WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гомеостатична функція нирок - Лекція

Гомеостатична функція нирок - Лекція

Лекція на тему:

Гомеостатична функція нирок

План:

  1. Роль нирок в осмо- і волюморегуляції.

  2. Роль нирок в регуляції іонного складу крові.

  3. Роль нирок в регуляції кислотно-лужної рівноваги.

  4. Екскреторна функція нирок.

  5. Енкреторна функція нирок.

  6. Метаболічна функція нирок.

  7. Принципи регуляції функції нирок.

  8. Склад сечі.

  9. Механізм сечовипускання.

  10. Видалення нирки. Штучна нирка.

  11. Вікові особливості системи виділення.

Для підтримання нирками сталого об΄єму і складу внутрішнього середовища існують спеціальні системи складу рефлекторної регуляції, що включають специфічні рецептори, аферентні шляхи і нервові центри, де проходить переробка інформації. Команди до нирки поступають по еферентних нервах чи гуморальним шляхом.

В цілому перебудування роботи нирки , її пристосування до постійно змінних умов визначається впливом на гуморальний, гломерулярний та канальцевий аппарат аргінінвазопресину (антиріуретичного гормону АДГ), альдостерону, паратгормону та ряду інших гормонів.

Роль нирок в осмо- і волюморегуляції.

Нирки є основним органом осморегуляції. Вони забезпечують виведення надлишку води із організму у вигляді гіпотонічної сечі при збільшеному вмісті води (гіпергідратація) чи економлять воду і екскретують сечу, гіпертонічну по відношенню до крові, при обезводненні організму (дегідратація).

Після вживання води чи при її надлишку в організмі понижується концентрація розчинних осмотично активних речовин в крові і знижується її осмоляльність. Це зм енщує активність центральних осморецепторів, що розташовані в області супраоптичного ядра гіпоталамуса, а також переферійних осморецепторів, які є в печінці, нирці і інших органах, котрі сприяють зниженню секреції АДГ нейрогіпофізу і збільшенню виділення води ниркою. Центральні осморецептори відкрив англійський фізіолог Мерней (1947), а уявлення про осморегулюючий рефлекс і переферійні осморецептори розробив А.Г.Гінецинський.

При обезводненні організму і введенні в судинне русло гіпертонічного розчину NaCl збільшується концентрація осмотично активних речовин в плазмі крові, збуджуються осморецептори, підсилюється секреція, АДГ, зростає всмоктування води в канальцях, зменшується сечовиділення і виділяється осмотично концентрована сеча. В експерименті було доказано, що крім осморецепторів, секреція АДГ стимулюють натріорецептори. При введенні в область ІІІ шлуночку мозку гіпертонічного розчину NaCl спостерігається антидіурез, якщо ж вводити в те ж місце гіпертонічний розчин сахарози, то сечовиділення не зменшується.Осморецептори високочутливі до зсувів концентрації осмотично активних речовин в плазмі крові. При збільшенні концентрації в плазмі осмотично активних речовин на 1% концентрація аргінін- вазопресину зростає на 1 кг/мл. Підвищення концентрації осмотично активних речовин на 1 мосмоль/кг H2O викликаєзавдяки АДГ збільшення осмотичної концентрації сечі майже на 100 мосмоль/кг Н2О, а перехід стану водного діурезу до максимального осмотичного концентрування сечі потребує 10-кратного збільшення активності АДГ в крові – з 0,5 до 5 кг/мл.

Крім осмо- і натріорецепторів рівень секреції АДГ визначає активність волюморецепторів, що сприймають зміну об΄єму внутрішньосудинної і позаклітинної рідини. Ведуче значення в регуляції секреції АДГ мають рецептори, котрі реагують на зміну напруження судинної стінки в області низького тиску. Перш за все це рецептори лівого передсердя, імпульси від яких передаються в ЦНС по аферентних волокнах блукаючого нерва. При збільшенні кровонаповнення лівого передсердя активуються волюморецептори і пригнічується секреція АДГ, що викликає посилене сечовиділення. Оскільки активація волюморецепторів на відміну від осморецепторів супроводжується збільшенням об΄єму рідини, тобто підвищеним складом в організмі води і солей натрію, збудження волюморецепторів призводить до підвищення екскреції ниркою не тільки води, але й натрію. Ці процеси пов΄язані із секрецією натрійуретичного гормону, зменшенням секреції реніну, ангіотензину, альдостерону, при цьому знижується тонус симпатичної нервової системи, в результаті зменшення реабсорбції натрію і підвищується натрійурез і сечовиділення. В кінцевому результаті відновлюється об΄єм крові і міжклітинної рідини.

Роль нирок в регуляції іонного складу крові.

Нирки є ефекторним органом системи іонного гомеостазу. В організмі існують системи регуляції балансу кожного з іонів. Для деяких іонів вже описані специфічні рецептори.

Рефлекторна регуляція транспорту іонів в ниркових канальцях здійснюється так само, як периферичними, так і центральними нервовими механізмами.

Регуляція реабсорбції і секреції іонів в нервових канальцях здійснюється з допомогою кількох гормонів. Реабсорбція натрію підвищується в кінцевих частинах ристального сегменту нефрона і збірних трубочок під впливом альдостерону. Цей гормон виділяється в кров при зменшенні концентрації натрію в плазмі крові і зменшенні концентрації натрію в плазмі і зниженні об΄єму циркулюючої крові. В підвищенні виділення наукою натрію бере участь натрійуретичний гормон, одним з місць утворення якого є передсердя. При збільшенні об΄єму циркулюючої крові, підвищенні об΄єму позаклітинної рідини в організмі підвищується секреція в кров цього пептидного гормону.

Секрецію калію в дистальному сегменті і збірних трубочках підвищує альдостерон. Інсулін зменшує виділення калію. Алкалоз супроводжується підвищенням виділення К, а при ацидозі калій урез зменшується .

При зменшенні концентрації К в крові паращитовидні залози виділяють паратгормон, який сприяє нормалізації рівня Са в крові, в тому числі завдяки збільшенню його реабсорбції в ниркових канальцях і вивільненню із кісткової тканини. При гіперкальцемії стимулюється виділення в кров парафолікулярними клітинами щитовидної залози кальцитоніну, який сприяє зменшенню концентрації Са2+ в плазмі завдяки збільшенню екскреції ниркою і переходу Са2+ в кістку.

В регуляції обміну Са2+ беруть участь утворені в нирці активні форми вітаміну Д3. В ниркових канальцях регулюється рівень реабсорбції Mq2+, Cl-, SO42- і мікроелементів.

Роль нирок в регуляції кислотно-основного стану.

Нирки беруть участь в підтриманні постійної концентрації Н+ в крові. Активна реакція сечі у людини і тварин може дуже різко мінятися в залежності майже в 100 разів при ацидозі і алкалозі, рН може знижуватися до 4,5, а при алкалозі – до 8,0. Механізм підкислення сечі оснований на секреції клітинами канальців Н+.

Секреція Н+ створює умови для реабсорбції разом з гідрокарбонатом рівної кількості Na+. Поряд з натрій-калієвим насосом, що обумовлює перенесення Na+ i Cl-, реабсорбція Na+ з гідрокарбонатом відіграє велику роль в підтриманні натрієвого балансу. Гідрокарбонат, що фільтрується у плазмі крові, з΄єднується з секретованим Н+ і в просвіті канальця перетворюється в СО2 . Утворення Н+ проходить таким чином: в середині клітини внаслідок гідратації СО2 утворюється Н2СО3 і дисоціює на Н+ і Н-СО3-. В просвіті канальця Н+ зв΄язується не тільки у НСО3-, але із двохзамісним фосфатом (Na2HPO4), в результаті чого збільшеується екскреція кислот, що титруються з сечею (ТА-). Накінець секретований Н+ може зв΄язуватися з NН3 і в просвіті канальця утворювати іон амонію:

NH3 + H+ NH4+.

Цей процес сприяє збереженню в організмі Na+ i K+, які реабсорбуються в канальцях. Таким чином, загальна екскреція кислот ниркою (UH+ V) складається з трьох компонентів – кислот, що титруються (VTA V), амонію (UNH4 V) і гідрокарбонату:

UH+ V = UTA V + UNH4 V – UNCO3 V.

При харчуванні м΄ясом утворюєть більша кількість кислот і сеча становиться кислою ,а при вживанні рослинної їжі рН зсувається в лужну сторону. При інтенсивній фізичній роботі із м΄язів у кров поступає велика кількість молочної і фосфорної кислоти і нирки збільшують виділення "кислих" продуктів з сечею.

При гіповентиляції легень йде затримка СО2 і знижується рН в крові – розвивається дихальний ацидоз. При гіпервентиляції – зменшення СО2 к врові, зростає рН і вникає стан дихального алкалозу. Вміст ацетонової кислоти і β-аксимальної може зростати при нелікованому цукровому діабеті. При порушенні балансу Н+ внаслідок первинних змін напруження СО2 розвивається дихальний алкалоз, а при зміні концентрації НСО2- наступає метаболічний ацидоз або алкалоз. Поряд з нирками в нормалізації основного стану беруть участь і легені.

Метаболічний ацидоз компенсується гіпервентиляцією легень. В кінцевому результаті нирки стабілізують концентрацію гідрокарбонату в плазмі крові на рівні 26-28 ммоль/л, а рН на рівні 7,36.

Екскреторна функція нирок.

Нирки відіграють провідну роль у виділенні із крові нелегких кінцевих продуктів обміну та жужирідних речовин, що потрапили у внутрішнє середовище організму. В процесі метаболізму білків і нуклеїнових кислот утворюються різні продукти азотистого обміну. Катоболізм пуринових основ в організмі зупиняється на рівні утворення сечової кислоти, яка фільтрується в клубочках, потім реабсорбується в канальцях, частина сечової кислоти секретується клітинами в просвіт нефрона. Інтерес до вивчення механізмів транспорту сечової кислоти в ниркових канальцях обумовлений різко зростаючою частотою захворювань подагрою, при якій порушений обмін сечової кислоти.

Loading...

 
 

Цікаве