WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Завдання, методи, принципи організації патологоанатомічної служби і її значення в системі здоровоохорони. Завдання секційного курсу. Аутопсія.Положенн - Реферат

Завдання, методи, принципи організації патологоанатомічної служби і її значення в системі здоровоохорони. Завдання секційного курсу. Аутопсія.Положенн - Реферат

Паспортна частина протоколу патологоанатомічного дослідження заповнюється на підставі історії хвороби померлого. В ній вказуються — прізвище, ім'я та по батькові померлого, його вік, лікувальний заклад, в якому він помер, назва відділення.

Для використання електронно-обчислювальної техніки для аналізу даних патолого-анатомічних досліджень в правій частині титульного листка протоколу патологоанатомічного дослідження розміщений кодувальний стовпчик, який треба заповнювати.

Клінічний епікриз протоколу патологоанатомічного дослідження складається патологоанатомом в лаконічній формі. Особлива увага приділяється відображенню даних про своєчасність розпізнання хвороби та первинної госпіталізації хворого.

У випадку смерті від гострих хірургічних захворювань (кишкова непрохідність, апендицит, перфоративна виразка шлунка та ін.), гострих інфекційних та інших захворювань, при яких необхідна негайна госпіталізація хворого та невідкладна операція, крім дати вказуються години початку захворювання, звернення до лікаря, госпіталізації та оперативного втручання.

В клінічному епікризі вказуються результати спеціальних досліджень, що характеризують перебіг основного захворювання (лабораторні та біохімічні дослідження крові, сечі, кісткового мозку, рентгенологічні дослідження; серологічні реакції, показники кров'яного тиску) в обсязі, необхідному для підтвердження (чи виключення) даної нозологічної форми захворювання. В кінці клінічного епікризу вказуються сумарні дози антибіотиків, що вживалися, гормонів, кількість перелитої крові та кровозамінників.

У випадку настання смерті в ранньому післяопераційному періоді в клінічному епікризі протоколу патологоанатомічного дослідження наводяться докладні дані, що стосуються проведеної операції та ведення хворого в післяопераційному періоді. При цьому на окремому листку графічно (по годинах та хвилинах) відмічаються показники

гемодинаміки та дихання, зміст та обсяг інфузійної терапії.

В текстовій частині протоколу патологоанатомічного дослідження докладно, послідовно та об'єктивно викладаються всі зміни, що були виявленні при розтині трупа. Спершу описується склад тіла, колір шкірного покриву та видимих слизових оболонок, вказується зріст та маса тіла. При наявності операційних рубців вказується їхня довжи-

на, напрямок у відповідності з анатомічними ділянками, зовнішній вигляд, а також наявність в них катетерів та випускників та ін. При описуванні порожнин трупа відмічається розміщення внутрішніх органів, наявність в порожнинах вмісту та його вигляд, стан серозних оболонок. Описування внутрішніх органів в тексті протоколу слід прово-дити по системах в такій послідовності: головний мозок та спинний мозок, органи дихання, органи кровообігу, органи кровоутворення, кістково-м'язова система.

Патологічні зміни внутрішніх органів та тканин описуються об'єктивно, без нав'язування особистої думки патологоанатома, користуючись загальноприйнятими одиницями та різновидностями кольорів, уникаючи порівнянь з розміром та кольором тих чи інших предметів. При цьому не слід застосовувати діагностичну термінологію (пневмонія, нефрит тощо) та скорочення слів. Описувати зміни необхідно, не допускаючи можливість трактувань, що суперечать одне одному.

При описуванні незмінених внутрішніх органів вказуються лише їхні розміри, маса та відмічається відсутність видимих патологічних змін. Якщо які-небудь органи не досліджуються, вказують причину.

У випадках смерті хворих після операцій, що супроводжувались видаленням тих чи інших органів або тканин, в протоколі розтину дається детальний опис операційного матеріалу та ділянки оперативного втручання, анатомічного взаємозв'язку органів та

тканин, який виник після операції, стан анастомозів, культі порожнистих органів та ін.

Текстова частина протоколу патологоанатомічного дослідження завершується перерахуванням матеріалів, взятих з трупа для проведення гістологічного, бактеріологічного, бактеріоскопічного та інших досліджень.

В кінці протоколу вказується посада, прізвище та ініціали всіх посадових осіб лікувального закладу, що були присутні на розтині.

Патологоанатомічне дослідження завершується формулюванням патологоанатомічного діагнозу та складанням патологоанатомічного епікризу з виділенням безпосередньої причини та механізмів смерті, порівнянням клінічного та патологоанатомічного діагнозів, встановленням характеру та причин недоліків в наданні медичної допомоги.

3.3 Значення аутопсії для медичної науки і практичної здоровоохорони.

1. Розтин має велике пізнавальне значення, так як сприяє нагромадженню знань про патологію людини на органному, системному, тканинному, клітинному і субклітинному рівнях.

2. Він дозволяє проводити співставлення клінічного і патологоанатомічного діагнозів, що сприяє покращенню лікувально-діагностичних заходів в лікувальних закладах, і здійснювати контроль над діяльністю відділень лікарень.

3. Проведення аутопсій дозволяє виявити дефекти в обстеженні хворого, аналізувати методи консервативного, оперативного лікування, виявляти помилки лікаря (діагностичні, лікувально-технічні і ін.).

4. Ретроспективний аналіз летального завершення сприяє здійсненню наукового контролю за лікувальною діяльністю лікарів.

5. Аутопсії відводиться також велика роль в медичній освіті і в підвищенні кваліфікації лікарів.

6. Розтин сприяє нагромадженню матеріалів, які відображають структуру захворюваності і смертності, що дозволяє планувати роботу органів здоровоохорони.

7. Аутопсія також має велике санітарно-епідеміологічне значення, так як сприяє виявленню інфекційних захворювань, попереджуючи тим самим розповсюдження інфекцій.

8. Завдяки розтинам можливе вивчення морфогенезу і патогенезу захворювань, тобто виявлення динаміки структурних змін в процесі розвитку хвороби від початкових до незворотніх.

9. Аутопсія сприяє вивченню маловідомих і захворювань, що рідко зустрічаються, виявленю нових нозологічних форм, природного і лікувального патоморфозу, виявленню сутності патоморфозу.

10. Розтин трупів померлих має важливе значення для розвитку медичної науки, так як фундаментальні дослідження в області медицини неможливі без морфологічного обгрунтування.

11. Розтин є головною базою для розробки проблем танатології і танатогенезу, тобто вчення про причини та механізми смерті.

Недивлячись на значні успіхи в удосконаленні методів сучасної морфології, розтин і сьогодні залишається основним методом, за допомогою якого патологоанатом отримує уяву про матеріальний субстрат, хворобу з врахуванням прижиттєвих спосте- режень про причину і механізм смерті.

Результати аутопсії і сьогодні залишаються найбільш достовірними фактами при аналізі лікувально-діагностичних заходів і організації лікувальної справи в лікарнях.

Література:

  1. Хазанов А.Т., Чалисов И.А. Руководство по секционному курсу. — М., Медицина, 1984. — 176 с.

  2. Секционный курс (методические рекомендации). — Ташкент., 1985. — 118 с.

  3. Струков А.И., Серов В.В. Патологическая анатомия. — М., Медицина, 1995. — 643 с.

  4. Струков А.И., Серов В.В. Патологическая анатомия. — М., Медицина, 1993. — 674 с.

  5. Струков А.И., Серов В.В. Патологическая анатомия. — М., Медицина, 1985. — 656 с.

  6. Струков А.И., Серов В.В. Патологическая анатомия. — М., Медицина, 1979. — 527 с.

  7. Общая патология человека. Руководство /под ред. академика А.И. Струкова/. — М., Медицина, 1992. — в 2 томах.

  8. Лекции по общей патологической анатомии, общий курс /под ред. В.В. Серова, М.А. Пальцева/. — М., 1996. — 280 с.

  9. Лекции по патологической анатомиии болезней: частный курс /под ред. В.В. Серова, М.А. Пальцева/. — М., 1996. — 336 с.

  10. Саркисов Д.С., Пальцов М.А., Хитров Н.К. Общая патология человека: Учебник. — М., Медицина, 1995. — 272 с.

  11. Патологическая анатомия болезней человека /под ред. А.Н. Чистовича/. — Л., 1963. — 496 с.

  12. Давыдовский И.В. Общая патология человека. — М., Медицина, 1969.-- 610 с.

  13. Патологическая анатомия болезней плода и ребенка /под ред. Т.Е. Ивановской и Л.В. Леоновой. — М., Медицина, 1989. — в 2 томах.

Loading...

 
 

Цікаве