WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Клінічна фармакологія протизапальних засобів - Лекція

Клінічна фармакологія протизапальних засобів - Лекція

Лекція

Клінічна фармакологія протизапальних засобів

План

1. Основні принципи фармакодинаміки.

2. Базова терапія хронічного запального процесу.

3. Актуальна (протизапальна, антифлогістична) терапія.

4. Імуносупресанти- цитостатики.

5. Системна ензимотерапія.

6. Блокатори Н1- рецепторів гістаміну.

7. Висновки.

Основні принципи фармакодинаміки

1. Зменшення проникності капілярів. Сприяє зниженню ексудації і обмеженню запального інфільтрату.

2. Стабілізація лізосомальних мембран. Попереджується вихід лізосомальних гідролаз, здатних пошкоджувати клітини і тканини.

3. Гальмування вироблення макроергічних сполук (особливо АТФ) в процесах окисного і гліколітичного фосфорилювання. Запалення дуже чутливе до нестачі енергії, тому зменшення вироблення АТФ сприяє інгібуванню запального процесу.

4. Гальмування синтезу або вивільнення медіаторів запалення або ж посилення їх інактивації.

Медіаторами запалення є: гістамін, серотонін, кініни, циклічні нуклеотиди, прозапальні простагландини, лізосомні і активовані сироватові (протеолітичні) ферменти. Блокада одного з медіаторів мало впливає на перебіг патологічного процесу в цілому.

5. Модифікація субстрату запалення, тобто деяка зміна структури тканинних компонентів в напрямку попередження їх реакції з медіаторами запалення.

6. Цитостатична дія, яка призводить до гальмування проліферативної фази запалення.

7. Здатність НПЗС посилювати дію природніх протизапальних факторів.

  • Нове у фармакології НПЗС !!!

8. Інгібування циклоксигенази і утворення прозапальних медіаторів:

ЦОГ-1 (всі класичні НПЗС), ЦОГ-2 (моваліс)

Клінічна фармакологія протизапальних середників

1. Базова терапія

2. Актуальна (протизапальна, антифлогістична) терапія:

2.1. Нестероїдні протизапальні середники (НПЗС)

2.2. Глюкокортикостероїди

3. Цитостатична терапія

4. Системна ензимотерапія

5. Блокатори Н1- рецепторів гістаміну.

Базова терапія

Лікувальні засоби, які впливають на основні патогенетичні механізми, але не мають швидкодіючого антифлогістичного ефекту.

1.1. Ауротерапія (кризотерапія). Показана хворим на РА молодого віку із швидким прогресуванням недуги, раннім розвитком кісткових ерозій, високим титром РФ, супутнім синовіїтом. Препарати золота взаємодіють з SH-групами лізосомних ферментів, знижують їх активність, пригнічують реакцію антигенів з антитілами, попереджують денатурацію білка, знижують агрегацію -глобулінів, які приймають участь в утворенні РФ. Зв'язуючись з колагеном препарати золота стабілізують його волокна, роблять їх менш реакційно спроможними.

Кризанол 5% 2 мл (34 мг Au), 10% 2 мл (68 мг Au) - i.m. з 0,5-1 мл 1 раз на тиждень,

Курс: по 34 мг 1 раз на тиждень, 6-8 місяців, потім 1 раз на 2 тижні, далі – 1 раз на 3 тижні

Небажані ефекти: "золотий дерматит", алопеція, протеїнурія, тромбоцитопенія, апластична анемія

Міокризин 1 мл = 50 мг Au

Таудерон 0,5 мл = 20 мг Au

Рідаура, рідауран = в таб. по 3; 6 мг Х 2 р./д., курс (див. Кризанол)

Солганал (ауреотан) = ауротіоглюкоза, в амп. по 10,25; 50 мг у 1,5 мл та флаконах по 10 мл 5% розчину, 10 мг  25-50 мг, 1 р./тиждень

С.Я.Орнат: гіперсекреторний, еу- та гіпосекреторний типи

1.2. D-пеніциламін (купреніл, артамін, депен). Це продукт гідролізу пеніциліну. Утворює хелати з міддю, внаслідок чого інактивується церулоплазмін, необхідний для синтезу колагену. Знижує в крові рівень ЦІК, особливо тих, що входять до складу РФ.

Схема застосування:

150 мг Х 2 р./д. - І тиждень

300 мг Х 2 р./д. - ІІ тиждень

300 мг Х 3 р./д. - з 3-ого тижня упродовж 1-5 місяців

150 мг Х 1 р./д. - підтримуючий курс, до року

Небажані ефекти: алергічні реакції, ураження нирок, цитопенічний синдром, апластична анемія, мастопатія, облітеруючий бронхіоліт

1.3. Похідні хіноліну: хлорохін, делагіл, хінгамін, резохін, плаквеніл. Зв'язується з РНК, ДНК, внаслідок чого має цитостатичний та імунодепресивний ефекти. Стабілізує лізосомальні мембрани, знижує агрегацію тромбоцитів. Добре всмоктується з ШКТ. Нагромаджується у паренхіматозних органах, де концентрація їх може бути у сотні разів вищою, ніж у сироватці крові. Близько 90% виділяється з сечею.

Таблетки по 125 та 250 мг, ампули по 5 мл 5% розчину. Добова доза 250 мг щоденно (за 2 години до сну).

Небажані ефекти: ретинопатії, психомоторні розлади, гіперпігментація шкіри, диспепсія, цитопенія.

1.4. Салазосульфапіридин (сульфасалазин, салазопірин, азопірин)

Салазопіридазон (Я.А.Сигідін, 1994)

Володіє імуномодулюючими властивостями.

Схема R.Rinals:

І тиждень - по 500 мг Х 2 р./д.

ІІ тиждень - по 1000 мг Х 2 р./д.

ІІІ тиждень - по 1500 мг Х 2 р./д.

Небажані ефекти: нудота, блювання, головний біль, алергічні реакції, цитопенії

1.5. Левамізол (декаріс). Імуномодулятор, впливає на циклічні нуклеотиди ( цАМФ,  цГМФ) Т-лімфоцитів і фагоцитів.

Схема: 150 мг 1 р./д. 3 дні в тиждень (підряд або через день, курс: 1,5-2 місяці)

Небажані ефекти: гастралгії, алергічні реакції, цитопенії,  температури тіла.

1.6. Етимізол. Стимулятор природніх механізмів боротьби із запаленням, попереджує наднирникову недостатність.

2 мл 1,5% в/м 1-3 р./д. або по 100 мг Х 3 р./д. р.о.

1.7. Інші імуномодулятори: тималін (10 мг i.m.) Х 1 р./д.; Т-активін (100 мкг s.c. 1 р./д., 2 тижні); тимоген (100 мкг i.m. 1 р./д., 2 тижні); інтерферон-2а (реаферон, роферон)- у фл. по 3, 9 і 18 млн. ОД

Класифікація НПЗС (адаптовано за Ф.П.Тринусом, Б.В.Кибановим, 1987)

1. Арилкарбонові кислоти:

1.1. Оксибензойні кислоти та їх аналоги-

Саліцилова кислота, Ацетилсаліцилова кислота (аспірин)

1.2. Амінобензойні кислоти та їх аналоги–

Фенацетин, Парацетамол, Панадол

2. Арил– та гетероарилалканові кислоти:

2.1. Арилоцтові кислоти:

Диклофенак–натрію (Вольтарен, Ортофен), Мефенамінова кислота (Понстан), Флюфенамінова кислота (Арлеф)

2.2. Арилпропіонові кислоти: Бруфен, Ібупрофен, Кетопрофен, Супрофен

2.3. Арилмасляні кислоти: Напроксен

2.4. Арилакрилові кислоти: Метиазинова кислота

2.5. Арилацетгідроксамові кислоти: Дроксарил, Ібупроксам

2.6. Інші арилалканові кислоти: Намоксират

2.7. Гетероарилалканові кислоти: Сургам, Суліндак, Толметим

3. Похідні індолу та індазолу: Індометацин, Індоксол

4. Різні гетероциклічні сполуки: Інтразол, Дифталон

5. Енольні кислоти:

5.1. Похідні піразолу: Амідопірин

5.2. Похідні піразолідиндіолу: Бутадіон, Преназон

5.3. Похідні оксикамів: Піроксикам, Ізоксикам

5.4. В-сульфонілкетони: Тіосиднон

6. Некислотні антифлогістики: Пантотенова кислота, Квіназолон

7. Препарати золота: Кризанол, Санокризан, Міокризин, Солганол В

8. Комбіновані препарати: Артротек = Диклофенак + Мізопростол

9. Інші сполуки: Протеолітичні ферменти (Контрикал), барбітурати, диметилсульфоксид

Клінічна фармакологія інгібіторів ЦОГ-1

Ацетилсаліцилова кислота

  • зменшує проникність капілярів,

  • обмежує енергетичне забезпечення запального процесу (гальмує синтез АТФ),

  • пригнічує біосинтез сульфатів, МПС,

  • прискорює дозрівання колагену (зрілий колаген більш стійий до деструктивних впливів),

  • гальмує синтез і пригнічує деякі ефекти кінінів, гіалуронідази,

  • лімітує синтез прозапальних і тромбогенних простагландинів, зокрема тромбоксану А2 (Тх А2), який є потужним вазоконстриктором і агрегантом тромбоцитів; не гальмує (у малих дозах - 80-325 мг/д.) синтез простагландину, який є потужним вазодилятатором і дезагрегантом.

Loading...

 
 

Цікаве