WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Завдання, методи, принципи організації патологоанатомічної служби і її значення в системі здоровоохорони. Завдання секційного курсу. Аутопсія.Положенн - Реферат

Завдання, методи, принципи організації патологоанатомічної служби і її значення в системі здоровоохорони. Завдання секційного курсу. Аутопсія.Положенн - Реферат

ЛЕКЦІЯ

Завдання, методи, принципи організації патологоанатомічної служби і її значення в системі здоровоохорони. Завдання секційного курсу. Аутопсія.Положення про патологоанатомічне дослідження і про порядок розтину померлих у лікувально-профілактичних закладах. Документація патологоанатомічного розтину. Значення аутопсії для медичної науки і практичної здоровоохорони

План:

  1. Завдання, методи, принципи, організації патологоанатомічної служби і її значення в системі здоровоохорони.

  2. Завдання секційного курсу.

  3. Аутопсія. Порядок її проведення.

3.1 Положення про порядок розтину трупів у лікувально-профілактичних закладах.

3.2 Положення про патологоанатомічне дослідження померлих.

3.2.1 Порядок оформлення медичної документації на померлих в лікувально-профілактичному закладі.

3.2.2 Порядок патологоанатомічного дослідження померлого.

3.2.3 Документація патологоанатомічних досліджень померлих.

3.3 Значення аутопсії для медичної науки і практичної здоровоохорони.

ВСТУП

Живучи, ми не задумуємося про смерть.

Стикаючись із покійниками та всіма атрибутами смерті, відчуваємо потойбічний жах. Проте ще ніхто не жив вічно. І є місце в закладах 03 , працівники якого вміють побачити інформацію, яку хворий ховав за життя...

"Місце, де мертві допомагають живим" (Hic locus est, ubi mors qaudetsuccurrere vitae) — ці слова давнього медика викарбовано над входом у Паризький анатомічний театр.

1.Завдання, методи, принципи організації патологоанатомічної служби і її значення в системі здоровоохорони.

Патологоанатомічна служба є невід'ємною частиною здоровоохорони. Вона являє собою систему заходів, направлених на дальше покращення якості лікувально-діагностичної роботи в лікувальних установах.

Наша держава приділяла велике значення становленню і вдосконаленню патологоанатомічної служби в країні, що знайшло, відображення в ряді документів міністерства здоровоохорони.

Перед патологоанатомічною службою стоять слідуючі завдання :

1.Проведення разом з лікуючими лікарями клініко-анатомічного аналізу результатів розтинів і здійснення цим шляхом наукового контролю над лікувально-діагностичною роботою з метою усунення дефектів лікування і діагностики.

2.Допомога клініцистам в уточненні прижиттєвої діагностики захворювань, особливо злоякісних пухлин, шляхом гістологічного дослідження біопсій і операційного матеріалу.

3.Підвищення кваліфікації лікарів шляхом сумісного обговорення результатів розтинів і гістологічних досліджень.

4.Своєчасне виявлення гострозаразних захворювань.

5.Наукова розробка проблем патології людини.

6.Спеціалізація і вдосконалення кадрів лікарів-патологоанатомів і лаборантів-гістологів.

Структура патологоанатомічної служби.

Очолює патологоанатомічну службу в державі головний патологоанатом України.

На рівні області йому підпорядковується обласне патологоанатомічне бюро або централізоване патологоанатомічне відділення при обласній лікарні, кафедри патологічної анатомії медичних ВУЗів та інститутів вдосконалення лікарів, патологоанатомічні відділення науково-дослідних інститутів.

В підпорядкуванні обласної паталогоанатомічної служби знаходяться патологоанатомічні відділення при районних і міських лікарнях.

Базою патологоанатомічної служби є патологоанатомічні відділення (ПАВ) лікувальних установ, кафедри патологічної анатомії медичних інститутів,інститутів вдосконалення лікарів і ПАВ науково-дослідних інститутів. Це місце, де мертві допомагають живим.

Перші патолого-анатомічні відділення (прозектури) були створені в 1935р. згідно наказу комісаріату здоровоохорони СРСР при лікарнях на 100 ліжок і більше. В даний час має місце тенденція до укрупненя прозектур, які обслуговують лікувальні установи із загальним числом лікарняних ліжок 2000-3000.

Основним завданням ПАВ (прозекторських) лікувально-профілактичних відділень є покращення лікувальної справи і прижиттєвої діагностики захворювань шляхом:

1) прижиттєвого визначення характеру патологічного процесу на операційному чи біопсійному матеріалі;

2) виявлення на секційному, операційному і біопсійному матеріалі гострозаразних захворювань;

3) встановлення діагнозу за даними розтину померлого;

4) встановлення причини і механізму смерті хворого з виявленням природи і походження захворювання;

5) підвищення кваліфікації лікарів шляхом сумісного обговорення результатів розтинів і гістологічних досліджень;

6) аналіз якості діагностичної і лікувальної роботи сумісно з клініцистами через співставлення клінічних і патологоанатомічних діагнозів.

Для вирішення вказаних завдань персонал ПАВ користується слідуючими основними методами дослідження :

а) розтином з послідуючим гістологічним вивченням органів і тканин;

б) гістологічним дослідженням біопсійного і операційного матеріалів;

в) цитологічним дослідженням;

г) бактеорологічне і хімічне дослідження при необхідності.

Ставлячи перед собою завдання дати чітку уяву про матеріальну суть і прояви хвороби, клінічна анатомія основується на дослідженні біопсій і матеріалів розтину на системному, органному, тканинному, клітинному, субклітинному і молекулярному рівнях .

Таким чином, патологоанатом є "клінічним патологом", тому що він не тільки проводить розтин померлих, але й досліджує прижиттєво видалені чи висічені кусочки органів і тканин (операційний і біопсійний матеріали). Він є клініцистом, який користується анатомічними, гістологічними, гістохімічними і іншими методами дослідження.

Патологоанатом допомагає клініцистам розпізнати хвороби і їх правильно лікувати — сприяє покращенню діагностики і лікування.

Прозектор, який вміє інтерпретувати анатомічні, гістохімічні, гістологічні та інші факти, сприяє підвищенню теоретичного рівня лікуючих лікарів.

Контакт патанатома з лікуючими лікарями здійснюється під час розтину,на клініко-анатомічних конференціях, засіданнях лікувально-контрольних комісій (ЛКК).

2. Завдання секційного курсу:

  1. ознайомлення з технікою патологоанатомічного розтину трупа;

  2. ознайомлення з методикою забору на розтині матеріалів для гістологічного, бактеріологічного, вірусологічного і серологічного досліджень;

  3. ознайомлення з найбільш поширеними способами фіксації матеріалів розтину для гістологічного і цитологічного досліджень;

  4. оволодіння технікою вирізання кусочків із видалених під час операції органів і тканин;

  5. оволодіння вмінням складати клінічний і патологоанатомічний діагнози і клініко-анатомічний епікриз;

  6. оволодіння вмінням синтезувати виявлені на розтині патологоанатомічні зміни і співставляти їх з клінічними спостереженнями і симптомами, оцінювати ефективність

  7. лікування;

  8. оволодіння вмінням виявляти помилки клініко-анатомічної діагностики і дефекти лікування;

  9. ознайомлення з принципами дослідження біоптатів;

  10. оволодіння вмінням заповнювати лікарське свідоцтво про смерть;

  11. ознайомлення з основними положеннями проведення клініко-анатомічних конференцій;

Отже, основне призначення курсу - оволодіння студентами клініко-анатомічним аналізом біопсійного, операційного та секційного матеріалу, а також принципами формулювання діагнозу.

3.Аутопсія. Порядок її проведення.

Розтин (секція, аутопсія, обдукція) — дослідження тіла померлого з метою виявлення характеру структурних змін в ньому і встановлення причини смерті.

Звичайних людей насамперед цікавить те, що відбувається із тілами померлих.

Навколо патологоанатомічного відділення ходить безліч дивовижних чуток.

Що відбувається насправді ? На розтин потрапляють хворі, які померли в лікарні від різних хвороб. Людей, що загинули від насильної смерті (від насильницьких дій : нещасні випадки, вбивство, самогубство, травма, отруєння), раптово померли на вулиці або вдома, скеровують у судово-медичний заклад.

Смерть являє собою незворотнє припинення життєдіяльності організму, неминучу кінцеву стадію індивідуального існування будь-якої окремої живої системи /мал.1/.

Loading...

 
 

Цікаве