WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Лікарські рослини - Реферат

Лікарські рослини - Реферат

є жирна олія та глікозид аукубін. Листки подорожника у зв'язку з наявністю в них дубильних речовин виявляють в'яжучу, протипроносну і протизапальну дію. Наявність у листі ефірної олії і вітамінів сприяє очищенню ран, зменшенню гнійних виділень і прискоренню їх гоєння та рубцювання (гранулюючий і епітелізуючий ефект). Крім того., вмістом ефірної олії пояснюється також і відхаркувальна дія подорожника. Слиз, якого в його насінні до 44%, має колоїдні властивості (набрякає в теплій воді) і справляє пом'якшувальний вплив, обволікає ушкоджені слизові оболонки, захищаючи їх від подразнення.
Д. М. Російський, Р. А. Лур'є та ін. (1944) застосовували блошиний подорожник як проносний засіб. Такою самою властивістю, відзначається і великий подорожник.
Я. X. Нолле (1943) дослідив 6 видів подорожника і зробив висновок, що всі вони нетоксичні і мають обволікальну і проносну дію. Подорожник вивчала Г. В. Оболенцева (1966), яка довела його значний противиразковий ефект. На основі цих досліджень було випущено препарат подорожника плантаглюцид.
Застосовують: 1) як відхаркувальний засіб - настій 1 столової ложки подрібненого листя на 1 склянці води споживають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день; як в'яжучий засіб - застосовують зовнішньо у вигляді примочок; 2) як проносне - насіння подорожника блошиного (ціле або потовчене) по 1 столовій ложці вживають всередину або п'ють на ніч відвар 1 столової ложки в Va склянки води; 3) для загоювання виразок, нориць, наривів - з соку листя подорожника великого в суміші з соком надземної частини подорожника блошиного роблять пов'язки. Внаслідок вживання соку рослин всередину підвищується кислотність шлункового соку, поліпшується травлення і загальний стан хворих на гастрит із зниженою кислотністю. Сік готують з суміші однакових об'ємів соку свіжозібраних листків великого подорожника і надземної частини блошиного подорожника, до якої додають 20% спирту для консервації. Сік п'ють по 1 столовій ложці 3 рази на день за 15-20 хв перед їдою або застосовують у вигляді примочок до ран, виразок і т. ін.
Розчин для примочок при кон'юнктивіті і дерматиті та полоскання рота готують з 3-4 столових ложок соку подрібненого листя подорожника, розвівши в 1 склянці води.
Ромашка лікарська - Mairicaria recutita L.
(Matrlcarla chamo-milla L.).
Ромашка пахуча - Matricaria matricaroides (Less.)
Porter ex Britton (M. discoidea DC.).
Народні назви: ромашка дика, маткова трава, ромашка без'язи-кова, романець.
Родина айстрові (складноцвіті)-Asteraceae (Compositae).
Ромашка лікарська - однорічна рослина, що має приємний запах. Стебло пряме, галузисте, заввишки до 50 см. Листки двічіпір-часторозсічеиі. Квітки в кошиках, середні - жовті, трубчасті, крайові - білі, язичкові, тризубчасті.
Кошики сидять на довгих квітконіжках на верхівках гілок. Квітколоже опукле, конічне, всередині порожнисте. Плід - сім'янка.
Ромашка пахуча - дуже запашна рослина. Стебло дуже галузисте, заввишки до 20 см. Листки дрібнорозсічені на вузькі часточки. Квіткові кошики зеленуваті, без язичкових квіточок, на коротких квітконіжках. Квітколоже конічне, всередині порожнисте.
Цвіте ромашка лікарська у травні-серпні, пахуча - у червні-серпні.
Росте ромашка лікарська як бур'ян на відкритих полянах, пустирях, у степах, на парових полях, луках, уздовж шляхів, на супіщаних і піщаних грунтах; ромашка пахуча - уздовж шляхів, по дворах, на городах і т. ін. Ромашка лікарська поширена в середній і південній смузі СРСР, в основному на півдні України, особливо в Херсонській області, в Криму, у Полтавській та інших областях, а також у Молдавській РСР, а РСФСР (в Тульській області, Краснодарському краї, Ростовській і сусідніх областях), у Чуваській тощо; ромашка пахуча - повсюдно, в тому числі в Західному Сибіру і на Далекому Сході.
Для лікувальних цілей застосовують суцільні цілі квіткові кошики без стебел обох видів ромашки.
Збирають квітки під час сухої погоди на початку і протягом усього періоду цвітіння (з травня по серпень), зриваючи руками або зрізуючи ножи-цями кошики біля самої основи. На посівних площах збирають кілька разів за літо. Пахучу ромашку зривають тільки вручну, общипуючи кошики з короткою квітконіжкою, без листя, що розміщене близько до суцвіття. При заготівлі ромашки лікарської і ромашки пахучої слід уникати потрапляння в сировину: 1) ромашки собачої (Anthemis cotula L.) - рослини з неприємним запахом; 2) ромашки непахучої (M. inodo-ra L.) - рослини без запаху, у якої тупоконічне квітколоже; 3) пупавки польової, або котячої ромашки (Anthemis arvensis L.),- рослини без запаху, квітколоже в якої засаджене приквітками.
Сушать кошики ромашки, очищені від ніжок, зразу після збирання в затінку, під дахом або в сухому приміщенні, розкладаючи на сітці чи полотні тонким шаром. Слід стежити, щоб ромашку не пересушити або щоб вона не була недосушена. Запах обох видів, ромашки сильний, ароматний, особливо при розтиранні. На смак вони гіркуваті, слизисті і пекучі.
У квітках ромашки є до 0,8% ефірної олії, азулен, гіркий глікозид, антемісова кислота та інші речовини. З них виділено речовину- так званий хамазулен, який е похідним кумарину. Доведено, що азулен виявляє протизапальну дію, а гіркий глікозид розслаблює гладку мускулатуру. Крім того, ромашка при безпосередньому нанесенні на шкіру, слизові оболонки або рани виявляє в'яжучу дію і сприяє загоюванню ран. її застосовували ще в старовину Гіппократ, Діоскорід, Пліній при лікуванні хвороб печінки, нирок, сечового міхура, головного болю тощо. Латинська назва її - Matricaria reculita, що у перекладі означає маткова трава. У народній медицині ромашку використовують як сечогінний і потогінний засіб.
Застосовують: 1) у разі запалення слизових оболонок горла, ясен, рота - настій 1 столової ложки квіток ромашки на 1 склянці окропу вживають для полоскання (кілька разів на день),примочок, промивання ран, виразок і спринцювання. Цей настій також використовують для клізм, для чого і склянку його розводять в 1 л води, або п'ють по 1 столовій ложці 3-4 рази на день як вітрогінний засіб при здутті, спазмах кишок та у випадку жовчнокам'я-ної хвороби; 2) при запаленні слизової оболонки шлунка і кишок (гастриті й ентериті) - відвар 2 чайних ложок суміші з квіток ромашки, трави полину, листків холодної м'яти, шавлії лікарської і трави деревію звичайного (по 2 чайні ложки) в 1 склянці окропу п'ють гарячим натщесерце 2 рази на день по '/2 склянки; 3) проти здуття і болю в животі - настій суміші 2 столових ложок квіток ромашки, насіння кропу, кореня алтеї (по 2 чайні ложки), кореня лакриці і листків м'яти (по 2 столові ложки) на 2 склянках води п'ють протягом дня по !/4 склянки; 4) як заспокійливий засіб у випадку кишкових коліків-настій 1 чайної ложки суміші квіток ромашки, листя холодної м'яти, кореня валеріани і фенхелю (по 2 столові ложки) на 1 склянці окропу п'ють по 2 столові ложки 6 разів на день; 5) при жовчних коліках (болю в ділянці печінки) - настій 1 столової ложки суміші квіток ромашки, листя холодної м'яти, листя рутки, трави чебрецю, трави перстачу прямостоячого (по 1 столовій ложці) на Р/а склянки окропу приймають по '/2 склянки 3 рази на день.
Квітки ромашки входять до складу пом'якшувальних зборів № 2, 4 і 5, вітрогінного чаю № 2 і в суміш для полоскання горла.
В аптеках е готовий препарат ромазулон, який призначають при гастриті, дуоденіті, коліті, при здутті кишок, а також у разі запалення слизових оболонок (стоматиту, гінгівіту) і шкіри.
Loading...

 
 

Цікаве