WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гомеостатична функція нирок - Лекція

Гомеостатична функція нирок - Лекція

Нирки служать головним органом екскреції кінцевих продуктів азотистого обміну. У людини при розпаді білків утворюється сечовина, яка складає до 90% азоту сечі, її добова екскреція 25-35 г. З сечею виділяється 0,4-1,2 г азоту аміаку, 0,7 г сечової кислоти.Креатин, що утворився в м΄язах переходить в ареатинін, його виділяється біля 1,5 г за добу. Білки в нормальній сечі виявляються в дуже невеликій кількості(добова екскреція не перевищує 125 мг). невелика протеїнурія спостерігається у здорових людей після тяжкої фізичної нагрузки і зникає після відпочинку.

Глюкоза в сечі в звичайних умовах не виявляється. При налишковому вживанні цукру, коли концентрація глюкози в крові перевищує 10 ммоль/гр, при гіперглікемії іншого походження спостерігають глюкозурію – виділення глюкози із сечею.

Колір сечі залежить від величини діурезу і рівня екскреції пігментів. Колір змінюється від світло-жовтого до оранжевого. Пігменти утворюються в кишечнику із білірубіну жовчі. Частина пігментів сечі представляє собою окислені продукти розкладу гемоглобіну.

З сечею виділяються різні біологічно активні речовини і продукти іх перетворень, по яких відомо можна робити висновки про функції деяких залоз внутрішньої секреції. В сечі знайдені похідні гормонів кіркової речовини наднирників, естрогени, АДГ, вітаміни, ферменти. При патології в сечі знаходяться – ацетон, жовчні кислоти, гемоглобін.

Сечовипускання.

Сеча виділяється в ниркову чашечку, а потім в фазі систоли переходить в опорожнену лоханку. Вона постійно заповнюється сечею і до досягнення порогу подразнення виникають імпульси від барорецепторів, скорочується лоханка, розкривається просвіт сечоводу і сеча завдяки скороченням стінки сечовода пересувається в сечовий міхур. Коли об΄єм сечі в сечовому міхурі досягає певної межі, сильно збільшується напруження гладких міоцитів стінок і підвищеється тиск рідини в його порожнині. Подразнення механорецепторів сечового міхура визначається розтягом його стінок, а не збільшенням тиску. Після випорожнення міхура напруження стінки зменшується і скоро знижується імпульсація.

В процесі сечовипусканняя сеча виводиться із сечового міхура в результаті рефлекторного акту. Наступає скорочення гладких м΄язів сечового міхура., розслаблення внутрішніх і зовнішніх сфінктерів сечовипускного каналу, скороченя м΄язів червоної стінки і дна тазу, в той же час проходить фіксація грудної стінки і діафрагми. В результаті сеча виводиться із сечового міхура.

При подразненні механорецепторів сечового міхура імпульси по центробіжних нервах поступають в крижові відділи спинного мозку, в ІІ – ІV сегментах якого знаходиться рефлекторний центр сечовипускання. Перші поклики до сечовипускання появляються у людини, коли об΄єм вмісту міхура досягає 150 мл, підсилений потік імпульсів наступає при збільшенні об΄єму до 200-300 мл. Спинальний центр сечовипускання знаходиться під впливом вищележачих відділів мозку.

Гальмівний вплив на цей рефлекс йде від кори великих півкуль і середнього мозку, збудження – із заднього гіпоталамусу і переднього відділу моста.

Збудження центру сечоспускання викликає імпульсацію в парасимпатичних волокнах nn.splanchnici pelvici, при цьому стимулюється скорочення м΄язів сечового міхура, розслаблюється внутрішній сфінктер сечовипускного каналу.

Потік імпульсів до зовнішнього сфінктеру зменшується, бо цей м΄яз - єдиний поперечно-посмугований та інервується гілкою статевого нерва n. pudendus. Починається сечовипускання.

Подразнення рецепторів при розтягненні стінки міхура рефлекторно по еферентних волокнах тазоівих внутрішніх нервів викликає скорочення м΄язу сечового міхура і розслаблення його внутрішнього сфінктеру. Розтягнення міхура і просування сечі по сечовипускному каналу веде до зміни імпульсації в n. pudendus. і настає розслаблення зовнішнього сфінктеру. Поступлення сечі в задні відділи сечоспускного каналу і його розтягнення сприяють скороченню сечового міхура. Передача аферентних і еферентних імпульсів цього рефлексу здійснюється по підчеревному нерві n. hypodastricus.

Наслідки видалення нирки. Штучна нирка.

Після видалення одної нирки в організмі людини і тварин на протязі кількох тижнів збільшується маса нирки, що залишилась, наступає її компенсаторна гіпертрофія. В ній майже в 1,5 рази збільшується , порявняно з вихідним рівнем, клубочкова фільтрація, збільшується реабсорбційна і секреторна здатність нефронів.

Після видалення обох нирок чи їх виключення у людини протягом кількох днів розвивається уремія, в крові збільшується концентрація продуктів азотистого обміну, вміст сечовини може збільшуватися в 20-30 разів, порушується кислотно-основний стан та іонний склад крові, розвивається слабкість, розлади дихання, через кілька днів настає смерть.

Для тимчасової заміни деяких ьфункцій нирок під час гострої і хронічної ниркової недостатності, а також постійно у хворих з видаленими нирками використовується аппарат під назвою "штучна нирка". Він являє собою діалізатор, в якому через пори напівпроникної мембрани кров очищується від шлаків, в результаті чого нормалізується її склад. Сконструйовані різні типи апаратів штучної нирки – спіральний, завитковий, пластинчатий. ВА цих апаратах використовують фільтр, радіус пор якого становить біля 9 мм. Через ці пори проходять низькомолекулярні компоненти плазми, але не проникають білки. Хворого підключають до апарату зазвичай 2-3 рази в тиждень. За допомогою цього методу вдається підтримувати життя людини до 20 років. Один сеанс гемолізу триває кілька годин. Важливу роль в проведенні регуляторних гемодіалізів відіграло використання артеріо-венозних шунтів, котрі вживляють в променеву артерію і вену передпліччя, в результаті чого зникає необхідність хірургічних операцій перед кожним гемодіалізом. В клініці гемодіаліз деколи поєднують з гемосорбцією, що дає можливість додатково видалити з крові ряд речовин, які повинна була би екскретувати нирка.

Вікові особливості структури і функції нирок.

В людини до моменту народження нефрони вже сформовані. У новонародженого нирковий плазмотік і момерулярна фільтрація в декілька разів нижча ніж у дорослого. Ці показники досягають рівня дорослої людини при розрахунку на стандартну величину поверхні тіла до кінця першого – початку другого року життя. В клітинах проксимальних канальців у новонароджених різко понижена здатність до секреції органічних кислот , яка поступово зростає протягом перших місяців життя.

В нирках новонародженого недостатньо ефективно здійснюється осмотичне концентрування сечі, слабо діє АДГ. Певну роль в низькому осмотичному концентруванні сечі у дітей перших місяців життя відіграють і основний ступінь утилізації білків і обумовлена цим низька концентрація сечовини в крові і сечі, а тобто і в мозковій речовині нирки.

Основні процеси, що забезпечують сечоутворення, досягають рівня дорослого до початку другого року життя і зберігаються до 45-50 років, після чого проходить повільне зниження ниркового плазмотоку, геморегуляторної фільтрації, канальцевої секреції, осмотичного концентрування сечі. Відмічають паралельне зменшення кровопостачання нефронів та функціональної здатності їх клітин.

Водяний баланс. Вміст і круговорот води в організмі.

Вміст води в організмі значно перевищує вміст всіх інших хімічних елементів. У немовляти на долю води приходиться близько 75% загальної ваги тіла. В міру розвитку дитини відносний вміст води в організмі зменшується; у юнаків воно складає в середньому 63%, а в дівчат - 52%. Надалі цей вміст продовжує знижуватися, досягаючи в середньому 52 і 46% відповідно.

Таблиця 1. Відносний вміст води в різних органах і тканинах. Приведена частка загальної ваги тіла, що приходиться на даний орган ( у %).

вміст води,%

тканина чи орган

Відсоток від ваги тіла

72

Шкіра

18

М'язи

41.7

22

Кістяк

75.6

74.8

Мозок

2,0

68.3

Печінка

23

79.2

Серце

0,5

79

Легені

0,7

82.7

Нирки

0,4

75.8

Селезінка

0,2

83.0

Кров

8,0

74.5

Кишечник

1,0

10.0

Жирова тканина

10,0

Як видно з табл. 1, вміст води в різних тканинах організму по-різному .Оскільки жирова тканина особливо бідна водою, відносний вміст води в організмі в значній мірі залежить від кількості жирової тканини. Оскільки в жінок цієї тканини в середньому більше, ніж у чоловіків, вміст води в їхньому організмі приблизно на 6-10% нижче. У дорослої людини на долю води приходиться 73,2+3% безжирової маси тіла (тобто маси всіх тканин, крім жирової, вміст якої може варіювати). У більшості ссавців частка води в безжировій масі тіла така ж і, як у людини, не залежить від статі.

Loading...

 
 

Цікаве