WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Загальні принципи лікування злоякісних пухлин - Лекція

Загальні принципи лікування злоякісних пухлин - Лекція

З погляду на перспективу застосування лазерної техніки при лікуванні хворих на злякісні пухлини доцільно виділити деякі технічні характеристики медичних лазерів.

Лазер – прилад для посилення дії світла шляхом стимуляції емісії випромінювання, і який перетворює теплову або електричну енергію на світлову у специфічному середовищі, такому як діоксид вуглецю (СО2), аргону або неодим-іттрій-алюмо-гранатовий газ (УАГ-лазер). Лазер генерує інтенсивний потік електромагнітного випромінювання. Довжини хвиль випромінювання можуть бути у видимій ділянці електромагнітного спектра або у невидимих інфрачервоних ділянках електромагнітного спектра. Світло лазера на відміну від сонячного є монохроматичне.Кожен лазер має свої особливості, силу та свої лімітуючі чинники. Сучасні лазерні установки для медичного застосування передбачають можливість їх застосування як для видалення новоутворів, які розташовні на поверхні тіла, так і для внутрішньопорожнинного та інтраопераційного застосування. Такі установки дозволяють хірургу контролювати інтенсивність, тривалість лазерного променя та розмір місця контакту. Інтенсивність залежить від сили електричного струму; чим більше ватів , тим сильнішим буде лазерний промінь. Лазер працює доти, доки хірург натискує на педаль включення. Інтенсивність температурної дії лазера обернено пропорційна площі контакту. Чим менша зона контакту, тим більш сконцентрований і більш потужний промінь лазера.

В онкологічній практиці застосовують СО2- і УАГ- лазери. Оскільки СО2-лазер абсорбується водою, то він не спалює тканини, а лише випаровує тканини, тобто ушкоджує тканини без "різання" та "спалення". У США обмежили лікування злякісних хвороб з допомогою лазерного ножа такими показниками: 1) у хворих на рак гортані віком до 25 років, у яких хірургічні процедури та радіаційна терапія можуть спричинити концерогенний вплив через 20 років після опромінення; 2) у пацієнтів, які не згоджуються на застосування променевої терапії або операції; 3) у хворих після променевої терапії, що не дала результату, і не згоджуються на ларінгектомію; 4) перед або після проведення променевої терапії, як допоміжний засіб при раку гортані і пухлинах голови і шиї. При застосуванні цього лазера користуються для захисту скляними окулярами, які відбивають його промені.

УАГ-лазер випромінює невидимий промінь світла. Подібно до аргонового лазера він проходить через нечервоні тканини та скло. Для захисту персонал і пацієнт використовують зелені окуляри. УАГ-лазер потребує енергії 220 В та зовнішньої системи охолодження. УАГ-лазер – відмінний фотокоагулятор і єдиний фотодеструктор. Він може передаватись по волоконному кабелю, що дає можливість застосування його для ендоскопічних втручань. Застосування сапфірового наконечника дозволяє використовувати УАГ-лазер як скальпель, який забезпечує добрий гемостаз. При застосуванні лазера необхідне суворе дотримання правил техніки безпеки. Недопускається контакт лазерного променя з пластиковими і гумовими трубками, при контакті з якими виникає вибух. У приміщенні де використовується лазер повинні бути відсутні вибухонебезпечні речовини. Тобто для застосування лазера необхідне окреме ізольоване від інших блоків приміщення. Весь персонал цього відділення допускається до роботи тільки після ретельної перевірки знань стосовно принципів роботи та правил техніки безпеки.

3.2. ПРОМЕНЕВИЙ МЕТОД ЛІКУВАННЯ ОНКОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ.

Променева терапія (ПТ) є основний компонент комбінованого лікування хворих на рак, а при Т1 раках шкіри, губи і слизової порожнини рота та лімфогранульоматозі застосовується як метод радикальної терапії.

Для променевої терапії застосовують іонізуюче випромінювання у вигляді фотонів(гама і рентгенівські промені) і корпускулярне (електрони,протони, нейтрони), які відрізняються вираженістю біологічної дії та розподілом енергії в глибину тканини, що опромінюється. В якості джерел випромінювання використовують радіонукліди і апарати, які генерують відповідно гама- та рентгенівські промені, прискорювачі електронів і протонів, генератори нейтронів.

Для характеристики полів опромінення в променевій терапії використовують позасистемні і системні одиниці виміру (СІ):

Одиниця виміру

позасистемна

системна (СІ)

1.

Активність (А)

К`юрі (КІ)

Беккерель (БК)

2.

Поглинальна доза (Д)

Рад (рад)

Грей (Гр)

3.

Еквівалентна доза

Бер (бер)

Зіверт (Зв)

4.

Експозиційна доза

Рентген (Р)

Кулон на 1 кг (Кл/кг)

5.

Потужність поглинальної дози

рад в секунду (рад/с)

Грей в секунду

(Гр/с)

6.

Потужність еквівалентної дози

Бер в секунду (бер/с)

Зіверт в секунду

(Зв/с)

7.

Потужність експозиційної дози

Рентген в секунду (Р/с)

Кулон на кг в секунду

(Кл/кг*с

В залежності від способу опромінення розрізняють дистанційну променеву терапію (ДПТ), контактну і внутрішньотканинну(брахітерапія). Як різновид внутрішньотканинної променевої терапії використовують так зване "внутрішнє" опромінення. З цією метою хворому вводять довенозно відкриті рідкі радіоактивні препарати. Розрахунок робиться на вибірковість захоплення радіоізотопів тканиною певних органів. Так для лікування раку щитовидної залози після її видалення призначають радіоактивний йод 131. Введений радіактивний йод буде захоплений клітинами залишеної частини щитовидної залози, що буде сприяти девіталізації залишених поряд з нею або імплантованих інтраопераційно ракових клітин. З лікувальною метою застосовують тільки йод 131 у вигляді йодиду натрію, який є гама і бета-випромінювачем. Енергія гама-випромінювання препарату коливається від 80 до 723 кеВ. Енергія бета частинок в межах 0,8 МеВ, і саме вона діє деструктивно на тіреоїдну тканину.

На здатності печінкових клітин поглинати колоїдне золото застосовується методика регіонарного інтраопераційного або довенозного введення радіоактивного золота.

Якщо під час курсу променевої терапії застосовують дистанційне і контактне опромінення то такий метод носить назву поєднаної ПТ. Для лікування наприклад хворих на рак шийки матки застосування методики поєднаної променевої терапії є загальноприйнятим стандартом.

Найчастіше ПТ застосовують у таких варіантах:

-доопераційна ПТ: -дистанційна: а) крупнофракційна, фракціями по 5 грей до СВД 20-25 Гр з наступною операцією, б) середніми (3-4Гр) або дрібними фракціями(2 Гр) до СВД 40-50 Гр з наступною 3-4-тижневою перервою і операцією.

-поєднана ПТ: - дистанційна ПТ + контактна – рак губи і слизової порожнини рота (Т2-Т3 пухлини),рак шийки матки (Т1) ---перерва 3-4 тижні--операція, -внутрішньопорожнинна – як підвид контактної ПТ-- рак стравоходу (Т1-Т2 пухлини) - рак прямої кишки Т1-Т2, - короткодистанційна - - рак губи і шкіри 1 стадія (коли відстань від джерела опрмінення до поверхні пухлини становить 7-10 см),

- післяопераційна ПТ: - дрібним фракціонуванням – після виконання умовнорадикальних операцій (Т3-Т4N2-N3 пухлинні процеси).

- паліативна ПТ а) протибольова – опромінення зони здавлення пухлиною сусідніх нервових стовбурів, б) попередження повного розрушення кісткової тканини, результатом якої може бути виникнення патологічного перелому (довгі трубчасті кістки) або здавлення спинного мозку ( метастази в хребет).

Для проведення ПТ вимагається ретельна топометрична підготовка хворого, комп`ютерне планування і дозиметричний контроль лікування. Одною із головних умов є пошкодження пухлинної тканини за умов максимального збереження нормальних (здорових) органів і тканин. Найбільш повна реалізація цих умов можлива тоді, коли в тканині пухлини мітотична активність клітин є набагато вищою ніж в оточуючій здоровій. Така різниця носить назву радіобіологічного інтервалу. Від цього залежить як результат лікування, так і розвиток в подальшому променевих ускладнень, які виникають при збільшенні толерантних доз для здорової тканини.

В основі методів ПТ лежать принципи клінічної радіобіології, де основним поняттям при цьому є "радіочутливість пухлини". Відомо, що радіочутливість обернено пропорційна ступеню диференціювання клітин пухлини. Розрізняють два види радіаційної загибелі клітин: інтерфазну, не зв"язану з процесами поділу, яка настає в перші години після опромінення, і репродуктивну, що наступає в момент поділу клітин у зв"язку з порушенням структури ДНК і втратою частини генетичної інформації.


 
 

Цікаве

Загрузка...