WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Фізіологія вегетативної нервової системи - Лекція

Фізіологія вегетативної нервової системи - Лекція

Які ефекти здійснює парасимпатична система? На серце - зменшення частоти, сили скорочень, провідності і збудливості, ГМК бронхів - активація (це призводить до звуження бронхів), секреторні клітини трахеї і бронхів - активація, ГМК і секреторні клітини ШКТ - активація, сфiнктери ШКТ, сфiнктери сечового мiхура - розслаблення, детруссор - активація, сфiнктер зіниці - активація, вiйковий м'яз ока - активація (збільшується кривизна кришталика, посилюється заломлююча здатність ока), підвищення кровонаповнення судин статевих органів, активація слиновиділення, підвищення секреції слізної рідини. В цілому, збудження парасимпатичних волокон призводить до відновлення гомеостазу, тобто до трофотропному ефекту.

ВИЩІ ВЕГЕТАТИВНІ ЦЕНТРИ

Гiпоталамус є одним із найважливіших утворень мозку, що беруть участь в регуляції активності нейронів парасимпатичноi і симпатичної нервової системи.

Гiпоталамус являє собою скупчення більш ніж 32 пар ядер. Існує велика розмаїтість у класифікації ядер гiпоталамуса.

1. Розподіл на ерготропнi і трофотропнi ядра (класифікація Гесса) - ядра, що викликають активацію симпатичної і парасимпатичноi нервової системи, відповідно, по Гессу - ці ядра розкидані по всьому гiпоталамусу.

2. Розподіл на симпатичні і парасимпатичнi ядра— думають, що в передніх відділах гiпоталамуса локалізовані в основному ядра, що викликають активацію парасимпатичної нервової системи, в задніх же відділах - ядра, що викликають активацію симпатичного відділу ВНС.

Більш академічним є, очевидно, розподіл гiпоталамiчних ядер по їх топографічних ознаках. В даний час більшість авторів розділяє весь гiпоталамус на 4 області або групи ядер: 1) преоптичну, 2) передню, 3) середню (туберальная, або група ядер серединного горба) і 4) задню групу ядер. В кожній з цих областей виділяють окреме ядро. Перерахуємо основні ядра, знання яких полегшить сприйняття багатьох деталей, пов'язаних із функцією гипоталамуса.

Преоптична група

Передня група

Середня група

Задня група

1. Перивентриклярне

1. Супраоптичне

1. Вентромедіальне

1.Супрамаммiлярне

2.Медіальне

преоптичне

2.Супрахiазматичне

2. Дорсомедіальне

2. Премаммiлярне

3.Латеральне преоптичне

3. Паравентрикулярне

3. Аркуатне (інфундибулярне)

3. Медiальне маммiлярне

4. Переднє гiпоталамiчне

4. Латеральне гіпоталамічне

4.Латеральне маммiлярне

5. Субталамiчне

6. Заднє гiпоталамiчне

7. Перiфорнiатне

В цілому в цих ядрах локалізуються центри, що беруть участь у вегетативній регуляції, а також нейросекреторнi нейрони, що здійснюють секрецію нейрогормонiв і речовин типу ліберинiв і статинiв. Розглянемо докладніше функції гіпоталамуса і властивості ядер.

Гiпоталамус має великі аферентнi і еферентнi зв'язки. Всі рецептори в кiнцевому результаті приносять свою інформацію в ядра гiпоталамуса.

Функції гiпоталамуса. Думають, що в гiпоталамусi є ядра, що активують або парасимпатичнi нейрони стовбура і спинного мозку, або симпатичні нейрони спинного мозку. Відповідно їх прийнято називати трофотропними і ерготропними ядрами. Вони розташовані відповідно в передніх і задніх вiддiлах гiпоталамуса. Проте варто пам'ятати, що немає такої чіткої локалізації, яку б хотiлось мати з позицій засвоєння матеріалу. Ядра гiпоталамуса є вищими вегетативними центрами. Існують більш конкретні уявлення про роль гiпоталамуса в регуляцii вегетативних функцій. Зокрема, відомо, що в гіпоталамусе є центри терморегуляції. Серед ядер передньої групи є нейронні скупчення, що регулюють процес віддачі тепла, тому ці скупчення називаються центром фізичної терморегуляцii; серед ядер задньої групи гiпоталамуса є скупчення нейронів, якi вiдповiдають за процес теплопродукції - це центр хімічної терморегуляції. Коли зазначені утвори руйнуються, наприклад, в експерименті, то тварина втрачає можливість переносити перенагрівання або переохолодження відповідно.

В гiпоталамусі знаходяться центри регуляції водного і сольового обміну. Зокрема, в переднiй групі ядер гiпоталамуса серед нейронів паравентрикулярного і супраоптичного ядер є нейрони, що беруть участь в цьому процесі, в тому числі за рахунок продукції антидіуретичного гормону, а серед. ядер середньої групи гiпоталамуса знаходиться центр спраги, що забезпечує поведінку тварини або людини, спрямовану на споживання води (нормалізацію водно-сольового обміну). В гіпоталамусі містяться центри білкового, вуглеводного і жирового обмінів, центри регуляції серцево-судинної системи, проникності судин і тканинних мембран, морфоутворення, ендокринних функцій (залоз), діяльності ШКТ (в тому числі голоду, що локалізований у латеральному гiпоталамiчному ядрі, де і центр спраги, а у вентромедiальному ядрі - розташований центр насичення), центри регуляції сечовиділення, регуляції сну та бадьорості, статевої, емоційної поведінки, центри, що беруть участь в процесах адаптації організму.

Щодо деяких ядер гiпоталамуса зупинимося докладніше.

1. Супрахiазматичне ядро - ядро передньої групи гiпоталамуса. Думають, що його нейрони мають відношення до регуляції статевої поведінки, а також до регуляції циркадних ритмів. В останні роки його називають водієм циркадних ритмів в організмі. Дійсно, показано, що це ядро є водієм ритму для харчової і питної поведінки, для циклу "сон -бадьорості", рухової активності, вмісту в крові АКТГ, серотоніну, мелатоніну, температури тіла.

Нейрони супрахiазматичного ядра мають здавтність до автоматії і тому є внутрішнім "годинником" організму. За рахунок наявності прямих зв'язків цього ядра із сітківкою ока ритм нейронів цього ядра пристосований до зміни освітлення (день-ніч), в зв'язку з чим багато циркадних ритмів залежать від часу доби. Нейрони цього ядра одержують впливи від центрів, що модулюють бiоритми. Наприклад, сюди надходять сигнали від серотонінергічних, адренергічних, дофамінергічних і холінергічних нейронів стовбура мозку. Особливо важлива інформація, що йде від серотонінергічних нейронів шва: серотонін може гальмувати активність нейронів супрахiазматичного ядра. Таким чином, зміни, що виникають в окремих структурах мозку, можуть за рахунок впливу на водій циркадного ритму істотно змінювати самий характер цього ритму. ,

2. Супраоптичне і паравентрикулярне ядра. Нейрони цих утворень крім участі в процесах регуляції водно-сольового поведінки, лактації, активності матки, здатні безпосередньо продукувати гормони пептидної природи - окситоцин, антидіуретичний гормон і ряд інших. Окситоцин і АДГ по аксонам цих нейронів проходять у складі ніжки гіпофіза в нейрогiпофiз і тут через аксовазальний синапс виділяються безпосередньо в капіляри нейрогіпофіза.

Нейрони супраоптичного і паравентрикулярного ядер крім секреції цих гормонів здатні регулювати виділення цих же гормонів - управляють процесом синаптичноi передачі, де в якості медіатора фактично виступає окситоцин або АДГ. Регуляція цього процесу йде за рахунок потенціалу дії, що йде від тіла нейрона і викликає деполяризацію пресинаптичної мембрани і це (як у звичайному синапсі) призводить до входження в синапс іонів кальцію, що викликає екзоцитоз і виділення гормона-медіатора.

Частина нейронів гiпоталамуса продукує пептиднi гормони, що одержали назву лiберинів (рилізінг-гормонів або гормонів, що звільняють,) і статинів, гормонів, що гальмують виділення інших гормонів. Область, де локалізовані ці нейрони, називається гiпофiзотропною областю, а нейрони, що продукують лiберини або статини - тубероiнфундибулярнi нейрони або по "назвi" відповідного гормону. Наприклад, кортиколiберинпродукуючий нейрон. Виявилося, що нейрони, які продукують лiберини і статини, локалізовані в багатьох відділах гiпоталамуса, знаходяться в різноманітних ядрах, в тому числі в супраоптичному і паравентрикулярному ядрах. Наприклад, кортиколіберин синтезується в паравентрикулярному ядрі (це основне місце його продукції), в супраоптичному, супрахiазматичному, аркуатному, дорсомедіальному і вецтромедіальному ядрах. Всi цi ядра містять нейрони, аксони яких йдуть в серединне підвищення: тут розташовані капіляри верхньої гіпофізарної артерії, куди і вливаються лiберини і статини. З током крові либерини і статини досягають передньої частки гіпофіза і викликають зміну продукції відповідного гормону аденогiпофiза. В даний час відомо, що в гiпоталамусі виробляються 6 лiберинiв і 3 статини. Лiберини: тироліберин, люліберин, кортиколіберин, соматоліберин, рилізінг-гормон пролактину і рилізінг-гормон меланоцитстимулюючого гормону. Статини: соматостатин, інгібітор виділення МСГ і інгібітор виділення ПРЛ.

Таким чином, завдяки великим зв'язкам гiпоталамуса з різними структурами мозку, за рахунок продукції гормонів і нейросекрецii гiпоталамус бере участь в регуляції багатьох функцій організму через гуморальну ланку регуляції, змінюючи продукцію гормонів гіпофіза. Гiпоталамо-гiпофiзарнi зв'язки, що, як очевидно зі сказаного, мають два варіанти - зв'язок через аксони з нейрогiпофiзом і через систему портальних судин із переднім гіпофізом - відіграють дуже важливу роль у життєдіяльності організму, в зв'язку з чим їм приділяється така велика увага.

Loading...

 
 

Цікаве