WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Клініко-патологоанатомічні конференції, лікувально-контрольні комісії (ЛКК) і їх значення в покращенні лікувально-діагностичної роботи лікувальних уст - Реферат

Клініко-патологоанатомічні конференції, лікувально-контрольні комісії (ЛКК) і їх значення в покращенні лікувально-діагностичної роботи лікувальних уст - Реферат

Матеріал для прижиттєвого гістологічного дослідження практично можна отримати із любих тканин і органів різними способами, в залежності від чого існує декілька видів біопсії :

1. Інцізійна (відкрита) біопсія, при якій шматочок тканини висікається безпосередньо із патологічного вогнища або за допомогою хірургічного доступу до нього. Тканина для послідуючого гістологічного дослідження видаляється хірургічним шляхом. Якщо патологічне вогнище видаляється повністю, то говорять про тотальну (ексцизійну) біопсію (видалення червоподібного паростка, мигдаликів, жовчного міхура лімфовузлів, шкірних новоутворів). Інцізійна біопсія повинна проводитись з дотриманням певних правил :

- висікати слід ділянку в межах здорової тканини, яка повинна межувати з патологіч-ним вогнищем;

- не слід брати тканину із некротизованого вогнища;

- розміри шматочка повинні бути достатніми для проведення гістологічного дослідження;

- бережне відношення до оточуючих тканин, мінімальне травмування їх.

До інцізійних біопсій відносяться матеріал, що отримується гінекологами при вишкрібанні порожнини матки (зішкріби ендометрію). Він підлягає гістологічному дослідженню повністю.

2. Пункційна біопсія, при якій стовпчик тканини для дослідження отримують шляхом пункції спеціальною голкою, троакаром, або трепаном. Така біопсія зазвичай проводиться під місцевою анестезією. Пункційній біопсії можуть підлягати різні органи: печінка, нирки, легені, селезінка, серце, кістковий мозок, сіновіальні оболонки, лімфатичні вузли, головний мозок.

3. Аспіраційна (цитологічна) біопсія — матеріал отримують шляхом аспірації (відсмоктування) через голку шприца або спеціальними інструментами вмісту із порожнистих органів або порожнин, наприклад, із порожнини матки, плевральної чи черевної порожнин, із шлунку або ж безпосередньо із товщі паренхіматозних органів (наприклад, печінки). Аспіраційна біопсія широко застосовується для цитологічного аналізу.

4. Ендоскопічна біопсія застосовується в ході ендоскопічного дослідження при захворюваннях шлунку, кишечника, печінки, нирок, органів дихання, кровотворення та імунної системи. Цапками ендоскопу добувають стовпчики тканини з патологічного вогнища, який піддається гістологічному чи цитологічному дослідженню: правильно, коли проводяться обидва види морфологічного дослідження.

За особливостями способу одержання матеріалу біопсія може бути:

  • відкритою (операційною) - інцізійна біопсія глибоко розміщеного органу або тканин, при якій проводиться попереднє розсікання поверхневих тканин;

  • прицільною - біопсія проводиться під візуальним контролем в час ендоскопії.

В залежності від термінів відповіді біопсія може бути:

  • плановою - відповідь дається через 4-5 дні;

терміновою (екстренною)-негайне гістологічне дослідження взятого матеріалу з відповіддю через 20-25 хв.

Термінова біопсія широко використовується в онкології і зазвичай проводиться в ході хірургічної операції для вирішення питання про об'єм і характер оперативного втручання. При повторних біопсіях визначається характер змін, які викликані лікуванням, тобто встановлюється лікувальний патоморфоз та оцінюється ефективність лікування.

Матеріал для морфологічного дослідження, отриманий шляхом біопсії, називають біоптатом. До операційного матеріалу відносяться тканини і органи, видалені при хірургічній операції. Дослідження операційного матеріалу дозволяє підтвердити діагноз захворювання, з приводу якого виконувалось оперативне втручання, а також визначити його прогноз. Незалежно від мети хірургічного видалення патологічно змінених тканин, вони обов'язково підлягають гістологічному дослідженню (грижеві мішки, апендикси, мигдалики, легені, шлунки, пухлини та ін.).

3.1.Правила направлення матеріалу для біопсійного дослідження.

Біопати і операційний матеріал доставляються в біопсійну лабораторію ПАВ негайно після їх взяття у нативному вигляді, нефіксованими. Якщо такої можливості нема, тканина фіксується в розчині 10% нейтрального (з надлишком крейди) формаліну, об'єм якого в 5-20 разів повинен перевищувати об'єм тканин. Для транспортування великих препаратів можна обмежуватись подвійним об'ємом фіксатора.

Матеріал повинен супроводжуватись направлення (форма №218), в якому лікуючий лікар чітко заповнює всі його графи:

  • паспортні дані хворого, назва відділення, номер історії хвороби;

  • дата взяття матеріалу, його характер (біоптат, операційний матеріал), макроскопічний опис препарату;

  • анамнез, короткі дані клінічного та лабораторного обстеження, проведеного лікування (загальна кількість введених цитостатичних та гармональних препаратів, характер променевої терапії та ін.);

  • при пухлинах вказується точна локалізація їх, темпи росту, розміри, консистенція, відношення до оточуючих тканин, метастазування, наявність інших пухлинних вузлів;

  • при дослідженні лімфовузлів: аналіз крові, зішкрібу ендометрію, молочних залоз, дата останньої нормальної менструації, дата початку кровотечі;

  • клінічний діагноз.

Направлення підписує лікар, який посилає матеріал на дослідження; він же відповідає за доставку матеріалу.

Категорично забороняється ділити біопсійний та операційний матеріал на частини та відсилати в різні патологоанатомічні лабораторії. В таких випадках характерні для патологічного процесу зміни можуть виявитися лише в одній частині об'єкту, що дезорієнтує лікуючого лікаря і може завдати шкоди хворому.

Якщо хворий помер під час операції чи незабаром після неї, в ПАВ доставляються видалені під час операції органи разом з трупом.

Після дослідження матеріалу лікар-патологоанатом наводить опис виявлених змін (макроскопічна та мікроскопічна характеристика матеріалу) та, якщо це можливо, дає заключення у вигляді діагнозу. Бланки з відповідями відправляються в відділення, де їх здають під розписку.

3.2. Клініко-анатомічний аналіз результатів біопсійного дослідження.

Для правильної оцінки результатів гістологічного дослідження лікар-патологоанатома вивчає гістологічні препарати, порівнює результати цього вивчення з клінічними даними, аналізує з лікарем-клініцистом результати клінічного і морфологічного дослідження. В підсумку патологоанатом дає відповідь, яка складається із описуючої частини (опис картини, виявленої при гістологічному дослідженні) і заключення. В якості заключення може бути встановлений кінцевий або орієнтовний діагноз. В ряді випадків відповідь складається тільки із описуючої частини ("описуюча відповідь"). Кінцевий діагноз, встановлений патологоанатомом, є основою для формулювання клінічного кінцевого діагнозу. Орієнтований діагноз дає можливість клініцисту обмежити коло захворювань при проведенні диференціальної діагностики. "Описуюча відповідь" часто не дозволяє зробити висновок про характер процесу, виявленого при морфологічному дослідженні. Патологоанатом дає його при недостатності клінічних даних і матеріалу дослідження.

Література

  1. Хазанов А.Т., Чалисов И.А. Руководство по секционному курсу. — М., Медицина, 1984. — 176 с.

  2. Секционный курс (методические рекомендации). — Ташкент., 1985. — 118 с.

  3. Струков А.И., Серов В.В. Патологическая анатомия. — М., Медицина, 1995. — 643 с.

  4. Струков А.И., Серов В.В. Патологическая анатомия. — М., Медицина, 1993. — 674 с.

  5. Струков А.И., Серов В.В. Патологическая анатомия. — М., Медицина, 1985. — 656 с.

  6. Струков А.И., Серов В.В. Патологическая анатомия. — М., Медицина, 1979. — 527 с.

  7. Общая патология человека. Руководство /под ред. академика А.И. Струкова/. — М., Медицина, 1992. — в 2 томах.

  8. Лекции по общей патологической анатомии, общий курс /под ред. В.В. Серова, М.А. Пальцева/. — М., 1996. — 280 с.

  9. Лекции по патологической анатомиии болезней: частный курс /под ред. В.В. Серова, М.А. Пальцева/. — М., 1996. — 336 с.

  10. Саркисов Д.С., Пальцов М.А., Хитров Н.К. Общая патология человека: Учебник. — М., Медицина, 1995. — 272 с.

  11. Патологическая анатомия болезней человека /под ред. А.Н. Чистовича/. — Л., 1963. — 496 с.

  12. Давыдовский И.В. Общая патология человека. — М., Медицина, 1969.-- 610 с.

  13. Патологическая анатомия болезней плода и ребенка /под ред. Т.Е. Ивановской и Л.В. Леоновой. — М., Медицина, 1989. — в 2 томах.

Loading...

 
 

Цікаве