WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Клінічна фармакологія засобів антиангінальної терапії - Лекція

Клінічна фармакологія засобів антиангінальної терапії - Лекція

Лекція на тему:

Клінічна фармакологія засобів антиангінальної терапії

План:

1. Клінічна фармакологія нітратів.

2. Клінічна фармакологія -адреноблокаторів.

3. Клінічна фармакологія антагоністів кальцію.

НІТРАТИ

Механізм дії:

1. Вазодилятація вен, артерій, артеріол = гемодинамічне розвантаження серця

2. Зменшення prelood

3. Зниження кінцевого діастолічного тиску (і об'єму) в лівому шлуночку

4. Зниження напруженості стінки ЛШ і механічного тиску на коронарні артерії

5. Вплив на коронарний кровоплин: перерозподіл у бік кращого шунтування субендокардіальних

пластів міокарда

6. NB: У гладком'язевих клітинах судин нітрати, взаємодіючи з SH-групами (тіоловими сполуками) перетворюються в NO, котрий активізує циклічний гуанозин-монофосфат (цГМФ), який викликає вазодилятацію. Здорові ендотеліоцити виділяють так званий ендотеліальний фактор релаксації (ендогенний NO), саме тому в разі коронарного атеросклерозу НІТРАТИ є препаратами заступної терапії (донаторами NO, який через цГМФ справляє вазодилятацію).

НІТРАТИ

iv- інтравенозно:

а) НІТРОГЛІЦЕРИН - 1% 2 мл; 3 амп., 6 мл (60 мг) +

250 мл 0,9% NaCl, з 217 кр./хв. (кожні 10 хв. на 1 кр./хв.)

б) ПЕРЛІНГАНІТ - 0,1% 10 мл; 10 амп., 100 мл (100 мг) +

400 мл 0,9% NaCl, з 317 кр./хв. (кожні 10 хв. на 2 кр./хв.)

в) ІЗОКЕТ - 0,1% 10 мл; 10 амп., 100 мл (100 мг) +

400 мл 0,9% NaCl, з 317 кр./хв.

ро- перорально:

а) НІТРОГЛІЦЕРИН = 60 мг/добу (НІТРОНГ-ФОРТЕ, СУСТАК-ФОРТЕ,

НІТРОГРАНУЛОНГ, СУСТАНІТ, НІТРЕТ)

б) МОНОНІТРАТИ (ізосорбід -2-мононітрат, ізосорбід-5-мононітрат)

= 60-80 мг/добу

в) ДИНІТРАТИ (ізосорбіддинітрат) = 80-160 мг/добу

г) МОЛСИДОМІН (корватон, сіднофарм, корвасол) = 8-24 мг/добу

НІТРАТИ. Побічні ефекти:

- головний біль (дилятація мозкових судин)*,

- запаморочення (унаслідок гіпотензії),

- синдром "динамітного серця" (розвиток стенокардії при неприйманні нітратів людиною, яка тривало приймала їх або мала контакт у ході виробничого процесу (у працівників, які зайняті на виробництві препаратів нітратів це – синдром "вихідного дня");

- інші ефекти: шум у вухах, нудота, блювання,

приплив крові до обличчя, серцебиття, загострення глаукоми.

* Головний біль є водночас критерієм дії препарату, тому часто кажуть, що дозу нітратів треба збільшувати до появи головного болю, що є ознакою достатньої для вазодилятації дози препарату.

НІТРАТИ. Протипокази до прийому нітратів:

  • непереносимість,

  • гіпотензія,

  • крововилив у мозок,

  • глаукома,

  • підвищений внутрішньочерепний тиск

Механізм розвитку толерантності до нітратів.

При тривалому застосуванні (> 1-2 діб при безперервній інфузії або через 2-8 тижнів при пероральному прийомі) ефект нітратів падає – розвивається толерантність. Причиною є синдром метаболічної втоми – зменшення запасів SH-груп у ГМК судин. Попередити толерантність до нітратів можна, призначивши хворому інгібітори АПФ групи капотену (каптоприл, 6,2550 мг/добу) або ацетилцистеїн (1 г/добу).

Блокатори бета-адренергічних рецепторів

-адреноблокатори володіють чотирма різними особливостями:

1) -блокуючим ефектом, характерним для всіх бета-блокаторів;

2) -стимулюючим ефектом, або так званою внутрішньою симпатоміметичною активністю;

3) мембраностабілізуючим (хініноподібним) ефектом;

4) кардіоселективним ефектом, що проявляється специфічним впливом на 1-адренорецептори (серця).

-блокуюча активність – це конкурентний антагонізм до

катехоламінів. Зв'язуючись з -адренергічним рецептором

(фіксуючись на них), ці препарати перешкоджають взаємодії з

рецепторами норадреналіну та адреналіну.

За хімічною структурою -блокатори подібні до катехоламінів.

Блокується тільки стимуляція -рецепторів симпатичною

нервовою системою.

Блокування -рецептора є зворотнім (конкурентний антагонізм).

Сила і тривалість блокади -рецепторів залежить від дози

препарату, кількості рецепторів, їх "незайнятості" метаболітами.

ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ ДОБОВІ ДОЗИ:

1. СОТАКОР, СОТАЛОЛ, БЕТАКОРДОН = 40  160 мг/добу (2 прийоми)

2. ТИМОЛОЛ (БЛОКАДРЕН) = 20  40 мг/добу (2 прийоми)

3. НОДАЛОЛ (КОРГАРД) = 20  240 мг/добу (2 прийоми)

Внутрішня симпатоміметична активність (ВСМА)

Хоч -блокатори діють як антагоністи по відношенню до -адренорецепторів, деякі з них володіють парадоксальною властивістю в певній мірі впливати на ті ж рецептори як агоністи (тобто так як і катехоламіни). В зв'язку з цим такі препарати як окспренолол або тразикор, алпренолол або аптин, піндолол або віскен, ацетобутолол або сектраль можуть викликати не брадикардію, а тахікардію, чи не впливати істотно на частоту серцевих скорочень, особливо при фізичних навантаженнях і психічному стресі. Вони мають частковий позитивний інотропний вплив на серце. Як і кардіоселективні -блокатори (атенолол, метопролол) не викликають бронхоконстрикції.

ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ ДОБОВІ ДОЗИ:

1. ОКСПРЕНОЛОЛ (ТРАЗИКОР) = 20  180 мг/добу (2 прийоми)

2. АЛПРЕНОЛОЛ (АПТИН) = 50  400 мг/добу (2-4 прийоми)

3. ПІНДОЛОЛ (ВІСКЕН) = 10  60 мг/добу (2 прийоми)

4. АЦЕТОБУТАЛОЛ (СЕКТРАЛЬ) = 200  1200 мг/добу (2 прийоми)

5. ТАЛІНОЛОЛ (КОРДАНУМ) = 50  600 мг/добу (2-3 прийоми)

Мембраностабілізуючий ефект

Мембраностабілізуюча (хініноподібна, місцевоанестезуюча) активність або "неспецифічний депресантний ефект на міокард". Не пов'язаний з -адреноблокадою вплив на дифузію іонів натрію і калію через клітинну мембрану.

ХІНІН:

1.Блокада входу натрію в клітину, особливо в період "овершут"

2.Затримка виходу калію з клітини

3.Видовження рефрактерного періоду

4.Пригнічення спонтанної діастолічної деполяризації і активності ектопічних вогнищ автоматизму

ПРОПРАНОЛОЛ:

1.Зменшує швидкість підйому потенціалу дії міокардіального волокна

2.Зменшує швидкість входу натрію в клітину в період "овершут"

Трансмембранний потенціал

4 фаза: спонтанна діастолічна деполяризація (діастола)

0 фаза: деполяризація (позитивна частина підйому кривої ТМПД- овершут, тобто бурхливий вхід натрію в клітину)

1 фаза: ранньої швидкої реполяризації

2 фаза: ранньої повільної реполяризації (плато)

3 фаза: пізньої реполяризації

Мембраностабілізуюча (хініноподібна, місцевоанестезуюча) активність або "неспецифічний депресантний ефект на міокард". Не пов'язаний з -адреноблокадою вплив на дифузію іонів натрію і калію через клітинну мембрану.

ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ ДОБОВІ ДОЗИ:

1. ПРОПРАНОЛОЛ (ОБЗИДАН, АНАПРИЛІН, ІНДЕРАЛ) = 40  240 мг/добу (3-4 прийоми)

2. ОКСПРЕНОЛОЛ (ТРАЗИКОР) = 20  180 мг/добу (2 прийоми)

3. АЛПРЕНОЛОЛ (АПТИН) = 50  400 мг/добу (2-4 прийоми)

4. ПІНДОЛОЛ (ВІСКЕН) = 10  60 мг/добу (2 прийоми)

5. АЦЕТОБУТАЛОЛ (СЕКТРАЛЬ) = 200  1200 мг/добу (2 прийоми)

6. ТАЛІНОЛОЛ (КОРДАНУМ) = 50  600 мг/добу (2-3 прийоми)

7. МЕТОПРОЛОЛ (СПЕСІКОР, БЕТАЛОК, ЛОПРЕСОР) = 50  200 мг/добу (2-3 прийоми)

Кардіоселективність

ЕФЕКТИ, ОБУМОВЛЕНІ 1-БЛОКАДОЮ:

- зменшення частоти і сили серцевих скорочень;

- гальмування проведення імпульсу (від'ємні хроноторпний, інотропний і дромотропний ефекти)

- стимуляція глікогенолізу в шлуночках серця і в скелетних м'язах;

- гіперліпідемія;

- гіперглікемія (калоригенна дія).

ЕФЕКТИ, ОБУМОВЛЕНІ 2-БЛОКАДОЮ:

- бронхоспазм ;

- підвищення тонусу судин, матки, сфінктерів сечового міхура, циліарних м'язів очей;

- демаскування цукрового діабету;

- загострення виразкової хвороби, хронічного панкреатиту.

Кардіоселективність- блокада 1-адренорецепторів серця. Селективність не є синонімом специфічності, вона втрачається при високих дозах препарату.

Селективність -адренорецепторів умовна, однак її слід враховувати при призначенні терапевтичних доз -адреноблокаторів.

1-адренорецептори: серце, кишечник, адипоцити

2-адренорецептори: кровоносні судини, трахея, бронхи, шлунок, матка, сечовий міхур,

циліарнй м'яз очей

ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ ДОБОВІ ДОЗИ:

1. АТЕНОЛОЛ (ТЕНОРМІН) = 25  100 мг/добу (1 прийом)

Loading...

 
 

Цікаве