WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Завдання, методи, принципи організації патологоанатомічної служби і її значення в системі здоровоохорони. Завдання секційного курсу. Аутопсія.Положенн - Реферат

Завдання, методи, принципи організації патологоанатомічної служби і її значення в системі здоровоохорони. Завдання секційного курсу. Аутопсія.Положенн - Реферат

Смерть від хвороби розглядається як патологічна (предчасна), поряд з цим можлива смерть насильна (вбивство, самогубство, травма і т.д.). Крім цього, виділяють природну (фізіологічну) смерть, яка реально не зустрічається.

Смерть від хвороби зумовлена несумісністю життя з тими змінами, які були викликані нею в організмі. Звичайно вона наступає відносно повільно, проходячи ряд етапів /мал.2/.

Поряд з цим можливе раптове, протягом хвилини або навіть секунд, настання смерті, але все ж при достатньо виражених клініко-морфологічних проявах хвороби. У цьо му випадку використовується термін нагла (скоропостижна) смерть. Можливе також раптове настання смерті на фоні видимого клінічного благополуччя при мінімальних морфологічних проявах хвороби або навіть практично без них. Такий стан називається синдромом раптової смерті, який має найбільше значення у дітей грудного віку.

Динаміку клінічних, біохімічних, морфологічних змін під час процесу вмирання називають танатогенезом.

Умовно прийнято вважати, що смерть — це стан, викликаний припиненням діяльності життєво важливих органів — центральної нервової системи, серця, легень і нирок.

Практично її настання визначається по припиненню кровообігу і дихання. У дійсності ж припинення роботи цих органів свідчить не про смерть, а лише про те, що вона настає , і макроорганізм в цілому знаходиться на стадії вмирання.

(Витяг із "Додатку №6 до наказу Міністерства 03 України від 12.05.92р.№81)

3.1. ПОЛОЖЕННЯ

про порядок розтину трупів у

лікувально-профілактичних закладах

Всі трупи померлих хворих у лікувально-профілактичних закладах, як правило підлягають розтину. Головному лікарю, начальнику патологоанатомічного бюро належить право відміни розтину тільки в надзвичайних випадках. Про відміну розтину головний лікар, начальник патологоанатомічного бюро дає письмову вказівку в карті стаціонарного хворого з обгрунтуванням причин відміни розтину. Спірні питання, щодо розтину трупів вирішуються головним патологоанатомом області (міста). Терміновий розтин трупів дозволяється проводити одразу ж після встановлення лікарями лікуваль- ного закладу біологічної смерті; розтин у плановому порядку (впорядкований розтин) проводиться після представлення карти стаціонарного хворого або медичної карти амбулаторного хворого з візою головного лікаря чи його заступника по медичній частині про направлення на патологоанатомічний розтин. Медична документація на померлих з різних лікарень доставляється в патологоанатомічне бюро (відділення) разом з трупом померлого. Медичні карти стаціонарних хворих, померлих у другій половині попередньої доби, передаються в патологоанатомічне бюро, патологоанатомічне відділення лікарні не пізніше 9 години ранку. Медична карта стаціонарного хворого з внесеним в неї патологоанатомічним діагнозом не пізніше 5-7 діб після розтину передається в медичний архів лікарні. Карта може бути затримана на триваліший термін тільки за спеціальним дозволом керівництва лікарні.

Відміна розтину не дозволяється :

а) у випадках смерті хворих, які пробули в лікувально-профілактичному закладі менше доби;

б) у випадках, які потребують судово-медичного дослідження;

в) при інфекційних хворобах та підозрі на них;

г) в усіх випадках неясного прижиттєвого діагнозу (незалежно від строку перебування хворого в лікувальному закладі);

д) смерть породіль;

е) у випадках смерті в лікувально-профілактичному закладі після діагностичних інструментальних досліджень, проведення лікувальних заходів під час або після операції, переливання крові, неврахування індивідуальної непереносимості лікувальних препаратів тощо. Трупи померлих, особа яких не встановлена, за розпорядженням головного

лікаря передаються для судово-медичного розтину.

Отже, в лікувальних закладах судово-медичній експертизі підлягають всі випадки смерті при:

  • невстановленому діагнозі;

  • при підозрі на насильну смерть;

  • смерті хворого по дорозі в лікарню;

  • розслідуванні скарг родичів на неправильне лікування;

  • скоропостижна смерть поза лікувальним закладом, серед "повного здоров'я" ;

неправильно виконані медичні маніпуляції (переливання іногрупної крові, охолодженої або гемолізованої крові, передозування сильнодіючих лікарств чи наркозу, грубі помилки при операціях і.т.д.)

  • трупи померлих, особа яких не встановлена.

Патанатомічному розтину підлягають трупи померлих в випадках, коли насильницька причина смерті виникли в зв'язку з боротьбою за спасіння життя хворого, а не навмисно.

Якщо смерть настала від механічних ушкоджень, отруєння, механічної асфіксії дії крайніх температур, електрики, після штучного аборту, проведеного поза лікувальним закладом, насильницьких дій за умов , коли є свідчення про можливість одної з цих причин смерті, головний лікар лікарні в установленому порядку проводить направ-

лення трупа на судово-медичний розтин незалежно від часу перебування хворого в лікувальному закладі.

Про кожний подібний випадок у лікарні головний (черговий) лікар лікарні зобов'язаний повідомити органам прокуратури чи міліції.

Якщо свідчення про одну з причин, перерахованих вище, виявляються при патологоанатомічному розтині, то розтин припиняється. Лікар, що проводить розтин, вживає заходи збереження трупа, всіх його тканин для подальшого судово-медичного дос-

лідження. На виконану частину патологоанатомічного дослідження складається протокол, в кінці якого обгрунтовується причина для виконання судово-медичного розтину.

Про кожний випадок припиненого патологоанатомічного розтину лікар відразу ж зобов'язаний інформувати головного лікаря, який негайно повідомляє про це в прокуратуру чи районне відділення міліції і чекає розпорядження прокурора або органів міліції. Судово-медичний розтин трупів осіб, що померли в лікувальних закладах, може

проводитися в приміщенні патологоанатомічного відділення даного лікувального закладу штатними судово-медичними експертами або лікарем, призначеним для цього органами прокуратури.

У випадку первинного виявлення під час розтину гострого інфекційного захворювання чи при підозрі на нього патологоанатомом зобов'язаний інформувати про це головного лікаря лікувального закладу та послати термінове повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, загально-професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення (ф. № 058 у) в СЕС за місцем проживання хворого.

З метою досконалого контролю за якістю діагностики та лікування хворих амбулаторної мережі можуть проводитись патологоанатомічні розтини померлих вдома у таких випадках :

померлих хворих віком до 50 років, що раптово померли вдома з неясним генезом смерті (при обов'язковому виключенні насильницької смерті), знаходились на обліку територіальних поліклінік з підозрою на гостру ішемічну хворобу серця, цереброваскулярну хворобу, новоутворення, гостре захворювання органів дихання.

Доставку померлих амбулаторних хворих в патологоанатомічні бюро (відділення) проводиться автотранспортом лікувально-профілактичного закладу.

Разом з тілом померлого повинна направлятись амбулаторна карта з поглибленим епікризом, із заключенням основного клінічного діагнозу, ускладнень, супутньої патології та основної причини смерті. На лицьовій стороні амбулаторної карти повинен бути запис головного лікаря (заступника) територіальної поліклініки - "На розтин" та підпис.

Це є замовленням для підрозділів патологоанатомічної служби на виконання розтину.

Положення про порядок розтину викиднів масою тіла від 500,0 і більше в строках від 22 тижнів вагітності незалежно від живо-або мертвонародженості, мертвонароджених та новонароджених померлих в перинатальному періоді (Додаток 7).

Розтину та реєстрації в протоколі патологоанатомічного дослідження підлягають всі померлі в лікувальних закладах новонароджені, незалежно від маси тіла та довжини, від того, скільки часу після народження спостерігались в них прояви життя, а також мертвонароджені масою 1000г та більше і довжиною тіла понад 30см, викидні масою ті-ла від 500г і більше в строках від 22 тижнів вагітності і незалежно від живо- або мертвонародженості. У випадку розтину викидні вони реєструються в протоколі патологоанатомічного дослідження, свідоцтво про перинатальну смерть на них не оформляється.

Loading...

 
 

Цікаве