WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Групи крові. згортання крові. Ізосерологічні системи крові людини - Лекція

Групи крові. згортання крові. Ізосерологічні системи крові людини - Лекція

Під час вагітності спостерігається несумісність по АВО, Кідд, Даффі й іншими системам, але вони складають 1—2% усіх випадків несумісності

ІНШІ СИСТЕМИ

У практиці трансплантації органів і тканин мають значення й інші антигенні системи еритроцитів. Як правило, кожна система представлена двома і більш антигенами, сила яких звичайно невелика, тому викликати утворення антитіл вони не можуть. Лише деякі з них мають значення в розвитку гемотрансфузійних ускладнень чи несумісності крові матері і плоду Отже, це система Левіс, система Р-р, система Келл (досить активні антигени, що виявляють себе при гемотрансфузії і вагітності), системи Даффі, Кідд, Лутеран, Ай, Дієго, Оберже, Домброк. Детальний опис цих систем дається в монографіях, наприклад "Групові системи крові людини і гемотрансфузійні ускладнення" (1989) Антигени лейкоцитів. Лейкоцити мають більш 90 антигенів. Частина з них — це еритроцитарні антигени систем АВО, Кідд, Даффі й інших, за винятком резус-системи. Крім того, лейкоцити містять антигени головного локусу HLA (Humen Leycocit antigen), яким належить ведуча роль у трансплантаційному імунітеті. Вони одержали назву антигенів гістосумісності.

ЗГОРТАННЯ КРОВІ. СИСТЕМА PACK. ГЕМОСТАЗ

Кров має плинність, що залежить від рівня гематокрита, змісту в плазмі білків і інших факторів. Основна роль належить системі PACK (регуляції агрегатного стану крові). У інтактном організмі плинність крові максимальна, що сприяє оптимальному кровообігу. При травмі кров повинна згортатися. Це — гемостаз. В основі гемостазу лежать складні механізми, у яких беруть участь численні фактори що згортає, протизсідальної і фібринолітичної систем.

Перші кроки по шляху розкриття механізмів згортання крові зробив більш 100 років тому дерптский фізіолог А. А. Шмидт. Він знайшов деякі фактори згортання, визнав ферментативну природу реакцій і їхня фазність.

У відповідь на ушкодження судини розгортаються два послідовних процеси — судинно-тромбоцитарний гемостаз і коагуляційний гемостаз.

СУДИННО-ТРОМБОЦИТАРНИЙ ГЕМОСТАЗ

Ендотелій судин, чи інтиму, перешкоджає згортанню крові шляхом секреції простацикліну ПГИ2 — інгібітору агрегації тромбоцитів, а також секреції антикоагулянту антитромбіна-ІІІ. Важливу роль у цьому грає здатність інтіми сорбувати на своїй поверхні гепаринів, що є могутнім антикоагулянтом. Крім того, ендотелий судин здатний секретувати могутні активатори фібриноліза.

На відміну від ендотелія, субендотеліальний шар судини, навпаки, сприяє коагуляції, у тому числі за рахунок наявності в цьому шарі колагена — активатора тромбоцитів і фактора Хагемана (Х11ф), від активності якого залежить процес коагуляції.

При ушкодженні судини (порушенні цілісності ендотелію і субендотелію) відбувається утворення тромбу, чому сприяють властивості субендотелія. Одночасно, у відповідь на повреждение судини виникає спазм гладких м'язів під впливом серотоніна. Усе це зменшує кровотік з ушкодженої судини.

Тромбоцити розвиваються із стовбурної кровотворної клітки (СКК -> КОЕ змішана -> КОЕ мегакаріоцитарна -> мегакаріобласт -> мегакаріоцит -> тромбоцит). Концентрація їх у крові досягає 180—320х1 ПРО^/л. Вони виконують 4 основні функції:

— роблять ангіотрофіку, тобто. харчування судинної стінки;

— утворять тромбоцитарну пробку,

— підтримують у спазмованому стані гладкі м'язи ушкодженої судини;

— беруть участь у згортанні крові і фібринолізі.

Ангіотрофічна функція виявляється в тім, що тромбоцити "уливають" свій вміст у ендотелій, "підгодовують" його. На ці нестатки використовується близько 15% циркулюючих у крові тромбоцитів. При тромбоцитопенії (зниженні рівня тромбоцитів нижче ISOxl'/n), розвивається дистрофія ендотелію, у результаті чого ендотелій починає пропускати через себе еритроцити, виникає диапедез, крововилив, вихід еритроцитів у лімфу. При цьому спостерігається підвищена ламкість судин.

Адгезивно-агрегаціона функція тромбоцитів полягає в тому, що тромбоцити здатні приклеюватися в місцях ушкодження судинної стінки й утворювати тут тромбоцитарну пробку, завдяки якій дрібні судини можуть цілком припинити кровоточити. Утворення тромбоцитарної пробки відбувається в дві фази: спочатку йде адгезія тромбоцитів до субендотеліальних структур, тобто до базальної мембрани. Цьому процесу сприяє колаген. Адгезія завершується в межах 3—10 з моменту ушкодження судини. Потім відбувається внутрісудинна агрегація — підгортання і склеювання тромбоцитів і утворення конгломератів з 10—20 тромбоцитів, що приклеюються до місця ушкодження. У цілому, тромбоцитарна пробка формується в межах 1—3 хвилин від моменту ушкодження. Утворенню тромбоцитарної пробки сприяють фактор Віллебравда (продукуєтся судинною стінкою), колаген, АДФ, адреналін, тромбін, серотонін. Гальмують цей процес простациклін ПГІ2 (продукуєтся ендотелієм), токофероли й інше фактори.

У мікроциркуляторному руслі тромбоцитарна пробка забезпечує надійну зупинку кровотоку. Після утворення тромбу відбувається ряд процесів, що збільшують надійність гемостазу. утворення містків між тромбоцитами, що входять до складу пробки (стадія м'якого метаморфоза), і процес стиску, укорочення, ущільнення, що здійснюється під впливом тромбостеніна тромбоцитів за рахунок скорочення актин-міозинового комплексу тромбоцитів (стадія необоротного метаморфоза).

Тромбоцити відіграють важливу роль і в гемокоагуляції, тобто згортанні крові: вони містять власні фактори, що сприяють згортанню крові, у тому числі:

ПФ-3 — пластинчастий фактор 3, що представляє із себе ліпідно-білковий комплекс, на якому як на матриці відбувається гемокоагуляція;

ПФ-4 — пластинчастий фактор 4,або антигепариновий фактор, білкової природи;

ПФ-5 — фібриноген, завдяки якому тромбоцити мають здатність до агдезії й агрегації,

ПФ-6 — тромбостенін, тобто актиноміозиновий комплекс, що забезпечує стиск і ущільнення тромбу;

Пф-10 — серотонін;

ПФ-11 — фактор агрегації, що представляє собою комплекс АТФ і тромбоксана.

ГЕМОКОАГУЛЯЦІЯ — ФЕРМЕНТАТИВНІ ПРОЦЕСИ

Процес полягає у ферментативному перетворенні фібриногену (розчинного білка) у фібрин — нерозчинний білок, у результаті чого утвориться кров'яний згусток, чи тромб, що закупорює вихід із судини. Для реалізації коагуляції необхідна участь різних факторів, що одержали назву факторів згортання, чи факторів системи крові, що згортає, У даний час відомо 15 таких факторів, частина яких має назву" зв'язане з прізвищем хворого, у якого уперше виявлений дефіцит відповідного фактора Відповідно до Міжнародної номенклатури, кожний з 15 факторів має римську нумерацію. Згортання проходить у чотири фази. У першій фазі утвориться протромбиназа — складний комплекс — фермент, що сприяє переходу протромбіну в тромбін (друга фаза) Третя фаза — утворення фібрину з фібриногену під впливом тромбіну Потім відбувається 4-я фаза — ретракція чи ущільнення згустку.

1-а фаза процесу згортання — це утворення активного ферментного комплексу, що раніш називався тромбопластином, а в останні роки — протромбіназою Це найбільш тривалий процес у коагуляції, і він може протікати в тканинах (зовнішній механізм утворення протромбілази) і усередині судини (внутрішній механізм утворення про-тромбінази). Зовнішній механізм полягає в тім, що в результаті взаємодії крові з тканиною активується тканинний тромбопластин (Шф) Разом з VIIф (конвертином) і IVф (іонами кальцію) він активує Хф (фактор Стюарта-Прауера) Цей фактор, ставши активним, вступає у взаємодію з Vф (проакцелерином) і з фосфоліпідами чи тканин плазми, у результаті чого утвориться протромбіназа, чи (стара назва) тромбопластин, чи тромбокіназа. Внутрішній механізм утворення протромбінази в остаточному підсумку зводиться до активації Х фактора (фактора Стюарта-Прауера), що з'єднується також з V фактором і з фосфоліпідами й утворить той же самий комплекс, що і в зовнішньому механізмі Однак активація Х фактора йде інакше: спочатку відбувається активація ХІІф (фактора Хагемана) Це відбувається під впливом контакту крові з ділянкою ушкодження і при сприянні ХIVф (прокалікреїна) Активований фактор Хагемана разом з ХVф активують ХIф (антигемофільний глобулін У). Активний XI фактор разом з 1Уф (іонами кальцію) активують IX фактор (антигемофільний глобулін У), що у свою чергу активують VIII фактор, т. е антигемофільний глобулін А Цей фактор здійснює активацію X фактора, що приводить до утворення комплексу, тобто протромбінази. Відсутність якого-небудь з цих факторів приводить до порушення 1-й фази гемокоагуляції, тобто до гемофілії, у тому числі гемофілії А, В і С

2-а фаза полягає в переході протромбіну в активний фермент тромбін. Для цього потрібно протромбіназа. Процес йде дуже швидко і, як правило, що лімітує є лишь поява в крові протромбінази.

3-а фаза — утворення фібрину. Під впливом тромбіну й іонів кальцію від фібриногену відщеплюються фібринопептиди В и А, і він перетворюється в розчинний білок — фібрин (фібрин S). Під впливом ХІІІф, чи фібринстабілізуючого фактора, відбувається об'єднання фібрину-мономера у фібрин-полімер тобто утворення нерозчинного у воді фібрину (фібрин I). У його згустках осідають еритроцити й інші формені елементи, у результаті чого виникає кров'яний тромб, чи червоний тромб. Для ефективної закупорки рані під впливом тромбостеніну тромбоцитів відбувається ретракцяя згустку.

Loading...

 
 

Цікаве