WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Фізіологія біологічно-активних речовин (окрема ендокринологія) - Лекція

Фізіологія біологічно-активних речовин (окрема ендокринологія) - Лекція

Усі простагландини, потрапляючи в кров, дуже швидко руйнуються, особливо проходячи через легені. Час напівжиття складає 20—30 секунд.

НАТРІЙУРЕТИЧНИЙ ГОРМОН

У 1964 р. Джеміссон і Паладе знайшли в клітинах передсердя гранули, функція яких була нез'ясована. У 1981 р. Де Болд відкрив, що вміст цих гранул здійснює ряд фізіологічних ефектів, в тому числі підвищує натрійурез, підвищує діурез і одночасно викликає зниження артеріального тиску за рахунок вазоділятації. Цій речовині було в наступному дано багато різних назв (аурикулін, натрійуретичний фактор і т.п.), але в даний час найчастіше використовується термін "атріопептид", або "натрійуретичний гормон (фактор)". Цей гормон виявлений у нирках, у мозковому шарі наднирників, у гіпоталамусі, в плазмі крові. Таким чином, крім передсердя, він синтезується в багатьох місцях. Він являє собою пептид, що складається з 151—152 амінокислот. Його продукція зростає при багатьох ситуаціях, в тому числі при перерозтяганні кров'ю передсердь, при підвищенні артеріального тиску, при підвищеному вживанні солі. Виявлено специфічні рецептори для цього гормону — вони є в кровоносних судинах, у серці, в корі головного мозку, у клубочковій зоні наднирників, нирках.

Вважається, що основний механізм атріопептиду зв'язаний з тим, що під його впливом підсилюється клубочкова фільтрація в нирках і це сприяє підвищеному видаленню натрію і води; під його впливом інгібується секреція альдостерону наднирниками (знімається вплив альдостерону на нирки), що також знижує процес зворотного всмоктування натрію (і води) в нирках. Атріопептид викликає за рахунок впливу на ГМК судин зниження артеріального тиску. Таким чином, атріопептид сприяє нормалізації артеріального тиску і водно-сольового балансу в організмі.

В даний час синтезовані препарати атріопептиду, вони застосовуються в клінічній практиці.

Дані про атріопептид підтверджують важливе положення про те, що тканини (не будучи спеціалізованими як ендокринні) здатні виробляти біологічно активні речовини, необхідні для регуляції діяльності цієї структури.

ЕРИТРОПОЕТИН

Цей гормон вперше був виявлений у 1906 р. Карнотом і Дефландром, і назвали його гемопоетином. Виявлений він був завдяки простій методиці — сироватку крові кролика, якому проводили кровопускання, водили нормальному кролику, в результаті чого в нормального кролика стимулювався еритропоез. У 1974 р. міжнародна комісія віднесла еритропоетин у список пептидних гормонів.

Еритропоетин — це глікопротеїд. Він синтезується головним чином в нирках і в меншому ступені в інших тканинах, в тому числі — у печінці. Його продукція в нирках зростає переважно під впливом гіпоксії — в цьому випадку концентрація еритропоетина в крові зростає в людини в порівнянні з нормою в 1000 разів. Крім того, активують вироблення еритропоетина солі кобальту, тестостерон, гормони щитовидної залози, глюкокортикоїди, катехоламіни. Наприклад, показано, що при дії блокатора бета-адренорецепторів (пропранолол, або обзідан) продукція еритропоетина різко знижується, що вказує на важливу роль катехоламінів і симпатичної системи в процесах регуляції еритропоетина. Існує думка, що вплив гіпоксії на продукцію еритропоетина опосередковується через бета-2-адренорецептори за рахунок виділення катехоламінів.

Механізм дії еритропоетина позв'язаний з тим, що цей гормон через специфічні рецептори, розташовані на клітинах еритроїдного ряду сприяє послідовній диференціації клітин в еритроцити. В цих клітинах еритропоетин підсилює синтез РНК, в результаті чого підвищується продукція гемоглобіну (це відбувається за рахунок експресії генів). Посередником в цих процесах є аденілатциклаза, ц-АМФ, протеїнкіназа. Отже, еритропоетин стимулює еритропоез. При пухлинах нирки, а також при фіброміомах можливий підвищений вміст еритропоетина, що призводить до поліцитемії.

ШЛУНКОВО-КИШКОВІ ГОРМОНИ

У шлунку, у дванадцятипалій кишці, в інших відділах кишечника містяться клітини, віднесені до системи АПУД. У них виробляються різні гормони. Які мають пряме відношення до регуляції секреції, моторики і процесів всмоктування в шлунково-кишковому тракті. Ці ж гормони виробляються в клітинах, розташованих у певних місцях ЦНС, де дані гормони виступають у ролі медіаторів або модуляторів синаптичної передачі. Усі ці гормони прийнято об'єднувати в систему ентеринових гормонів. По своїй природі — вони пептиди. Наприклад, секретин містить 27 амінокислотних залишків, гастрин — 17, панкреозимін — 33, ВІП — 28.

Основні гормони — гастрин, холецистокінін — панкреозимін, ентерогастрон, соматостатин, віллікінін, мотилін, секретин, вазоактивний кишковий (інтестінальний) пептид або ВІП, глюкагон, субстанція Р, бомбезин, енкефалін, нейротензин. Вже один цей перелік показує, яку важливу роль відіграє шлунково-кишковий тракт як місце продукції гормонів. Показано, що якщо у тварини буде вилучена дванадцятипала кишка, то навіть при збереженні процесу травлення тварина гине від нестачі гормонів.

Гастрин — а точніше, гастрини. Це група пептидів, що секретуються клітинами переддверря шлунка, клітинами дванадцятипалої кишки і Д-клітинами підшлункової залози. Розрізняють мінігастрин (13 залишків), великий гастрин (34 амінокислотних залишку) і надвеликий гастрин (більше 34 амінокислотних залишків). Секреція гастрина зростає під впливом розтягання шлунка, під впливом білків і пептидів їжі, алкоголю, а також при активації вагуса. Гастрин стимулює секрецію соляної кислоти і пепсиногенів, стимулює моторику шлунка, підвищує секрецію панкреатичного соку і виділення інсуліну.

При патології панкреатичної залози (гастриноми — пухлинний ріст клітин Д підшлункової залози) виникає підвищена продукція гастрина (синдром Золлінгера-Еллісона), що виявляється в підвищенні секреції шлункового соку і появі виразок шлунка і дванадцятипалої кишки.

Холецистокінін-панкреозимін — це 33-амінокислотний пептид, що виробляється у верхній частині тонкої кишки, в основному, під впливом жирних кислот, що попадають у дванадцятипалу кишку. Гормон підсилює секрецію панкреатичного соку, підвищує моторику жовчного міхура, стимулює вироблення інсуліну, активує ліполіз і одночасно виступає в ролі "фактора ситості" — впливає на клітини гіпоталамуса і викликає активацію нейронів центра насичення.

Секретин — відкритий у 1902 р. Бейлісом і Старлінгом. Його відкриття привело до формулювання терміна "гормон". Секретин — це 27-амінокислотний пептид, що виробляється клітками слизової верхньої частини тонкої кишки. Секретин підвищує секрецію підшлункового соку, особливо багатого бікарбонатами, підвищує продукцію і виділення жовчі, інгібує дію гастрина на шлункову секрецію.

Тут же виробляються й інші гормони. Субстанція Р — це медіатор болю; вазоактивний кишечний (інтестінальний) пептид (ВІП) — впливає на моторику кишечника, а також має судинорозширювальний ефект; соматостатін блокує продукцію соматотропного гормону; енкефаліни і нейротензин являють собою компоненти антиноцицептивної системи; вілікінін підвищує активність мікроворсинок у ентероцитах і тим самим сприяє процесам всмоктування в кишечнику.

Ясно, що в майбутньому будуть отримані нові дані, що істотно розширюють наші уявлення про роль гормонів шлунково-кишкового тракту.

НОВІ ГОРМОНИ І БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ РЕЧОВИНИ

В останні роки відкрито багато нових гуморальних факторів, що відіграють важливу роль в організмі людини і тварин. Розглянемо деякі з них.

Фібронектин (інтегрін)— це поліпептид, що приймає участь у регуляції процесів гемостазу, регенерації, міграції клітин і їхнього прикріплення до міжклітинного матриксу, а також у регуляції імунних реакцій організму.

Фактори росту (ФР) — являють собою сімейство пептидів, що продукуються тканинами, наприклад, міокардом, і впливають на ріст різних тканин. Серед ФР виділяють епідермальний ФР (урогастрон), що трансформує ФР, ФР фібробластів, ФР нервів, ФР гладком'язевих клітин, інсуліноподібний ФР або соматомедін, ФР тромбоцитів, ФР гепатоцитів, ФР макрофагів і інші. ФР є одними з перших продуктів активованого генома плоду. Більшість ФР діють як аутокринні чи паракринні сигнали, але деякі, наприклад, інсуліноподібний фактор росту, відіграють ендокринну роль. В цілому, ФР регулюють проліферацію і морфогенез клітин, їхню міграцію, диференціацію, а також різні функції кліток. ФР відіграють важливу роль в розвитку плаценти людини.

Цитокіни (лімфокіни)— це велика група поліпептидів, що включає інтерлейкіни, фактори некрозу пухлин (кахектіни), інтерферони. Вони можуть діяти локально як паракринні або аутокринні фактори. Основними джерелами синтезу цитокінів є макрофаги, лімфоцити і фібробласти. Цитокіни (головним чином, інтерлейкіни) здатні регулювати вивільнення гіпофізарних гормонів, тобто виконують функцію релізинг-гормонів. Наприклад, інтерлейкін-1 стимулює секрецію ЛГ, ФСГ, ТТГ, ГР, ПРЛ. У фізіологічних умовах цитокініни беруть участь в регуляції лютеїнової фази менструального циклу в жінок.

Loading...

 
 

Цікаве