WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Загальна фізіологія ЦНС - Лекція

Загальна фізіологія ЦНС - Лекція

Лекція на тему:

Загальна фізіологія ЦНС

План лекції

  • Методи дослідження функцій ЦНС.

  • Нейрон як структурна та функціональна одиниця ЦНС.

  • Нервові центри та їх властивості.

  • Рефлекторний принцип діяльності ЦНС.

  • Гальмування в ЦНС та його види

  • Принципи координації діяльності ЦНС

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІЙ ЦНС

При дослідженні функціонального стану ЦНС використовуються різні методи, в тому числі і прості, що базуються на спостереженні за реалізацією функцій ЦНС: сенсорної, рухової і вегетативної. Застосовуються методи дослідження стану вищої нервової діяльності (ВНД), в тому числі методи, що оцінюють здатність людини до виробленя умовних рефлексів, методи оцінки вищих психічних функцій – мислення, пам'яті, уваги.

В експериментальній фізіології широко застосовуються хірургічні методи: перерізки, часткової перерізки, екстирпації. Однак і в клінічних умовах в ряді випадків використовуються ці методи ( з метою лікування, а не для вивченя функцій). Руйнування структур мозку, перерізка окремих шляхів як правило виконується з використання стереотаксичної техніки: введення електродів в мозок людини або тварини в певні ділянки і на певну глибину. Таким чином, наприклад, використовуючи електроліз, можна видалити ділянку, що викликає епілептичні прступи. Піонером в цьому напрямку був Пенфілд. В Росії цей метод використовували в клініці академіка Н.П. Бехтеревої при лікуванні ряду патологій ЦНС, в тому числі при хворобі Паркінсона. Використання цього метода для лікування людей є обмеженим.

Найбільш активно в клінічній і експериментальнiй практицi використовуються методи реєстрації електричної активності нейронів мозку. Наприклад, метод мiкроэлектродной техніки - його можна навіть використовувати на людині - під час операцій на мозку у відповідні ділянки мозку вводиться скляна мiкропіпетка, за допомогою котрої і реєструється електрична активність окремого нейрона. Це ж можна здійснити з нейронами, ізольованими з організму.

Метод викликаних потенціалів (ВП) цікавий тим, що з його допомогою можна оцінити всі ті структури мозку, які беруть участь в опрацюванні інформації, що йде від даного рецептора. Якщо в дану ділянку мозку (де знаходяться вiдвiднi електроди) надходить інформація, то в цій області реєструються викликані потенціали.

Особливу популярність набув метод електроенцефалографii: реєстрація сумарної електричної активності нейронів мозку. Здійснюється шляхом реєстрації різниці потенціалів між двома точками, розташованими на голові. Існує певна класифікація відведень, що використовуються при реєстрації ЕЕГ. В цілому, ЕЕГ являє собою низкоамплитуднi коливання електричної активності, частотні й амплітудні характеристики яких залежать від стану ЦНС. Розрізняють ритми ЕЕГ:

альфа-ритм (8-13 Гц, 10-100 мк), бета-ритм (14-30 Гц, ампл. менше 20 мк), тета-ритм (7-11 Гц, ампл. більш 100 мк), дельта-ритм (менше 4 Гц, ампл. 150-200 мк). Звичайно в умовах спокою в людини реєструється альфа-ритм. В активному стані - бета-ритм. Перехід від альфа- до бета-ритму або від тета- до альфа- і бета-ритму називається десинхронизацi єю. При засипаннi, коли зменшується активність кори великих півкуль, має місце синхронізація - перехід електричної активності від альфа-ритму до тета- і навіть до дельта-ритму. При цьому клітини мозку починають працювати одночасно: частота генерації хвиль зменшується, а їхня амплітуда зростає. В цілому, ЕЕГ дозволяє визначити стан мозку ( стадії природного сну, дає можливість судити про глибину наркозу, про наявність патологічного процесу в мозку (епілептичний осередок, пухлина) і т.д. Вважали, що метод ЕЕГ дозволить вивчити фізіологічні процеси, що лежать в основі мислення, але дотепер в цьому напрямку не отримано підбадьорюючих даних.

НЕЙРОН ЯК СТРУКТУРНА І ФУНКЦІОНАЛЬНА ОДИНИЦЯ ЦНС

Нейрон є функціональною одиницею мозку. Поряд з нейронами в мозку є клітини глi ї - олiгодендроцити і астроцити. Не все поки з'ясовано стосовно функцій глiальних клітин. Відомо, що олiгодендроцити відіграють важливу роль у процесі мiєлiнiзацii аксонів. В новонароджених висхідний шлях (аферентнi волокна) покриті мiєлiном, в той час як еферентнi волокна безмієлінові. Це не дає можливості повноцінно функціонувати аксонам. Олiгодендроцити призводять до того, що аксони низхідних шляхів теж покриваються мієліном.

За допомогою астроцитів, мабуть, видаляється з позаклітинного простору надлишок іонів калію, тим самим глiальнi клітини захищають нейрон від надмірної деполяризації. Опорна функція - теж прерогатива глii. Щодо участі глiальних клітин у процесах запам'ятовування - питання дискусійне.

Гематоенцефалiчний бар'єр. Для мозку характерна наявність жорсткого бар'єру для багатьох речовин, що знаходяться в крові, у тому числі для гормонів, біологічно активних речовин. Це, з одного боку, обумовлено особливостями будови капілярів мозку: вони вкрай мало проникні для багатьох речовин внаслідок того, що їхній ендотелiй щільний, у ньому мало пор, контакти між сусідніми ендотелiальними клітинами щільні і не пропускають молекули через цей бар'єр. Все це важливо, так як забеспечує стабільність роботи нейрона. Гематоенцефалiчний бар'єр зберігає своє значення (і свої механізми) в тих місцях, де утворюється ліквор, тобто в судинних утворах шлуночків мозку. Ліквор - це рідина з мінімальним вмістом молекул БАР, гормонів. Ліквор необхідний для забезпечення гідравлічної подушки м'яким тканинам мозку. Одночасно ліквор замінює лімфу, за його допомогою здійснюється дренування тканин мозку і видалення з них осколків клітин, великих молекул і т.п. у венозну систему, куди впадає ліквор.

Нейрон має дендрити, аксон, сому. Для фізіолога дуже важливо поняття про аксонний горбик і початковий сегмент. Саме в цьому місці відбувається збудження нейрона, тому що ця частина має найбільшу збудливість.

Нейрон має багато синапсів, по яких до нього надходять збудливі і гальмівні впливи від інших нейронів. Завдяки цьому нейрон може одержувати велику кількість інформації.

Нейрон може перебувати в різних станах: а) в стані спокою - практично відсутні коливання мембранного потенціалу, ПД не генерируется; б) в стані активності - генерувати потенціали дії (для нейронів характерна генерація серії або пачки імпульсів). Стан активності може бути індукований за рахунок надходження до нейрона імпульсів від інших нейронів або бути спонтанним (автоматія). В цьому випадку нейрон відіграє роль пейсмекера (водія ритму). Такі нейрони є в ряді центрів, наприклад, в центрі дихання; в) в стані гальмування - воно виявляється в тому, що нейрон припиняє свою імпульсну активність (нейрон - пейсмекер, або нейрон, що одержує збудливі впливи). В основі гальмування лежить явище гiперполяризацiї нейрона (це характерно для постсинаптичного гальмування).

Звичайно нейрон посилає ПД по аксону до іншого нейрона або до ефектора, наприклад, до м'яза. Такий шлях проведення називається ортодромним. Сигнал, проте, поширюється і на сому, на дендрити. Це антидромне поширення збудження.

Види нейронів:

1) аферентнi - для аналізу сигналу, що йде з рецепторів,

2) еферентнi нейрони - дають команду ефектору,

3) вставні нейрони - виконують різні функції, в тому числі здійснюють передачу сигналу від одного нейрона до іншого, сприяють розподілу сигналів по нейроним мережах, здійснюють гальмування (гальмiвнi нейрони), постійно підтримують активність окремих нервових центрів (пейсмекернi нейрони), здійснюють прийняття рішення (командні нейрони).

В залежності від того, який медіатор виділяється, нейрони бувають: холiнергічнi, адренергiчнi, дофамiнергічнi, серотонiнергічнi, глiцинергічнi, ГАМК-ергічнi і т.д. Незважаючи на те, що в нейронах є велика кількість розгалужень аксонів, в усіх його закінченнях виділяється однаковий медіатор (принцип Дейла).

ОБ'ЄДНАННЯ НЕЙРОНІВ

Існує велика термінологічна плутанина у відношенні того, як називати об'єднання нейронів. Наприклад, є поняття "нервовий центр" - його можна визначити як комплекс нейронів, зосереджених в одном місці ЦНС (наприклад, дихальний центр), і таке об'єднання грунтується на чисто анатомічних принципах, "нейроннi ланцюги" - послідовно сполучені нейрони, що виконують певне завдання. З цього погляду "рефлекторна дуга" - теж нейронний ланцюг. "Нейроннi сітки" - поняття більш велике, тому що крім послідовних ланцюгів нейронів є паралельні ланцюги, а також зв'язки між послідовними і паралельними ланцюгами; нейроннi сітки - це структури, що виконують складні задачі, наприклад, сенсорні сітки виконують задачу по опрацюванню інформації.

Loading...

 
 

Цікаве