WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Злоякісні пухлини нирки, сечового міхура, простати і яєчок - Лекція

Злоякісні пухлини нирки, сечового міхура, простати і яєчок - Лекція

Виявлення пухлини на основі того, що в черевнопоперековій ділянці промацується пухлина не є раннім симптомом. Цю ознаку можна використати тільки для вирішення питання операбельності пухлини. Якщо при пальпації нирка з пухлиною зміщується то це є свідченням можливої її операбельності. Вірогідність операбельності при промацуванні великих нерухомих пухлин завжди дуже сумнівна.

При РН спостерігаються і загальні симптоми, такі як: підвищення температури тіла від субфебрильної до тривалої гарячки, анемія або рідше еритроцитоз як результат утворення пухлиною надмірної кількості еритропоетину, загальне недомагання і похудіння. Наявність у хворого загальних симптомів це наслідок інтенсивного росту пухлини, інтоксикації, а іноді як прояв метастазування.

До пізніх симптомів відноситься також виявлення у чоловіків варикоцелє, яке виникає в результаті здавлення пухлиною вен яєчка або наявності пухлинного тромба в нижній порожнистій вені.

Діагностика рака нирки

Виявлення хворих на рак нирки в ранній стадії можливе за умов проведення у всіх людей віком старше 45 років обов'язкового мінімума клінічних обстежень, який включає проведення анамнезу і огляду за системами, аналізу крові і сечі (ознаки гематурії), ФГ, а також УЗД печінки і нирок. Настає час, коли УЗД, через її доступність повинна бути включена до ОКМО як скринінговий тест.

Своєчасна діагностика можлива за умов комплексного обстеження всіх людей, які звернулись із скаргами на:

1/ наявність крові в сечі, в тому числі коли цей симптом виявлено анамнестично,

2/ біль в попереку / в т.ч. коли є коліка /,

3/ виявлені пухлини в проекції нирки,

4/ підвищення температури тіла не зв"язане з нагнійними процесами в дихальних шляхах. Послідовність проведення та складові цього комплексу обстежень наступні :

1/ загальний аналіз крові / анемія або еритроцитоз, підвищена ШЗЕ /

2/ загальний аналіз сечі / гематурія, іноді незначна кількість білку і гіалінових циліндрів /

3/ УЗД нирок, печінки, сечового міхура

4/ цистоскопія під час гематурії дозволяє встановити по виділенню крові або згустків із

сечовода на якому боці є ураження.

5/ Екскреторна програма дозволяє виявити деформацію мисково-мисничкового комплексу, видовження його сегментів, зміщення, в залежності від того як близько чи далеко росте пухлина в нирці. Зміщення верхніх відділів сечоводу до середини спостерігається при великих пухлинах нирки. Під час орографії проводиться R-скопія органів грудної клітки.

6/ КТ є обов"язковим і найбільш точним методом діагностики РН. Метод дозволяє встановити точні розміри пухлини, її локалізацію, поширення і відношення до магістральних судин, а також стан регіонарних лімфатичних вузлів. Достовірність і специфічність КТ в діагностиці РН наближається до 100%.

Лікування хворих на рак нирки

Радикальним методом лікування хворих на РН є операція нефректомія. Вона забезпечує 5-річне виживання або повне виліковування за умов, коли пухлина не розташована поблизу воріт нирки і її розміри не перевищують 2 см. Видалення нирки з пухлиною під час операції здійснюється відшаруванням її разом з фасцією Герота, що неминуче веде до травматизації і як наслідок висока ймовірність спровокованого гематогенного і лімфогенного метастазування. Трансабдомінальний доступ і попередня перед нефректомією перев'язка судин нирки дозволяє уникнути гематогенного поширення ракових клітин під час операції. Проте хірургічні маніпуляції при виділенні нирки з клітковиною в міжфасціальних проміжках в зоні воріт печінки, хвоста підшлункової залози, порожнистої вени, аорти і судин нирки порушують Абластику, тому що проводяться в зоні лімфогенного метастазування. Частота імплантацій них рецидивів та поява віддалених метастазів в ранньому післяопераційному періоді є незаперечним доказом того, що проведення тільки операції нефректомії не забезпечує радикалізму в лікуванні хворих на рак нирки. Орієнтація тільки на хірургічне лікування рака нирки залишається домінуючою через упереджене відношення урологів до цієї пухлини як резистентної до променевої терапії. Дійсно нирково-клітинний рак є резистентним до опромінювання і вилікувати його тільки застосуванням променевої терапії неможливо. Проте в онкології і радіобіології точно і чітко встановлено, що променева терапія при всіх відомих у людей пухлинах здатна зупинити поділ і навіть девіталізувати клітини периферичної частини пухлини і особливо тих комплексів ракових клітин, які вийшли за межі пухлини і є джерелом метастазування. Резистентність нирково-клітинного рака до променевої терапії, як це встановлено і для всіх інших пухлин долається збільшенням разової дози. Вона повинна бути не менше 5 грей і не більше 10 грей. По аналогії з іншими резистентними пухлинами при раку нирки опромінювання перед операцією проводять фракціями по 5 грей до СВД 25 Гр з наступною через 24 – 48 год операцією радикальною радикальною нефректомією.

За даними Англійського товариства урологів за 1975 рік, які грунтуються на результатах лікування 1746 хворих встановлено збільшення 5-річного виживання з 20% до 49% за рахунок проведення доопераційного курсу променевої терапії.

На власному досвіді 5-річного спостереження за 100 лікованими хворими на рак нирки доведено перевагу комбінованого методу лікування , особливо 11-ої і 111-ої стадії. Жоден хворий з 111 стадією без доопераційного опромінювання не пережив трьох років, а в той час як після комбінованого лікування 62% пережили п"ять років.

Проростання пухлини в сусідні анатомічні структури часто унеможливлює радикальне лікування РН. Застосування в доопераційному періоді хіміопроменевого лікування в поєднанні з інтерфероном / лаферон, роферон, інтрон-А, велоферон / і особливо інтерлейкіну-2 / за даними Російського онкоцентру / дозволяє добитись операбельності у частини хворих. Проте ймовірність п"ятирічного виживання при цьому низька. Хворі як правило гинуть в результаті метастазування у віддалені органи. В окремих випадках вдається стабілізувати ріст пухлини призначенням препаратів прогестерону, а також тамоксіфену.

Рак сечового міхура

9 випадків на 100 тис. населення, такий показник захворюванності на РСМ в Україні і відповідно 6%ооо в нашій області. Хворіють на РСМ в 90% чоловіки старше 55 років.

Етіологія. Серед можливих причин виникнення РСМ найбільш доказаною є роль деяких хімічних речовин. Їх попадання в організм людини зв'язане із виробництвом і споживанням синтетичних фарбників особливо анілінових: альфа і бета нафталамін, бензидин. №- нітрозосполуки та продукти обміну амінокислоти триптофан з утворенням 3-гідроксі антранілової кислоти також є канцерогенами, які відіграють роль у виникненні РСМ. Вони попадають в організм людини з їжею, через шкіру, дихальні шляхи, або утворюються ендогенно /обмін триптфану /, а виділяються із сечею у вигляді ефірів сірчаної і Д-глюкуронової кислоти. Встанвено, що організм людини, зокрема ептеліальні клітини, реагують на дію канцерогенів підвищеною індукцією, збільшенням активності ферменту бета-глюкоронідази. Метаболіти канцерогенів в комплексі з глюкуроновою кислотою у вигляді бета- Д глюкоронідів в сечовому міхурі досить легко гідролізується бетаглюкоронідазою з вивільненням канцерогеннного метаболіта. Тривала затримка канцерогенів в сечовому міхурі за умов наявності аденоми простати сприяє канцерогенезу.

Відомо також, що тютюнопаління і вживання кави більше 8 разів на день, за даними турецьких дослідників може також сприяти виникненню рака сечового міхура.

Захист від впливу нафталамінів, своєчасне лікування аденоми простати, відмова від тютюнопаління і надмірного вживання кави може сприяти значному зниженню захворюванності на РСМ. Як профілактичний засіб вивчається роль інгібітора бета-глюкоронідази – Д –цукрової кислоти, зокрема 1,4-лактону, який на 90% здатний знижувати активність бетаглюкоронідази. /Н.Н.Власов, Г.Б.Плисс, 1990 /.

РСМ характеризується мультіцентричністю та метахроннісю появи нових вогнищ.

Згідно міжнародної морфологічної класифіації ВООЗ 1977 року серед злоякісних пухлин СМ виділяють:

1/ перехідно-клітинний рак

2/ варіанти ПКР з плоско- і залозистою метаплазією

3/ плоскоклітинний рак – рідко

4/ аденокарцинома / надзвичайно рідка форма раку.

Класифікація за стадіями:

1 ст. - поширення пухлини до субепітеліального шару без N і М

2 ст. - поширення пухлини на м'яз при відсутності N і М

3 ст. - поширення пухлини на довколаміхурову клітковину без N і М

4 ст. - проростання пухлини в сусідні органи, або наявність регіонарних або віддалених М.

Доброякісні пухлини СМ це переважно папілома, яка є облігатним передраком. Лікування її переважно хірургічне – розмірами до 2 см. – ТУР, а більших за розміром – черезміхурова РССМ / резекція стінки сечового міхура /.

Loading...

 
 

Цікаве