації, основною ознакою якої є вихід температури тіла за межі норми.

• У стадії компенсаціїзахисно-компенсаторні реакції спрямовані на збільшення тепловіддачі. До них відносяться: 1) розширення периферичних судин; 2) збільшення потовиділення; 3) реакції, спрямовані на збільшення площі відкритої поверхні тіла (зміна пози, поведінкові реакції); 4) у тварин теплове часте дихання.

• У стадії декомпенсації є підвищення температури тіла. Вона супроводжується: а) різким порушенням функції ЦНС; б) посиленням дихання, кровообігу й обміну речовин; в) подальше підвищення температури тіла і перенапруження нервових центрів може закінчитися їхнім виснаженням, порушенням дихання, функції серця і зниженням артеріального тиску; г) розвивається гіпоксія.

У результаті рясного потовиділення розвивається зневоднення, порушується електролітний обмін. Згущення крові і підвищення її в'язкості створюють додаткове навантаження на апарат кровообігу і сприяють розвитку недостатності серця. На тлі наростаючих явищ кисневого голодування з'являються судоми, настає смерть.

Гостре перегрівання із швидким підвищенням температури тіла одержало назву теплового удару.

• Принципи жарознижуючої терапії

Жарознижуюча терапія, в основному фармакотерапія, спрямована на зниження температури тіла при гарячці, яка супроводжується негативним впливом високої температури на життєдіяльність організму. Зниження температури може бути досягнуте за допомогою лікарських речовин, які впливають на гіпоталамічні центри терморегуляції, а також на процеси теплопродукції і тепловіддачі. Як жарознижуючі засоби широко використовуються ненаркотичні анальгетики: ацетилсаліцилова кислота (аспірин), амідопірин, індометацин, парацетамол і деякі інші препарати. Ці жарознижуючі засоби, впливаючи на теплорегулюючі центри, збільшують тепловіддачу через розширення судин шкіри і підвищення потовиділення. Одним з механізмів жарознижуючої дії ненаркотичних анальгетиків є інгібування циклоксигенази, що веде до зниження синтезу простагландинів групи Е, які виконують функцію "медіаторів" гарячки. Зниження температури тіла може бути досягнуте шляхом зменшення процесів теплопродукції. Такий ефектом володіють алкалоїди ряду рослин (наприклад, хіни), які пригнічують окисні процеси в тканинах.

Звичайно, використовують лікарські препарати, направлені на ліквідацію етіологічних факторів гарячки.

Зниження температури тіла досягається також шляхом інгібування вироблення вторинних пірогенів.

• Поняття про піротерапію

Метод лікування за допомогою штучного підвищення температури тіла відомий відносно давно. В даний час він звичайно застосовується в комплексі із іншими методами лікування. Одним із способів підвищення температури тіла є індукція штучної лихоманки пірогенними речовинами. З цією метою застосовують високоочищені біогенні препарати, наприклад пірогенал, який являє собою ліпополісахаридний комплекс, виділений із клітинних оболонок грам від'ємних бактерій. Викликаючи гарячку, ці препарати стимулюють загальну і специфічну резистентність організму. Піротерапія застосовується з метою прискорення репаративних процесів після травм, опіків, для розсмоктування патологічних рубців, спайок, при деяких захворюваннях нервової системи. Як неспецифічний засіб піротерапія ефективна при лікуванні деяких венеричних хвороб, наприклад гонореї, пізніх стадій сифілісу. У комплексі з іншими лікувальними заходами піротерапія іноді застосовується при лікуванні злоякісної гіпертензії, поліартриту. Останнім часом досліджуються можливості застосування піротерапії при онкологічних захворюваннях, оскільки встановлено, що висока температура в деяких випадках підвищує чутливість пухлин до хіміотерапії і променевого впливу.

Loading...

 
 

Цікаве