WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Травлення в ротовій порожнині - Лекція

Травлення в ротовій порожнині - Лекція

Виділення слини є складним рефлекторним актом, що здійснюється не тільки внаслідок подразнення рецепторів ротової порожнини їжею або іншими речовинами (безумовно-рефлекторні подразники), але при одночасному подразненні зорових, нюхових, слухових рецепторів видом, запахом їжі, подіями і обстановкою, в якій відбувається споживання їжі (умовно-рефлекторні подразнення).

Збудження, що виникає в наслідок подразнення механо-, хемо- і терморецепторів ротової порожнини досягає центру слиновиділення довгастого мозку по аферентним волокнах V, VІІ, IX, X пар черепно-мозкових нервів. Еферентні впливи до слинних залоз поступають по парасимпатичних та симпатичних нервових волокнах. Прегангліонарні парасимпатичні волокна до під'язикових і підщелепних слинних залоз ідуть в складі 6apaбанної струни (гілка VII пари) до гангліїв, які розташовані у тілі одноіменних залоз. Постангліонарні волокна досягають секреторних клітин і судин залоз. До привушних залоз прегангліонарні парасимпатичні волокна ідуть від нижнього слиновидільного ядра довгастого мозку в складі ІХ пари до вушного вузла, від якого постангліонарні волокна прямують до секреторних клітин і судин залоз.

Прегангліонарні симпатичні волокна, що інервують слинні залози є аксонами нейронів бокових рогів ІІ-VI грудних сегментів спинного мозку, які скінчуються у верхньому шийному ганглії, а від його нейронів постгангліонарні волокна досягають слинних залоз.

Подразнення парасимпатичних нервів (холінергічна стимуляція) в експерименті на тваринах супроводжується значною секрецією рідкої слини з невеликою кількістю органічних речовин. Подразнення симпатичних нервів (адренергічна стимуляція) сприяє виділенню невеликої кількості слини, в якій є муцин, що робить її густою і в'язкою. Ефекти, що спостерігаються, дозволяють назвати парасимпатичні нерви секреторними, а симпатичні - трофічними. При "харчовій" секреції парасимпатичні впливи на слинні залози значно сильніші, ніж симпатичні.

Рефлекторний механізм є основним, але не єдиним при збудженні слиновиділення. Секреція слини можлива під впливом гормонів гіпофізу, підшлункової і щитовидної залоз, статевих гормонів. Виділення великої кількості слини (гіперсалівація) спостерігається при асфіксії, внаслідок подразнення слиновидільного центру вуглекислотою, при запаленнях слизової оболонки порожнини рота; при захворюваннях органів травлення, під час блювоти. Виділення слини може бути стимульоване вегетотропними засобами - пілокарпін, який стимулює М-холінорецептори; прозерпін - який підвищує розщеплення холінестерази, внаслідок чого дія ацетилхоліну стає більш тривалою.

Жування - це складний рефлекторний фізіологічний акт, який супроводжується розриванням, подрібненням і розтиранням харчових речовин, змочуванням їх слиною, первинною хімічною обробкою і формуванням харчової грудки. Жування забезпечує якість механічної та хімічної обробки їжі і визначає час перебування її в ротовій порожнині; здійснює рефлекторні впливи на секреторну і моторну діяльність всього шлунково-кишкового тракту.

У здійсненні жування приймають участь верхня та нижня щелепи з зубними рядами, жувальні та мімічні м'язи, слизова оболонка рота, язик, м'яке піднебіння, слинні залози. У людини під час жування здійснюються різноманітні рухи нижньої щелепи, яка поперемінно зміщується в горизонтальній та вертикальній площинах. Завдяки такому характеру руху нижні зуби стикаються з верхніми. Фронтальні зуби забезпечують відкусування шматка їжі, при цьому нижня щелепа рухається вверх і вниз.

Подрібнення їжі здійснюється премолярами завдяки підніманню нижньої щелепи і змиканню зубних рядів. Розмелюється їжа молярами при горизонтальних зміщеннях нижньої щелепи. Скороченнями м'язів язика та щік забезпечується подача їжі між зубні ряди. М'язи, що замикають порожнину рота, запобігають випадінню їжі з рота.

Чим повноцінніше акт жування, тим більш якісним є процес травлення в нижніх відділах шлунково-кишкового тракту. Це обумовлено тим, що між руховими актами в різних відділах травної системи існує рефлекторний зв'язок. Під час інтенсивного жування виникає рефлекторне тонічне скорочення гладеньких м'язів шлунка, а під час ковтання їх рефлекторне розслаблення. Жування впливає і на секреторну функцію травного тракту: чим повноцінніша функція жування, тим рясніше і більш якісна секреція шлунка, підшлункової залози в період складнорефлекторної фази травлення. Встановлено, якщо функція жування зберігається навіть у незначному ступені, кислотність шлункового соку залишається нормальною. При відсутності жування кислотність значно знижується.

Регуляція жування здійснюється рефлекторно. Збудження від рецепторів слизової оболонки ротової порожнини (механо-, хемо-, терморецепторів) передається по аферентним волокнам трійчастого, язикоглоткового і верхнього гортанного нервів і барабанної струни в центр жування, який знаходиться в довгастому мозку. Збудження від центру до жувальних м'язів поступає по еферентних волокнах трійчастого, лицевого та під'язикового нервів. Te що можливо довільно регулювати функцію жування, дає можливість думати, про існування його коркової регуляції.

Ковтання - складний рефлекторний акт, з допомогою якого їжа переходить з ротової порожнини в стравохід і шлунок. Ковтання - це ланцюг послідовних пов'язаних один з одним етапів, які можна розділити на 3 фази:

l) ротову (довільна);

2) глоткову (недовільна, швидка);

3) стравохідну (недовільна, повільна).

Ротова фаза ковтання розпочинається з моменту, коли харчова грудочка (об'єм 5-15 см3) скоординованими рухами щік і язика просувається до кореня язика, за передні дужки глоткового кільця, і з цього моменту починається друга - глоткова фаза ковтання, яке тепер стає недовільним.

Глотка являє собою конусоподібну порожнину, розміщену позаду носової, ротової порожнини і гортані. Псділяється вона на 3 частини: носову, ротову і гортанну. Носова частина виконує дихальну функцію, стінки її нерухомі і вона не спадається, її слизова вкрита війчастим епітелієм, респіраторного типу. Ротова частина глотки за своєю функцією є змішаною, тому що в ній перехрещуються травні і дихальні шляхи.

Подразнення харчовою грудочкою рецепторів слизової оболонки м'якого піднебіння і глотки, стимулює 2 фазу ковтання. Аферентні імпульси передаються поязикоглотковому нерву до центру ковтання у довгастий мозок. Від нього еферентні імпульси йдуть до м'язів ротової порожнини, глотки, гортані і стравоходу, по волокнам під'язикових, трійчастих, язикоглоткових, блукаючих нервів і забезпечують виникнення координованих скорочень м'язів язика і м'язів, що піднімають піднебінну завіску. Завдяки скороченням цих м'язів вхід в порожнину носа закривається м'ягким піднебінням, розкривається вхід в глотку, куди язик проштовхує харчову грудочку. Одночасно зміщується під'язикова кістка, піднімається гортань і надгортанник nepeкриває вхід в гортань, чим попереджується попадання їжі в дихальні шляхи. Разом з тим відкривається верхній сфінктер стравоходу, куди поступає харчова грудка і починається стравохідна фаза переміщення харчової грудки - це проходження їжі по стравоходу і перехід її у шлунок.

Стравохід (esophagus) це трубка, відносно невеликого діаметру з добре розвинутим м'язовим шаром, що з'єднує глотку та шлунок і забезпечує пересування їжі в шлунок. Довжина стравоходу від передніх зубів через глотку 40 - 42 см. Якщо до цієї величини додати 3,5 см., то ця відстань буде відповідати довжині зонду, щоб отримати шлунковий сік для дослідження.

Пересування харчової грудочки по стравоходу обумовлено:

а) перепадом тиску між порожниною глотки і початком стравоходу (на початку ковтання в порожнині глотки 45 мм.рт.ст., в стравоході – до 30 мм.pт.cт.);

б) перистальтичними скороченнями м'язів стравоходу;

в) тонусом м'язів стравоходу, який в торакальному відділі майже в 3 рази нижче ніж в шийному;

г) силою тяжіння харчової грудочки.

Швидкість проходження їжі по стравоходу залежить від консистенції: тверда проходить за 8-9 c., рідка -1-2 c.

Центр ковтання через ретикулярну формацію пов'язаний з іншими центрами довгастого і спинного мозку. Збудження, яке їх охоплює в момент ковтання викликає гальмування діяльності дихального центру і зниження тонусу блукаючого нерва, що супроводжується зупинкою дихання і збільшенням частоти серцевих скорочень.

Loading...

 
 

Цікаве