WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Групи крові. згортання крові. Ізосерологічні системи крові людини - Лекція

Групи крові. згортання крові. Ізосерологічні системи крові людини - Лекція

Якщо фібрин-мономер не полімеризуються, то він утворить комплекси з фібриногеном, чим перешкоджає переходу розчинного фібрину в нерозчинний. Це лежить в основі ДВС-синдрома (дисемінованого внутрісудинного згортання).

ФІБРИНОЛІЗ

Фібриноліз — це ферментативне руйнування фібрину на окремі поліпептидні чи ланцюги фрагменти X, Y, Д, Е. Відбувається він при участі групи факторів, що об'єднані в поняття "фібринолітична система", чи "плазмінова система".

Руйнує фібрин фермент плазмін, чи фібринолізин. У крові він знаходиться в неактивному стані — у виді профібринолізину, чи плазміногену, у концентрації 210 мг/л. Перехід в активну форму здійснюється під впливом різних активаторів, що одержали загальну назву — активатори плазміногену. У цю групу входять такі фактори як тихорєцької активатор, що знаходиться в складі судинної стінки, кров'яний активатор, тромбін, урокіназа, кисла і лужна фосфатаза, калікреїн-кінінова система разом з фактором Хагемана, тобто XII, XIV і XV фактори. Найбільш сильним з них є кров'яний активатор. Він звичайно знаходиться в крові в неактивному стані й активується під впливом адреналіну, стрептокінази і лізокінази.

Фібриноліз може активно гальмуватися. Це відбувається під впливом таких речовин як інгібітори фібринолізину, інгібітори активатора.

Крім фібриноліза може відбуватися розчинення, чи аутоліз фібрину, під впливом ферментів еритроцитів і лейкоцитів — це так називаний асептичний аутоліз, або — розчинення ферментами стафілококів і стрептококів — септичний аутоліз.

Якщо немає умов для фібриноліза й аутоліза, то можлива організація тромбу (заміщення його сполучною тканиною), або утворення усередині тромбу каналу для проходження крові (реканалізація тромбу). У ряді випадків тромб, не встигнувши піддатися фібринолізу, аутолізу, чи організації реканалізації, відривається від місця свого утворення і викликає закупорку судинного русла в іншім місці (емболія), що приводить у визначеному числі випадків до смертельних випадків.

ПРОТИЗСІДАЛЬНІ СИСТЕМИ ЧИ МЕХАНІЗМИ

Це речовини, що розчиняють тромб, роблячи фібринолітичну дію, і речовини, що перешкоджають згортанню крові, що називаються антикоагулянтами.

Антикоагулянти природного походження бувають двох видів: первинні — вони маються в крові до початку згортання (гепаринів, антитромбин-ш, антитрипсин, інгібітор З, компонента комплементу, антитромбопластини), і антикоагулянти вторинні, що утворяться в процесі згортання крові й у період фібриноліза (антитромбін-1, чи фібрин, продукти деградації фібрину).

Самий могутній антикоагулянт організму — це антитромбії III, що міститься в крові в концентрації 0,3—0,4 г/л. Він інгібує активність усіх факторів внутрішнього механізму утворення протромбінази. Думають, що антитромбін-ІІІ необхідно для активності гепарину (у його відсутність гепаринів не виявляє свій ефект). Антитромбин-Ш синтезується ендотелієм судин. Гепарині виробляється в печінці, а також у базофілах і гладких клітках. У нормі його концентрація в крові складає 30—70 мг/л Гепаринів активує антитромбін-ІІІ і разом з ним забезпечує могутній протизсідальний ефект. Фібрин активно адсорбує на себе і інактивує тромбін і тому перешкоджає згортанню крові, тобто подальшому утворенню фібрину з фібриногену Імовірно, такий же механізм дії й в інших похідних фібриногену —фібринопептидів А и В, продуктів деградації фібрину, що є могутніми антикоагулянтами Це має визначене значення у виникненні Двс-синдрома.

Для практичних цілей використовуються штучні антикоагулянти, у тому числі прямої дії, що безпосередньо порушують згортання крові (наприклад, цитрат натрію) і непрямої дії, що блокують у печінці синтез коагулянтів (наприклад, препарати дикумарин, пелентан).

РЕГУЛЯЦІЯ ПЛИННОСТІ КРОВІ

Багато фахівців стверджують, що системи згортання і протизгортання, а також системи фібриноліза й антифібриноліза описані ще далеко не повно. Проти кожного фактора мається протифактор і т.д. Тому коагуляційний гемостаз вимагає подальшого вивчення. Це тим більше справедливо у відношенні механізмів регуляції рідкого стану крові. Передбачається існування місцевих і нейрогуморальних механізмів. Місцеві механізми- фібрин і продукти деградації фібрину, фібринопептиди А и В — після появи в крові вони сприяють збереженню рідкого стану крові і виступають у ролі факторів, що антизгортають, з одного боку, і в ролі активатора фібриноліза — з іншої. Нейрогуморальні механізми зв'язані з активацією симпатичного і парасимпатичного відділів нервової системи. Симпатична система, адреналін, норадреналін підвищують здатність крові, що згортає, і одночасно збільшують можливості системи, що антизгортає, тобто збільшують можливості системи коагуляції в двох напрямках. Парасимпатична система (ацетилхолін), імовірно, викликає протилежні зміни в системі коагуляції.

ОЦІНКА ГЕМОСТАЗУ

1. Загальні методики: проба на резистентність (ламкість) капілярів, проба щипка (при патології з'являються петехий, синці), проба джгута (створення протягом 5 хвилин тиску 60 мм рт. ст. — при патології в ліктьовій ямці з'являються петехий), оцінка рівня тромбоцитів у крові методами Фоніо чи Джавадяна, визначення здатності тромбоцитів до агрегації й адгезії, проба Дьюка, чи визначення спонтанної зупинки кровотечі з механічного ушкодження шкіри, тривалість кровотечі по Айви (при використанні додаткового тиску в 40 мм рт. ст).

2. Оцінка гемокоагуляції

1) Визначення часу згортання крові по методиках різних авторів

2) Тромбоеластографія

3) Коагулографія.

4) Визначення часу рекальцифікації плазми (згортання при додаванні до плазми хлористого кальцію — норма 60—120 с).

5) Протромбіновий час або протромбіновий індекс (згортання при додаванні в нітратну кров хлористого кальцію і тихорєцького тромбопластина — норма часу згортання 14—16 з, норма індексу 100 5% від норми згортання).

6) Визначення концентації фібриногену в плазмі крові ваговим чи методом з використанням тест-тромбіну.

КРОВОЗАМІННІ РІДИНИ

Вони призначені для різних цілей Тому їхній склад варіює Запропоновано виділяти чотири основні групи кровозамінників.

1) Кровозамінники гемодинамічної протишокової дії, призначені для нормалізації обсягу циркулюючої крові, кислотно-лужної рівноваги. В основному це колоїдні розчини, що містять високомолекулярні з'єднання, поліглюкін, чи декстран, реополіглюкін, чи низькомолекулярний декстран, желатіноль, поліфер (декстран із залізом), реоглюман (реополіглюкін + маннітол + бікарбонат натрію).

2) Кровозамінники дезінтоксикаційної дії гемодез, полідез чи неогемодез

3) Препарати для білкового парентерального харчування гідролізат казеїну, гідролізин, амінопептид, амінокровін, амінокислоти в суміші (поліамін, левамін, амінон)

4) Регулятори водно-сольового обміну і кислотно-лужної рівноваги, чи електролітні розчини, ізотоничний розчин хлористого натрію (0,85%), розчин Рингера-Локка, сольовий інфузин ЦИПК із сульфатом магнію, Рингер-лактатний розчин, чи розчин Гартмана, лактосол.

ДОНОРСТВО І ЙОГО ВИДИ

Макродонор — людина, що здає більш 100 мол крові за один раз. Мікродонор здає близько 10 мол крові, наприклад, для аналізу. В даний час крім традиційних донорів крові, існують донори плазми, кліток крові, кісткового мозку.

Донор плазми спочатку віддає порцію крові, потім плазма витягається, а еритроцити знову повертаються донору, тобто виробляється реінфузія формених елементів крові Така процедура узяття плазми одержала назву плазмоферез.

У донорів кліток крові також спочатку береться порція крові, потім з її витягається потрібна фракція формених елементів, наприклад, еритроцити, лейкоцити, тромбоцити, лімфоцити, а залишок знову вводиться донору — виробляється реінфузія плазми й інших кліток. Цей спосіб одержання фракцій кліток крові називається цитоферез. Таким способом одержують лейкоконцентрати, тромбоконцентрати, еритроцитарну масу.

На станціях переливання крові одержують еритроцитарну масу, еритроцитарну завись, плазму крові, суху плазму, тромбоцитарний концентрат, лейкоцитарний концентрат, альбульмін, протеїн, кріопреципітат, протромбіновий комплекс, фібриноген, тромбін, плівку фібринную ізогенну, тампон біологічну антисептичний, губку фібрину ізогенну, фібринолізин, гамма-глобулін, імуноглобулін анти-D, імуноглобулін антиправцевий, антистафілококовий і т.п.

Loading...

 
 

Цікаве