WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Фізіологія слухової, вестибулярної та зорової аналізаторних систем - Лекція

Фізіологія слухової, вестибулярної та зорової аналізаторних систем - Лекція

Необхідними поживними речовинами кришталик забезпечується за рахунок дифузії їх із оточуючої його рідини. В зв'язку з цим внутрішні його прошарки знаходяться, з погляду обміну речовин, в найбільш несприятливих умовах. Може виникнути поступова дегенерація внутрішніх шарів кришталика, що викликає його помутніння і втрату еластичності.

Нормальний зір називається емметропiчним. В зв'язку з анатомічними дефектами очного яблука (подовжене або вкорочене очне яблуко) виникають порушення рефракцiї, що характеризуються короткозорістю або далекозорістю. Короткозорість, або міопія, виникає в тому випадку, коли при розслабленій акомодації головний фокус оптичної системи ока розташовується перед сітківкою. Явище мiопiї характерно для подовженого ока. Далекозорість, або гiперметропiя, властива для вкороченого ока. В цьому випадку зона чіткого зображення відсувається за сітківку. При гiперметропiї можлива самостійна корекція зору шляхом напруги акомодації. Якщо ця напруга невелика, то малий ступінь далекозорості нічим себе не проявляє. При більшому ступені гiперметропii необхідна корекція рефракцiї.

Провідні шляхи зорового аналізатора. Три перших нейрони зорових шляхів закладені в сітківці:рецепторні клітини у вигляді паличок і колбочок з'єднані з біполярними сенсорними клітинами, від яких збудження передається до ганглiозних клітин. Аксони ганглiозних клітин утворюють зоровий нерв. В ділянці турецького сідла відбувається часткове перехрещення волокон зорового тракту і формуються два зорових шляхи. Кожний несе в собі волокна від сітківки правого і лівого ока. Вони закінчуються в підкоркових центрах: верхніх горбках чотиригорбикового тіла, латеральних колінчатих тілах і подушці зорового горба. Звідси волокна направляються в потиличну ділянку кори.

Опрацювання інформації в центрах. Опрацювання інформації в зоровому аналізаторі починаються на периферії - безпосередньо на сітківці. Власне фоторецептор (паличка або колбочка) влаштований таким чином, що під впливом відповідної довжини хвилі світла в ньому відбуваються зміни: хромофорна група зорового пігменту (родопсину) поглинає квант світла і під впливом надлишкової енергії переходить в іншу форму, (транс-ретиналь), це призводить до того, що ретиналь вiдщеплюється від бiлка-носiя (опсину). Одночасно відбувається зниження проникливості мембрани рецептора для іонів натрія і підвищення для іонів калію і хлору. В результаті виникає гіперполяризація мембрани (генерація рецепторного потенціалу). Це єдиний виняток із правила, коли рецепторний потенціал є гiперполяризуючим, а не деполяризуючим (як в усіх інших рецепторних утвореннях). Що ж відбувається далі? Рецепторна клітина контактує з бiполярною сенсорною клітиною. під впливом рецепторного потенціалу в синаптичну щілину виділяється медіатор, який викликає деполяризацію постсинаптичної мембрани біполярного нейрону (генераторний потенціал).Під впливом виділення нових порцій медіатора з фоторецептора генераторний потенціал сумується і переростає в потенціал дії, який поширюється по зоровому тракту до латерального колінчатого тіла, подушки та передніх горбків читиригорбикового тіла, а відтіля (по двох різних шляхах) досягає зорової кори (поля 17, 18 і 19), розташованої в потиличній ділянці.

Як же відбувається аналіз зорової інформації?

Насамперед - за рахунок організації рецептивних зон і відповідних нейронів. Всі рецептивні поля (зони) мають концентричний вигляд (кола різного діаметру). В ділянці центральної ямки сітківки діаметр рецептивного поля найменший, а на периферії - набагато більший, тому в центральній ямці має місце зона найкращого бачення (максимальна гострота зору). Рецептивнi поля побудовані таким чином, (за участю, звичайно, гальмiвних нейронів), що вони дозволяють, по-перше, оцінити - в якій частині рецептивного поля знаходиться світловий промінь, а по-друге, - що відбувається із сітківкою:освітлюється вона або нi. Частина рецептивних полів побудована таким чином, що їх нейрони (назвемо їх оn-нейрони) збуджуються в тому випадку, якщо освітлюється центр цього поля, а периферія не освітлюється. Якщо відразу освітити і центр і периферію поля, то нейрон не збуджується. Другий варіант організації рецептивного поля полягає в тому, що нейрон (оff-нейрон) буде збуджуватися тільки в тому випадку, якщо освітлюється периферія. В сітківці є ганглiознi клітини, що реагують постійним збудженням (генерують безупинно ПД . Це нейрони, що повільно адаптуються. Інші нейрони збуджуються тільки у випадку, якщо стимул "рухається" - переміщується по сітківці. Завдяки складній організації і спеціалізації нейронiв сітківки вже на цьому рівні відбувається визначення таких складних якостей світлового стимулу, як освітленість, колір, форма, рух сигналу.

В інших релейних станціях: передні або верхні горбки чотиригорбикового тіла, латеральне колінчате тіло, як специфічне ядро таламуса, призначене для переробки зорової інформації, проходить вичленування цієї інформації і виявлення нових якостей, недоступних сітківці. З цією метою за рахунок явища конвергенції і дивергенції створюються більш складні рецептивнi поля, а також з'являються більш "навчені", більш "тямущі" нейрони, що збуджуються на особливі сигнали, наприклад, на стимул, траєкторія руху якого має хвилеподібний характер. Вже на рівні передніх горбків чотиригорбикового тіла має місце зберігання топiчного розташування рецепторів на сітківці, а також наявність стовпчиків - вертикальних скупчень нейронів, призначених для розчленування інформації, що надходить від даної ділянки сітківки, на окремі складові. Наприклад, у латеральному колінчатому тілі вдалося виявити нейрони, відповідальні за контраст або такі, що реагують на колір. Основний аналіз зорової інформації відбувається нейронами кори. В первинному проекційному полі 17 відбувається аналіз інформації, що надходить із правого і лівого ока. Як і в інших зонах кори, в цій ділянці аналіз проводиться за участю стовпчиків нейронів. Є окодомiнантнi стовпчики, що аналізують інформацію, яка йде або з правого ока, або з лівого. Ці стовпчики розміщені поряд, тому, мабуть, між ними відбувається обмін інформацією, і це дозволяє бачити двома очима один предмет (бінокулярний зір).

Серед нейронів стовчиків кори розрізняють "прості" нейрони, завдання яких виявити контраст, наявність стимулу, що рухається, тобто точно такі ж завдання, як у нейронів сітківки (але тут рецептивнi поля вже узагальнені).

Є "складні" і "надскладні" нейрони, що збуджуються при наявності певних умов. Наприклад, при русі світлового стимулу зліва направо або знизу догори і т.п. Вся інформація від нейронів проекційного поля кори передається в асоціативні зони кори, де вже за рахунок більш "навчених" нейронів відбувається остаточне формування уяви. Тут є нейрони, навчені впiзнавати всі букви нашого алфавіту, слова, образи і т.д. І коли відповідний нейрон "впізнає" призначену йому інфармацію, то він збуджується, що і є фізіологічним механізмом сприйняття. Асоціативні зони знаходяться в тім'яній, скроневій і лобних ділянках кори. Якщо в хворого ушкоджені тім'яні асоціативні ділянки, то він перестає впізнавати. Це призводить до розвитку зорової агнозii.

Теорія кольоровiдчуття. Всі дослідники сходяться на тому, що колір ми визначаємо на основі рецепції світлової хвилі за допомогою трьох видів колбочок: один вид найбільше чутлівий до довжини хвилі, що дає відчуття червоного, інший вид - синього (фіолетового), а збудження третього виду колбочок дає відчуття жовтого (прийняте раніше уявлення про наявність "зеленопiзнаючих" колбочок піддано ревізії). Але що далі? Ще в минулому сторіччі фізіолог Э. Герiнг висунув уявлення про так звані оппонентні кольори (червоний-зелений, синій-жовтий, чорний-білий). Виявилося, що його теорія добре пояснює здатність людини розрізняти кольори, якщо взяти до уваги, що функцію розрізнення кольорів виконує нейрон, рецептивне поле якого організоване в такий спосіб: в центрі знаходяться колбочки, що сприймають, наприклад, червоний колір, а на периферії - колбочки, що нечутливi до нього: коли промінь червоного кольору збуджує колбочки, що знаходяться в центрі рецептивного поля, нейрон збуджується і, в кiнцевому підсумку, в нас виникає відчуття червоного. Якщо світло в основному поглинається колбочками на периферії рецептивного поля, то нейрон цей не збуджується, і в результаті в нас створюється відчуття зеленого (але за умови існування другого варіанту рецептивного поля: в центрі знаходяться колбочки, що сприймають зелений колір, тоді збудження цих нейронів дасть відчуття зеленого, якщо ж кванти сприймаються в основному колбочками периферії, то нейрон не збуджується, і це разом з іншим типом об'єднання рецепторів дає відчуття червоного).

Синій і жовтий колір виникає в рецептивних полях, де в одному випадку центр представлений колбочками, що сприймають жовтий колір, а периферія - синій, і навпаки, рецептивнi поля, де в центрі концентруються колбочки, що сприймають синій колір, а на периферії - жовтий.

Чорний-білий кольори утворюються в результаті такої організації, коли центр сприймає всі кольори (тобто колбочки чутливі до всіх кольорів - це дає відчуття білого кольору), а периферія - нечутлива до світла. Таким чином, будь-який колір може бути представлений сукупністю нейронів, що сприймають основні кольори. В результаті чисельного об'єднання нейронів на більш високому рівні (латеральне колінчате тіло, кора) виникає відчуття всіх відтінків кольору.

При відсутності якогось виду колбочок виникає аномалія кольоросприйняття.

Таким чином, трьохкомпонентна теорія кольоросприйняття (колбочки трьох видів) добре узгоджуеться з опонентною теорією.

Loading...

 
 

Цікаве