WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Травлення в шлунку - Лекція

Травлення в шлунку - Лекція

Лекція на тему:

Травлення в шлунку

План:

  1. Особливості травлення в шлунку.

  2. Морфо-функціональна характеристика шлунка

  3. Склад i властивості шлункового соку.

  4. Роль хлористоводневої кислоти у травленні

  5. Ферменти шлункового соку

  6. Роль шлункового слизу у травленні

  7. Регуляція шлункової секреції

  8. Виділення шлункового соку нa різні харчові речовини

  9. Гальмування шлункової секреції

  10. Моторна діяльність шлунка

  11. Регуляція моторної діяльності шлунка

Шлунок є відділом травного тракту, де їжа змішана з слиною, вкрита в'язким слизом залоз стравоходу затримується від 3 до 10 годин для механічної та хімічної обробки до евакуації хімуса в кишку. Цей відділ шлунково-кишкового тракту здійснює функції:

- депонування, зберігання, зігрівання їжі;

- секреторну - відділення шлункового соку, який забезпечує хімічну обробку їжі;

-рухову - перемішування їжі з травними соками, подрібнення її і пересування порціями в дванадцятипалу кишку;

- всмоктування в кров незначних кількостей речовин, що поступили з їжею; речовини розчинені в спирті всмоктуються в значно більших кількостях;

- екскреторну - виділення разом із шлунковим соком у порожнину шлунка метаболітів (сечовина,сечова кислота, креатин, креатинін), концентрація яких у внутрішньому середовищі перевищує порогові значення, а так само речовин, які поступили в шлунково-кишковий тракт ззовні (солі важких металів, йод, фармакологічні препарати);

- інкреторну - синтез та виділення біологічно активних речовин (гормонів), що приймають участь в регуляції шлункових та інших секреторних залоз травного тракту (гастрин, гістамін, соматостатин, мотилін та інші).

- захисну - бактеріоцидна та бактеріостатична дія шлункового соку та повернення назовні недоброякісної їжі, що попереджує попадання її в наступні відділи ШКТ.

- гемопоетичну - синтез речовини (внутрішний фактор Касла), яка сприяє всмоктуванню вітаміна B12.

Шлунок являє собою мішкоподібне розширення травного тракту, який може мати в нормальному стані форму панчохи або рога.

Стінка шлунка складається з трьох оболонок:

- слизової оболонки (tunica mucosa), із сильно розвиненою підслизовою основою (tela submucola), яка має особливий рельєф із складками, полями, ямками;

- м'язової оболонки (tunica muscularis);

- серозної оболонки (tunica serosa).

Слизова оболонка складається з трьох шарів: епітелію, власної та м'язової пластинок. Порожнина шлунка вкрита одним шаром епітеліоцитів (циліндричним епітелієм), поверхнева плазмолема яких, утворює мікровосинки. B апікальній частині клітини нагромаджуються гранули слизового секрету, який виділяючись обволікає слизову оболонку для захисту її від дії шлункового соку. Таким чином, слизова оболонка являє собою суцільне залозисте поле. Поверхневий епітелій вростає у власну пластинку оболонки і утворює шлункові ямки, біля дна яких розміщені активно проліферуючі малодиференційовані клітини. По мірі диференціації вони пересуваються до поверхні, де й злущуються в просвіт шлунка. Власна пластинка утворена пухкою сполучною тканиною, в якій залягають шлункові залози. Останні поділяються на власні, кардіальні та пілоричні. Власні залози, нерозгалужені або слабо розгалужені, трубчасті, розміщені у ділянці дна шлунка. Секреторний відділ утворений дном і тілом залози, побудований з головних екзокриноцитів, обкладинних екзокриноцитів, шийкових та додаткових мукоцитів і ендокриноцітів. Головні клітини розташовуються переважно в ділянці дна та тіла залози. У зимогенних гранулах білкового секрету, що локалізуються в апікальній частині клітини, утримуються секреторні продукти головних клітин - пепсиноген і хімозин. Обкладинні клітини, характерною особливістю яких є велика кількість мітохондрій в цитоплазмі і розгалужена система внутрішньоклітинних канальців, по яких секрет виводиться у просвіт залози, розміщені поодинці в ділянці дна та тіла залози і виділяються Н+-йони.

Вивідна протока залози складається з перешийка і шийки. Вона утворена шийковими мукоцитами і поодинокими додатковими мукоцитами, в апікальній частині яких накопичуються секреторні гранули слизу.

B стані спокою "натще" з шлунка людини можна відсмоктати біля 50 мл шлункового вмісту нейтральної або слабокислої реакції рН-6.0. Цей вміст являє собою суміш слини та шлункового соку (так звана "базальна" секреція). Можуть бути включені компоненти вмісту дванадцятипалої кишки, який інколи закидається у шлунок.

Загальна кількість шлункового соку, який секретується шлунковими залозами у людини при звичайному харчовому режимі, складає 1,5 - 2,5 л на добу. Це безкольорова, прозора, слабо опалесцуюча рідина з питомою вагою 1.002-1.007, в якій можуть плавати шматочки слизу. Шлунковий сік має кислу реакцію рН-0.8-1.5) за рахунок вмісту в ньому хлористоводневої кислоти (0.3-0.5%). Кількість води в соці 99.0-99.5%, твердого залишку 1.0-0.5%. Твердий залишок складається з органічних і неорганічних речовин (хлоридів, сульфатів, фосфатів, бікарбонатанатрію, калію, кальцію, магнію). Основний неорганічний компонент шлункового соку-хлористоводнева кислота, може бути у вільному стані та зв'язаною з протеїнами.

Органічна частина твердого залишку - це ферменти, мукоїди(шлунковий слиз). Один з видів мукоїдів - гастромукопротеїд (внутрішній фактор Кастла) необхідний для всмоктування вітаміну В12. Крім цього в соці міститься невелика кількість азотовмісних речовин небілкової природи (сечовина, сечова і молочна кислоти та інші).

Хлористоводнева кислота HCl, яка попадає в просвіт шлунку є необхідною для травлення тому що:

- сприяє перетворенню пепсиногена в пепсин шляхом відщеплення інгібуючого білкового комплекса;

- створює оптимальний pH для дії протеолітичних ферментів шлункового соку;

- викликає денатурацію і набухання білка, що сприяє розщепленню його ферментами;

- забезпечує антибактеріальні властивості соку;

- приймає участь в регуляції секреції шлункових і підшлункової залоз, гамуючи утворення гастрину та стимулюючи синтез секретину та інших гастроінтестинальних гормонів;

- стимулює секрецію фермента ентерокінази ентероцитами 12-ти палої кишки;

- приймає участь у створожуванні молока, створюючи оптимальні умови середовища;

- впливає на моторну активність шлунка.

Крім хлористоводневої кислоти, шлунковий сік містить в собі невелику кількість інших кислих сполук - кислі фосфати, молочну та вугільну кислоти, амінокислоти.

Слід відзначити, що при секреції соляної кислоти під час травлення pH біля поверхні слизової оболонки коливається від 1,0 до 2,0, в той час, як в порожнині шлунка pH хімуса може бути 4,0-6,0.

Основним ферментативним процесом в порожнині шлунка є початковий гідроліз білків до альбумоз і пептонів з утворенням невеликої кількості амінокислот. Шлунковий сік має протеолітичну активність у широкому спектрі pH з оптимумом дії при pH 1,5-2,0 і 3,3 - 4,0.

З шлункового соку методом електрофорезу виділено 7 видів пепсиногенів об'єднаних однією назвою - пепсини. Пепсиногени знаходяться в головних клітинах шлункових залоз у вигляді гранул зимогена, який в порожнині шлунка активується HCl шляхом відщеплення від нього інгібуючого білкового комплекса.

Основними пепсинами шлункового соку є:

- Пепсин A - група ферментів, які гідролізують білки при pH=l,0 - 2,5. Частина пепсину (біля1%) переходить у кровоносне русло, звідки молекули фермента проходять через клубочковий фільтр і виділяються з сечею (ypoпепсин);

- Гастриксин, пепсин C, шлунковий катепсин - оптимум pH для ферментів цієї групи являється 3,2-3,5. Гідролізує пептидні зв'язки дикарбонових амінокислот. Співвідношення між пепсином A і гастриксином в шлунковому соці людини від 1:2 до 1:5;

-Пепсин B, арапепсин, желатиназа — розріджує желатину, розщеплює білки сполучної тканини. При рН=5,6 і вище дія ферменту пригнічується;

- Ренін, пепсин Д, химозин - розщеплює казеін молока в присутності йонів Ca2" з утворенням параказеіну і сироваткового білка.

Кількість пепсинів та гастриксину в слизовій різних відділів шлунка неоднакова - пепсини відсутні в антральному відділі, гастриксин присутній у всіх відділах шлунка та дванадцятипалій кишці. Роль гастриксину в дванадцятипалій кишці продовжує вивчатись. Виділена група протеолітичних ферментів, активна діяльність яких проявляється при pH 6-7.

Шлунковий сік містить і деякі непротеолітичні ферменти – це шлункова ліпаза, яка розщеплює жири, що знаходяться в емульгованому стані (жири молока) на гліцерин та жирні кислоти при pH=6,9-7,9. У дітей шлункова ліпаза розщеплює до 59% жиру молока. B шлунковому соці дорослих людей ліпази дуже мало. Вважається, що ліпаза потрапляє в шлунок з крові або ротової порожнини з слиною, де вона секретуеться залозами, що розміщені на корені язика.

Loading...

 
 

Цікаве