WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Травлення в тонкій кишці - Лекція

Травлення в тонкій кишці - Лекція

2 - панкреатоцити протоки залози

3 - ендокриноцити

4 - інтернейрон вегетативного ганглію

5 - ефекторні нейрони

6 - метасимпатичний мікроганлій .

7 - порція шлункового хімісу

8 - часточки хімуса тонкої кишки

9 - пілоричний сфінктер

10 - протока підшлункової залози

11 - сфінктер Одді

12 - секрет залоз тонкої кишки

Слід звернути увагу, що багатий на ферменти панкреатичний сік секретується клітинами, потенційованими ацетилхоліном та при сумісній дії секретину і холецистокініну.

Стимулює панкреатичну секрецію ВІП серотонін, інсулін, бомбезин, субстанція P, солі жовчевих кислот.кальцій магній, ПГЕ2. Гамують сереторну активність панкреатичний поліпептид, енкефаліни, морфін, нейротензин, глюкагон, кальцітонін, ГІП, соматостатин, адреналін, норадреналін.

Гормональна регуляція екзокринної панкреатичної секреції

Стимулюють секрецію

Гамують секрецію

Бікарбонату

Ферментів

Бікарбонату

Ферментів

Секретин

ВІП

Холецистокінін

Гастрин

Бомбезин

Речовина P

Соматостатин

Глюкагон

Енкефаліни

Нейротензин

Панкреатичний поліпептид

Соматостатин

Енкефаліни

Глюкагон

Нещодавно з слизової оболонки дванадцятипалої кишки виділено поліпептид, який стимулює секрецію хімотрипсиногена.

Ефекти інтестинальних пептидів здійснюється і через їх вплив на секреторну активність шлункових залоз, що супроводжується збільшенням об'єму шлункового хімуса, який при поступленні в дванадцятипалу кишку стимулює виділення її гормонів, що в свою чергу впливають на секрецію підшлункової залози.

В регуляції секрецій підшлункової залози приймають участь і ауторегуляторні механізми - поступлення ферментів підшлункової залози в порожнину дванадцятипалої кишки призводить до гамування виділення соку підшлунковою залозою.

Вважається, що трипсин гальмує виділення холецистокініну та секретину. Ці властивості трипсина можуть мати значення при лікуванні гострого панкреатиту, а застосування інгібіторів трипсина, які стимулюють секрецію підшлункової залози, при лікуванні секреторної діяльності підшлункової залози при хронічних панкреатитах.

Є певна залежність між кількістю виділеного панкреатичного соку і тривалістю секреції та видом їжі. У відповідь на вживання білкової та вуглеводної їжі (м'ясо, хліб) спостерігається значний підйом кривої секреції в перші дві години з максимумом виділення соку на другій годині після вживання їжі. Секреція триває 4-5 годин після вживання м'яса та 9-10 годин -хліба. При прийомі жирної їжі (молоко) максимальний підйом секреції спостерігається на третій годині, а її тривалість становить 5 годин.

Таким чином, секреторна активність підшлункової залози регулюється рефлекторним, гуморальним, паракринним та саморегуляторними механізмами. Рефлекторний механізм здійснюється парасимпатичним і симпатичним відділами вегетативної нервової системи, що забезпечують І (цефалічну) та II (шлункову) фази секреції. Парасимпатичний вплив забезпечує пускові, а симпатичні - гальмуючі впливи на залозу, при цьому відзначено посилення секреції бікарбонатів.

Ендокриниий механізм забезпечується біологічно активними пептидами ендокриноцитів шлунка та кишки, нейропептидами метасимпатичної нервової системи (гастріноліберин, ВІП та інші). Аксони нейронів, що містять ВІП, розташовані паралельно протокам залози і при збудженні викликають секрецію рідини та бікарбонатів. Аксони, що містять гастриноліберин, закінчуються поблизу ацинарних клітин і при збудженні стимулюють секрецію залозою білка та рідини. Ендокринні та паракринні впливи сприяють розвитку другої фази секреції і ітимулюють третю - кишкову фазу секреції. Особливе значення в формуванні цієї фази надається соматостатину. Соматостатин вивільняється з терміналей пептидергічних нервових волокон та Д-клітинами. Він здійснює паракринні впливи, гальмує виділення глюкагону, інсуліну та секрецію бікарбонатів, ферментів. Він знижує кровоплин у залозі і таким чином зменшує об'єм секрету. Цей механізм доповнюється ендокринна - екзокринною взаємодією між клітинами острівців Лангерганса та панкреатоцитами ацинусів.

Зниження панкреатичної секреції відбувається при больових подразненнях, під час сну і при напруженні й фізичній та розумовій роботі.

Печінка - залоза де відбувається багаточисленні найскладніші біохімічні процеси, що забезпечують гомеостаз життєвоважливих систем, тісно пов'язаних з обміном речовин і енергії в організмі. Вона здійснює різноманітні впливи на обмін білків, ліпідів, вуглеводів, пігментний обмін виконує дезінтоксикаційну, травну (жовчоутворюючу і жовчовидільну) функції. У печінці відбувається синтез (евматомедини) та інактивація гормонів, біогенних амінів, синтезується і депонується глікоген, утворються білки плазми: фібриноген, альбумін, протромбін, вона суттєво впливає на обмін холестерину, заліза, міді. В ембріональному періоді печінка виконує роль кровотворного органа, а в постнатальний період - депо крові, в ній синтезуються та депонуються жиророзчинні (А, Д, Д2 E, K) і водорозчинні (C, B1, B2, B5, B6, B9, B12) вітаміни та вітаміноподібні речовини (B8, B4, B13, B15). Печінка приймає участь в лімфоутворенні та виконує бар 'єрну і захисну функції.

Жовч є секретом, а одночасно і ексекретом, який постійно виробляється гепатоцитами.

При поступленні в просвіт дванадцятипалої кишки жовч включається в процеси травлення і приймає участь у зміні шлункового травлення на кишкове, при цьому інактивує пепсин, нейтралізує кислоту шлункового вмісту, створює найбільш сприятливі умови для активності ферментів підшлункової залози, особливо ліпаз. Жовчеві кислоти знижують поверхневий натяг крапель жиру і таким чином сприяють його емульгації, створюючи умови для утворення тонкодисперсних частинок, які здатні всмоктуватись без попереднього гідролізу, і сприяють збільшенню контакту крапель з ліполітич-ними ферментами. Жовч забезпечує краще всмоктування в тонкій кишці нерозчинних у воді жирних кислот, холестерину, жиророзчинних вітамінів (Д, E, K) і солей кальцію, прискорює гідроліз білків і вуглеводів, підсилює всмоктування продуктів їх гідролізу, сприяє ресинтезу тригліцеридів в ентероцитах. Завдяки лужній реакції жовч бере участь в регуляції моторної діяльності жовчевого сфінктера. Вона стимулює моторну діяльність тонкої кишки і ворсинок слизової, в результаті чого підвищується адсорбція речовин у кишці. Створюючи сприятливі умови для фіксації ферментів на поверхні слизової оболонки кишки жовч приймає участь в пристінковому травленні. Слід відмітити, що жовч є одним з стимуляторів секреції підшлункової залози, шлункового слизу, моторної і секреторної діяльності тонкої кишки, проліферації та злущуванню епітеліоцитів і що найголовніше - стимулює жовчоутворення печінкою. Завдяки наявності травних ферментів вона приймає участь у процесах кишкового травлення. Жовч має бактеріостатичну дію на флору кишки і таким чином виконує захисну роль.

Секрет гепатоцитів - золотиста рідина, майже ізотонічна плазмі крові, pH дорівнює 7,5-8,0, добова секреція становить 0,5-1,0 л., містить в собі 97,5% води і 2,5% сухого залишку. Складниками жовчі є жовчеві кислоти, жовчеві пігменти, холестерин, неорганічні речовини (натрій, калій, кальцій, магній, залізо, сліди міді, фосфати). Крім цього в жовчі містяться жирні кислоти і нейтральний жир, лецитин, мила, сечовина, сечова кислота, вітаміни А,В,С, деякі ферменти (амілаза, фосфатаза, протеаза, каталаза, оксидаза), амінокислоти, глікопротеїди. Якісну своєрідність жовчі визначають її основні компоненти - жовчеві кислоти, жовчеві пігменти і холестерин. Жовчеві кислоти - специфічний продукт обміну речовин у печінці, білірубін і холестерин мають позапечінкове походження.

Склад печінкової та міхурової жовчі людини

Речовина

Печінкова жовч

Міхурова жовч

рH

7,5 - 8,0

6,0 - 7,0

Вода

97,5 %

86,7 - 92 %

Жовчеві кислоти

1,1 г/дл

6 г/дл

Білірубін

0.04 г/дл

0.3 г/дл

Холестерол

0.1 г/дл

0.3-0.9 г/дл

Жирні кислоти

0.12 г/дл

0.3- 1.2 г/дл

Лецитин

0.04 г/дл

0.3 г/дл

Na+

145 ммоль/л

130 ммоль/л

K+

5 ммоль/л

9 - 12 ммоль/л

Ca2+

2,5 ммоль/л

6 ммоль/л

Cl-

100 ммоль/л

75 ммоль/л

HCO3-

28 ммоль/л

10 ммоль/л

У гепатоцитах з холестерину утворюється холева, хенодезоксихолева кислоти (первинні жовчеві кислоти). Сполучаючись в печінці з амінокислотами гліцином або таурином ці кислоти виділяються у вигляді натрієвої солі таурохолевої кислоти. У дистальному відділі тонкої кишки біля 20% первинних жовчевих кислот під дією бактеріальної флори перетворюється на вторинні жовчеві кислоти - дезоксихолеву і літохолеву. Там же приблизно 85-90% жовчевих кислот активно реабсорбуються і по портальним судинам повертаються до печінки де включаються в склад жовчі. Ті 10-15% жовчевих кислот, що залишаються, в порожнині кишки в основному зв'язані з неперетравленою їжею і виводяться з організму. Зменшення їх кількості поповнюється гепатоцитами.

Loading...

 
 

Цікаве