WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Клініко-патологоанатомічні конференції, лікувально-контрольні комісії (ЛКК) і їх значення в покращенні лікувально-діагностичної роботи лікувальних уст - Реферат

Клініко-патологоанатомічні конференції, лікувально-контрольні комісії (ЛКК) і їх значення в покращенні лікувально-діагностичної роботи лікувальних уст - Реферат

Засідання комісії призначається в строк не пізніше 15 діб після смерті хворого і проводиться систематично 1 раз на місяць. Короткі доповіді лікуючого лікаря, патологоанатома та рецензента заслуховуються, якщо були недоліки догоспітального періоду.

ЛКК обговорюються і аналізуються історії хвороби померлих, також в випадках, що закінчилися тяжкими ускладненнями. При цьому ЛКК виявляє всі помилки, недолі-ки, допущені при обстеженні хворого, при встановленні діагнозу, при призначенні та проведенні лікування.

В завдання ЛКК входить:

а)систематичний контроль по відділеннях лікарні, повноти клінічного, лабораторного, рентгенологічного, електрокардіографічного та інших методів обстеження хворих, правильністю та своєчасністю їх лікування, включаючи оперативні втручання;

б) виявлення дефектів роботи операційного блоку, аптеки, лабораторії, рентгенівського, фізіотерапевтичного, патологоанатомічного та інших відділень та кабінетів;

в) виявлення недоліків лікування і догляду за хворими шляхом вибіркового вивчення і перевірки скарг, що поступають;

г) контроль за лікувальним харчуванням хворих.

д) контроль за правильністю та своєчасністю консультацій;

е) систематичний контроль за впровадженням і широким використанням найно-віших методів дослідження та лікування.

Отже, ЛКК повинні шляхом аналізу діяльності лікарів та їх помилок, шляхом проведення заходів по усуненні недоліків в лікувально-діагностичному процесі відділень сприяти підвищенню кваліфікації лікарів, а також підвищенню рівня лікувально-діагно-стичної роботи лікувальних закладів.

Лікарські помилки, їх причини та джерела

Лікарські помилки — це помилки лікаря при виконанні своїх професійних обов'язків, є наслідком добросовісного "заблуждения" і не містять складу злочину. В це поняття входять дії, які не можуть бути передбачені і попереджені лікарем; лікарська помилка не є результатом халатного, безвідповідального відношення лікаря до своїх обов'язків, нерадивості або зловмисної дії. В зв'язку з цим незалежно від їх наслідків лікар не може бути покараним ні в дисциплінарному, ні в кримінальному порядку.

Професійні помилки у лікаря зустрічаються як і в представника любої іншої професії. Але в зв'язку з тим, що лікар має справу їз здоров'ям та життям людей, його помилки можуть набувати великого соціального значення.

Лікарські помилки можуть бути умовно розділені на тактичні і технічні. В залежності від етапу, на якому вони допущені, виділяють також діагностичні, лікувальніі профілактичні помилки.

Класифікація лікарських помилок :

  1. діагностичні помилки;

  2. помилки, зв'язані з лікувальними заходами;

  3. організаційні помилки;

  4. помилки у веденні медичної документації;

  5. помилки поведінки медичного персоналу в лікувальному закладі;

  6. помилки, зв'язані з проведенням профілактичних заходів.

  1. Діагностичні помилки.

- неправильний вибір методів дослідження для встановлення діагнозу;

- неправильна оцінка їх результатів;

- особливості дитячого організму і т.д.

  1. Лікувальні помилки.

Вони поділяються на тактичні і технічні.

а) Тактичні :

- неправильна госпіталізація хворого (хірургічного);

- помилки у визначенні показань або протипоказань до тієї чи іншої операції, а також в виборі часу і об'єму хірургічного втручання;

- передозування лікарських препаратів, неправильне призначення їх, незастосування необхідного лікарського засобу, використання інфікованої крові та інших рідин.

б) Технічні помилки зустрічаються при інструментальних, діагностичних і лікувальних маніпуляціях :

- залишення сторонніх тіл в ранах і порожнинах;

- перфорація стінки матки при абразії, пошкодження стінки сечового міхура при цистоскопії;

- перерізання судин, нервів, сечоводів при оперативних втручаннях.

  1. Організаційні помилки.

- зриви в обслуговуванні викликів по швидкій допомозі, а також лікувальних установ;

- відсутність зв'язку стаціонару і поліклініки, недоліки в диспансерному спостереженні, затримка з оглядом хворих і наданням екстренної допомоги;

- дефекти в забезпеченні ліками, кров'ю і т.д.

  1. Помилки у веденні медичної документації.

Аналізу піддаються медична карта стаціонарного хворого, протоколи розтинів, амбулаторні карти померлих.

Помилки у веденні медичних карт стаціонарного хворого :

а) неправильне оформлення клінічного діагнозу :

- неакуратність його написання (записи різним чорнилом, нерозбірливим почерком, самовільне скорочення слів );

- невдалий порядок розміщення окремих розділів діагнозу;

- відсутність дати встановлення діагнозу;

- оформлення діагнозу не за нозологічними формами захворювань;

- відсутність поділу діагнозу на основні захворювання, ускладнення і супутні захворювання;

- підміна основного захворювання в патогенетичному відношенні основними клінічними проявами хвороби, які часто є ускладненнями його.

б) порушення в відображенні динаміки розвитку захворювання, зокрема, даних щоденних обходів, консультацій, консиліумів;

в)недостатнє відображення проведених лабораторних та спеціальних досліджень (рентгенскопія, ендоскопія та ін.).

5. Помилки поведінки медичного персоналу в лікувальному закладі стосуються нерідко порушення принципів деонтології.

Про причини смерті може говорити родичам тільки лікар-патологоанатом, який не повинен давати приводу для того, щоб дії лікуючих лікарів розцінювались родичами померлого як проступок чи злочин (лікарський).

6. Помилки, зв'язані з профілактичними заходами (прививки, вакцинації, біологічно активні речовини).

Дослідження біопсійного та операційного матеріалу

Відповідальним розділом роботи патологоанатома в лікувальній установі є мікро-скопічне дослідження прижиттєво видалених органів або їх шматочків (біоптатів).

Біопсія (грецьке bios-життя, opsis-зорове сприйняття, зір) - прижиттєве висічення (взяття) ділянок тканин і органів для мікроскопічного дослідження з діагностичною метою.

В даний час значно зросла можливість прижиттєвого вивчення практично любого органу.

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України № 81 від 12.05.92р. патогістологічному дослідженню підлягають всі діагностичні біопсії, всі органи та тканини, видалені при хірургічних втручаннях, а також посліди, зішкріби при абортах, проведені у відділенні даного лікувально-профілактичного закладу та прикріплених до нього ліку-вальних закладах.

Патогістологічні дослідження проводяться з метою:

- уточнення та підтвердження клінічного діагнозу;

- встановлення діагнозу в клінічно неясних випадках;

- визначення початкових стадій захворювань;

- розпізнавання (диференціальної діагностики) різних за формою та походженням запальних, гіперпластичних та пухлинних процесів;

- визначення радикальності операції;

- вивчення динаміки патологічного процесу;

- вивчення структурних змін, що виникли в тканинах чи новоутвореннях під впливом лікування, тощо.

Це дає можливість оцінити ефективність лікування, доцільність дальнійшого його проведення. Такий контроль за лікуванням сприяє правильному підбору адекватних лікувальних заходів і виявленню побічної їх дій.

Особливо велике значення має біопсія в онкології, як ведучий діагностичний метод, без якого неможлива точна верифікація новоутвору, а значить, і призначення раціонального лікування. Крім того, біопсія дозволяє контролювати якість лікування, визначати ступінь лікувального патоморфозу, тобто проводити об'єктивний контроль за ходом змін в пухлині, прогнозувати перебіг захворювання.

Біопсія має також велике значення для прижиттєвої діагностики непухлинних процесів: в хірургії, гінекології, гематології, отоларингології, урології, нефрології та ін.

Матеріалом для біопсії можуть служити :

  1. шматочок тканини;

  2. зішкріб слизової;

  3. матеріал, отриманий пункцією широкою порожнистою голкою;

  4. клітини і частинки тканин із нормальних рідин організму, наприклад крові, сечі;

  5. клітини і частинки тканин із патологічних рідин, наприклад із плеврального ексудату, харкотиння і т.д.

Loading...

 
 

Цікаве