WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Захворювання вен нижніх кінцівок - Лекція

Захворювання вен нижніх кінцівок - Лекція

Лекція на тему:

Захворювання вен нижніх кінцівок

Захворювання вен нижніх кінцівок широко поширені. Варикозна хвороба та її ускладнення знижують працездатність, призводять до її тимчасової втрати, а інколи є причиною інвалідності. За даними М.Кузіна, в 1973 році в колишньому Совітському Союзі на захворювання вен страждало близько 35 млн. чоловік. Проблема лікування варикозного поширення підшкірних вен має велике економічне значення. В останні роки розроблені ефективні оперативні втручання, які дозволяють створити умови для відтоку крові по глибоких венах.

Особливості венозної гемодинаміки. Венозна система нижніх кінцівок складається з глибоких, підшкірних та комунікантних вен. Останні описав Кокет (їх часто називають вени Кокета). У фізіологічних умовах близько 80 % крові відтікає по глибоких венах і тільки 15 % – по підшкірних. Всі вени мають клапани, кількість яких до периферії зростає. Так, в задній великогомілковій вені міститься від 5 до 14 клапанів, в стегновій – від 2 до 8, в великій підшкірній вені – до 8. В комунікантних венах пелюстки клапанів відкриваються в сторону глибоких вен, що забезпечує рух крові з підшкірних вен в глибокі. Клапани підшкірних і глибоких вен розділяють гідростатичний стовбур крові на окремі сегменти та запобігають рефлюксу крові в дистальні відділи кінцівок.

Фактори, які сприяють руху венозної крові до серця.

  • "периферійне венозне серце";

  • присмоктувальний від'ємний вплив правого передсердя;

  • різниця тиску в артеріальному і венозному коліні капіляру;

  • від'ємний внутрішньогрудний та внутрішньочеревний тиск;

  • пульсова ударна хвиля артерій, які проходять поряд з магістральними венами;

  • клапани вен.

Варикозна хвороба.

Варикозна хвороба є поліетіологічним захворюванням. У виникненні важливу роль відіграють – основні та сприяючі фактори.

Основні фактори: слабкість м'язово-еластичних волокон стінки судини, конституційна схильність, аплазія та природжена неспроможність клапанів, особливості будови підшкірної жирової основи (крупнодольчастість), защемлення підшкірних вен в отворах поверхневої фасції при проходженні судини через неї, аномалії впадіння малої підшкірної вени, особливості анатомічного формування підколінної вени та ін.

Сприяючі фактори: підвищення внутрішньосудинного тиску внаслідок затрудненого відтоку, перевантаження судин, скид крові з глибоких вен в систему підшкірних, внаслідок недостатності комунікантних вен в ділянці гомілки або в ділянці сафено-стегнового співустя, перевантаження кров'ю клубових вен під час вагітності, естрогено-прогестероновий дисбаланс, розміщення плаценти в порожнині матки, артеріовенозні шунти, професії, пов'язані з тривалим статичним перебуванням у вертикальному положенні (продавці, хірурги, вчителі та ін.).

Розвиток варикозного поширення підшкірних вен частіше розпочинається в молодому віці і поступово прогресує. Підсилює прогресування хвороби вагітність (вплив гормонів на судинну стінку та перевантаження клубових вен кров'ю). Частіше уражається велика підшкірна вена. В 30 % випадків в процес втягується мала підшкірна вена. У 15-20 % людей спостерігається ізольоване ураження малої підшкірної вени.

В початковій стадії захворювання, крім наявності поширених підшкірних вен, жодних скарг хворі не подають і звертаються до флеболога тільки з косметичних міркувань. При прогресуванні хвороби і декомпенсації венозного відтоку пацієнти скаржаться на відчуття тяжкості, повноти в кінцівці, швидку втомлюваність, тупий біль в дистальних відділах та в зонах локалізації недостатніх комунікант. Ці явища посилюються при перебуванні у вертикальному положенні і зникають або зменшуються після прийняття горизонтального положення. Набряки виражено незначно і пов'язані з накопиченням крові у варикозних вузлах. Вночі окремі хворі відмічають появу судом в литках.

Дистрофічні зміни на литках починаються з сверблячки шкіри, її пігментації та індурації підшкірної основи. Внаслідок тривалого місцевого лікування гелями і мазями розвивається алергічний дерматит → екзема → варикозна виразка. Деколи варикозна виразка може виникати безпричинно, але частіше її виникненню передує невелике травматичне пошкодження шкіри, тромбоз варикозних вузлів або розрив варикозної вени і кровотеча. У виникненні виразки важливе значення мають аутоімунні процеси, які розвиваються внаслідок розладів метаболізму в тканинах кінцівки. До розладів метаболізму призводять тривале порушення венозної гемодинаміки, медикаментозна і бактеріальна сенсибілізація. Виникнення виразки вказує на повну декомпенсацію венозного кровотоку. Для цієї стадії характерним є вихід еритроцитів і плазми крові в перивазальну клітковину, що викликає пігментацію шкіри і розростання грубоволокнистої сполучної тканини, порушується мікроциркуляція, розкриваються артеріовенозні шунти, які в нормі не функціонуюють. Це посилює гіпоксію тканин.

Встановлення діагнозу в ранній стадії захворювання нескладне. Але при запущеному захворюванні інколи тяжко диференціювати варикозну хворобу від вторинного розширення вен, яке спостерігається при ПТФС. Важливе значення має:

  • розпитування – потрібно вияснити характер початку захворювання. Так, у хворих з первинним варикозним розширенням підшкірних вен хвороба виникає частіше в юнацькі роки або після пологів, біль не турбує хворих, він з'являється з прогресуванням патології. Необхідно визначити причину розвитку захворювання;

  • огляд – проводять у вертикальному та горизонтальному положенні. Досліджують периферійний пульс, колір шкіри, наявність пігментацій, характер розширення судин, наявність індуративного набряку, дерматиту, екземи, виразки, її локалізацію і основу, на якій розміщується виразка;

  • пальпація – пальпують судини у вертикальному та горизонтальному положенні. Звертають увагу на характер поширення вен, локалізацію, консистенцію, болючість, наявність і локалізацію вен Кокета (визначаються у виді заглиблень і отворів у фасції), наявність збільшених лімфатичних вузлів, наслідки перенесеного тромбофлебіту підшкірних вен. Визначають активні рухи у гомілково-ступневому суглобі (при наявності вираженої індурації вони обмежені);

  • огляд – визначення об'єму кінцівки: гемодинамічні проби: визначення клапанної недостатності підшкірних вен (проба Троянова-Тренделенбурга, Гаккенбруха), прохідності глибоких вен (проба Дельбе-Пертеса), клапанної недостатності комунікантних вен (маршова проба, проба Тальмана).

Інструментальні методи дослідження:

  • Флебографія: внутрішньовенна функціонально-динамічна флебографія у вертикальному положенні хворого; проксимальна нисхідна флебографія; селективна флебографія. Для проведення флебографії використовують контрастні речовини: верографін, уротранс, діодон, гіпак, йодаміад та ін. Ці речовини є водорозчинними йодистими препаратами і використовуються в 60-80 % розчинах в кількості 20-40 мл на одне дослідження.

  • Функціонально-динамічна флебоманометрія (виконується у спокої, при навантаженні і при проведенні проби Вальсальви). Величина периферійного тиску прямо пропорційна висоті стовпа крові від місця вимірювання до правого передсердя (залежить від зросту хворого.

  • Визначення швидкості венозного кровотоку. Для цього використовують введення лікарських середників в вени тилу стопи (нікотинова кислота, лобелін, радіоактивні ізотопи).

  • Реовазографія (плетизмографія) – реєстрація змін електричного опору стінки судини внаслідок наповнення її кров'ю.

  • Осцилографія.

  • Дуплексне УЗД.

До ускладнень віносять: тромбофлебіти варикозного поширення вен; кровотечу з варикозного вузла; варикозну виразку; алергічний дерматит; екзему; бешиху; ХВН.

Гострий тромбофлебіт варикозно поширених підшкірних вен.

Локалізується на гомілці в басейні великої чи малої підшкірних вен. В ділянці стегна – в басейні великої підшкірної вени і її гілок. Може бути нисхідним і висхідним, первинним і вторинним. Первинний виникає у здоровій незміненій вені, а вторинний – у варикозно поширеній вені.

Характеризується появою болю за ходом поширеної судини, гіперемією шкіри, наявністю щільного болючого тяжу і локального набряку тканин. В подальшому за ходом тромбованої вени з'являються дрібноточкові крововиливи, незначна пігментація шкіри. При обмеженому тромбофлебіті впродовж кількох днів проводять консервативну терапію (антигістамінні препарати, десенсибілізуючі, протизапальні, зігрівальні компреси). Після стихання гострих запальних явищ – операція видалення варикозно поширених тромбованих вен. При висхідному тромбофлебіті проводять термінову операцію – перев'язування великої підшкірної вени в ділянці сафенофеморального співустя (операція Троянова).

Кровотечі з варикозно поширених вен.

Часто є масивними, можуть призвести до смерті. Лікування: горизонтальне положення хворого, високо підняти кінцівку, накласти тугу тиснучу пов'язку, прошивання вени. В плановому порядку проводять операцію, спрямовану на видалення підшкірних вен.

Варикозна виразка є ознакою декомпенсації венозного кровотоку. Найбільш часта локалізація – внутрішня поверхня гомілки в зоні неспроможних комунікантних вен. Консервативне місцеве лікування виразки є неефективним, призводить до короткочасного її загоєння та медикаментозної сенсибілізації. Більш ефективним є накладання цинк-желатинової пов'язки, яку хворі носять впродовж 2-4 тижнів. Виразка загоюється, ефект триває до 6 місяців. Єдиним ефективним методом лікування виразки є операція.

Лікування:

  • операції, спрямовані на видалення варикозного поширення вен (Троянова-Тренбеленбурга, Бебкока, Маделунга, Нарата);

  • операції, направлені на роз'єднання глибоких і підшкірних вен (Кокета, Лінтона);

  • аутодерматопластика виразок;

  • консервативне лікування. Еластичне бинтування або еластичні панчохи, цинк-желатиновий чобіток, медикаментозні середники (антигістамінні препарати, антиалергічні речовини, венорутон, троксовазин, глівенол, ендотелін, діовенор, антикоагулянти прямої і непрямої дії).

Loading...

 
 

Цікаве