WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Статеві залози - Лекція

Статеві залози - Лекція

Лекція на тему:

Статеві залози

План:

  1. Морфо-функціональні особливості статевих залоз.

  2. Чоловічі статеві гормони, механізм дії та патофізіологічні аспекти.

  3. Жіночі статеві гормони, механізм дії та патофізіологічні аспекти.

Статеві залози (гонади) виробляють статеві гормони. До них відносяться жіночі статеві гормони, в тому числі естрогени (естрон, естрадіол і естріол), прогестини (у тому числі — прогестерон), а також чоловічі статеві гормони — андрогени (у тому числі — тестостерон). Усі вони є гормонами стероїдної природи, синтезовані з єдиного попередника — холестерину. До статевих гормонів варто також віднести гормональні фактори, що беруть участь у регуляції їхньої продукції — гонадоліберин, фолітропін (ФСГ — фолікулостимулюючий гормон), лютропін (ЛГ — лютеїнізуючий гормон). У рамках гормональної регуляції процесів розмноження розглядається також група гормонів, які виробляються у плаценті, у тому числі хоріонічний гонадотропін, хоріонічний соматомаммотропін (плацентарний лактоген), а також гормон аденогіпофіза — пролактин і фактори, що регулюють його продукцію — пролактостатін і пролактоліберин. Крім того, в останні роки виявлені речовини, що грають визначену роль у регуляції репродуктивної функції людини, наприклад, інгібін, релаксин, фактор, інгібуючий розвиток Мюллерової протоки й ін.

ГОНАДОЛІБЕРИН

Вважалося, що в гіпоталамусі виробляються два рилізинг-фактори: фоліліберин, що стимулює виділення в гіпофізі ФСГ, і люліберин, що стимулює викид з аденогіпофіза ЛГ. Виявилося, що обоє цих ліберинів є декапептидом: містять 10 амінокислотних залишків і ідентичні один одному. Тому останнім часом говорять про наявність одного гормону, що регулює викид ФСГ і ЛГ — про гонадоліберин.

Гонадоліберинпродукуючі нейрони гіпоталамуса сконцентровані в гіпоталамусі жіночого організму в двох місцях — у преоптичній частині гіпоталамуса й у середній частині в області аркуатного ядра. Нейрони преоптичної області здійснюють циклічний викид гонадоліберина і регулюють статевий цикл — розвиток фолікула і жовтого тіла — за рахунок циклічного виділення ФСГ і ЛГ. Цей центр функціонує з початку статевого дозрівання, досягаючи "зрілості" до моменту його завершення. До статевого дозрівання цей центр має високу чутливість до естрогенів і тому не функціонує, тобто заблокований естрогенами.

Нейрони, розташовані в області середнього гіпоталамуса (аркуатне ядро), здійснюють постійний викид гонадоліберина. Це скупчення нейронів одержало назву тонічного центра вироблення гонадоліберина. Передбачається, що секреція гонадоліберина здійснюється з інтервалом 60—90 хвилин. Тому при недостатності продукції гонадоліберина, що супроводжується порушенням статевого циклу в жінок, введення гонадоліберина з терапевтичною метою здійснюється теж пульсуючим способом, для цього використовуються спеціальні інжектори з програмним пристроєм. Показано, що введення гонадоліберина за звичайною методикою (наприклад, 3 рази в день) не дає бажаного ефекту, у той час як імпульсне введення викликає відновлення менструального циклу в жінок.

У гіпоталамусі чоловічого організму "працює" тільки один центр, розташований в середньому гіпоталамусі. Повна блокада циклічного центра преоптичного гіпоталамуса в осіб чоловічої статі відбувається в період ембріонального розвитку під впливом високих концентрацій тестостерону. Очевидно, що закріплення диференціювання гіпоталамуса по чоловічому типу відбувається й у перший рік життя.

Багато факторів впливають на виділення гонадоліберина. Так, відомо, що опіатні пептиди (енкефаліни, ендорфіни, динорфіни), нейротензин, гістамін, субстанція Р, холецистокінін, вазоактивний кишковий поліпептид, а також мелатонін, статеві гормони — пригнічують продукцію гонадоліберина. Різні емоційні впливи можуть призупинити виділення гонадоліберина. Не випадково, у період воєн настає так звана "аменорея" воєнного часу.

Стало ясно, що норадренергічні, дофамінергічні і серотонінергічні нейрони впливають на викид гонадоліберина, однак спрямованість цих впливів поки до кінця не ясна. Не виключено, що норадренергічні нейрони підвищують його.

При дії гонадоліберина на ФСГ- і Лг-продукуючі клітини аденогіпофіза відбувається активація аденілатциклази і підвищення внутрішньоклітинної концентрації цАМФ, що підвищує активність протеїнкіназ і як результат — збільшується продукція відповідно ФСГ або ЛГ. Чому в одних випадках (наприклад, на початку менструального циклу) гонадоліберин підвищує головним чином продукцію ФСГ, а в наступному (перед овуляцією й у лютеїновій фазі менструального циклу) — в основному ЛГ? Це пояснюється тим, що концентрація рецепторів для гонадоліберина в клітинах, які продукуються ФСГ і ЛГ — різна, і вона регулюється естрогенами. Роль статевих гормонів — естрогенів і прогестерона, а також тестостерону — велика в регуляції викиду гонадоліберина. Тонічний центр гіпоталамуса чуттєвий до естрогенів: високі концентрації естрогенів підсилюють утворення гонадоліберина, а низькі — гальмують. У чоловіків в гіпоталамусі є фермент, що перетворює андрогени в естрогени. Тому в чоловіків регуляція викиду гонадоліберина теж здійснюється за рахунок естрогенів.

При вагітності, як і в лютеїнову фазу циклу, продукція гонадоліберина гальмується прогестероном, що тимчасово затримує викид ФСГ.

ФОЛІТРОПІН І ЛЮТРОПІН (ФСГ І ЛГ)

Обоє гонадотропних гормонів продукуються базофільними клітинами аденогіпофіза (дельта-базофіли). Кожен гормон містить приблизно 200 амінокислотних залишків і складається з 2 субодиниць: альфа- і бета-. Альфа-субодиниця призначена для захисту гормонів від протеолітичної дії ферментів, а бета-субодиниця має власне фізіологічний ефект.

У жінок фолітропін, або фоллікулостимулюючий гормон, викликає ріст і дозрівання фолікула — підсилює мітоз фолікулярних клітин і синтез ДНК у ядрах клітин, підвищує чутливість яйників до дії лютропіна і забезпечує нормальну секрецію естрогенів.

Лютропін (ЛГ) у жінок сприяє разом із ФСГ росту фолікула, але в основному — забезпечує процес овуляції і розвиток жовтого тіла, тобто продукцію прогестерона.

У чоловіків ФСГ в період статевого дозрівання стимулює ріст і розвиток гормоно-продукуючих інтерстиціальних клітин Лейдіга, а в статевозрілому віці стимулює сперматогенез і підтримує розвиток і функцію клітин Сертолі, що необхідні для підтримки нормальних умов сперматогенезу. ЛГ (лютропін) стимулює утворення в клітинах Лейдіга андрогенів, у тому числі тестостерону.

СТАТЕВИЙ РОЗВИТОК, АБО СТАТЕВА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ГОНАД І СТАТЕВИХ ОРГАНІВ

Статева диференціація охоплює ряд етапів ембріонального і постембріонального періодів, а поняття "стать" складається з ряду взаємозалежних компонентів — біологічних, психологічних і соціальних. У даному розділі в основному представлені дані, що стосуються біологічного компонента.

Знання цих питань є ключем до розуміння патології і відхилень у сексуальній поведінці людини.

Генетична стать майбутньої дитини визначається в момент злиття яйцеклітини і сперматозоїда. Він обумовлений набором статевих хромосом, що утворюються в зиготі при з'єднанні материнських і батьківських гамет. Каріотип 46 XX дає розвиток по жіночому типу, а каріотип 46 ХУ — по чоловічому. Однак шлях до чоловічого організму досить складний, для цього ще потрібно багато різних умов.

До 6 тижнів внутрішньоутробного розвитку чоловічі і жіночі статеві залози розвиваються з одного недиференційованого зачатка, що складається з коркової і мозкової речовини (коркова речовина потім переходить у яйник, а мозкова — у яєчко). Наявна також Мюллерова протока, що в жіночому організмі переходить у матку і маткові труби, і Вольфова протока, на основі якої розвиваються в чоловічому організмі внутрішні статеві органи.

Ген, що детермінує диференціацію зачатка гонади по чоловічому типу, міститься в У-хромосомі. Завдяки цьому гену в організмі починає синтезуватися специфічний мембранний білок, що одержав назву Н-У-антигена. У клітинах організму, що розвивається, в тому числі в клітинах гонади міститься рецептор до цього білка. Взаємодія Н-У-антигена з цими рецепторами індукує перетворення первинної гонади в яєчко. Якщо самці в період ембріонального розвитку ввести Н-У-антиген, то її розвиток теж піде по чоловічому типу, хоча каріотип у неї жіночий. В останні роки показано, що, імовірно, існує кілька варіантів антигену типу Н-У і відповідно кілька генів (до 18), що контролюють їх синтез.

Loading...

 
 

Цікаве