WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гормони наднирників - Лекція

Гормони наднирників - Лекція

1. ГАМК-ергічна система: гамма-аміномасляна кислота продукується багатьма нейронами ЦНС, в тому числі гальмівними. Під впливом ферментів ГАМК перетворюється в мозку в ГОМК — гамма-оксимасляну кислоту, що має здатність гальмувати діяльність багатьох структур мозку, в тому числі гіпоталамуса. В результаті не відбувається запуск стрес-реакції. В експериментах було показано, що попереднє введення тварині ГОМК запобігає розвитку в нього стрес-реакції на вплив стресора.

2. Під впливом стресора в гіпофізі зростає продукція бета-ліпотропіна, з якого утворюються ендогенні опіати — енкефаліни, ендорфіни, динорфіни. Ці речовини викликають ейфорію, знижують болючу чутливість (як компоненти антиноцицептивної системи), підвищують працездатність, збільшують можливість виконання тривалої м'язової роботи, знижують почуття тривоги. В цілому, ці речовини знижують психогенні реакції людини на подразники, зменшуючи інтенсивність емоційної реакції, що запускає стрес-реакцію.

3. Простагландини — це переважно простагландини групи Е (ПГЕ). Їх продукція при стрес-реакції зростає, тому що глюкокортикоїди викликають активацію перекисного окислення ліпідів і вихід лізосомальних ферментів, в тому числі — фосфоліпази А2, що бере участь в утворенні попередника ПГ — арахідонової кислоти. Простагландини групи Е знижують чутливість ряду тканин до дії катехоламінів (за рахунок зменшення концентрації вільних адренорецепторів). Особливо це виражено у відношенні чутливості нейронів ЦНС до норадреналіну. Таким чином, простагландини знижують вираженність стрес-реакції.

4. Антиоксидантна система. При дії глюкокортикоїдів, як уже відзначалося, активується перекисне окислювання ліпідів (ПОЛ), у результаті чого утворюються вільні радикали, що приводять до активації багатьох біохімічних реакцій у клітці, що порушує її життєдіяльність (плата за адаптацію). Однак в організмі є ендогенні "погашувачі" цих вільнорадикальних процесів. Вони одержали назву антиоксиданти. До них відносяться — фермент супероксиддисмутаза, вітамін Е, сірковмісні амінокислоти (цистеїн, цистин). Останнім часом йде інтенсивний пошук ефективних антиоксидантів. Поки з успіхом використовується вітамін Е.

5. Трофотропні механізми. На думку Еверлі і Розенфельда, активація парасимпатичної нервової системи під час стрес-реакції являє собою найважливіший механізм захисту від побічних ефектів глюкокортикоїдів і інших учасників стрес-реакції.

Крім запуску цього захисного механізму природним шляхом (неокортекс – гіпоталамус – парасимпатичні центри стовбура мозку і сакрального відділу спинного мозку), існує можливість штучного підвищення активності парасимпатичної системи, що можна використовувати як засіб профілактики і боротьби зі стресом.

Зокрема, пропонується використовувати такі фактори як помірне фізичне навантаження (після нього підвищується тонус парасимпатичної нервової системи), м'язева релаксація, психологічна релаксація або медитація. Медитація являє собою різні форми зосередження — повторення окремих фраз або слів ("мантра"), повторення фізичних дій, наприклад, дихальні рухи з концентрацією уваги на них, зосередження на якійсь парадоксальній проблемі (наприклад: як звучить хлопок однієї долоні?), зорова концентрація. Важливе місце в системі профілактики займає дихальний рух: Еверлі і Розенфельд стверджують, що перехід на діафрагмальне диханння приводить до підвищення активності парасимпатичного відділу ЦНС і тим самим до зниження впливу стресора на організм (реберний і ключичний подих активують симпатичну нервову систему).

Стрес і хвороби. За рахунок надмірного виділення глюкокортикоїдів можливі різні побічні ефекти (плата за адаптацію до стресора). Так, відомо, що тривале виділення глюкокортикоїдів приводить до істотного зниження продукції тестотерона, що знижує статевий потяг і веде до імпотенції. Розвиваються різні соматичні захворювання: виразки кишечника, шлунка, неспецифічний виразковий коліт, гіпертонія, аритмія, хвороба Рейно, мігренозні головні болі, бронхіальна астма, вугрі; екзема, кропивниця, інфекції, пухлини (як результат імунодепресії), а також можуть виникати порушення психіки — неврози, депресії. Отже, профілактика стресу — один з найважливіших напрямків сучасної медицини.

Діагностика стресових станів. Існують різні методи, в тому чи іншому ступені дозволяючі об'єктивно оцінити ступінь розвитку стресу. Насамперед — це методи визначення гормонів у крові: кортизола, або кортизону продуктів їхнього метаболізму — 17-ГОКС (гидроксикортикостероїди), адреналіна, норадреналіна. Чим вище рівень цих гормонів, тим вираженіший ступінь стресових реакцій. Так, в нормі концентрація 17-ГОКС у плазмі крові людини складає 10—14 мкг/100 мл, при стрес-реакції — 18-24, а при граничному стресі — вище 24 мкг/100 мл крові. За добу із сечею в нормі екскретується 4-5 мкг адреналіну і 28—30 мкг норадреналіна. При помірному стресі вміст адреналіну зростає до 10— 15 мкг/добу, норадреналіна до 50—70 мкг/добу, а в умовах граничного стресу — перевищує 15 мкг/добу і 70 мкг/добу відповідно.

Серед інших способів, що дозволяють оцінити інтенсивність стресового стану, рекомендують використовувати електроміографію: особливо корисна інформація у відношенні ЕМГ м'язів голови (чим вище інтенсивність стресу, тим вище активність цих м'язів), визначення величини артеріального тиску (вона зростає при стресі), а також різні психологічні тести. Особливо популярний так званий Міннесотський багатофакторний тест особистості (ММРІ), запропонований у 1967 р. Мак Кінлі, що складається з 550 питань. Менш громіздкий і тому широко використовується тест Тейлора, або шкала маніфестації тривоги Тейлора (1953).

Лікування і профілактика стресових станів. Багато дослідників рекомендують наступні заходи:.

1) терапевтичне навчання пацієнта — роз'яснення природи стресу, з'ясування причин, що лежать в основі стресового стану пацієнта;

2) раціональне харчування, що виключає з їжі в період стресового стану активатори ЦНС, в тому числі метилксантини, наприклад, кофеїн. Так, у звареній каві його зміст дуже високий — 110-100 мг на 170-грамову порцію, а в завареному чаї — 50-100 мг на 1 порцію (170 г). Таким чином, не рекомендується в умовах підвищеного впливу стресорів вживати ці напої. Важливо також регулярне харчування: показано, що нерегулярність прийому сніданку — одна із самих істотних причин підвищення реакції організму на дію стресора;

3) фармакологічні методи — в тому числі використання седативних речовин;

4) різні способи релаксації — психологічна релаксація, м'язева релаксація, дихальна гімнастика;

5) фізичні навантаження: біг підтюпцем, ходьба й інші види фізичної активності, що виконуються в аеробному режимі, в умовах відсутності конкуренції (без режиму змагань). В середньому в тиждень рекомендується 3-4-кратні заняття по 15-40 хвилин кожне.

6) психотерапія, гіпноз.

Адаптація до стресорів. Організм здатний адаптуватися до дії стресорів. При цьому зростає потужність стрес-реалізуючих і стреслімітуючих систем, одночасно підвищується стійкість організму до іонізуючої радіації, гіпоксії, хімічних факторів що ушкоджують клітину, — виникає позитивна перехресна адаптація. У той же час гальмується функція статевих залоз як результат блокади продукції тестостерону (негативна перехресна адаптація).

ЛІТЕРАТУРА:

  1. "Нормальна фізіологія ",- ( під ред. В.І.Філімонова),-Київ,-"Здоровя",-1994,-с.188-230.

  2. "Основы физиологии человека" (под ред.Б.И.Ткаченко),-Санкт-Петербург,-1994,-с.169-200.

  3. "Физиология человека",- (под ред.Н.А.Агаджаняна),-Санкт-Петербург,-1988,-с.123-131.

  4. "Нормальная физиология",-(под ред.К.В.Судакова ),-МНА Москва,-1999,-с.96-534.

  5. "Физиология человека" ,-(под ред.Г.Тевса и Р.Шмидта),-"Мир",-т.4,-с.221-265.

Loading...

 
 

Цікаве