WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Роль ЦНС в регуляції соматичних функцій - Лекція

Роль ЦНС в регуляції соматичних функцій - Лекція

Якщо новонародженого поставити на тверду поверхню столу, підтримуючи його, то можна відзначити появу в нього серії крокових рухiв. Цей рефлекс називається рефлексом крокових рухiв. Він зберігається приблизно до двох місяців життя. В цьому рефлексі, проте, немає класичної рефлекторної дуги і класичного шляху її активації (рецептор -аферентний нейрон - еферентний нейрон). Рахується, що це один із варіантів функціонування нейронних утворів, в яких заздалегідь закладена "програма" дій. Ця програма дуже примітивна, але вона існує і в ряда тварин, мабуть, відіграє певну роль (пригадаємо: півень, що біжить з відрізаною головою, а точніше - без голови). Тому цей "рефлекс" розглядають як прояв комплексу фіксованих дій. В людини він уже до двох місяців постнатального періоду життя пригнічується супраспинальними механізмами і лише при глибокій патології ЦНС може проявитися знову. Мабуть, для людини - це рудимент, тому він "іде" з арсеналу засобів, використовуваних в ЦНС. Але інші комплекси фіксованих дій, наприклад, що лежать в основі функцій дихального центру, існують.

Позно-тонiчнi рефлекси спинного мозку спрямовані на підтримку пози, з їх допомогою регулюється тонус м'язів. Ці рефлекси виникають з пропрiорецепторів м'язів шиї, рецепторів фасцій шиї тварини. Переключення з цих рецепторів здійснюється на рівні шийного відділу спинного мозку і призводить до зміни тонусу м'язів при зміні положення голови і шиї. Позно-тонiчнi рефлекси спинного мозку, мабуть, чітко виражені далеко не в усіх ссавцiв, тому що в міру ускладнення організації мозку цей вид діяльності переходить до структур стовбура мозку. В жаби при зберіганні нейронів шийного відділу мозку можливо прояв позно-тонiчних рефлексів.

СПІНАЛЬНИЙ ШОК. ПАТОЛОГІЧНІ РЕФЛЕКСИ

Спінальний шок розвивається в результаті виключення впливів структур головного мозку на мотонейрони спинного мозку. Відбувається це при травмі спинного мозку. По невідомих дотепер причинах на певний час діяльність нейронів спинного мозку припиняється. Чим складніша організація ЦНС, тим довший період, впродовж якого відбувається відновлення функцій спинного мозку. В жаби цей процес займає хвилини, у людини - тижні і місяці. При порушенні супраспінальних впливів в людини може з'явитися група рефлексів, що є в нормі лише в перші дні і місяці постнатального розвитку. Розгальмовування цих примітивних рефлексів є клінічною ознакою порушень роботи мозку. Тому існують прийоми, що дозволяють виявити ці, так звані, патологічні рефлекси. Розрізняють разгинальнi і згинальнi патологічні рефлекси: мова йде про разгинання великого пальця стопи (разгинальнi рефлекси) і про підошовне згинання великого пальця стопи (згинальнi рефлекси). Наприклад, разгинальний рефлекс Бабінського: при подразненні підошви стопи штриховим рухом від пятки до пальців відбувається разгинання великого пальця . В нормі цей рефлекс має місце в дітей (приблизно до 2 років), потім він гальмується і виявляється лише при порушенні супраспінальних впливів. Рефлекс Оппенгейма -при натисканні на поверхню гомілки в ділянці великогомілкової кістки - від коліна до гомілковоступневого суглоба - відбувається разгинання великого пальця стопи. Рефлекс Гордона - тильне розгинання великого пальця відбувається при здавлюванні литкового м'яза, рефлекс Шефера - те ж саме відбувається при здавлюванні ахілового сухожилка. Згинальнi рефлекси: рефлекс Россолімо - згинання пальців стопи і в тому числі великого при швидкому дотичному ударі по подушечках пальців стопи, аналогічно - підошовне згинання великого пальця при ударі молоточком по тилу стопи (рефлекс Бехтерєва-Мендея), при ударі по підошовній поверхні під пальцями стопи (рефлекс Жуковського), при ударі по п'яті (рефлекс Бехтерєва).

Є і патологічні рефлекси, що викликаються при нанесенні подразника на верхню кiнцiвку, наприклад, згинальний рефлекс Россолімо - згинання пальців китиці у відповідь на швидкий дотик до пальців, або рефлекс Жуковського - згинання пальців китиці при ударі молоточком по долонній поверхні китиці, рефлекс Бехтерєва - те ж згинання при ударі по тилу китиці.

До патологічних рефлексів належить хватальний рефлекс (Янушкевича) - він виникає при торканні пальців руки або стопи яким-небудь предметом і виявляється в захопленні цього предмета, що відбувається мимоволі. У дітей цей рефлекс виявляється у віці до 2-4 місяців. Іноді при цьому вдається підняти дитину над опорою: у цьому випадку хватальний рефлекс називають рефлексом Робінсона.

Отже, патологічні рефлекси - це по суті справжні рефлекси, які в процесі онтогенезу як рудиментарні загальмовані за допомогою спеціальних механізмів, що порушуються при захворюваннях мозку.

СТОВБУР МОЗКУ І ЙОГО РОЛЬ У РЕГУЛЯЦІЇ РУХОВИХ ФУНКЦІЙ

Стовбур мозку - це довгастий мозок, міст (Варолієвий міст) і середній мозок. Довгастий мозок і міст разом називають заднім мозком.

Стовбур мозку містить важливі структури, що приймають участь в регуляції м'язевої активності: рухові ядра черепно-мозкових нервів, вестибулярні ядра, червоне ядро, ретикулярну формацію, чотиригорбикове тіло, а також чорну субстанцію, про яку буде сказано в розділі "Базальнi ганглii".

Як відомо, частина черепно-мозкових нервів має рухові ядра - скупчення альфа-мотонейронiв, що беруть участь в регуляції скоротливої активності поперечно-посмугованих м'язів. Так, 111 пара (окоруховий нерв) інервує 4 м'язи очного яблука – внутрішнi нижнiй і верхнiй прямi, нижнiй косий м'яз і м'яз, що піднімає верхню повіку; IV пара- блоковий нерв - iнервує верхній косий м'яз ока; V пара - трiйчастий нерв •- iнервує жувальну мускулатуру; VI пара - відвідний нерв - iнервує зовнішній прямий м'яз ока; VII пара - лицевий нерв - iнервує всю мімічну мускулатуру; IX пара - язикоглотковий - iнервує глотку; Х пара - блукаючий нерв - iнервує мускулатуру глотки, м'яке піднебіння, м'язи гортані, надгортанника і верхню частину стравоходу; XI пара - додатковий нер - iнервує голосові зв'язки, грудиноключичний трапецієвидний м'язи; а XII пара - під'язиковий нерв - iнервує м'язи язика і м'язи, що рухають язик вперед, вгору і вниз. Альфа-мотонейрони цих ядерних скупчень одержують коллатералі від пірамідного шляху. При порушенні передачі збудження від кори до відповідних м'язів розвивається параліч або парез. Знання анатомічних і функціональних особливостей ядер черепно-мозкових нервів дозволяє невропатологу встановити топічний діагноз ушкоджень, що виникають в структурах мозку.

Стовбур мозку приймає участь в регуляції пози тіла за допомогою статичних і стато-кінетичних рефлексів. Ці рефлекси являють собою механізми перерозподілу м'язевого тонусу, в результаті чого зберігається зручна для тварини (і людини) поза або відбувається повернення в цю позу з "незручної" (відповідно - позно-тонічнi і випрямні рефлекси), а також зберігається рівновага при русі з прискоренням (стато-кінетичні рефлекси). В їх реалізації беруть участь нейрони вестибулярних ядер, червоного ядра і ретикулярной формації.

Вестибулярні ядра збуджуються під впливом адекватних подразників, що діють на вестибулярний апарат. Одне з головних ядер - це ядро Дейтерса. Від нього починається вестибулоспінальний шлях, що здійснює вплив на альфа-мотонейрони спинного мозку. Нейрони вестибулярних ядер збуджують альфа-мотонейрони разгиначiв і одночасно по принципу реципрокної iнервацii гальмують альфа-мотонейрони згиначів. Завдяки цьому при подразненні вестибулярного апарату змінюється тонус верхніх і нижніх кiнцiвок таким чином, що зберігається рівновага. Вестибулярне ядро Дейтерса знаходиться під контролем мозочка. Від вестибулярного апарату до мозочка йде прямий вестибулоцеребеллярний шлях, тобто мозочок одержує інформацію від вестибулярного апарату. Разом з інформацією, що йде від пропріорецепторiв і від рецепторів шкіри, вона переробляється в корі мозочка (в основному - в архiцеребеллум) і надходить до ядра шатра мозочка, відкіля знову йде на вестибулярні ядра, в тому числі Дейтерса. В такий спосіб контролюється діяльність вестибулярних ядер. Не випадково, що патологія мозочка проявляється приблизно тими ж симптомами, що і патологія вестибулярного апарату і вестибулярних ядер.

Одночасно від вестибулярних ядер довгастого мозку йде шлях до так званого медіального повздовжнього пучка. Цей пучок починається від ядра Даркшевича і проміжного ядра, якi знаходяться в середньому мозку; пучок йде в бік спинного мозку і виконує важливу функцію - з'єднує між собою в єдиний функціональний ансамбль всі ядра, що беруть участь в регуляції активності м'язів очного яблука (III, IV, VI пари). Завдяки цьому рухи обох очних яблук відбуваються одночасно. Сигнали, що йдуть від вестибулярних ядер, потрапляють на повздовжній медіальний пучок, завдяки чому при активації вестибулярного апарату виникає явище ністагму очних яблук: такі рухи сприяють фіксації погляду на об'єкті зору (на сітківку зображення падає приблизно на те саме місце, незважаючи на те, що людина здійснює рухи головою при переміщеннях).

Таким чином, при подразненні вестибулярного апарату відбувається перерозподіл м'язевого тонусу і зміна активності м'язів очного яблука, в результаті чого людина (тварина) спроможна зберігати рівновагу і погляд, незважаючи на переміщення в просторі або всупереч відхиленню голови від звичайного положення.

Loading...

 
 

Цікаве