WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Фізіологія слухової, вестибулярної та зорової аналізаторних систем - Лекція

Фізіологія слухової, вестибулярної та зорової аналізаторних систем - Лекція

Лекція на тему:

Фізіологія слухової, вестибулярної та зорової аналізаторних систем

План лекції

  1. Загальний план будови, механізм сприйняття звуків та переробка інформації у слуховій аналізаторній системі.

  2. Вестибулярний аналізатор.

  3. Зорова аналізаторна система (загальний план будови, обробка інформації в центрах, теорії кольрового зору)

СЛУХОВИЙ АНАЛІЗАТОР

Слуховий аналізатор призначений для сприйняття звукових коливань.

До того, як досягти рецепторів, що реагують на ці коливання, хвилі повинні пройти цілий ряд спеціалізованих периферичних пристроїв, розташованих у зовнішньому і середньому вусі.

Зовнішнє вухо складається з вушної раковини і зовнішнього слухового проходу, що відгороджується барабанною перетинкою від середнього вуха. Зовнішній слуховий прохід вловлює і направляє звукові коливання до барабанної перетинки, підтримує сталу температуру і вологість в слуховому проході поблизу барабанної перетинки незалежно від змін цих показників у навколишньому середовищі, що особливо необхідно для зберігання пружнiх властивостей барабанної перетинки.

Барабанна перетинка - це тонкостінна мамбрана, яка не має власної частоти коливань.

Середнє вухо містить ланцюг сполучених між собою кісточок: молоточка, кувадла і стременця. Стременце є самою легкою кісточкою у всьому організмі людини. Ручка молоточка прикріплена до барабанної перетинки, короткий його важіль з'єднаний з кувадлом, сполученим з стременцем, що контактує з мембраною овального вікна. Слуховi кісточки утворюють систему важелів, які забезпечують ефективну передачу звукових коливань із повітряного простору зовнішнього слухового проходу до внутрішнього вуха.

Площа поверхні барабанної перетинки значно переважає над площею мембрани овального вікна. Внаслідок чого спеціальна система важелів, створена зчленуванням слухових кісточок, а також розходження в розмірах ефективної поверхні мембрани овального вікна і барабанної перетинки створюють умови для зростання тиску, що діє на мембрану овального вікна, яка приблизно в 20 разів бiльше від тиску, що діє на барабанну перетинку.

Середнє вухо містить спеціальний механізм, що складається з двох м'язів: м'яз, що напружує барабанну перетинку і стременцевий м'яз. Перший прикріплений до ручки молоточка, інший - до стременця. Обидва м'язи охороняють внутрішнє вухо від ушкоджень, що могли б виникнути при дії надмірно сильних звукових подразників. Рефлекторне скорочення цих м'язів при дії дуже сильних звуків зменшує амплітуду коливальних рухів слухових кісточок і барабанної перетинки, що призводить до зменшення звукового тиску на ділянку овального вікна і запобігає пошкодженням кортiєвого органу.

Тиск повітряного простору в порожнині середнього вуха близький до атмосферного, що служить необхідною умовою для нормальних коливань барабанної перетинки. Зрiвнянню тиску сприяє евстахiєва труба, що з'єднує носоглотку з порожниною середнього вуха. Вирiвнювання тиску в порожнині середнього вуха відбувається під час акту ковтання, коли стінки евстахiєвої труби розходяться і атмосферне повітря потрапляє в барабанну порожнину. Це особливо важливо при різких перепадах тиску (при підйомі або спуску на літаку, у швидкісному ліфті).

Внутрішнє вухо з'єднане із середнім за допомогою овального вікна, до якого прикріплена підніжна платівка стременця. Внутрішнє вухо містить рецепторний апарат двох аналізаторів: вестибулярного (присінок і напівколові канали) і слухового, до якого відноситься завитка з кортiєвим органом. У цьому роділі буде розглянута лише будова і функція завитки, що містить звукосприймаючий рецепторний апарат.

Завитка утворює 2,5 витки. Кістковий канал завитки розділений двома мембранами: вестибулярною і рейснеровою, або базилярною, на три канали або східці. Верхній канал зветься scala vestibuli, нижній – scala tympani. Між ними розташована scala media, або завитковий хід. Біля верхівки завитки верхній і нижній канали з'єднані між собою за допомогою гелiкотреми. Єдиний канал, що включає в себе овальне вікно, верхню і нижню драбину, сполучені гелiкотремою, закінчується круглим вікном. Верхній і нижній канали завитки заповнені перилiмфою, а середній - ендолiмфою. Перилiмфа нагадує плазму крові і цереброспинальну рідину, в якій переважає вміст іонів натрію. Ендолiмфа відрізняється від перилiмфи високою концентрацією іонів калію, наближаючись по хімічному складу до внутрішньоклітинної рідини.

Основна мембрана складається з еластичних волокон, слабко натягнутих між кістковим спіральним гребінцем і зовнішньою стінкою завитки, що створює умови для коливальних рухів волокон мембрани. На основній мембрані в середнiх сходах розташований рецепторний апарат, що сприймає звуки - кортiєвий орган. Кортiєвий орган складається з чотирьох рядів волоскових клітин. Поверх волоскiв, якi омиваються ендолiмфою, лежить, торкаючись до них, покривна, або текторiальна мембрана.

Проведення звукових коливань у завитці. Звукова хвиля, дiючи на систему слухових кісточок середнього вуха, призводить у коливальні рухи мембрану овального вікна, що, прогинаючись, викликає хвилеподібні переміщення перилiмфи верхнього і нижнього каналів, що поступово згасають у напрямку до вершини завитки. Коливання перилiмфи передаються на вестибулярну мембрану, а також на порожнину середнього каналу, приводячи в рух ендолiмфу і базилярну мембрану. Встановлено, що при дії на вухо звуків низької частоти (до 1000 Гц) відбувається зсув базилярної мембрани на всьому її протязі від основи до верхівки завитки. При збільшенні частоти звукового сигналу відбувається коливання стовпа рідини ближче до овального вікна. Деформуючись, базилярна мембрана зміщує волоски волоскових клітин відносно текторiальної мембрани. В результаті такого зсуву виникає збудження волоскових клітин. Існує пряма залежність між амплітудою зсуву основної мембрани і кількістю що втягуються в процес збудження нейронів слухової кори. Електрофiзiологiчнi дослідження показали, що середній канал завитки має позитивний заряд щодо верхнього і нижнього каналів. Це - ендокохлеарний потенціал завитки. Він зумовлений різницею концентрацій іонів калію і натрію в ендо- і перелімфі .Ендокохлеарний потенціал створює критичний рівень деполяризації волоскових клітин, тому незначні коливання ендолімфи призводять до виникнення збудження у волоскових клітинах. У цьому, певне, і складається основне функціональне його значення. Розрізняють три види електричних реакцій у внутрішньому вусi: 1) мікрофонний ефект, 2) сумацiйний потенціал, 3) потенціал дії слухового нерва.

Вперше мікрофонний ефект завиткибув отриманий Е. Уівером і С. Бреєм у 1930 р. В експерименті на котах було показано, що, якщо в завитку ввести електроди, сполучені з підсилювачем і гучномовцем, розташованим в іншому приміщенні, а потім на вухо котові вимовляти різні слова, то експериментатор, знаходячись біля гучномовця може почути ці слова. Мікрофонний ефект завитки виникає у відповідь на зсув текторіальної мембрани відносно волоскових клітин, за формою і частотою нагадуючи форму звукових коливань. Походження мікрофонного ефекту зв'язують із механохiмiчними перетвореннями у волоскових клітинах кортiєвого органа, ушкодження якого призводить до зникнення мікрофонного ефекту. Високоамплiтуднi потенціали відводять від тієї частини завитки, резонансна частота якої одинакова з частотою дiючих на вухо звукових коливань. Мікрофонний потенціал реєструється ще якийсь час після смерті тварини, але його частотні й амплітудні характеристики зменшуються.

Місцем виникнення мікрофонного потенціалу є ділянка корінців волоскiв рецепторних клітин. Звукові коливання, що діють на внутрішнє вухо, накладають мікрофонний ефект на ендокохлеарний потенціал, викликаючи його модуляцію.

Сумарний потенціал відрізняється від мікрофонного потенціалу тим, що відображає не форму звукової хвилі, а її огинаючу і виникає при дії на вухо високочастотних звуків.

Потенціал дії слухового нерва генерується в результаті електричного збудження, що виникає у волоскових клітинах.

Електронно-мікроскопічні дослідження показали наявність синаптичних контактів між волосковими і сенсорними клітинами. Існує хімічний спосіб передачі збудження з волоскових клітин на волокна слухового нерва. Потенціал дії в нервових закінченнях реєструється через 0,5-1,0 мс після виникнення мікрофонного ефекту, що також свідчить на користь синаптичної передачі збудження.

Сприйняття звуків різної частоти (теорії слуху). В даний час поширена теорія просторового кодування сприйняття висоти тонів (теорія хвилі,яка біжить, Бекеші). Згідно цієї коцепції, волосковi клітини, розташовані на базилярнiй мембрані в різних ділянках завитки, мають різну лабільність, що впливає на сприйняття звуків високої і низької частоти (настроювання волоскових клітин на звуки різноманітної частоти).

Провідні шляхи і центри слухового аналізатора. Нейрони першого порядку слухового шляху входять до складу спірального ганглія завитки. Центральні вiдростки клітин спірального ганглiя утворють слуховий, або кохлеарний, нерв. Периферичні вiдростки цих клітин йдуть у напрямку до кортiєвого органа. Кохлеарний нерв в складі VIII пари черепно-мозкових нервів входить у довгастий мозок і закінчується на клітинах кохлеарних ядер (нейрони другого порядку). Три його ядра складають так званий кохлеарний комплекс. Завитка представлена в ядрах кохлеарного комплексу таким чином, що волокна, що йдуть від верхівки, закінчуються у вентролатеральному відділі комплексу; тi ж, якi йдуть від основи завитки - в його дорсомедiальних ділянках. Від нейронів кохлеарних ядер починається висхідний слуховий шлях, що ділиться на iпсi- і, більш потужний, контрлатеральний пучок волокон. Контрлатеральнi волокна закінчуються на клітинах верхньої оливи. Аксони нейронів верхньої оливи разом із непереключенними волокнами проходять в складі латеральної петлі. Одна частина волокон латеральної петлі досягає ядер нижніх горбків чотиригорбикового тіла, в яких знаходяться нейрони III, IV та V порядків. Інша частина волокон латеральної петлі проходить, не переключаючись, до внутрішнього колінчатого тіла зорового горба даної сторони, що є останньою релейною ланкою висхідного слухового шляху. Від внутрішніх, або медіальних, колінчатих тіл волокна досягають клітин слуховой кори, закінчуючись у верхній частині скроневої ділянки мозку (поля 41 і 42 по Бродману).

Loading...

 
 

Цікаве