WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Клінічна фармакологія протизапальних засобів - Лекція

Клінічна фармакологія протизапальних засобів - Лекція

В кислому середовищі добре всмоктується (у шлунку) і реабсорбується (в нирках). Легко проникає в клітини СОШ, де частково іонізується (високий рН), внаслідок чого і виникає ульцерогенний ефект. 50-80% зв'язується з БПК. Протизапально діють обидві частини АСК - зв'язана з БПК і вільна. Краще виділяється в лужному середовищі сечі (рН > 7,0).

Схеми: при нестабільних формах ІХС: 325 мг/д. 1-3 дні і по 125 мг/д. в подальшому (роками).

Протизапальна дія: 500-1000 мг/д. у 2-4 прийоми.

Небажані ефекти: ульцерогенність, кровотечі, ототоксичність, алергічні реакції, запаморочення.

В корі верби є саліцин, з якого виготовляють саліцилову кислоту. Вона застосовувалась при лихоманці ще з XVIII століття (замість дорогої кори хінного дерева). Верба росте у заболочених місцях, де лихоманка є дуже частою.

"Доктрина сигнатур" - там, де є хворі, там повинно бути і лікарство для цієї хвороби, яке представляє людям природа (Бог).

В рік виготовляється 40 000 тон АСК.

АСК гідролізується в плазмі до саліцилової кислоти, обидві є інгібіторами ЦОГ- 1.

Фенацетин. Парацетамол (Панадол)

Впливає на ЦОГ головного мозку, майже не впливає на цей фермент на периферії. Тому показані у випадках головного болю, дисменореї, непереносимості АСК, протипоказах до АСК (тенденції до кровотечі, алергії).

Легко абсорбується з ШКТ, 50% зв'язується з БПК, Т1/2 = 2 год. Трансформація в печінці (в неактивний глюкуронід і сульфат та в активний метаболіт). Знешкоджується SH-групою глутатіону, запаси якого в печінці обмежені. Якщо кількість високоактивного метаболіту перевищує кількість глутатіону, то виникає некроз печінкової тканини.

Щоденна доза: 0,5-1,0 г Х 4-6 год., але не > 4 г/д.

Небажані ефекти: почервоніння шкіри, алергічні реакції, гострий некроз печінки (токсичний гепатит), некроз ниркових канальців, аналгезуюча нефропатія (інтерстиціальний нефрит) – ніктурія, коліки, анемія, гіпертензія, протеїнурія.

Критерії токсичного впливу: АлАТ, білірубін, креатинін, протромбіновий індекс.

Щороку людство споживає 25 000 тон цього "домашнього засобу".

Ознаки гострого передозування (екзогенного, екзо-ендогенного):

біль в животі, жовтяниця, збільшення печінки (через 2-7 днів)

Допомога: активоване вугілля, метионін, лактульоза, вітамін К, глюкоза i.v.

Специфічне лікування: N-ацетилцистеїн і метіонін є попередниками синтезу глутатіону.

1. Є ознаки токсичного ураження печінки:

N-ацетилцистеїн (парволекс)

i.v.: 150 мг/кг в 200 мл 5% глюкози упродовж 15 хв.

i.v.: 50 мг/кг в 500 мл 5% глюкози упродовж 4 годин

i.v.: 100 мг/кг в 1000 мл 5% глюкози упродовж 16 годин

300 мг/кг уподовж 20 годин

2. Токсичні ознаки мало виражені:

Метіонін 2,5 г Х 4 год. р.о. (10 г/д.)

Диклофенак - натрію. Вольтрен. Епіфенак - натрію. Ортофен. Диклоберл. Апо- дикло

Задовільна переносимість + виражені протизапальні властивості.

Таблетки 25, 100 мг; ін'єкції 75 мг.

Всмоктується практично повністю. Максимальна концентрація через 1,5-2 години. Максимальна добова доза 150 мг, підтримуюча 50-100 мг (ретард- 100 мг Х 1 р./д.).

У 20 разів ефективніший, ніж бруфен. Збільшення дози понад 150 мг/д. не дає зростання протизапальних властивостей.

Бруфен. Ібупрофен. Кетопрофен. Флурібупрофен.

Креми-гелі: Фастум-гель, Долгіт-крем – для місцевого застосування

Початкова доза бруфену 600-1200 мг/д. (200-400 мг Х 3 р./д.), її можна збільшити до 2400 мг/добу.

Задовільно переноситься при тривалому вжитку, добре всмоктується в ШКТ. Виводиться через добу повністю (з сечею, жовчю).

Напроксен.

Не має принципових відмінностей від бруфену. Застосовується по 250 мг Х 2 р./д. р.о.

Сургам (тіапрофенова кислота)

селективно інгібує синтез PGE2 і PGE2 (біль) і не впливає на синтез PGI2, який є ангіо- і гастропротектором. Добре проникає в синовіальні порожнини, діючи протизапально "на місцях".

Призначається по 200-300 мкг Х 3 р./д.

Небажані ефекти: гастралгії, діарея, алергічні реакції, гіпотензія.

Суліндак

за механізмом дії подібний до індометацину, але переноситься краще.

Застосування: 100-200 мг Х 2 р./д. р.о., підтримуюча доза 100 мг/д.

Індометацин

Блокує синтез АТФ,  проникність капілярів і лізосомальних мембран, підвищує структурність білків сполучної тканини. Всмоктується повільно, максимальна концентрація в крові наступає через 2 години, Т1/2 = 4 год. Піддається кон'югації з глюкуроновою кислотою, О-деметилюванню, N-диацетилюванню. Екскретується сечею і жовчю. Застосовується по 25 мг Х 3-4 р./д. після їди, максимальна доза 200 мг/д.

Небажані ефекти: ульцерогенність, цитопенії, бронхоспазм, кровоточивість, запаморочення, атаксія, набряк мозку (головний біль), загострення захворювань нирок, алергічні реакції, зниження ефекту діуретиків, затримка солі і води.

Бутадіон

не має специфічного тропізму до якихось тканин, але у вогнищі запалення його концентрація у 2 рази вища, ніж в інших тканинах. Максимальна концентрація в крові наступає через 2 год. після р.о. прийому, а після i.m. ін'єкцій – через 6-8 годин. У печінці піддається гідроксилюванню з утворенням активного протизапального метаболіту оксифенілбутазону. Посилює дію ГКС, АСК, антикоагулянтів, барбітуратів, пірамідону.

Застосовується по 150 мг Х 3-4 р./д.

Реопірин = амідопірин + бутадіон

Таб. 125 мг: р.о. 1 таб. Х 3 р./д.

Ампули 5 мл: i.m.

Ревмокс (азопропазон)- по 300-600 мг Х 2-3 р./д. (1200 мг/д.)

Небажані ефекти бутадіону і реопірину: дерматити, гастралгії, затримка рідини, ерозії та виразки ШКТ, лейкопенія, тромбоцитопенія, міокардіодистрофія.

Піроксикам. Фелден.

За терапевтичним ефектом подібний до індометацину. Повністю абсорбується із ШКТ, на 99% зв'язується з БПК, Т1/2 = 48 годин.

Таблетки 20 мг. Добова доза 30 мг (в 1-2 прийоми)

Небажані ефекти: гастралгії, загальна слабість (вплив на ЦНС)

Артротек = 50 мг диклофенаку натрію + 200 мг мізопростолу (простагландиновий аналог)

Напратек = 500 мг напроксену + 200 мг мізопростолу- по 1 таб. 1 р./д. р.о.

Диметилсульфоксид- володіє неспецифічними протизапальними та знеболюючими властивостями. При місцевому застосуванні він покращує мікроциркуляцію, зменшує кількість фібриноподібних речовин.

Клінічна фармакологія інгібіторів ЦОГ-2

Активація ЦОГ-2 веде до посиленого синтезу профлогістичних простагландинів. Саме цей процес і активується при розвитку запалення.

Інгібітори ЦОГ-2 володіють значно нижчою ульцерогенною дією.

Мелоксикам і Етодолак (Моваліс, "Boehringer Ingelheim")

Набуметон

Ебселен

Клінічна фармакологія глюкокортикостероїдів

Фармакодинаміка

1. Нормалізація проникності капілярів

2. Стабілізація лізосомальних мембран

3. Поліпшення фагоцитозу

4. Поліпшення функції фібробластів

5. Зниження адгезії лейкоцитів до ендотелію

6. Активація виходу нейтрофілів з кісткового мозку, пригнічення їх міграції у вогнище запалення

7. Перерозподіляють лімфоцити (Т-клітини) і моноцити з русла крові в депо (внаслідок зміни заряду клітини)

Інгібування фосфоліпази А2, ЦОГ-1, ЦОГ-2 (блокада синтезу простагландинів), ліпоксигенази (блокада синтезу лейкотрієнів С4, В4)

Loading...

 
 

Цікаве