WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Фізіологія синаптичної передачі - Лекція

Фізіологія синаптичної передачі - Лекція

Лекція на тему:

Фізіологія синаптичної передачі

План лекції

  1. Класифікація синапсів.

  2. Загальні приципи роботи та властивості хімічних синапсів.

  3. Характеристика нервово-м'язевої (холінергічної) передачі.

  4. Адренергічні синапси.

Термін і поняття "синапс", "синаптична передача" був введений у фізіологію Ч.Шеррiнгтоном. Він, досліджуючи діяльність ЦНС, припустив ще в 1897 р., що нейрони між собою з'єднуються за допомогою спеціального механізму, який він і назвав синаптичним. Наступні роки підтвердили цю ідею.

КЛАСИФІКАЦІЯ СИНАПСIВ

Синапс - це морфофункцiональне утворення ЦНС, що забезпечує передачу сигналу з нейрона на інший нейрон або з нейрона на ефекторну клітину (м'язеве волокно, секреторну клітину). Всі синапси ЦНС можна класифікувати в такий спосіб.

1. По локалізації: центральні (головний і спинний мозок) і периферичні (нервово-м'язевий, нейросекреторний синапс вегетативної нервової системи). Центральні синапси можна у свою чергу розділити на аксо-аксональнi, аксо-дендротичнi (дендритнi), аксо-соматичнi, дендро-дендротичнi, дендро-соматичнi і т.п. Відповідно Г. Шеперду, розрізняють реципрокнi синапси, послідовні синапси і синаптичнi гломерули (різноманітним засобом сполучені через синапси клітини).

2. По розвитку в онтогенезі: стабільні (наприклад, синапси дуг безумовного рефлексу) і динамiчнi, що з'являються в процесі індивідуального розвитку.

3. За кінцевим ефектом: гальмiвнi і збудливі.

4. По механізму передачі сигналу: електричні, хімічні, змішані.

5. Хімічні синапси можна класифікувати по природі медiатора- холiнергiчнi (медiатор АХ), адренергiчнi (НА), дофамiнергiчнi (дофамiн), ГАМК-ергiчнi, глiцинергiчнi, глутаматергiчнi, аспартатергiчнi.

Електричні синапси.. Багато авторів недостатньо чітко диференціюють поняття "електричний синапс" і "нексуси" (в гладеньких м'язах, міокарді). В даний час визнають, що в ЦНС є електричні синапси. З погляду морфології електричний синапс це щілинний утвір (розміри щілини до 2 нм) з іонними містками-каналами між двома клітинами, що контактують. Збудження при наявності потенціалу дії (ПД), майже безперешкод перескакує через такий щілинний контакт і збуджують, тобто iндукують генерацію ПД другої клітини. В цілому, такі синапси (вони називаються ефапсами) забезпечують дуже швидку передачу збудження. Але в той же час за допомогою цих синапсiв не можна забезпечити одностороннє проведення, тому що велика частина таких синапсiв має двосторонню провідність. Крім того, за їх допомогою не можна змусити ефекторну клітину (клітину, що управляється через даний синапс) гальмувати свою активність. Аналогом електричного синапсу в гладеньких м'язах і в серцевому м'язі є щілинні контакти типу нексуса.

Хімічні синапси. За своєю будовою хімічні синапси являють собою закінчення аксона (термiнальнi синапси) або його варикозну частину, що заповнена хімічною речовиною - медiатором. У синапсi розрізняють пресинаптичний елемент, що обмежений пресинаптичною мембраною, постсинаптичний елемент, що обмежений постсинаптичною мембраною, а також позасинаптичну область і синаптичну щілину, розмір якої складає в середньому 50 нм. В літературі існує велика розмаїтість у назвах синапсiв. Наприклад, синаптична бляшка - це синапс між нейронами, кiнцева пластинка - це постсинаптична мембрана мiоневрального синапсу, моторна бляшка - це пресинаптичне закінчення аксона на м'язевому волокні.

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ РОБОТИ ХІМІЧНИХ СИНАПСІВ.

Кожний хімічний синапс, незалежно від природи медiатора i хеморецептора, активується під впливом потенціалу дії, що надходить до пресинапсу від тіла нейрона. В результаті - відбувається деполяризацiя пресинаптичної мембрани, що підвищує проникність кальцієвих каналів пресинаптичної мембрани і призводить до збільшення входу в пресинапс іонів кальцію. У відповідь на це відбувається звільнення квантів (вихід із пресинапса) - 100-200 порцій (квантів) медiатора. Вийшовши в синаптичну щілину, медiатор взаємодіє зі специфічним рецептором постсинаптичної мембрани, що викликає зміну іонної проникності. В синапсах, у яких здійснюється порушення постсинаптичної структури, звичайно відбувається підвищення проникності для іонів натрію, що викликає деполяризацiю постсинаптичної мембрани. Ця деполяризацiя одержала певну назву: збудливий постсинаптичний потенціал (ЗПСП). Якщо його величина достатньо велика і досягає критичного рівня деполяризацii, то генерується ПД. В гальмiвних синапсах в результаті взаємодії медiатора з рецепторами, навпаки, відбувається гiперполяризацiя (за рахунок, наприклад, збільшення проникності для іонів калію і хлору). Це називається гальмiвним постсинаптичним потенціалом (ГПСП). У гiперполяризованному стані збудливість клітини знижується і вона перестає відповідати на зовнішні подразники або (якщо клітина має здатність до автоматii) зменшує спонтанну активність.

Після кожного циклу проведення імпульсу медiатор руйнується, наприклад, АХ руйнується ацетилхолiнестеразою, НА руйнується моноамiноксидазою (МАО) або катехол-О-метилтрансферазою (КОМТ), або йде зворотнє його захоплення в пресинаптичну структуру. У одних випадках захоплюється незруйнований медiатор (наприклад, НА), в інших - його залишки (наприклад, холiн з АХ).

Існує ще один шлях впливу медiатора на постсинаптичну структуру - за рахунок активації рецептора змінюється концентрація внутрішньоклітинного посередника типу циклічного аденозинмонофосфата (цАМФ), в результаті якого змінюється активність внутрішньоклітинних протеаз - а як наслідок цього відбувається зміна функціональної активності клітини.

Синтез медiатора відбувається в пресинаптичному елементі, куди потрапляють вихідні продукти для синтезу і ферменти, необхідні для синтезу. Ферменти утворюються в сомі нейрона і по аксону, приблизно зі швидкістю 6 мм/добу, потрапляють у пресинапс, де використовуються в процесі синтезу медiатора. Пригнічення активності цих ферментів фармакологічним шляхом може привести до виснаження запасів медiатора в синапсi і, отже, до зниження його функціональної здатності.

Синтез рецепторів постстнаптичної мембрани. Рецептори - це білкові структури, що є інтегральними білками плазматичної мембрани, вони синтезуються в ендоплазматичному ретикулумi клітини, після чого потрапляють (вбудовуються) у постсинаптичну мембрану, пройшовши попередньо "сортування" в апараті Гольджі. При порушенні білкового синтезу концентрація рецепторів може істотно знижуватися і призводити до зменшення функціональних можливостей синаптичної передачі. В ряді випадків у людини можуть вироблятися антитiла до власних рецепторів постсинаптичноi мембрани. Це призводить до порушення функції синапса. Синтез рецепторів - контрольований процес. Наприклад, якщо м'яз денервований, то число холiнорецепторiв в області постсинаптичноi мембрани знижується, але одночасно у позасинаптичних областях зростає концентрація холiнорецепторiв, що робить м'яз більш чутливим у відношенні АХ, що циркулює в крові.

ВЛАСТИВОСТІ ХІМІЧНИХ СИНАПСIВ

1. Одностороння провідність - одна з найважливіших властивостей хімічного синапсу. Асиметрія - морфологічна і функціональна - є передумовою для існування односторонньої провідності.

2. Наявність синаптичноi затримки: для того, щоб у відповідь на генерацію ПД в ділянці пресинапса виділився медiатор і відбулася зміна постсинаптичного потенціалу (ЗПСП або ГПСП), потрібно певнний час (синаптична затримка). У середньому вона дорівнює 0,2-0,5 мс. Це дуже короткий проміжок часу, але коли мова йде про рефлекторні дуги (в нейронних сітках), що складаються з множини нейронів і синаптичних зв'язків, цей латентний час сумується і перетворюється в суттєву величину - 300- 500 мс. У ситуаціях, що зустрічаються на автомобільних дорогах, цей час обертається трагедією для водія або пішохода.

Loading...

 
 

Цікаве