WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Невралгія трійчастого нерва - Лекція

Невралгія трійчастого нерва - Лекція

Лекція на тему:

Невралгія трійчастого нерва

Невралгія трійчастого нерва - захворювання, яке характеризується короткочасними пароксизмальними нападами (від декількох секунд до декількох хвилин) надзвичайно пронизливого і нестерпного болю в ділянці однієї гілки трійчастого нерва, рідко в ділянці двох гілок з іррадіацією їх на всі гілки і навіть у ділянку шиї, потилиці та рефлекторним скороченням мімічних та жувальних мязів аж до розвитку тризму.

Патогенез: невралгія трійчастого нерва відноситься до пароксизмальних невралгій, які виникають за типом "тунельного" синдрому (звуження суборбітального або нижньощелепного каналу) з подразненням корінців, а відтак трійчастих ділянок у мозковому мосту.

Тактика подальшого ведення хворого

ГОСТРІ ПОРУШЕННЯ МОЗКОВОГО КРОВООБІГУ (ГПМК)

До ГПМК відносять геморагічні та ішемічні інсульти, минучі порушення мозкового кровообігу (у тому числі й гострі транзиторні атаки) та важкі гіпертонічні кризи. Як із причин смертності, так і через важку інвалідизацію хворих ГПМК посідають одне із перших місць після захворювань серця та онкозахворювань. Геморагічний інсульт розвивається переважно у віці 40-60 років, частіше всього при гіпертонічній хворобі.

ГЕМОРАГІЧНІ ІНСУЛЬТИ

Програма реабілітації (побутова, а за необхідності - професійна) складається на тривалий термін – 6-12 місяців, включаючи гострий період, проводиться паралельно з медикаментозним лікуванням:

– лікувальна гімнастика відповідно до режиму рухової активності;

    • масаж;

    • фізіотерапевтичні процедури послідовно:

а) міорелаксанти (хлоретил, холод та ін.) для зняття спастичності мязів;

б) електростимуляція паретичних мязів (12-14 сеансів);

в) рефлексотерапія (на флексорну й екстензорну групу мязів).

Б. СУБАРАХНОЇДАЛЬНІ КРОВОВИЛИВИ

Причиною субарахноїдальних крововиливів (СК) у 75% випадків є розрив мікроаневризм або макроаневризм, а також розрив судин мозку травматичного генезу та ін.

Тактика подальшого ведення

ВІДНОВНИЙ ПЕРІОД

Адекватний вибір лікування та реабілітації залежить від уточненої нозологічної форми захворювання та ступеня порушення неврологічних функцій /антихолінестеразні, йодисті препарати, церебролізин, судинні препарати та ін./.

ІШЕМІЧНІ ІНСУЛЬТИ. МИНУЩІ ПОРУШЕННЯ МОЗКОВОГО КРОВООБІГУ (МПМК), У ТОМУ ЧИСЛІ ГОСТРІ ТРАНЗИТОРНІ ІШЕМІЧНІ АТАКИ (ІТА)

Ішемічний інсульт розвивається внаслідок гіпертонічної хвороби, загального і церебрального атеросклерозу, ревматизму, інших причин (хвороби серця, сифіліс, туберкульоз та ін.). Частою причиною ішемічного інсульту є тромбоемболія мозкових артерій кардіального генезу, а також судинні мальформації, цукровий діабет та ін.

Невідкладна допомога

Регуляція реологічних властивостей крові тапокращеннямікроциркуляції

  • реополіглюкін 300-500мл інтравенозно, крапельно кожні 24 години або неогемодез (300-400мл). Більш ефективно – реоглюман 200-400мл інтравенозно, крапельно;

- компламін (ксавін) 15% - 2мл на фізрозчині, інтравенозно, крапельно, краще трентал за схемою у наростаючих дозах: 5-7-10мл, інтравенозно, крапельно на фізрозчині протягом 10 днів. За відсутності тренталу можна вводити кавінтон ( за схемою), інтравенозно у наростаючих дозах: 20-40-60 мг або серміон.

Антикоагулянтна терапія:

Гепарин повинен призначатися, як правило, у перші 4-6 діб після розвитку інсульту з урахуванням трьох типів індивідуальної чутливості до нього (незначна, значна та різка і тривала гіпокоагуляція) після введення загальноприйнятої дози гепарину (10000 ОД), яка визначається часом зсідання крові – за Бюркером. Гепа-рин вводиться по 7000 ОД інтравенозно на ізотонічному розчині 3-4 рази на добу (4-6 діб), а потім в/м під контролем протромбінового індексу та часу зсідання крові (2-3 доби). Можна використовувати новий препарат гепарин-флаксипарин (в/м, 0,3 мл 1 раз на добу). Після цього переходити на антикоагулянти непрямої дії: фенілін 0,03 по 1 табл. 2-3 рази на день або синкумар 0,004 г по табл. 2-3 рази на день (до 5-6 діб залежно від змін коагулограми). Необхідно запобігати анафілактичним реакціям на введення гепарину.

Корекція гіперкоагуляції у гострому періоді як при ішемічному, так і при геморагічному інсультах, яка виникає у більшості хворих:

  1. При блокаді фібринолітичної реакції (коагулопатичний синдром – важкі інсульти):

  • нікотинова кислота (в/м або інтравенозно 1-2 мл 1%-ного розчину 2-3 рази на добу) або ксантинол-нікотинат (2 мл 15%-ного розчину в/м або інтравенозно 2-3 рази на добу) за показаннями і під контролем вмісту в крові плазміну.

  1. При синдромі дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові (ДВЗ), який спостерігається у 20% хворих на ішемічний та геморагічний інсульти у двох варіантах:

а) депресія системи фізіологічних антикоагулянтів (у крові багато антитромбіну Ш):

- переливання свіжої плазми крові від 100 до 300 мл 2 рази на добу в поєднанні з гепарином (1000-1500 ОД);

б) декомпенсована фібринолітична реакція:

- контрикал (10000-20000 ОД інтравенозно, крапельно на 300-400 мл ізотонічного розчину натрію хлориду) або гордокс (50000 ОД, інтравенозно, крапельно на 200-300 мл ізотонічного розчину натрію хлориду) протягом 60-90 хвилин під контролем вмісту антитромбіну Ш (нижче 55%) і плазміну в крові (вище 55 мг/хв/л).

Таке поєднання в комплексному лікуванні інсультів гепарину та препаратів, які діють на різні коагулопатичні синдроми, – нове у підході до лікування мозкових інсультів різного генезу.

Запобігання повторних тромбемболій через 2-3 тижні після інсульту:

  • тиклід (тиклопедин) по 1 табл. 1-2 рази на день під час їжі (1-2 тижні – контроль коагулограми) та ін.

Антиагрегатна терапія:

  • курантил 0,5% 2 мл в/в (три тижні);

  • індометацин по 0,025 г 3 рази на день; аспірин по 0,25 г 1 раз на день та ін. Необхідний контроль стану агрегації тромбоцитів та ін.

Тромболітичні препарати у перші дні після інсульту (до 6 днів):

  • фібринолізин (добова доза – 40-50 тис.од.) на фізрозчині, інтравенозно, крапельно у перші години і дні протягом 2-3 діб, рекомендується в комбінації з гепарином (до 7-10 тис.од.), у випадках наявних ознак тромбозу, тромбоемболій артерій. Використовується стрептокіназа, урокіназа, в тому числі через катетер в артерію проксимально тромботичній обструкції (доза до 200-240000 МЕ, одноразово і під контролем показників зсідання системи крові – запобігання геморагій).

Гіпотензивні та спазмолітичні препарати:

  • гемітон, рауседил, адельфан, раунатин, резерпін, еуфілін у звичайних дозах (за вибором і врахуванням стійкості АТ-комбінація двох препаратів, краще всього з метилдофою) під контролем АТ.

Препарати, що покращують метаболізм мозку:

  • церебролізин (15-20 інєкцій на курс); ноотропіл (пірацетам); глутавітал. Проводиться курсове лікування протягом 3-4 у середніх терапевтичних дозах (через 3-4 тижні після інсульту).

Дегідратаційна терапія:

  • лазикс 1%-ний розчин 2 мл в/м; манітол 15%-ний розчин 200,0 інтравенозно, крапельно 1-2 рази на день.

Симптоматична терапія:

  • серцеві глюкозиди (корглікон, строфантин); кардіотонічні засоби: кордіамін, сульфокамфокаїн (10%-ний розчин 2 мл в/м або підшкірно до 6 раз на добу за показаннями та ін.).

Тактика подальшого ведення хворого

ВІДНОВНІ ПЕРІОДИ (від 1,5 до 12 місяців)

Комплексні заходи по метаболічному захисту для купірування дисфункції мозку, тому використання одного чи двох нижче наведених препаратів не ефективно.

Антагоністи кальцію:

  • верапаміл (ізоптин, фіноптин) в/в, струменево (повільно) по 2-4 мл 0,25%-ний розчин або всередину по 40-80 мг (під контролем АТ – можливе зниження); коринфар (ніфедипин) 1-2 драже на добу (курс лікування індивідуальний); найбільш ефективний новий препарат німодипін (німотоп), в/в 5 мл в 250 мл ізотонічного розчину натрію хлориду (початкова доза) на 4-ту добу після субарахноїдального крововиливу (курс лікування – від 5 до 14 діб) під контролем АТ та одночасно з антифібринолітичними препаратами (протамін сульфат 1%-ний розчин 5 мл, в/в, під контролем зсідання крові та ін.).

Антиоксидантна терапія:

  • прямої дії (токоферол у поєднанні з аскорутином) 200 мг на добу, протягом 1-2 місяців, флавоноїди, аскорбінова кислота та ін.) та непрямої (метилметіонін, ліпоєва і глютамінова кислоти, оксипін, емоксипін та ін.). Крім вказаних вище препаратів, використовуються: аевіт (масляний розчин вітамінів А та Є) у середніх дозах; нолоксан (антагоніст опіатних препаратів) в/в, крапельно 20 мг в 300 мл ізотонічного розчину натрію хлориду через 6 годин після інсульту.

Препарати з нейротрансметерною, нейротрофічною дією:

  • гліцин (сублінгвально піпеткою 1-2 г на добу); кронасіал в/в, крапельно 100 мг у 200-300 мл фізрозчину (за 60 хв), актовегін 2 мл в/м.

Препарати, стимулюючі енергетичний метаболізм:

  • пірацетам – 5 мл в/м, ноотропіл – 5 мл в/м; гамалон по 1 табл. 3 рази на день, церебролізин – 5 мл в/м.

Препарати, які корегують ліпідний обмін:

  • пробукол - 0,5 г 2 рази на день;

  • клофібрат (місклерон) 0,25 г по дві капсули 3 рази на день (курс 20-30 днів); повторні курси (4-5) проводяться з перервами.

Активація ліпопротеїнліпази:

  • безафібрат (табл. 0,2 г 3 рази на добу, а за наявності ефекту дозу знижують до 2 раз на день). Можна використовувати препарати пантетин ( у табл. 0,03), ліпостабіл (0,3 г-0,005 г у капсулах).

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ):

  • лотензин (вепазеприл) в табл. по 0,005 –0,01-0,2 г, 1-2 рази на добу, каптоприл (табл. ) 025-0,05 2-3 рази на добу при підвищеному АТ; тензіомін.

Антихолінестеразна терапія:

  • прозерин 0,05% 1 мл або галантамін 1% 1 мл в інєкціях (до 30), а потім оксазил або калімін по 1 табл. 3 рази на день протягом місяця. Курс лікування повторюється у пізній відновний період.

Loading...

 
 

Цікаве