WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Фізіологія вегетативної нервової системи - Лекція

Фізіологія вегетативної нервової системи - Лекція

Гiпоталамус є компонентом лимбічної системи. Туди входять інші структури старої і древньої кори великих півкуль, в тому числі гiпокамп, мигдалевидний комплекс. Гiпоталамус є центральною структурою лімбічної системи: саме завдяки гiпоталамусу всі емоційні реакції, що реалізуються за участю лiмбiчної системи мозку, набувають конкретного вегетативного й ендокринного забарвлення.

МОНОАМIНЕРГIЧНА СИСТЕМА

Моноамiнергiчна система бере участь в регуляції вегетативних функцій. Ця система об'єднує скупчення нейронів стовбура мозку, аксони яких йдуть в складі медiального пучка переднього мозку і досягають практично всіх структур мозку - в тому числі гiпоталамуса, таламуса, базальних ганглiiв, кори (лiмбiчної кори і нової кори). В систему входять три типи нейронів: норадренергiчнi, дофамiнергiчнi і серотонiнергiчнi. Тіла норадренергічних нейронів розташовані в довгастому мозку і в мості, особливо їх багато в блакитній плямі. Ці нейрони здійснюють гальмівний вплив на структури ЦНС. Тіла дофамінергічних нейронів лежать в середньому мозку, в основному, в чорній субстанції. Аксони їх, крім зв'язку з базальними гангліями, впливають і на інші структури мозку. Серотонінергічні нейрони локалізовані в довгастому мозку - в основному, в ядрах серединного шва, в мості та в нижніх відділах середнього мозку.

Вважають, що моноамінергічна система (НА, серотонін і дофамін - це моноаміни) відіграє важливу роль у створенні емоцій і вегетативного забезпечення емоційного стану. Це здійснюється за рахунок впливу нейронів моноамінергічної системи одночасно на структури лімбічної системи і на ядра гіпоталамуса, що управляють вегетативними нейронами стовбура мозку і спинного мозку. Норадреналін створює умови для виникнення в людини позитивних емоцій - завдяки норадреналіну в основному функціонують центри задоволення. Тому в хворих, що приймають речовини, які блокують накопичення в нейронах норадреналіну (наприклад, резерпин), може розвиватися депресивний стан як результат дефіциту норадреналіну в нейронах.

Дофамін, подібно до норадреналіну сприяє створенню позитивних емоцій. Вважають, що при надмірній продукції дофаміна створюються умови для шизофренії. Не випадково серед лікарських засобів, що застосовуються для лікування шизофренії, є речовини, що пригнічують синтез дофаміна. Серотонін відіграє роль в створенні негативних емоцій - при цьому активуються центри уникнення. Транквілізатори за рахунок пригнічення продукції серотоніна, як відомо, можуть зняти негативні емоції.

Отже, моноамінергічна система відіграє важливу роль у створенні емоцій і в зміні діяльності внутрішніх органів за рахунок впливу на вищі вегетативні центри, в тому числі - гіпоталамус.

МОЗОЧОК

На думку Леона Абгаровича Орбелі, мозочок має важливе значення в регуляції вегетативних функцій організму. За Орбелі, мозочок відіграє, як і симпатична нервова система, адаптаційно-трофічну роль, тобто сприяє активації всіх резервів організму для виконання м'язевої роботи. Як одним із найважливіших центрів, що беруть участь у регуляції рухової (м'язевої) активності, мозочок повинен брати участь і в регуляції вегетативного забезпечення м'язевої активності. Отже, мозочок не тільки координує довільну м'язеву активність із процесами підтримки рівноваги, але одночасно сприяє узгодженню (координації) вегетативних функцій в цей період.

При видаленні мозочка, проте не наступає смерть (мозочок не є життєво необхідним утворенням). Але при цьому, як показують експерименти на тваринах, порушується вегетативна регуляція.

Швидше за все, мозочок впливає на збудливість вегетативних нервових центрів і тим самим сприяє адаптації організму до виконання рухових актів. З цих позицій мозочок можна розглядати як посередник між вегетативною нервовою системою і соматичною нервовою системою.

Показано, що мозочок впливає на діяльність серця, змінює величину артеріального тиску, регіонарний кровотік (при видаленні мозочка знижується інтенсивність кровото-ку в червоних м'язевих волокнах без істотної зміни кровотоку в білих м'язевих волокнах), впливає на глибину і частоту дихання, на моторну, секреторну, резорбтивну функцію ШКТ, на процеси жовчоутворення, впливає на тонус м'язів сечового міхура. При пошкодженні мозочка порушується вуглеводний, білковий і мінеральний обмін, порушується енергозабезпечення і процеси терморегуляції, порушуються процеси кровотворення. Мозочок має відношення і до регуляції процесів репродукції. Так, наприклад, у вагітних кішок електростимуляція мозочка викликає активацію матки. При видаленні мозочка у вагітної кішки продовжується вагітність, а народжене потомство - нежиттєздатне. В собак після видалення мозочка порушується статеве дозрівання і такі собаки не здатні мати потомство. Показано, що для нормального перебігу вагітності необхідно, щоб у тварини була збережена хоча б частина мозочка.

Отже, приведені дані показують, що мозочок відіграє важливу роль в процесах регуляції вегетативних функцій. Майбутні дослідження повинні уточнити і конкретизувати механізми, за допомогою яких мозочок впливає на вегетативні центри стовбура мозку і спинного мозку.

КОРА І ВЕГЕТАТИВНА НЕРВОВА СИСТЕМА

Останні роки можна характеризувати як період повторного підйому уваги до функції кори великих півкуль як регулятора вегетативної нервової системи. Здатність психотерапії виражено впливати на патологічний процес (сеанси Кашпіровського і інших психотерапевтів) свідчать про те, що кора значно впливає на вегетативну нервову систему. Очевидно, завдяки представництву всіх безумовних рефлексів, в тому числі і вегетативних, завдяки великим зв'язкам кори великих півкуль із багатьма структурами мозку, що мають відношення до ВНС, вона здатна здійснювати могутній вплив на ВНС. За допомогою кори великих півкуль можна виробити величезне число умовних рефлексів при поєднанні умовного сигналу з безумовним подразником, що збуджує інтерорецептори. За допомогою методики викликаних потенціалів доведено, що всі внутрішні органи мають представництво в корі великих півкуль.

За допомогою методів електростимуляції і руйнування окремих ділянок кори показано, що нейрони кори здійснюють впливи на діяльність багатьох органів. Наприклад, електростимуляція премоторної зони кори викликає зменшення потовиділення, зниження температури протилежної сторони тіла, зменшення моторики шлунка. Руйнування передніх відділів поясної звивини (це структура лімбічної системи) викликає зміну дихання, діяльності серцево-судинної системи, нирок, жовчного міхура, змінює моторику і секреторні процеси в шлунково-кишковому тракті.

Гіппокамп віграє важливу роль не тільки як основна структура лімбічної системи, але і як центр, що регулює вегетативну систему. При електростимуляції гіпокампа змінюється діяльність серцево-судинної системи, змінюються частота і глибина дихання, відбувається активація парасимпатического відділу ВНС.

Отже, кора великих півкуль регулює вегетативну діяльність організму в умовах адаптації до нових умов існування, в умовах, коли відбувається вироблення нових умовних рефлексів, а також при різних емоційних станах. З цих позицій можна зрозуміти, що сплеск емоцій і вегетативної бурі, що виникає в цей момент завдяки активації лімбічної системи і гіпоталамуса, можуть гальмуватися з боку кори великих півкуль - відбувається те, що образно називають "Вмійте панувати собою". За рахунок наявності в людини 2-ї сигнальної системи - структур кори великих півкуль, що аналізують абстрактні поняття (слово як сигнал сигналів), виникає можливість управляти вегетативними функціями організму за допомогою аутотерапії, гіпнозу (гіпнотерапії), психотерапії та інших варіантів впливу на структури 2-ї сигнальної системи людини (див. лекції по ВНД).

ТОНУС ВНС

В 1910 р. Еппінгер і Гесс започаткували вчення про симпатикотонії і ваготонії. Вони розділили всіх людей на 2 категорії - симпатикотоніків і ваготоніков. Ознаками ваготонії вони вважали рідкий пульс, глибоке уповільнене дихання, знижену величину АТ, звуження зіниць, схильність до гіперсалівації і до метеоризму. Зараз вже є більше 50 ознак ваготонії і симпатикотонії. Гельгорн відзначив, що лише в 16% здорових людей можна визначити симпатикотонію або ваготонію. Даніелопуло ввів поняття "амфотонія". Це ситуація, при якій обидва відділи ВНС мають підвищений тонус. Четвериков увів поняття "локальний тонус" - підвищення тонусу симпатичної або парасимпатичної системи має місце в конкретному органі, наприклад, в серці.

Останнім часом Грінберг А.М. пропонує виділяти 7 типів вегетативної реактивності: I) загальна симпатикотонія, 2) часткова симпатикотонія, 3) загальна ваготонія, 4) часткова ваготонія, 5) змішана реакція, 6) загальна інтенсивна реакція, 7) загальна слабка реакція.

Отже, приведені дані свідчать про те, що питання про тонус ВНС достатньо заплутане. Водночас, в останні роки цьому питанню знову приділяється увага. Наприклад, вважають, що порушення нормальної зміни тонусу ВНС в процесі менструального циклу у жінок веде до порушення репродуктивної функції. Тому при лікуванні, наприклад, безпліддя, пропонується спочатку відновити нормальну зміну тонусу ВНС в процесі менструального циклу, а потім приступати до лікування безпліддя.

У фізіології праці також приділяється велика увага стану тонусу ВНС як відображенню процесів адаптації до трудової діяльності.

Loading...

 
 

Цікаве