WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Фізіологія слухової, вестибулярної та зорової аналізаторних систем - Лекція

Фізіологія слухової, вестибулярної та зорової аналізаторних систем - Лекція

Нисхiднi шляхи слухового аналізатора починаються від клітин слухової кори, переключаються послідовно в медіальних колінчатих тілах зорового горба, задніх горбках чотиригорбикового тіла і верхньооливарному комплексі. Потім вони входять в кохлеарний нерв, досягаяючи волоскових клітин кортієвого органу.

Переробка інформації в центрах слухового аналізатору. Функція окремих частин провідної системи слухового аналізатору полягає в наступному. Клітини кортієвого органу кодують інформацію. Нижні горбки чотиригорбикового тіла відповідають за відтворення орієнтовного рефлексу на звукове подразнення (поворот голови і очей в бік джерела звуку). Слухова кора приймає активну участь в опрацюванні інформації, пов'язаної з аналізом звукових сигналів, з процесом диференцiювання звуків, фіксацією початкового моменту звуку, розрізнення його тривалості. Слухова кора відповідальна за створення комплексного уявлення про звуковий сигнал, що надходить в обидва вуха роздільно, а також за просторову локалізацію звукових сигналів. Нейрони, що беруть участь в опрацюванні інформації, що йде від слухових рецепторів, спеціалізуються по виділенню (детектуваню) відповідних ознак. Особливо це диференцiювання властиво нейронам слухової кори, розташованим у верхнiй скроневiй звивинi. Тут є стовпчики нейронів, що аналізують інформацію, яка надходить. Серед нейронів слухової кори виділяють так звані прості нейрони, функції яких - вичленування інформації про чисті звуки. Є нейрони, що збуджуються тільки на визначену послідовність звуків або на визначену амплітудну їх модуляцію. Є нейрони, що дозволяють визначити напрямок звуку. Тобто в корі здійснюється складний аналіз звукового сигналу. Проте уявлення про мелодію виникає в асоціативних ділянках кори, в яких здійснюється складний аналіз інформації, що надходить і на основі інформації, яка зберігається в пам'яті.

Тривалий вплив надпорогового звуку викликає стомлення слухового аналізатора, що виражається в значному зниженні слухової чутливості і уповільненого її відновлення. Так, в осіб, що працюють в шумних цехах, спочатку виникає стомлення слуховой системи, а потім може розвитися глухуватість, що супроводжується змінами у волоскових клітинах кортієвого органу.

В механізмі слуховой адаптації беруть участь як периферичні, так і центральні відділи слухового аналізатора. Ослаблення розглянутого вище рефлексу м'язів середнього вуха лежить в основі адаптивних механізмів периферичного відділу слухового аналізатора. Значну участь в механізмах адаптації приймають центральні відділи слухового аналізатора. І, зокрема, було показано, що слухова адаптація регулюється корою, ретикулярними структурами стовбура мозку і заднім гiпоталамусом.

Слуховая орієнтація в просторі відбувається двома шляхами. В першому випадку визначається місце розташування самого джерела звуку (первинна локалізація), в другому - відбувається сприйняття відбитих від різноманітних об'єктів звукових хвиль. Таким об'єктом може бути тварина або людина. Це так звана вторинна локалізація звуку, або ехолокацiя. За допомогою ехолокацiї орієнтуються в просторі деякі тварини (дельфіни, кажани), а також люди, що втратили зір, або з нормальним зором, але в умовах темноти. Просторове сприйняття звуку можливе при наявності бiнаурального слуху (спроможність визначити мiсцезнаходження джерела звука одночасно правим і лівим вухом). При односторонній глухоті визначення місця розташування джерела звуку одним вухом полегшується поворотом голови вбік джерела звуку, локалізація якого в просторі відбувається шляхом зіставлення малюнка збудження в різноманітних частинах слухової системи. Кiрковий кінець слухового аналізатора грає істотну роль в локалізації джерела звуку в просторі. Так, двостороннє видалення слухової кори призводить до значних порушень просторового слуху.

ВЕСТИБУЛЯРНИЙ АНАЛІЗАТОР

Адекватним подразником для рецепторів вестибулярного апарату - для волоскових клітин макул (вони розташовані у вестибулумi) і волоскових клітин гребінців (знаходяться в розширеній частині ампул пiвкружих каналів) є відповідно лінійне і кутове прискорення (прискорення Корiолiса). Макули розташовані в маточцi i у мiшечку. Рецепторні клітини - волосковi. Вони мають волоски, що занурені в желеподібну масу, що містить кристали солі (отолiти). Коли, наприклад, голова нахиляється вліво, то відбувається зміна положення маточки (вона лежить горизонтально в умовах нормального положення голови), а за рахунок лінійного прискорення відбувається зсув отолiтiв і разом із ними - зсув волоскiв клітин. Це викликає деполяризацiю волоскової клітини (мабуть, підвищується проникність для іонів натрію). У відповідь на цю деполяризацiю (рецепторний потенціал) відбувається виділення медiатора (його природа невідома), що викликає на закінченнях дендрита аферентного нейрона деполяризацiю (генераторний потенціал), в результаті чого підвищується iмпульсацiя в аферентному нейроні. (Отже, це приклад вториного рецептора.) Аферентний нейрон розташований у вестибулярному ганглii. Сигнал від нього йде в довгастий мозок. Тут розташовані 4 вестибулярнi ядра: верхнє (ядро Бехтерева), нижнє (ядро Роллера), медiальне (ядро Швальбе) і латеральне (ядро Дейтерса). В ці ж ядра приходить інформація від волоскових рецепторів мiшечка (вiн розташований вертикально, тому в ньому iмпульсацiя зростає при нахилах вперед або назад), а також від волоскових клітин гребінців ампул (адекватний подразник для них- -кутове прискорення, тому що збудження виникає тільки на початку руху або в момент його закінчення).

Від вестибулярних ядер довгастого мозку починаються важливі шляхи:

1. Вестибулоспинальний, що передає інформацію від вестибулярного апарата на мотонейрони спинного мозку і тим самим сприяє збереженню рівноваги під час руху.

2. Вестибулоокулярний шлях - цей шлях використовується для регуляції активності м'язів ока під час руху. Завдяки цьому, незважаючи на всілякі переміщення тіла, на сітківці зберігається об'єкт спостереження.

3. Вестибуломозочковий шлях - йде до мозочка і несе туди інформацію про положення тіла в просторі. Це важливий канал зв'язку, що забезпечує разом із вестибулоспинальним трактом регуляцію м'язевого тонусу під час ходьби, переміщення. До речі, від аферентних нейронів вестибулярного ганглiя частина волокон транзитом проходить у мозочок, не перериваючись у довгастому мозку. Таким чином, для мозочка вестибулярна інформація має дуже важливе значення.

4. Лемнісковий шлях - від вестибулярних ядер інформація йде також до специфічних ядер таламуса (по лемнісковому шляху), а від них - у кору - в сенсорні зони, розташовані в постцентральнiй звивинi (в області проекції обличчя). Від вестибулярних ядер йдуть коллатералі до ретикулярної формації, а від неї до неспецифічних ядер таламуса, відкіля імпульси надходять дифузно до багатьох ділянок кори, активуючи їх.

ЗОРОВИЙ АНАЛІЗАТОР

Очне яблуко. Найбільший об'єм інформації надходить із зовнішнього середовища через зоровий аналізатор. Периферичний відділ зорового аналізатора особливо складний. Він представлений очним яблуком. Останнє є системою, що заломлює і сприймає світлові промені. До середовищ, що заломлюють, належить рогівка, волога передньої камери ока, кришталик і скловидне тіло. Райдужна оболонка, як діафрагма у фотоапараті, регулює потік світла. Закладені в ній циркулярні м'язи мають парасимпатичну iнервацiю, радіальні - симпатичну. При підвищенні тонусу парасимпатичного відділу нервової системи зіниця звужується, при підвищенні тонусу симпатичного відділу - розширюється.

Кришталик має форму двояковипуклої лінзи. Основна функція кришталика полягає в заломленні променів світла і фокусуванні зображення на сітківці. Заломлююча сила кришталика непостiйна і, завдяки тому, що він може приймати більш опуклу форму, коливається від 19 до 33 діоптрій. Зміна форми кришталика досягається при скороченні або розслабленні цилiарного м'яза, що прикріплюється до капсули кришталика за допомогою цинових низок.

Вважають, що механізм акомодації забезпечується підкорковими і корковими зоровими центрами, які регулюють тонус цилiарного м'яза.

Промені світла, що проходять через периферичні відділи кришталика, заломлюються сильніше, ніж ті, які проходять ближче до центральної його частини, в результаті чого на сітківці виникає не чітке зображення - сферична аберація. Світло різної довжини хвиль також заломлюється кришталиком порізному, внаслідок чого виникає хроматична аберація.

Астигматизм - це дефект заломлюючих середовищ ока, пов'язаний із неоднаковою кривизною рогівки. Так, якщо кривизна поверхні рогівки у вертикальній площині більша, ніж у горизонтальній, зображення на сітківці не буде чітким незалежно від відстані до предмета. Рогівка буде мати як би два головних фокуси: один - для вертикальної площини, інший - для горизонтальної. Тому промені світла, що проходять через астигматичне око, будуть фокусуватися в різних площинах: якщо горизонтальні лінії предмета будуть сфокусовані на сітківці, то вертикальні - перед нею.

Протягом життя кришталик поступово втрачає свої основні властивості - прозорість і еластичність. Сила акомодації зменшується, і точка найближчого ясного бачення відсувається вдалину. Розвивається стареча далекозорість, або пресбiопiя.

Loading...

 
 

Цікаве