WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Фізіологія біологічно-активних речовин (окрема ендокринологія) - Лекція

Фізіологія біологічно-активних речовин (окрема ендокринологія) - Лекція

Ендогенний дигіталіс (дігоксин) - подібний фактор (ЕДФ) — це речовина стероїдної природи, продукується корою наднирників. ЕДФ по своїх властивостях аналогічний уабаїну, серцевим глікозидам (строфантину, або дигіталісу дигоксину), тобто блокує На-К-АТФ-азу, в результаті чого відбувається нагромадження іонів натрію всередині клітин. ЕДФ підвищує силу серцевих скорочень, збільшує тонус гладких м'язів судин, підвищує натрійурез. Його вміст у крові зростає при стрес-реакціях, що дозволяє розглядати ЕДФ як компонент стрес-реалізуючої системи.

Ендогенний інгібітор синтезу простагландинів, ендогенний стимулятор синтезу ПГ, ендогенний інгібітор моноаміноксидази (трибулін) — ці фактори виявлені в крові й інших біорідинах людини і тварин. Передбачається, що вони відіграють важливу роль у регуляції діяльності внутрішніх органів, тому що регулюють рівень простагландинів і катехоламінів.

Нейропептиди. До них відносяться нейропептид Y, кальцитонін-ген-споріднений пептид, субстанція Р, нейропептин К, капсаїцин, галанін, вазоактивний інтестінальний або пептид ВІП, соматостатин, нейрокінін А, нейрокінін В, нейротензин, нейрофізин, холецистокінін, бомбезин, петид дельта-сну, нейромедин U, пептид Е, нейропептид Р, гистидин-ізолейцин, пептид, що модулює дію морфіну й інші. Частина з них, наприклад, ВІП, відноситься до шлунково-кишкових гормонів, про що вже говорилося вище. Багато які з нейропептидів виявляються в нервових терміналіях, в тому числі матки людини і тварин. Передбачається, що нейропептиди відіграють важливу роль у регуляції діяльності внутрішніх органів і ЦНС, а також у процесах репродукції, у тому числі як фактори, що регулюють активність матки. Особливий інтерес представляє нейропептид Y. Він відноситься до групи тахікінінів і реалізує свій ефект за рахунок взаємодії зі специфічними тахікініновими рецепторами типу НК-2. Нейропептид Y має виражений вазоконстрікторний ефект, що реалізується за рахунок прямого впливу пептиду на міоцити судин. Він також підвищує скорочувальну активність міоцитів дихальних шляхів. Нейропептид Y є своєрідним адреномодулятором — істотно підвищує α1-адренореактивність міоцитів судин і α2-адренореактивність пресинаптичних структур, тобто є ендогенним сенсибілізатором α-адренорецепторів. Кальцитонін-ген-споріднений пептид розслаблює гладкі м'язи різних судин, дихальних шляхів, шийки сечового міхура і підвищує частоту скорочень серця. Субстанція Р збільшує кровотік в різних ділянках тіла за рахунок релаксуючого впливу на міоцити судин і перешкоджає розвитку гіпертензії при стресі. В той же час він підвищує скорочувальну активність гладких м'язів дихальних шляхів, тіла сечового міхура, кишечника. Нейрокінін А і нейрокінін В, подібно субстанції Р розслабяюють міоцити судин, але підвищують активність гладких м'язів дихальних шляхів, сечовипускних шляхів і шлунково-кишкового тракту.

Ендотеліальний релаксуючий фактор (ЕРФ) або окис азоту (NО).Ендотелін. ЕндотелІй судин в останні роки привертає велику увагу дослідників: він здатний продукувати важливі у фізіологічному відношенні речовини. Площа поверхні, займана ендотеліальиими клітинами в артеріальному, венозному і капілярному сегментах судинної сітки людини, величезна — вона складає відповідно 28 м2, 92 м2 і 600 м2. Це дозволяє розглядати судинний ендотелій як ще одну залозу внутрішньої секреції. Недавно було встановлено, що ендотелій судин людини і тварин продукує дві речовини, що володіють багатьма фізіологічними ефектами: ендотеліальний релаксуючий фактор (ЕРФ), або окис азоту (NО), і ендотелін. ЕРФ, або окис азоту (NО), був відкритий у 1980 р. Це один із самих могутніх факторів, що викликають релаксацію гладких м'язів судин. Виявилося, що багато відомих нейромедіаторів, гормони і біологічно активні речовини, наприклад, ацетилхолін, брадикінін, що викликають вазоділятацію, здійснюють цей ефект опосередковано — за рахунок виділення з ендотелія ЕРФ, тобто окису азоту. Окис азоту утворюється з амінокислоти 1- аргініну під впливом NО-синтази — ферменту (НАДФ-діафораза), індукуючого відщіплення окису азоту. Механізм релаксуючого впливу окису азоту полягає в тому, що вона активує в цитоплазмі гуанілатциклазу, під впливом якої підвищується внутрішньоклітинна концентрація циклічного гуанозинмонофосфата, тобто ц 3', 5' - ГМФ. Він, у свою чергу, підвищує активність протеїнкінази, за допомогою якої зростає потужність роботи кальцієвих насосів міоцитів судин, що викликає їх розслаблення. Одночасно цГМФ інгібує процес фосфорилювання легкого ланцюга міозину, за рахунок чого знижується чутливість скорочувальних білків до іонів кальцію, що теж сприяє релаксації судини. Гемоглобін, оксигемоглобін, метиленова синька, а також різні аналоги 1-аргініну (наприклад, NGмонометил-L-аргінін чи метиловий ефір NG-нітро-L-аргініна) блокують продукцію окису азоту і тим самим послабляють релаксуючу дію багатьох речовин. Введення в організм 1-аргініну, навпаки, підвищує можливість утворення окису азоту. Окис азоту — це короткоживуче з'єднання: він піддається, в тому числі під впливом вільних радикалів руйнуванню в межах 6-50 с. Тому зниження вільнорадикальних процесів у ендотелії, наприклад, за допомогою супероксиддисмутази сприяє росту продукції окису азоту в ендотелії і її релаксуючому впливу на міоцити. Окис азоту, як і простациклін, багато хто розглядає як варіант ендотеліальних аутокоїдів, тобто речовин, що здійснюють свій фізіологічний ефект аутокринно або паракринно. Окис азоту продукується також у нейронах центральної і периферичної нервової системи (у корі великих півкуль, у вегатативних гангліях, у метасимпатичному відділі вегетативної системи) і в синапсах так званих нехолінергічних, неадренергічних нервових волокон, що викликають розслаблення міоцитів шлунково-кишкового тракту, сечового міхура, брижових артерій, лімфатичних судин, судин печеристих тіл, тобто азотергічних волокон. Окис азоту продукується ендотелієм лімфатичних судин і нейтрофілами. Він здатен пригнічувати агрегацію тромбоцитів, викликати дезагрегацію агрегованих тромбоцитів, пригнічувати продукцію в нирках реніну, змінювати α-адренореактивність міоцитів судин.

Крім окису азоту ендотелій судин продукує ендотеліи-1 – пептид, що складається з 21 амінокислотного залишку. Вперше він був виділений у 1988 р. японськими дослідниками з культури ендотеліальних клітин аорти свині. Ендотелін синтезується з препроендотеліна (38 амінокислот) і так званого "великого" ендотеліна за допомогою ферменту, перетворюючого ендотелін. Крім ендотелія ендотелін утворюється багатьма структурами — міокардіоцитами, гладком'язовими клітинами, клітинами ендометрія, клітинами легень, епітелієм кишечника, нирок, сечового міхура, клітинами яйника, а також нейронами мозку. Крім того, він синтезується амніоном, хоріоном і плацентою. Ендотелін має широкий спектр фізіологічної дії, але основний його ефект – в підвищенні тонусу гладких м'язів судин. Цей пептид є одним з найбільш могутніх з відомих на сьогодні вазоконстрікторів. Уведення ендотеліна в організмі, як правило, викликає спазм судин і ріст артеріального тиску. Крім того, ендотелін підвищує серцевий викид, збільшує тонус гладких м'язів дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, матки. Ендотелін підвищує продукцію атріопептида в міокарді, утворення реніну, вазопресина, АКТГ, кортикостерона. Він володіє мітогенною активністю, тобто є своєрідним чинником росту судин гладких м'язів. Багато хто розглядає ендотелін як фактор, що викликає ішемічну хворобу серця і гіпертонічну хворобу.

Вазоконстрікторна дія ендотеліна і інші його фізіологічні ефекти виникають при активації специфічних ендотелінових рецепторів. Вазоконстрікторний ефект ендотеліна пояснюється тим, що він активує натрій-водневий обмін у міоцитах судин, викликає вихід кальцію з внутрішньоклітинних депо міоцитів судин, а також вхід кальцію в клітину з позаклітинного середовища.

ЛІТЕРАТУРА:

  1. "Нормальна фізіологія ",- ( під ред. В.І.Філімонова),-Київ,-"Здоровя",-1994,-с.188-230.

  2. "Основы физиологии человека" (под ред.Б.И.Ткаченко),-Санкт-Петербург,-1994,-с.169-200.

  3. "Физиология человека",- (под ред.Н.А.Агаджаняна),-Санкт-Петербург,-1988,-с.123-131.

  4. "Нормальная физиология",-(под ред.К.В.Судакова ),-МНА Москва,-1999,-с.96-534.

  5. "Физиология человека" ,-(под ред.Г.Тевса и Р.Шмидта),-"Мир",-т.4,-с.221-265.

2

Loading...

 
 

Цікаве