WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сенсорні системи мозку - Лекція

Сенсорні системи мозку - Лекція

ПРОПРIОЦЕПТИВНА ЧУТЛИВІСТЬ. М'ЯЗЕВІ РЕЦЕПТОРИ

Якщо закрити очі і спробувати написати текст, то букви будуть усе-таки написані достатньо чітко: таким способом просто переконатися, що ми вміємо користуватися інформацією, що йде від м'язів і суглобів. Відомо, що є 3 види рецепторів, що сприймають інформвацію про положення м'яза, його стан і положення суглоба: це м'язеові веретена, сухожильні рецептори Гольджi і суглобові рецептори. Даних про м'язеві веретена багато, незначні наші уявлення про сухожильні рецептори і, особливо, про суглобові рецептори.

М'язеві веретена - це iнкапсульованi м'язеві волокна (iнтрафузальнi волокна), на які намотані нервові волокна, що являють собою закінчення дендритiв аферентного нейрона, розташованого в спинномозковому ганглii. Це рецептори розтягу; коли м'яз розтягується під впливом сили ваги або штучно (наприклад, під ударом неврологічного молоточка), то виникає розтяг м`язевих волокон веретена, що спричинює розтяг нервових закінчень. Встановлено, що в м'язевих веретенах є два типи закінчення: 1а і II. Первинні аференти (1а) являють собою закінчення, що, як правило, знаходяться в центрі м'язевого веретена. Вони швидко адаптуються, тому реагують на початок або закінчення розтягнення (на швидкiсть). Це диференціальні датчики. На периферії м'язевого веретена виявлені аференти типу II - вони повільно адаптуються - тому добре відображаютьь ступінь розтягу - чим більша ступінь розтягу, тим вища частота iмпульсацii, що йде від цих закінчень. Поки має місце розтяг м'яза, доти закінчення типу II вiдчувають його (частота їх iмпульсацii пропорційна ступеню розтягу). Виділяють два типи м'язевих веретен - ядерносумчатi і ядерноланцюговi. Як правило, у ядерноланцюгових переважно утримуються аференти типу II (ці структури є датчиками розтягу), а в ядерносумчатих - в основному є аференти типу 1а (вони є датчиками швидкості).

Потік імпульсів від м'язевих рецепторів йде i в умовах спокою. У випадку, коли відбувається розтяг м'яза, внаслідок генерації рецепторного потенціалу частота генерації ПД зростає пропорційно швидкості (в аферентах типу 1а) або ступеня розтягу (аференти типу II). Далі цей потік імпульсів досягає аферентних нейронів, розташованих у спинномозгових ганглiях. Від них інформація надходить у такі структури: а) на альфа-мотонейрони або на вставні нейрони типу клітини Реншоу; б) по шляху Флексига і Говерса - до мозочка; по провідних шляхах заднього стовпа спинного мозку доходять до нейронів ядер Бурдаха і Голля, розташованих у довгастому мозку - тут відбувається переключення, і аксони нейронiв в складі медiального лемніскового шляху йдуть до таламусу, до нейронів специфічного ядра для даного шляху (вентробазальний комплекс), відкіля інформація поступає у соматосенсорну зону кори (постцентральна звивина) і в область сільвiєвоi борозни (відповідно, ділянки 8-1 і 8-2). Це специфічний шлях, завдяки якому ми усвідомимо положення м'яза. Є і неспецифiчний шлях: по шляху до таламусу інформація відходить у ретикулярну формацію, від неї - до неспецифiчних ядер таламуса, а потім до всіх ділянок кори - дифузно, активуючи нейрони кори. Нисхідні впливи також мають місце в цій системі. Зокрема, від гамма-мотонейронiв, розташованих у спинному мозку, йдуть еферентнi волокна (гамма-еференти) до iнтрафузальних м'язевих волокон (периферичні ділянки). При збуджененні гамма-мотонейронiв відбувається скорочення iнтрафузальних м'язевих волокон і зменшення всієї довжини м'язевого веретена. Завдяки цьому в момент скорочення скелетного м'яза її довжина зменшується і одночасно зменшується довжина iнтрафузальних м'язевих волокон (веретен), тому веретено продовжує "стежити" за станом м'яза навіть в умовах, коли м'яз скорочений. Таким чином, гамма-активація iнтрафузальних структур дозволяє підвищити чутливість м'язевого веретена навіть в тих умовах, коли веретено перестає "вiдчувати".

Сухожильні рецептори теж належать до первинних рецепторів: в момент скорочення м'язів в цих рецепторах виникає деполяризацiя, величина якої пропорційна силі, що розвивається м`язом. В умовах спокою (коли м'яз не скорочений), від рецепторів йде фонова iмпульсацiя. В умовах напруги (скорочення) м'язу частота iмпульсацii (за рахунок рецепторного потенцiалу) зростає пропорцiйно величинi м`язового скорочення. Iмпульсацiя досягає тих структур, що i аферентацiя з м`язових веретен.

ВІСЦЕРАЛЬНИЙ АНАЛІЗАТОР. IНТЕРОРЕЦЕПТОРИ

Вісцеральний аналізатор має важливе значення в процесах регуляції діяльності внутрішніх органів: iмпульсацiя, що йде від рецепторів внутрішніх органів, дає можливість ЦНС управляти їх діяльністю і зберігати на належному рівні основні константи організму. Рецептори, розташовані в органах, називаються вісцерорецепторами, або iнтерорецепторами. Термін "iнтерорецептори" включає рецептори вестибулярного апарата + рецептори м'язів + вісцерорецептори. Але часто "iнтерорецептори" вживають як синонім "вісцерорецепторiв". Серед вісцерорецепторiв розрізняють механорецептори і хеморецептори. Механорецептори - це пресо-, баро-, волюмо- і осморецептори, рецептори розтягу. Хеморецептори - це рецептори, що реагують на зміну хімічного складу середовища, наприклад, хеморецептори судинних ділянок чутливі до зміни рО2, рСОз, рН, також є рецептори, що спеціалізуються на сприйнятті концентрації в середовищі іонів натрію (натрієві рецептори, або натрiорецептори), глюкози (глюкозорецептори) і т.д.

Iмпульсацiя від iнтерорецепторiв надходить у довгастий мозок по волокнах IX (язи-коглоткового) і Х (блукаючого) нервів, проходячи через чутливі ганглiї - верхній і нижній ганглiї язикоглоткового нерва, верхній і нижній ганглiї блукаючого нерва. Потім вона досягає ядра одиночного нерва (ядро солiтарного тракту або вісцеросенсорне ядро), розташованого в довгастому мозку. Звідси починається шлях, що йде через вентробазальне (специфічне) ядро таламуса до кори, лiмбiчноi системи. У довгастому і в середньому мозку частина інформації використовується для процесів регуляції діяльності органів, наприклад, імпульси можуть переключатися на вегетативні нейрони, що управляють серцем, судинами. У відповідь на імпульси, що приходять в кору (нижній відділ постцентральної звивини) виникають відчуття. Наприклад, у відповідь на iмпульсацiю від хеморецепторiв при гiперкапнiї (надлишку вугільної кислоти в крові), виникає відчуття задишки, при iмпульсацii від рецепторів "голодного" шлунка - відчуття голоду, при збудженні осморецепторiв - почуття спраги, при активації механорецепторiв сечового міхура або прямої кишки - відповідно - позиви до сечовипускання і дефекацiї.

Подібно імпульсам, що йдуть від рецепторів шкіри, частина імпульсів від вісцерорецепторiв надходить у ретикулярну формацію, від неї - у неспецифiчнi ядра таламуса, потiм - дифузно до нейронів кори і лiмбiчної системи. Тому при порушенні дiяльностi внутрішніх органів у людини виникають неусвiдомленi емоційні стани негативного забарвлення, наприклад, "безпричинний страх" і т.п. I.М.Сєченов, називаючи це темними відчуттями, надавав велике значення потокові імпульсів від рецепторів внутрішніх органів у визначенні настрою людини, її вчинків, дій.

Розглянемо окремі види вісцерорецепторiв.

Серцево-судинна система. У серцi є механорецептори, що реагують на розтяг - у ендокардi, епiкардi, міокарді. Так, механорецептори правого передсердя i усть порожнистих вен збуджуються при розтягу цих ділянок надлишком крові. В результаті такого подразнення знижується активність нейронів вагуса, що iнервують серце, зменшується гальмівний вплив вагуса на серце, тому воно починає працювати з великою силою і частіше, продуктивність серця як насоса зростає, в результаті чого тиск в правому передсерді нормалізується, розтяг стінок передсердя й устя порожнистих вен зменшується.

В стінці лівого передсердя містяться волюморецептори, що реагують на зміну об'єму крові. При переповненні кров'ю лівого передсердя в результаті збудження цих рецепторів гальмується виділення антидіуретичного гормону, який виробляється нейронами гiпоталамуса, в результаті чого збільшується виділення води із сечею (зростає дiурез) і тим самим знижується об'єм крові, що циркулює.

Одне iз завдань в діяльності серця - створення певного рівня артеріального тиску. В багатьох великих судинах є механорецептори, що сприймають величину артеріального тиску. Вони називаються барорецепторами або пресорецепторами. Часто вони розташовуються в місцях бiфуркацii великих судин. Особливе значення має їх скупчення в ділянці дуги аорти i в області розгалуження сонної артерії на внутрішню і зовнішню ( каротидний синус). Від рецепторів дуги аорти інформація йде по гілочці вагуса, що має назву депресорний нерв, або аортальний нерв, або нерв Цiона-Людвига, а від каротидного синуса інформація йде по чутливій гілочці язикоглоткового нерва - синокаротидний нерв, або нерв Герінга. Iмпульсацiя від цих рецепторів зростає при підвищенні величини артеріального тиску в зазначених областях. У довгастому мозку ця інформація використовується для підвищення активності нейронів вагуса, якi регулюють діяльність серця, і одночасно для зниження активності нейронів вазоконстрікторного відділу судиннорухового центру. Результатом такої діяльності є зниження рівня артеріального тиску до вихідних значень. :

У цих же областях, як і в багатьох, є хеморецептори, що збуджуються при недостатності кисню або надлишку вуглекислого газу (вiдповiдно - гiпоксемiя, гiперкапнiя) і при надлишку водневих іонів (ацидоз). При створеннi цих умов потік імпульсів, що йдуть від хеморецепторiв, зростає, в результаті чого збільшується діяльність серця і підвищуються хвилинна вентиляція легень. Все це приводить до нормалізації газового складу крові, тобто до підтримки газових констант організму на необхідному для оптимальноi дiяльностi організму рівні.

Loading...

 
 

Цікаве