WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Злоякісні пухлини нирки, сечового міхура, простати і яєчок - Лекція

Злоякісні пухлини нирки, сечового міхура, простати і яєчок - Лекція

Клініка рака сечового міхура

Гематурія і дизурія є домінуючими і основними симптомами, які супроводжують РСМ від самого початку. Ці симптоми посилюються з ростом пухлини. Переважна локалізація пухлини в зоні вічок сечоводів – в зоні трикутника Льєто визначає в подальшому появу симптомів порушення функції нирок від цистопієліту до блоку нирки з розвитком гідронефрозу, а при проростанні, або здавленні обох сечоводів збільшеними лімфовузлами до виникнення уремії.

Негайне звернення хворого після першої появи крові в сечі вирішує ранню і своєчасну діагностику, а звідси і ефективне лікування.

Діагностика РСМ

Гематурія ірізного роду порушення сечопуску є показами до проведення комплексу діагностичних методів, їх перелік та послідовність проведення є наступною:

  1. загальний аналіз крові – виявляє іноді анемію при тривалій гематурії

  2. загальний аналіз сечі та дослідження осаду добової сечі – виявляє свіжі еритроцити, а в деяких випадках комплекси ракових клітин

  3. цистоскопія - є ведучою у встановленні діагнозу, дає можливість визначити:

а/ ємкість СМ – зменшення її / мен. 200,0 / є ознакою інфільтративної форми,

б/ пухлину і її розміри, рухомість по відношенню до стінки СМ, взяти

біопсію для цитологічної і морфологічної д-ки,

в/ визначити стан вічок сечоводів та функцію нирок, введення

індігокарміну.

  1. пальцеве дослідження прямої кишки, для встановлення стану простати або

виявлення інфільтрату в позадулобковій ділянці

  1. УЗД сечового міхура і нирок – визначає пухлину, її розміри, відношення до стінки, форму росту.

  2. екскреторна урографія дає можливість визначити:

а/ функцію нирок, стан сечоводів – їх розширення при локалізації пухлини

біля вічок,

б/ на 30 хв. можна бачити заповнений контрастом СМ з відповідним

дефектом наповнення.

осадова цистографія в поєднанні з пневмоцистографією дає інформацію про ємкість СМ та відношення пухлини до стінки СМ.

  1. рентгенотопометрія завершує це дослідження з метою планування променевої терапії.

Лікування рака сечового міхура

Результати лікування інвазивних форм рака СМ залишаються невтішними. Сподівання вирішити проблему лікування РСМ шляхом проведення операції цистектомії не дозволили уникнути появи рецидивів і віддалених "М" у цих хворих. Натомість вона спричиняє у всіх випадках інвалідизації та погіршення якості життя.

Такі операції, як ТУР і ТВРССМ, з урахуванням неможшливості точно встановити до операції глибину інвазії, а також відомої метахронної мультіцентричності росту РСМ, радикальними вважатись не можуть. Водночас світова практика показує, що застосування доопераційного опромінювання при 2-ій ст. і 3-ій стадіях РСМ, за умов доопераційного опромінювання в багатьох випадках робить ці операції радикальними. Частота рецидивів раку після застосування органозберігаючих операцій без попереднього опромінювання при 2-ій і 3-ій стадіях майже в половині випадків веде до рецидивів. Доопераційне опромінювання при2-ій ст. за інтенсивно-концентраційною методикою, а при 3-ій ст. методом середнього фракціонування веде до зменшення рецидивів у шість разів.

5 – річне виживання хворих за результатами проведених нами досліджень у 88 хворих показала, що при 2-ій ст. РСМ після комбінованого лікування воно становить 94%, а після хірургічного – 51%.

Лікування місцевопоширеного РСМ повинно завершуватись цистектомією з доопераційним опромінюванням пухлини і зони регіонарного метастазування. Стандартом після цистектомії є створення резервуара СМ із петлі ( ізол ) здухвинної кишки, яку, з'єднавши з уретрою можна використати для формування штучного сечового міхура. 5-річне виживання становить біля 40%.

При наявності загальних протипоказів до цієї травматичної операції проводиться опромінювання синхронно з введенням фазовоспецифічних хіміопрепаратів ( 5-ФУ, інтерферон, лейковорин ). Системна ПХТ малоефективна. Тривалість життя таких хворих до 2 років.

Рак простати

Це найчастіший злоякісний новоутвір сечостатевої системи, який зустрічається у чоловіків 18 випадків на 100 тис. Населення в Україні і 14%ооо в нашій області. В структурі онкозахворюванності чоловіків займає 4 місце, а в загальній захворюванності 6.

Виникнення РП залежить від надмірного впливу андрогенів, тобто, є гормонозалежною пухлиною. Механізм гормонального канцерогенезу при РП вияснений неповністю. Відомо тільки, що кастрація з наступним введенням естрогенів здатні у більшості хворих зупинити ріст, а іноді і регресію пухлини. Значні регіональні відмінності в захворюванності, - високі в США і низькі в Китаї і Сінгапурі, Японії прбують пояснити відмінностями в харчуванні ( Західний і Східний тип ), а також сексуальними особливостями.

Патологічна анатомія. Рак простати характеризується мультіцентричністю росту, має вигляд вузлів, розміщених в периферичних частках, частіше задньої частки залози. Гістологічно це переважно аденокарцинома – 70% випадків, різної будови, серед яких слизоутворююча та кріброзний рак є прогностично несприятливі через раннє метастазування і резистентність до гормонотерапії. В 16% зустрічається недиференційований рак.

Класифікація РП за стадіями

1 ст. - пухлина не промацується ректально, виявляється при гістологічному

дослідженні ( автопсія, після простатектомії )

11 ст. - пухлина промацується ректально, обмежена залозою, рухома,

регіонарні та віддалені метастази відсутні

111 ст.- обмеженорухома пухлина поширюється за межі капсули або на шийку

СМ, при відсутності регіонарних і віддалених М.

1У ст. - любих розмірів пухлина при наявності регіонарних або віддалених М.

Клініка

В 1-ій ст. захворювання симптоматика відсутня, її діагностика як цілеспрямований захід на сьогоднішній день є неможливою. В 11-ій ст. діагноз можливий за умов ректального пальцевого дослідження всіх чоловіків віком старше 45 років. При цьому єдиним симптомом захворювання (РП) є промацування щільного вузла в одній з часток передміхурової залози. Підтверджує діагноз в таких випадках трепанбіопсія вузла ПЗ.

Поширення пухлини за межі капсули – 111 ст. РП супроводжується появою симптомів схожих з такими, які характерні для аденоми простати: часті позиви на сечовиділення, болі, відчуття неповного випорожнення аж до повної затримки сечі. Тривалий розлад сечопуску веде до розвитку циститу і пієлонефриту, а в пізніх стадіях, внаслідок здавлення сечоводів пухлиною або збільшеними лімфовузлами – наростаючої ниркової недостатності.

Регіонарними лімфатичними колекторами для простати є лімфатичні судини і вузли вздовж внутрішніх і частково через анастомози зовнішніх здухвинних судин. Звідси і ймовірність при РП промацати збільшені пахові лімфовузли. Збільшення тазових лімфатичних вузлів може викликати здавлення здухвинних вен і як наслідок цього набряк нижніх кінцівок.

Для РП характерний гематогенний шлях метастазування, насамперед в кістки тазу, хребта, шийку стегнової кістки, а також легені. Нерідко, особливо при кріброзному і недиференційованому раці, первинна діагностика РП розпочинається на основі виявлених метастазів в кістки і легені.

Діагностика РП

Виявлення РП на ранній стадії як цілеспрямований захід є неможливою. Такі пухлинні маркери як ПСА і кисла фосфатаза (КФ) є специфічними для великих пухлин і особливо їх рівень високий при "М". РП може бути діагнозований своєчасно, і ця діагностика є простою і доступною для всіх лікувальних закладів – це пальцеве дослідження прямої кишки всіх чоловіків старше 45 років. Саме промацування пальцем конусовидного щільного вузла в задньобокових частках передміхурової залози є першою клінічною ознакою РП.

В неонкологічному закладі, де виявлено вузловатий утвір в ПЗ обмежуються ФГ ОГК, загальними аналізами крові і сечі та направленням на дослідження ПСА і КФ. Після цього заповнюють повідомлення на цього хворого (Ф 0-90 о) у якого на основі клінічних даних встановлено діагноз РП. Хворому видається направлення на консультацію в ООД. Такий хворий оглядається в ООД онкоурологом, який проводить троакарну біопсію знайденого в простаті вузла. При цитологічному підтвердженні карциноми і у всіх випадках високих цифр ПСА хворий госпіталізується де йому виконують екскреторну УГ і цистоскопію. Ці методи дозволяють вияснити стан порушення функції СМ і нирок, в залежності від змін мисково-мисничкового сегментів нирок та сечоводів. Крім цього на рентгенограмах можемо бачити зміни в кістках хребта, тазу, кульшових суглобів як зон найчастішого "М". УЗД простати на наповненому СМ іноді виявляє гетерогенний утвір в ПЗ як ознаку пухлинного її ураження. З допомогою ректального датчика можливе більш точне встановлення поширення РП. Про стан збільшених ЛВ можна напочатку судити тільки на основі прямої ЛГ катетеризацією стегнових лімфатичних судин, а пізніше на основі КТ тазу.

Loading...

 
 

Цікаве