WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Фізіологія біологічно-активних речовин (окрема ендокринологія) - Лекція

Фізіологія біологічно-активних речовин (окрема ендокринологія) - Лекція

Фізіологічні ефекти серотоніна такі:

1) має судинозвужувальну дію в місці розпаду тромбоцитів, що має важливе значення при гемостазі;

2) стимулює скорочення гладеньких м'язів бронхів, шлунково-кишкового тракту;

3) є активатором міометрія вагітних і жінок, що родять, подібно окситоцину, що знайшло застосування в акушерстві: при слабості родової діяльності його вводять з метою додаткової активації матки;

4) відіграє важливу роль в діяльності ЦНС як серотонінергічна система, в тому числі в механізмах активації, сну, поведінки, емоцій;

5) можливо, є радіопротектором (захищає від іонізуючої радіації).

При пухлинах у бронхах, кишках (пухлина з аргентафінних клітин) розвивається синдром злоякісного карциноїда — за рахунок різкого підвищення рівня серотоніна виникає скорочення гладеньких м'язів судин, бронхів, шлунково-кишкового тракту.

МЕЛАТОНІН

Цей гормон утворюється в усіх клітинах, де синтезується серотонін, тому що серотонін є попередником мелатоніна. Насамперед — це епіфіз, апендикс, печінка, нирки, наднирники, панкреас, тимус, симпатичні ганглії, ендотелій судин, сітківка очей.

Мелатонін відіграє важливу роль в процесах життєдіяльності організму:

1) разом із серотоніном є ендогенним радіопротектором;

2) забезпечує сприйняття кольорів сітківкою очей (при зниженні синтезу мелатоніна);

3) забезпечує добовий ритм (біоритми) — це здійснюється разом із супрахіазматичним ядром гіпоталамуса;

4) можливо, забезпечує сонливість, млявість, депресивний стан у вечірній час, коли підвищується інтенсивність його утворення із серотоніна;

5) ймовірно, забезпечує розвиток парадоксальної фази сну: закапування в ніс добровольцям декількох крапель 0,85% мелатоніна викликає глибокий сон тривалістю 70— 100 хвилин у 70% випробуваних;

6) не виключено, що в мелатоніна є здатність гальмувати розвиток пухлинного процесу.

Таким чином, інтерес до мелатоніна в даний час істотно зріс, і крім традиційного уявлення про нього як про антагоніста меланоцитстимулюючого гормону (а мелатонін, дійсно, здатний забезпечити просвітління шкіри) виникло безліч гіпотез, що вимагають додаткових спостережень і експериментів.

ПРОСТАГЛАНДИНИ

Простагландини були відкриті в 1949 р. у сім'янній рідині (Ейлер і ін.) і тому одержали відповідну назву. В наступному простагландини були виявлені в багатьох інших тканинах і органах людини і тварин. В даний час відомо 16 простагландинів ендогенного походження. Усі простагландини утворюються з попередника — арахідонової кислоти. Арахідонова кислота — це ненасичена жирна кислота. Вона утворюється з фосфоліпідів мембран клітин під впливом ферменту — фосфоліпази А2. Це ключова реакція в утворенні простагландинів. Встановлено, що багато речовин, які стимулюють синтез простагландинів, здійснюють насамперед стимулюючий вплив на активність цього ферменту. Для того, щоб цей фермент був активний, необхідні іони кальцію і ц-АМФ, що викликають фосфорилювання ферменту і його активацію. До таких факторів, наприклад, відносяться естрогени. Фосфоліпаза А2 знаходиться в лізосомах. Наприклад, лізосоми оболонок плода багаті ферментом. Тому усі впливи, що призводять до ушкодження лізосом, викликають вихід фосфоліпази А2 із лизосом і підвищують можливість утворення арахідонової кислоти. Наприклад, подібне явище відбувається при ушкодженні оболонок плоду при абортах за допомогою гіпертонічного розчину (внутріамніотичне або заоболонкове введення гіпертонічного розчину). У той же час існують речовини, що блокують активність фосфоліпази А2. До них, наприклад, відносяться стероїдні гормони — глюкокортикоїди, завдяки чому ці гормони блокують процес запалення.

Надалі з арахідонової кислоти утворюються чотири групи простагландинів:

лейкотрієни, власне простагландини, тромбоксани і простацикліни.

Лейкотрієни утворюються під впливом ферменту ліпооксигенази. Розрізняють лейкотріени А4, У4, З4, Д4, Е4 і інші. Їхня функція поки нез'ясована. Очевидно, вони можуть впливати на гладеньку мускулатуру.

Інші три групи простагландинів утворюються з арахідонової кислоти під впливом ферменту циклооксигенази, або простагландинсинтетази, що перетворює арахідонову кислоту спочатку в простагландин G2, а його — у простагландин Н2, що є ендопероксидами простагландинів. Надалі шляхи синтезу розходяться: з ендопероксида ПГН2; під впливом тромбоксансинтетази утворюються тромбоксани (ТХВ2), під впливом ферменту простациклінсинтетази утворюються простацикліни (ПГІ2), а під впливом ферменту простагландинсинтетази утворюються простагландини типу ПГЕ1, ПГЕ2, ПГФ2-альфа, ПГД2. Простагландини — це ліпіди простаноїдної кислоти, 20-вуглецева основа якої утворює циклопентановое кільце, по будові якого розрізняють групи простагландинів — Е, Ф, А, В. Цифри за буквою (Е1, Е2) означають число подвійних зв'язків у бічних ланцюгах, що відходять від циклопентанового кільця.

Простагландинсинтетаза або циклооксигеназа, що викликає утворення ПГ, простациклінів і тромбоксанів, може змінювати свою активність під впливом ряду факторів. Зокрема, нестероїдні протизапальні речовини типу аспірину, індометацина викликають блокаду активності цього ферменту і тим самим сприяють зниженню синтезу простагландинів. Це лежить в основі їхньої протизапальної дії.

Багато ще нез'ясовано стосовно фізіологічної ролі простагландинів. Думають, що простацикліни, які головним чином синтезуються в ендотелії судин, являють собою фактор, що перешкоджає агрегації й адгезії тромбоцитів (утворенню тромбу). Вони підвищують коронарний кровотік, що, імовірно, можна використовувати як засіб профілактики інфаркту міокарда. Показано, що простацикліни можуть усувати порушення ритму серця, підвищувати скоротливість серцевого м'яза. Недавно було встановлено, що простацикліни забезпечують судинорозширювальний ефект нітрогліцерину по відношенню до коронарних судин.

Тромбоксани переважно утворюються в тромбоцитах і сприяють агрегації й адгезії тромбоцитів (тромбоутворенню). Разом із простациклінами вони входять у систему регуляції тромбоцитарного гемостазу.

Найбільше докладно досліджені фізіологічні і фармакологічні ефекти простагландинів групи Е1, Е2 і Ф2-альфа. Дані літератури в цьому відношенні дуже суперечливі, і тому вважають, що питання про фізіологічний ефект ПГ залишається відкритим. Стає загальноприйнятим уявлення про те, що простагландини за рахунок зміни активності аденілатциклази можуть імітувати дію багатьох гормонів. Вони сприяють процесу запалення (в тому числі — підвищенню проникності капілярів), алергічним реакціям, підвищують чутливість ноцицепторів до подразників (больову чутливість), беруть участь у формуванні лихоманки — за рахунок зміни "установки" у центрах терморегуляції, підсилюють натрійурез (виділення іонів натрію із сечею), зменшують викид адреналіну з наднирників, є компонентом стреслімітуючої системи — знижують інтенсивність стрес-реакції за рахунок зменшення чутливості органів до адреналіну і норадреналіну, викликають інгібування секреції шлункового соку, впливають на тонус гладких м'язів судин і бронхів (однак у цьому відношенні дані суперечливі) і впливають на тонус гладеньких м'язів матки, гальмують продукцію прогестерона в жовтому тілі і беруть участь в регуляції жіночого статевого циклу.

В клінічній практиці широке застосування одержало введення простагландинів групи Е2 і F2-альфа вагітним жінкам з метою переривання вагітності й індукції термінових пологів. Думають, що цей процес зв'язаний із прямим активуючим впливом простагландинів на міометрій. У відношенні тварин показано, що, дійсно, простагландини активують ГМК матки й одночасно викликають гальмування синтезу прогестерона, що сприяє індукції родової діяльності. У жінок ефекти простагландинів інші: 1) вони не викликають гальмування продукції прогестерона і 2) не впливають на скорочувальну активність міометрія. Висунуто припущення про те, що простагландини викликають зменшення концентрації бета-адренорецепторів у міометрії, чим знімають бета-адренорецепторний інгібуючий механізм, що в нормі при вагітності сприяє виношуванню плоду. В результаті цього відбувається активація міометрія — як за рахунок наявності спонтанної активності, так і за рахунок дії стимуляторів (окситоцина, серотоніна, гістаміна й інших). В зв'язку з цим багато дослідників вважають, що причиною термінових пологів є процес підвищення (інтенсифікації) продукції простагландинів у міометрії і в плодових оболонках, що призводить у наступному до ланцюга подій, кінцевим результатом якого є пологи. Передбачається, що сигнал до інтенсифікації простагландинового синтезу виходить від плоду, у період, коли він досягає зрілості.

В даний час йде інтенсивне вивчення цієї гіпотези.

Loading...

 
 

Цікаве