WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Пухлини шиї. рак щитовидної залози - Лекція

Пухлини шиї. рак щитовидної залози - Лекція

Діагностична схема обстежень при виявленні вузловатих новоутворів в щитовидній залозі.

  1. Анамнез: а) час появи та динаміка змін розміру вузла у збільшеній або раніше

незміненій ЩЗ.

б) відчуття тиснення, розпирання (вузькості) , особливо при ковтанні, пізніше –

в) зміна голосу (охриплість). задуха, ціаноз, дисфагія як результат проростання пухлини в зворотній нерв, трахею і стравохід.

При цьому необхідно вияснити ймовірність прийому йодвмістких медикаментів,

контрацептивів та вагітності при яких також збільшується ЩЗ.

  1. УЗД – виявлення вузла гетерогенної структури.

  2. Визначення пухлинних маркерів – кальціотонін, концентрація якого при медулярному раці перевищує 4 мкг/л.

  3. Пункційна біопсія: 0 – матеріал неінформативний

1 – нормальні тиреоцити,

2 – макрофаги, гістіоцити (запалення),

3 – атипові клітини з анізоцитозом,

4 – підозра на малігнізацію,

5 – злоякісний ріст.

Бідність клінічних проявів, наявність прихованих форм захворювання значно утруднюють ранню діагностику РЩЗ. Практично дуже складно диференціювати за клінічними ознаками злоякісну пухлину, яка розвивається в капсулі від аденоми. У разі виникнення пухлини на фоні зоба звертає на себе увагу зміна темпів росту та щільність вузла. На пізніх стадіях раку, коли пухлина проростає сусідні анатомічні структури тоді виникають симптоми, зв"язані з ураженням їх. Термографія, УЗД та радіонуклідна діагностика дозволяють судити про пухлинний генез хвороби. Проте всі ці клінічні ознаки та методи непрямої діагностики є додатковими по відношенню до пункційної біопсії. Пункційна біопсія в 95% випадків дозволяє виявити злякісну природу пухлинного вузла, а в 60% вказує на її гістологічну будову, що є надзвичайно важливим у виборі лікувальної тактики.

Лікування раку щитовидної залози

Диференційовані форми раку. Методом вибору для лікування диференційованої форми раку є проведення тіреоїдектомії та гмітіреоїдектомії у випадках одностороннього ураження без поширення на перешийок. При цьому завжди необхідно залишати частину задньої капсули для збереження паращитовидних залоз та з метою попередження пошкодження зворотнього нерва. При цьому залишається навіть пухлинна тканина. Залишок цих тканин в подальшому може бути девіталізований радіоактивним йодом. При метастатичному ураженні лімфатичних вузлів шиї виконують одночасно операцію типу Крайля або тільки футлярно-фасціальну лімфаденектомію. З метою забезпечення абластичності операції проводиться доопераційне опромінення пухлини. Після виконання тіреоїдектомії в післяопераційному періоді призначають ель-тироксин 200 мг в день. Цим досягається пригнічення ТТГ гіпофіза як стимулятора росту диференційованих форм РЩЗ.

Радіойодтерапія. З лікувальною метою застосовують тільки йод 131 у вигляді йодиду натрію, який є гама і бета-випромінювачем. Енергія гама-випромінювання препарату коливаэться выд 80 до 723 кэВ. Енергія бета частинок в межах 0,8 МэВ, і саме вона діє деструктивно на тіреоїдну тканину.

РАДІОЙОДТЕРАПІЯ РЩЗ

Безперечною умовою для проведення успішної радіойодтерапії є висока поглинальна здатність його пухлиною. Показник поглинання пухлиною радіоактивного йоду повинен перевищувати 2%.

Покази до радіойодтерапії:

- наявність залишкової тканини щитовидної залози за умов доказаної гістологічно

мультіцентричності вогнищ раку у видаленій залозі, інвазія пухлиною капсули;

- наявність залишкової тканини щитовидної залози і метастазів в регіонарні лімфатичні

вузли, які накопичують радіоактивний йод;

- наявність віддалених метастазів що накопичують J131;

- неоперабельні форми раку з проростанням або зміщенням трахеї з ураженням лімфатичних

вузлів середостіння, при яких радіойодтерапія може зробити можливим проведення

операції з наступною радіойодтерапією і забезпечити в окремих випадках навіть повне

виліковування;

- рецидиви РЩЗ.

Рецидивом РЩЗ вважається виявлення морфологічно верифікованого пухлинного утвору у хворого, який вважався здоровим впродовж 6 – 12 місяців після комплексного лікування, а також виявлення накопичення йод 131, якого раніше не було. Тактика з рецидивами вимагає в першу чергу вирішення питання проведення хірургічної циторедукції з наступною радіойодтерапією та гормонотерапією. Для достовірного визначення вогнищ поглинання йод 131 сцинтіграфія проводиться через 4 – 6 тижнів після відміни гормонотерапії. Такий інтервал часу необхідний у зв"язку з необхідністю зниження рівня їх з метою вивільнення репресованого ТТГ.

Доза йод 131 залежить від маси пухлини. Така терапія ефективна якщо маса пухлини менша 20 гр. Ефект такого лікування відсутній при наявності пухлинної маси більше 200 гр.

Крім даних гістологічного дослідження про наявність первинного або метастатичного РЩЗ свідчить також рівень тіреоглобуліну, який продукують клітини диференційованого РЩЗ. Тобто крім даних сцинтіграфії про наявність вогнищ тіреоїдної тканини свідчить також концентрація тіреоглобуліну. Найбільш високі показники ТГ визначаються при метастазах диференційованого раку в легені і кістки. Визначення рівня ТГ в процесі лікування і диспансеризації хворого на РЩЗ застосовується з метою контролю за перебігом пухлинного процесу. Проте ведуча роль надається сцинтіграфії. Вона проводиться під час радіойодтерапії на 3 – 5 день після введення лікувальної дози (30 – 140 мКи в залежності від віку хворого). Саме після введення лікувальної дози йод-131 можна виявити раніше не виявлені метастатичні вогнища. При проведенні сцинтіграфії зважають на те що фізіологічною нормою є підвищене накопичення йод-131 в слиних залозах, шлунку, кишечнику і сечовому міхурі.

Медулярний РЩЗ. Лікування цієї форми раку тільки хірургічне – тиреоїдектомія. С-клітини медулярного раку не накопичують радіоактивний йод, тому він не застосовується для лікування цього раку. Проте це визначається тільки за результатами прведеної після операції сцинтіграфії. Якщо при цьому виявлено вогнища поглинання йод-131 то призначається радіойодтерапія. Дія радіойоду при цьму буде опосередкована – з розрахунку розміщення біля тіреоїдної тканини пухлинних С-клітин.

Гормони при цій формі раку застосовують тільки з метою заміщення, а не подавлення ТТГ.

Анапластичний рак. Переважна більшість хворих з цією формою раку гинуть впродовж першого року після встановлення діагнозу. Операція. зовнішнє опромінення та наступна ХТ. Доцільним є проведення доопераційного опромінення щитовидної залози. Ефективність лікування анапластичного РЩЗ дуже низька. Відсутні випадки 5-річного виживання цих хворих.

Заключення. Рак щитовидної залози в Україні має перспективу до зростання у людей, які піддались впливу іонізуючої радіації, зв"язаної з аварією на Чернобильській атомній станції. Епідеміологічний моніторинг. який проводиться в зоні радіації може забезпечити ранню діагностику РЩЗ. Зниження смертності від РЩЗ можливе при ранній діагностиці диференційованих форм . Лікування хворих на рак ЩЗ повинно здійснюватись тільки в центрах де налагоджена радіоізотопна діагностика та застосовується радіойодтерапія.

Loading...

 
 

Цікаве