WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гормони наднирників - Лекція

Гормони наднирників - Лекція

Лекція на тему:

Гормони наднирників

План:

  1. Морфо-функціональні особливості наднирників.

  2. Гормони кори наднирників, механізм дії та патофізіологічні аспекти.

  3. Гомони мозкового шару наднирників, механізм дії та патофізіологічні аспекти.

  4. Загальний адаптаційний синдром.

Мозковий шар наднирників виробляє адреналін і норадреналіи. Секреція адреналіну здійснюється світлозафарбованими хромаффінними клітинами" а норадреналіна — темнозафарбованими хромаффінними клітинами. Звичайно на долю адреналіну приходиться 70—90% катехоламінів, а на частку норадреналіна — інше. На думку Г. Н. Кассіля, людина, в якої норадреналіна продукується мало, поводиться в екстрених ситуаціях подібно кролику — у неї сильно виражене почуття страху, а людина, в якої продукція норадреналіна вище, поводиться як лев (теорія "кролика і лева").

Регуляція секреції адреналіну і норадреналіну здійснюється через симпатичні прегангліонарні волокна, в закінченнях яких виробляється ацетилхолін. Ланцюг подій може бути такий: подразник, який сприймається головним мозком – збудження задніх ядер гіпоталамуса (ерготропних ядер) – збудження симпатичних центрів грудного відділу спинного мозку – прегангліонарні волокна – продукція адреналіну і норадреналіну (викид цих гормонів із гранул). Схема синтезу катехоламинів така: амінокислота тирозин є основним джерелом утворення катехоламинів: під впливом ферменту тирозингідроксилази тирозин перетворюється в ДОФА, тобто дезоксифенілаланін. Під впливом ферменту ДОФА-декарбоксилази це з'єднання перетворюється в дофамін. Під впливом дофамін-бета-гідроксилази дофамін перетворюється в норадреналін, а під впливом ферменту фенілетаноламін-н-метилтрансферази норадреналін перетворюється в адреналін (отже: тирозин – ДОФА – дофамін – норадреналін – адреналін).

Метаболізм катехоламінів відбувається за допомогою ферментів. Моноаміноксидаза (МАО) здійснює дезамінування катехоламінів, перетворюючи їх у катехолімін, що спонтанно гідролізується з утворенням альдегіду й аміаку. Другий варіант метаболізувания здійснюється за участю ферменту катехол-О-метилтрансферази. Цей фермент викликає метилювання катехоламінів, переносячи метальну групу від донора— С-аденозилметіоніна. Багато авторів вважають, що КОМТ в основному розташована внутрішньоклітинно, а МАО — зовнішньоклітинно в плазмі. МАО існує в двох формах (ізомерах)— МАО-А і МАО-В. Форма А — це фермент нервової клітини, він дезамінує серотонін, адреналін і норадреналін, а форма В — фермент всіх інших тканин.

При надходженні в кров адреналін і норадреналін, згідно даним багатьох авторів, руйнуються дуже швидко — час напіврозпаду складає 30 секунд.

Вперше виділив адреналін у 1901 р. Такаміне.

Фізіологічні ефекти адреналіну і норадреналіну багато в чому ідентичні активації симпатичної нервової системи. Тому адреналін і норадреналін наднирників називають рідкою симпатичною нервовою системою. Ефекти адреналіну і норадреналіну реалізуються за рахунок взаємодії з альфа- і бета-адренорецепторами. Так як практично всі клітини організму містять ці рецептори, в тому числі клітини крові — еритроцити, лімфоцити, то ступінь впливу адреналіну і норадреналіну як гормонів (на відміну від симпатичної нервової системи) набагато ширша.

В адреналіна і норадреналіна виявлені численні фізіологічні ефекти, як у симпатичної нервової системи: активація діяльності серця, розслаблення гладеньких м'язів бронхів і т.п. (див. Вегетативна нервова система). Особливо важливо відзначити здатність катехоламінів активувати глікогеноліз і ліполіз. Глікогеноліз здійснюється за рахунок взаємодії з бета-2-адренорецепторами в клітинах печінки. Відбувається наступний ланцюг подій: активація аденілатциклази – підвищення внутрішньоклітинної концентрації цАМФ – активація протеїнкінази (кінази фосфорилази) – перехід неактивної фосфорилази В в активну фосфорилазу А – розщеплення глікогену до глюкози. Процес цей здійснюється досить швидко. Тому адреналін і норадреналін використовуються в реакції організму на надмірно небезпечні впливи, тобто в стрес-реакції (див. Стрес). Ліполіз — розщеплення жиру до жирних кислот і гліцерину як джерел енергії відбувається в результаті взаємодії адреналіну і норадреналіну з бета-1 і бета-2-адренорецепторами. При цьому ланцюг подій такий: аденілатциклаза (активація) – підвищення внутрішньоклітинної концетрації цАМФ – активація протеїнкінази – активація тригліцеридліпази – розщеплення жиру до жирної кислоти і дигліцерида, а потім послідовно за участю вже активних ферментів дигліцеридліпази і моногліцеридлипази — до жирних кислот і гліцерину.

Крім того, катехоламіни беруть участь в активації термогенезу (продукції тепла), в регуляції секреції багатьох гормонів. Так, за рахунок взаємодії адреналіну з бета-адренорецепторами підвищується продукція глюкагона, реніну, гастрина, паратгормона, кальцитоніна, інсуліну, тиреоїдних гормонів. При взаємодії катехоламінів з бета-адренорецепторами пригнічується вироблення інсуліну.

Один з важливих напрямків у сучасній ендокринології катехоламінів — це процес керування синтезом адренорецепторів. В даний час інтенсивно досліджується питання про вплив різних гормонів і інших факторів на рівень синтезу адренорецепторів.

Згідно даним деяких дослідників, у крові людини і тварин, можливо, є ще один вид гормону, близький за значенням до катехоламінів, який найбільше тропний до бета-адренорецепторів. Умовно він названий ендогенний бета-адреноміметик. Не виключено, що у вагітних жінок цей фактор відіграє вирішальну роль у процесі гальмування маткової активності і виношування плоду. За рахунок передродового зниження концентрації бета-адренорецепторів у міометрії, що, імовірно, відбувається при участі простагландинів, вплив цього фактора як інгібітора скорочувальної діяльності матки знижується, що створює умову для індукції родового акта.

За даними американських дослідників, плід напередодні пологів починає продукувати катехоламіни у великих кількостях, що приводить до активації синтезу простагландинів у плодових оболонках, а отже, і до індукції пологів. Таким чином, не виключено, що катехоламіни плоду є тим самим сигналом, що виходить від плоду і запускає родовий акт.

Недавно нами була встановлена наявність у крові людини і тварин, а також в інших біорідинах (у лікворі, навколоплодових водах, слині і сечі) факторів, що змінюють адренореактивність органів і тканин. Вони одержали назву адреномодуляторів прямої (швидкої) і непрямої (уповільненої) дії. До адреномодуляторів прямої дії відносяться ендогенний сенсибілізатор (β-адренорецепторів (ЕСБАР), що підвищує чутливість клітин, що містять β-адренорецептори, до катехоламінів у сотні разів, а також ендогенний блокатор β- адренорецепторів (ЕББАР), що, навпаки, знижує β-адренореактивність. Не виключено, що по своїй природі ЕСБАР — це комплекс амінокислот: три ароматичні амінокислоти (гістидин, триптофан і тирозин) подібно ЕСБАР здатні значно підвищувати (β-адренореактивність гладеньких м'язів матки, судин, трахеї. Ці дані означають, що реакція клітини або органа на катехоламіни залежить не тільки від концентрації α- і β-адренорецепторів і рівня катехоламінів, але і від вмісту в середовищі адреномодуляторів, що може теж змінюватися. Наприклад, у жінок наприкінці доношеної вагітності вміст ЕСБАР у крові й у навколоплідних водах значно знижується, що сприяє індукції родової діяльності.

КОРА НАДНИРНИКІВ. МІНЕРАЛОКОРТИКОЇДИ.

У корі наднирників є три зони: зовнішня — клубочкова, або гломерулярна, середня — пучкова, або фасцикулярна, і внутрішня — сітчаста, або ретикулярна. Вважається, що у всіх цих зонах продукуються стероїдні гормони, джерелом для який служить холестерин.

У клубочковій зоні в основному продукуються мінералокортикоїди, у пучковій — глюкокортикоїди, а в сітчастій — андрогени і естрогени, тобто статеві гормони.

До групи мінералокортикоїдів відносяться: альдостерон, дезоксикортикостерон, 18-оксикортикостерон, 18-оксидезоксикортикостерон. Основний представник мінералокортикоїдів — альдостерон.

Механізм дії альдостерону зв'язаний з активацією синтезу білка, що бере участь у реабсорбції іонів натрію. Цей білок можна назвати як калій-натрій-активуюча АТФ-аза, або білок, індукований альдостероном. Місце дії (клітини-мішені) — це епітелій дистальних канальців нирки, в яких за рахунок взаємодії альдостерону з альдостероновими рецепторами підвищується продукція мРНК і рРНК і активується синтез білка — переносника натрію. В результаті цього нирковий епітелій підсилює процес зворотного всмоктування натрію з первинної сечі в інтерстиціальну тканину, а відтіля – у кров. Механізм активного транспорту натрію (з первинної сечі в інтерстицій) зв'язаний із протилежним процесом — екскрецією калію, тобто видаленням іонів калію з крові в кінцеву сечу. У процесі реабсорбції натрію пасивно зростає і реабсорбція води. Таким чином, альдостерон є натрійзберігаючим, а також калійуретичним гормоном. За рахунок затримки в організмі іонів натрію і води альдостерон сприяє підвищенню рівня артеріального тиску.

Loading...

 
 

Цікаве