WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Організація протиракової боротьби. Епідеміологія та сучасні відомості про причини виникнення злоякісних пухлин. Закономірності пухлинного росту, канц - Реферат

Організація протиракової боротьби. Епідеміологія та сучасні відомості про причини виникнення злоякісних пухлин. Закономірності пухлинного росту, канц - Реферат

МХ – недостатньо даних про наявність віддалених метастазів

М0 – немає ознак віддалених метастазів

М1 – наявні віддалені метастази.

Патоморфологічна класифікація (pTNM)

встановлюється після гістологічного дослідження хірургічних препаратів і нерідко відрізняється від діагнозу, який був встановлений напередодні операції. Саме результати патоморфологічного дослідження є остаточними у встановленні пухлинного процесу.

Міжнародна TNM – класифікація злякісних пухлин.

T1 - пухлина до 2 см або займає один шар стінки органа

Т2 - пухлина до 5 см або інфільтрує декілька шарів стінки

Т (tumor) Т3 – пухлина більше як 5 см або проростає всі шари

стінки органа чи навколишню клітковину

Т4 – пухлина поширюється на сусідні органи.

N0 - метастази в л/в відсутні

N1 - ураження регіонарних лімфатичних вузлів

N (nodulus)

N2 - передбачено для РШ, РТК, РМЗ, РЛ, РН, РСМ, раку

яєчка і статевого члена та пухлин голови і шиї.

N3 – визначається при РМЗ, РЛ, РН, РСМ, Р яєчка, РСЧ

та пухлинах голови і шиї.

М0 - віддалені метастази відсутні

М (metastasis)

М1 - - наявні віддалені метастази

З метою зменшення числа класифікаційних характеристик близькі за прогнозом варіанти групують в 4 стадії: 0, 1, 11, 111, 1У.

0 стадія – це carcinoma in situ – T is/

1 стадія – відповідає T1-T2N0M0 всіх локалізацій та T1N1M0 при РШ.

11 і 111 стадії – відповідають Т2-4 пухлинам при наявності N1-3 , без загальних закономірностей для всіх локалізацій.

1У стадія – відповідає Т4 процесу або любе Т і N при наявності віддалених метастазів.

КЛІНІЧНІ ГРУПИ ОНКОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ

Клінічна група є умовним поняттям, яке передбачає тактику обстеження, лікування та диспансеризацію хворих на окремих етапах медичного обслуговування населення. Розрізняють 4 клінічні групи (мал.4).

Кл. група 1а - охоплює усіх хворих, у яких лікар запідозрив рак. Цей символ зобов'язує

його в 10-денний термін підтвердити або зняти діагноз.

Кл. група 1б - включає усіх хворих з передпухлинною патологією

Кл. група 11 - включає хворих на злоякісні новоутвори, які вимагають спеціального

лікування з надією на виздоровлення (кл. гр. 11а) або ремісії ( кл.гр 11).

Кл. група 111 – практично здорові люди, які закінчили радикальне лікування .

Кл. група 1У - хворі у 1У стадії захворювання, які мали протипокази до застосування

спеціальних методів лікування або воно виявилось неефективним.

Віднесення онкологічного хворого до 11 або 1У клінічної групи залежить як від місцевих біологічних критеріїв, які визначаються станом поширення пухлинного процесу, а також після оцінки загальних біологічних і патофізіологічних критеріїв даного індивідума.

До місцевих біологічних критеріїв відноситься: гістологічна структура (ступінь диференціювання) пухлини, її форма росту, поширення (стадія процесу), виникнення і залежність росту від рівня певних гормонів.

До загальних біологічних критеріїв відносиТЬСЯ стан:

-загального імунітету,

-протипухлинного імунітету,

-гормонального обміну в організмі хворого,

-загальних обмінних процесів в організмі.

До патофізіологічних критеріїв відноситься:

-вік хворого,

-функціональний стан серцево-судинної, дихальної та видільної систем,

-супутні захворювання.

Пік захворюваності на рак припадає на вік старше 70 років. Тому, нерідко, проведення радикального лікування у таких хворих, навіть в початкових стадіях. є неможливим. Це стосується тих випадків, коли стає питання виконання у них таких операцій як пульмонектомія, гастректомія, екстерпація стравоходу, цистектомія. Проте вік хворого не стає на перешкоді навіть до великих за об"ємом операцій, якщо у нього немає ознак серцевої або дихальної недостатності чи іншої важкої супутньої патології (ниркова недостатність, цироз печінки, важка форма цукрового діабету).

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ЗЛОЯКІСНИХ ПУХЛИН

Епідеміологія злоякісних пухлин – це наука, яка вивчає розповсюдження злоякісних пухлин на певних територіях. Саме на основі епідеміологічних досліджень спочатку було виявлено регіони з мінімальною і максимальною захворюваністю на пухлини певних локалізацій. Це дало можливість вияснити вплив певних факторів (клімато-географічні умови, побутові звички і традиції в їжі, одязі, шкідливі звички, вплив виробництва деяких речовин). Епідеміологія раку має свою передісторію, а саме: в 1700 році Рамазіні зв"язав побільшену частоту раку молочноїх залози у монахинь з виключенням дітородної функції; в 1795 році англійський хірург Потт довів роль впливу сажі на виникнення раку калитки у сажотрусів; в в 1795 році Земмерінг встановив зв"язок між палінням тютюну і раком нижньої губи; в 1879 році Гартінг і Гессе. а пізніше Рен виявили зв"язок між раком сечового міхура і виробництвом анілінових фарбників. Проведення широкомаштабних епідеміологічних досліджень в ХХ столітті дозволили виявити цілу низку канцерогенних факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, які сприяють виникненню раку. Більшість із них систематизовані в інструкції, яка затверджена наказом №192 від 1986 року.

Епідеміологічні дослідження можливі за умов функціонування чіткої

системи обліку з формуванням регіонального і національного канцер- реєстрів. В канцер-реєстрі є дані про захворюваність і смертність населення регіону з розрахунку на 100 тисяч населення. Цей показник в Україні в 1995 році становив біля 310, а в області 240 випадків на 100 тис. населення. З 1997 року крім звичайного показника вираховують і приймають за основу, так як це прийнято у всьму світі, стандартний показник. В 2000 році звичайний показник захворюваності серед чоловіків становив 340, а для жінок 290. Стандартний показник відповідно склав для чоловіків 265, а для жінок 180. Стандартні показники в області відповідно були 230 і 140. Нижчою в Україні захворюваність є тільки серед чоловіків – в Житомирській і серед жінок – в Закарпатській області. За останні 10 років у нас і у більшості країн спостерігається тенденція до стабілізації захворюваності на рак.

В структурі захворюваності на рак серед чоловіків провідну роль відіграють рак легені (23%), шлунка (11,5%), шкіри (11%), простати (5%), а серед жінок: молочна залоза (18%), шкіра (15%), тіло матки (8%), шлунок (8%).

ФАКТОРИ РИЗИКУ ВИНИКНЕННЯ РАКУ

Умовні: 1) передраки, 2) гормональні порушення.

Безумовні: 1) вік старше 45 років для чоловіків і 35 р для жінок

2) шкідливі звички (куріння, міцні алкогольні напої, вживання

надмірно гарячої їжі

3) професійні шкідливості (екзогенні фактори)

4) ендогенні фактори: - рак у кровних родичів,

(конституціональні) - сімейний поліпоз товстого кишечника (Гарднерівський ген),

- меланома у родичів,

- 11(А) група крові (частіше рак шлунка),

- ожиріння, гіпертонічна хвороба або їх поєднання (частіше рак молочної залози) - гормональні розлади в репродуктивній системі ( РМЗ, РТМ, РЯ). КАНЦЕРОГЕНЕЗ

це реалізація дії зовнішніх і внутрішніх факторів, що спричиняють трансформацію нормальної клітини в ракову.

У ракову клітину може трансформуватись тільки така, яка має камбіальний (проліферативний) пул ( всі крім клітин ЦНС).

Екзогенні та ендогенні фактори ризику є власне саме тими канцерогенами, які сприяють або здатні викликати ріст злоякісної пухлини.

Канцерогенні агенти:

універсальні (ПАВ, азотисті сполуки)

хімічні

органоспецифічні (анілінові фарбники, фенол, нітрати)

іонізуюче випромінювання

фізичні УФО

травма

віруси: - Епштейн-Бара (лімфома Беркіта)

- простого герпеса (ЛГМ)

біологічні - генітального герпеса ( рак шийки матки)

- папіломи (РШМ, конділоми)

- Т-клітинного лейкозу

- гепатиту

афлатоксини (рак печінки) гормони - естрогени (РМЗ, РТМ, РЯ)

зовнішнього - геохімічні (клімат, грунти),

модифікуючі середовища : - дієта ("східний" тип харчування – РШ; "західний"-РТК)

- шкідливі звички

внутрішнього середовища: - генетичні (синдроми Дауна та філадельфійська хромосома –лейкоз, Каудена – РМЗ, Гарднера – РТК).

СТАДІЇ КАНЦЕРОГЕНЕЗУ:

на рівні клітини :

1. ініціація – активація репресованого гена (протоонкоген) процес може бути зворотнім за участю рестриктаз 2. промоція – просування – здійснюється під впливом інших факторів ризику 3. прогресія – поділ трансформованої клітини- формування

злоякісної пухлини.

на рівні органа:

- фаза пригнічення – зниження проліферації,

- фаза посилення проліферації – збільшення кількості клітин з наступною появою

диспластичних змін (зміна форми і величини окремих клітин)

- фаза утворення вогнищевих проліфератів – утворення

поліпа, папіломи,

- рак – спочатку(за 2-3 роки) до стадії in situ, а через 4-10р

досягає маси 1 грам (2х10 в 9 степені клітин)

на рівні організмувизначається:

- генетичними аномаліями,

- гормональним станом,

- імунологічним станом,

- порушенням обміну білків, вуглеводів і жирів.

Системний вплив пухлини на організм

В результаті прогресування раку може виникати в організмі ряд змін, які одержали назву паранеоплазій. Вони виникають на основі функції онкогенів, які кодують синтез гормоноподібних факторів – серотоніну, катехоламіну, гастрину, фенолстероїдних гормонів, АКТГ, гонадотропінів, кальцитоніну .

Сукупна дія цих та інших продуктів життєдіяльності пухлини на організм є причиною появи різноманітних синдромів, а саме: шкірних (чорніючий акантоз, різноманітні форми еритематозних дерматозів, псоріазоподібного дерматозу, гіпертрихозу тощо); нервовом"язевих паранеоплазій з моторними і сенсорними розладами; гематологічні паранеоплазії автоімунного характеру, диспротеїнемії, мігруючі тромбофлебіти при раку шлунка , гіпертрофічна остеоартропатія при раку легені .

Loading...

 
 

Цікаве