WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Роль ЦНС в регуляції соматичних функцій - Лекція

Роль ЦНС в регуляції соматичних функцій - Лекція

При патології вестибулярного аппарату або вестибулярних ядер і вестибулоспінального тракту виникають такі симптоми як запаморочення (це суб'єктивне відчуття обертання предметів навколишнього світу, що виникає внаслідок "зрадливої" інформації, що надходить в асоціативні ділянки кори), порушення рівноваги (атаксия статична, атаксия стато-кінетична) і виникаючий спонтанно ністагм очних яблук: горизонтальний, вертикальний або ротаційний.

Червоне ядро. Воно розташовано в ділянці середнього мозку. Нейрони цього ядра одержують інформацію від кори головного мозку (як компонент естрапiрамiдноi системи), мозочка (палеоцеребеллума, а точніше - від пробковидного і шаровидного ядер мозочка) і, таким чином, червоне ядро одержує всю інформацію про положення тіла в просторі, про стан м'язевої системи, шкіри. Нейрони червоного ядра через руброспінальний тракт впливають на альфа-мотонейрони спинного мозку, причому, на відміну від нейронів вестибулярного ядра, вони переважно викликають активацію альфа-мотонейронiв згиначів і гальмують активність альфа-мотонейронiв разгиначiв. Завдяки цьому червоне ядро разом із вестибулярними ядрами бере участь у регуляції пози.

Було вже давно замічено, що при відділенні червоного ядра від нижчерозташованих структур, підвищується тонус екстензорiв. В кiшки, наприклад, це виявляється в різкому випрямленні передніх і задніх кiнцiвок, вигинанні спини і хвоста, це явище одержало назву децеребрацiйна ригідність. Незвичність пози, що виникає в цих умовах, давно привертала увагу дослідників, і, може, тому тепер відомо багато цікавого про роботу мозку. Саме аналіз цього явища дозволив встановити, що нейрони червоного ядра викликають, в основному, збудження м'язів-згиначів. Тому при його порушенні переважає вплив вестибулярного ядра (екстензорне) і виникає децеребрацiйна ригідність. Якщо разом із перерiзкою шляхів, що йдуть від червоного ядра, порушити вестибулярне ядро або вестибулоспінальний тракт, то ригідність зникає. Отже, децеребрацiйна ригiднiсть - це феномен, що дозволив в деталях розібратися в складній організації рухових механізмів стовбура мозку.

Ретикулярная формація стовбура мозку - це структура, що йде в ростральному (до кори) напрямку від спинного мозку до таламусу. Крім участі в опрацюванні сенсорної інформації (неспецифiчний канал) ретикулярная формація виконує і функції рухової системи. Виявлено, що є два скупчення нейронів ретикулярной формації, причетних до цього: це нейрони довгастого мозку і нейрони моста. Нейрони ретикулярної формації довгастого мозку поводяться точно так само, як нейрони червоного ядра: вони активують альфа-мотонейрони згиначів і гальмують альфа-мотонейрони разгиначiв. Нейрони ретикулярної формації моста, навпаки, діють, як нейрони вестибулярних ядер. Таким чином, можна умовно всі рухові системи стовбура мозку раздiлити на 2 класа (по їх впливу на м'язи): флексорнi системи, що підвищують активність згиначів - це нейрони червоного ядра і ретикулярної формації довгастого мозку і 2) екстензорнi системи - нейрони вестибулярних ядер і нейрони ретикулярної формації моста.

Ретикулярная формація, подібно вестибулярним ядрам і нейронам червоного ядра, одержує інформацію від кори мозку (екстрапiрамiдний шлях) і тісно пов'язана з мозочком:

частина інформації від мозочка йде до нейронів довгастого мозку (від ядер пробковидного і шаровидного мозочка), а від ядра шатра - до нейронів, якi локалізованi в мості. Тому ретикулярная формація також бере участь в регуляції пози. Мабуть, внаслідок того, що ретикулярная формація:- це колектор неспецифiчного сенсорного потоку, вона, можливо, на основі цієї інформації бере участь в регуляції м'язевої активності. Поки, проте, незрозуміла необхідність дублювання в нейронах ретикулярної формації нейронів вестибулярних ядер і червоного ядра.

Отже, стовбур мозку забезпечує підтримку рівноваги в умовах спокою і прискорення. Це виявляється в наявності статичних і стато-кінетичних рефлексів. Вперше їх докладно досліджував голандський фізіолог Р. Магнус, тому статичні рефлекси називають "рефлекси Магнуса".

Статичні рефлекси умовно поділяють на позно-тонiчнi і випрямні. Обидва види рефлексів виникають в результаті подразнення рецепторів вестибулярного апарата, пропріорецепторiв м'язів і рецепторів фасції шиї, а також (випрямні) - при активації рецепторів шкіри. Основна структура, що бере участь в реалізації цих рефлексів - вестибулярне ядро. Червоне ядро і ретикулярна формація також причетні до цих рефлексів. Позно-тонiчнi рефлекси, що виникають з шийних м'язів, іноді називають шийно-тонічними, а виникаючі з вестибулярного апарата - вестибуло-тонiчними. Але, з огляду на те, що в нормі одночасно збуджуються рецептори м'язів шиї і вестибулярний апарат, доцільно говорити про позно-тонiчнi рефлекси. У тварини і людини ці рефлекси добре виявляються в ранньому віці. Наприклад, у грудних дітей спостерігається лабіринтний тонічний рефлекс: у дитини, що лежить на спині, підвищений тонус разгиначів шиї, спини, ніг. Якщо ж перевернути iї на живіт, то збільшується тонус згиначів шиї, спини, кiнцiвок. В них же має місце симетричний шийний тонічний рефлекс: при пасивному згинанні голови дитини, що лежить на спині, відбувається підвищення тонусу згиначів рук і підвищення тонусу разгиначів ніг. При розгинаннi голови спостерігаються протилежні процеси. Асиметричний шийний тонічний рефлекс: голову дитини, що лежить на спині, повертають в бік так, щоб підборіддя доторкалось плеча, при цьому в дитини знижується тонус згиначів кiнцiвок (до яких обернене леце) і навіть зростає тонус разгиначiв, а на протилежнiй сторонi на руці і нозі зростає тонус згиначів. Всі ці рефлекси в дітей гальмуються приблизно до 2-3 місяців.

У тварин позно-тонiчнi рефлекси легко спостерігати при порушенні зв'язків стовбура мозку з переднім мозком. Наприклад, кішка намагається впіймати ковбаску - голова її піднята. У цьому випадку тонус м`язiв-разгиначiв передніх кiнцiвок збільшений, а на задніх кiнцiвках підвищений тонус м'язів-згиначів. Кіт "п'є" молоко - усе навпаки. Поворот голови кота вправо викликає разгинання правих кiнцiвок, а поворот голови вліво- разгинання лівих кiнцuвок. Це збігається з асиметричним шийним тонічним рефлексом новонародженої дитини.

При наявності виражених супраспінальних і супрастовбурових впливів в "чистому" вигляді ці рефлекси в дорослого виявити важко. Але при виконанні швидких і різких рухів можна виявити всі ці рефлекси.

Отже, позно-тонiчнi рефлекси спрямовані на підтримку рівноваги тіла в умовах, коли зміщується голова і шия.

Випрямні рефлекси виявляються в тому, що тварина з "незвичного", невластивого для неi положення переходить у природне положення. Таким рефлексом є феномен приземлення кота на 4 лапи, незалежно від того, як його підкидають.

Стато-кiнетичнi рефлекси спрямовані на зберігання пози (рівноваги) і орієнтації в просторі при зміні швидкості руху (наявності кутових і вертикальних прискорень). Зокрема, таким рефлексом є згаданий вище ністагм очних яблук і голови: це повільне обертання вбік, протилежний обертанню, і швидке повернення вбік обертання. Сигнал йде від вестибулярного апарата через вестибулярні ядра на медіальний подовжній пучок у напрямку до ядер III, IV і VI пари і призводить до зміни положення очних яблук. Цим зберігається орієнтація в просторі. Одночасно через вестибулоспінальний тракт змінюється тонус м'язів кiнцiвок і тулуба, в результаті чого зберігається рівновага.

До стато-кінетичних рефлексів відносять лiфтнi рефлекси: при підйомі вгору підвищується тонус згиначів ніг, а при опусканні вниз зростає тонус разгиначiв.

Серед рефлексів стовбура мозку необхідно відзначити сторожовий і орієнтовний рефлекси. Вони здійснюються за участю нейронів тектума: у відповідь на зоровий сигнал (світловий) або на звуковий відбувається активація відповідних рецепторів, сигнал досягає первинних центрів (зорові - передні або верхні горби чотиригорбклвого тіла, слухові - задні або нижні горби), переключається на тектоспінальний тракт - виникають орієнтовні рефлекси: поворот голови в ту сторону, відкіля надходить сигнал, і одночасно відбувається перерозподіл тонусу м'яза, в тому числі за рахунок зміни положення голови, завдяки якому зберігається рівновага і виникають сприятливі умови для вчинення нападу на "ворога" або втеча.

За участю ядер V, IX, Х XI, XII пар черепномозкових нервів здійснюються довільні рузи типу жування (альфа-мотонейрони V пари) і ковтання (послідовне збудження альфа-мотонейронів язикоглоткового, блукаючого, додаткового і під'язикового нервів). При ушкодженні цих структур порушуються акти жування і ковтання. За допомогою нейронів IX і Х пари йде керування голосовими зв`язками, а за допомогою нейронів XII пари - язиком. Тому при ушкодженні цих структур порушується фонація і артикуляція (мова).

ФІЗІОЛОГІЯ МОЗОЧКА, ЙОГО ВПЛИВ НА МОТОРНІ ФУНКЦІЇ

У мозочка є кора. Вона має 3 шари - молекулярний, ганглiозний (шар Пуркін'є]) і гранулярний (зернистий). Біла речовина мозочка містить ядро шатра, пробковидне і шаровидне ядра, зубчасте ядро. Принцип роботи мозочка полягає в тому: надходить велика інформація, в тому числі від вестибулярного апарата, від м'язевих рецепторів, від шкірних рецепторів, а також від кори великих півкуль. Ця інформація опрацьовується в корі мозочка. Результати опрацювання подаються на ядра мозочка, що впливають на діяльність червоного ядра, вестибулярного ядра, ретикулярної формації. Крім того, інформація йде в кору великих півкуль, де використовується для складання точних програм виконання складних рухів .

Loading...

 
 

Цікаве