WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Бронхіальна астма: особливості клініки, діагностики у дітей різних вікових груп. Лікування. Диспансеризація - Лекція

Бронхіальна астма: особливості клініки, діагностики у дітей різних вікових груп. Лікування. Диспансеризація - Лекція

Аспіриновий клініко-патогенетичний варіант БА: зв'язок приступів задухи з прийомом нестероїдних протизапальних препаратів.

Особливості клініки, перебігу БА:

  • до розвитку перших приступів задухи у частини дітей була вакцинація, черепно-мозкова травма, стресові ситуації;

  • аспіринова непереносимість може розиватись на фоні атопічного, інфекційно-залежного та ін. варіантів перебігу БА;

  • провокуючими факторами першого приступу задухи помимо нестероїдних протизапальних препаратів м.б. контакт з алергенами, РВІ, операції на пазухах носа, холодне повітря, різкі запахи, фізичне навантаження;

  • приступ задухи має при цьому своєрідну клінічну картину: зразу після прийому нестероїдних протизапальних препаратів розвивається тяжкий приступ задухи, що супроводжується ринореєю, сльозотечею, гіперемією верхньої частини тулуба (зокрема голови і шиї);

  • приступ задухи може супроводжуватись артеріальною гіпотензією, гіперсалівацією, нудотою, блювотою, болями в епігастрії;

  • симптоми приступу задухи розвиваються дуже швидко, може бути втрата свідомості, шок, смерть хворого;

  • немає сезонності загострень, симптоми БА спостерігаються круглорічно, зникають чіткі критерії приступу задухи і виникає відчуття постійної закладеності в грудях, знижується ефект бронхолітиків;

  • БА може набувати прогресуючого перебігу і на протязі 2-3 років виникає залежність ГК;

  • Паралельно у хворих діагностуємо хронічний гастрит, виразкову хворобу, поліпоз носа, описані випадки множинного поліпозу;

  • Характерною є значна еозинофілія крові і мокротиння;

  • СПГ: обструктивні порушення вентиляції найбільше виражені в дистальних відділах бронхів.

Астма фізичного навантаження бронхообструктивний синдром, який розвивається у хворих на БА під час або після фізичних навантажень (60-80%). Як самостійний варіант захворювання зустрічається дуже рідко (3-5%), коли при відсутності ознак алергії, інфекції порушень функції ендокринної і нервової систем тільки субмаксимальне фізичне навантаження викликає обструкцію бронхів.

Ускладнення БА.

Ускладнення в час приступу задухи:

  • пневмоторакс, пневмомедіастінум (біль в області шиї, грудної клітки, обличчя, може бути підшкірна емфізема) частіше розвивається при АС. Пневмоторакс може супроводжуватись сильними, різкими болями на стороні ураження, задишкою, приступоподібним кашлем. В тяжких випадках може бути плевро-пульмональний шок;

  • ателектаз:обструкція бронхів густим вязким бронхіальним секретом;

  • кашльовий синкопе;

  • синдром гострої легеневої гіпертензії, гострі порушення ритму і провідності.

Ускладнення, зумовлені тяжким перебігом БА:

  • емфізема легень, пневмофіброз;

  • легенева гіпертензія, легеневе серце, порушення ритму і провідності;

  • деформація грудної клітки;

  • затримка росту і статевого дозрівання;

  • нічний енурез;

  • логоневроз;

  • нервові тики;

  • емоційна лабільність.

Ускладнення медикаментозної терапії – найчастіше ГК, адреноміметиків.

Ускладнення терапії ГК: стероїдний діабет, артеріальна гіпертензія, стероїдні виразки шлунку, 12-палої кишки, кушингоїди, остеопороз, пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, міопатія, порушення психіки, розвиток вторинної імунологічної недостатності – інфекційні ускладнення.

Ускладнення терапії теофіліном:

  • з боку нервової системи: епілептиформні припадки, головокружіння, болі голови;

  • з боку серцево-судинної системи: серцебиття, тахікардія, порушення ритму і провідності, артеріальна гіпотензія;

  • шлунково-кишковий тракт: нудота, блювота;

  • ексфоліативний дерматит. Гарячкові реаакції.

Рефлюкс – індукована БА.

Патологічний гастроезофагальний рефлюкс (ГЕР) є тригером БА, переважно у нічний час і зустрічається серед хворих на БА у 70-80% випадків.

Особливості клініки БА при супутньому ГЕР:

  • інтенсивний часто приступоподібний кашель, який погано знімається медикаментами;

  • перевага нічних приступів задухи;

  • наявність ГЕР визначає тяжкий перебіг захворювання з недостатнім ефектом від лікування.

Діагностика: фібро-езофаго-гастроскопія, рh-метрія ставоходу.

Базисна терапія БА.

Терапія БА передбачає наступне:

  • профілактика хронічних симптомів БА (кашлю, задишки, ін.) в т.ч. і нічних;

  • підтримка нормальної функції легень або близької до нормальної (варіабельність ПШ>20%);

  • підтримання нормального рівня активності в т.ч. і фізичної;

  • профілактика рецидивів загострення і введення до мінімуму необхідності госпіталізації;

  • забезпечення оптимальної фармакотерапії з мінімальною необхідністю бета-агоністами, мінімальними небажаними ефектами або їх відсутністю;

  • задоволення пацієнта і його сім'ї від лікування.

Лікування БА повинно передбачати:

  • вік, супутні захворювання, побут, а також характеристику перебігу БА;

  • тяжкість перебігу;

  • фазу перебігу (загострення, ремісія);

  • тяжкість загострення;

  • клініко-патогенетичний варіант перебігу.

Лікування поєднює етап тактичної терапії: в фазу загострення направлену на зняття чергового загострення і етап стратегічної терапії проводиться в фазі ремісії з метою профілактики загострень. Ефект лікування в значній мірі залежить від навчання хворих.

Лікування.

Для медикаментозного лікування БА використовуємо два види лікарських препаратів (ЛП): профілактичні препарати тривалого застосування (зокрема протизапальні препарати), які попереджують появу приступів, і препарати для надання невідкладної терапії (бронходилятатори короткої дії), які використовуємо для зняття приступу.

Перевагу надаємо інгаляційним формам ЛП, поскільки їм властива найвища протизапальна дія безпосередньо на дихальні шляхи, не викликаючи побічного ефекту і системної дії.

  • Пристрої для введення інгаляційних препаратів включають дозовані аерозольні інгалятори (ДАІ), дозовані інгалятори, які приводяться в дію при вдиханні, сухопорошкові інгалятори та небулайзери. Для полегшення застосування інгаляторів рекомендують використовувати спейсери (проміжні повітряні камери). Спейсери також знижують системне всмоктування та побічні ефекти інгаляторів кортикостероїдів.

  • Інгалятори потрібно підбирати індивідуально для кожного пацієнта. В загальному:

  • дітям до 2 років рекомендуються ДАІ зі спейсером і маскою, або небулайзер;

  • при застосуванні спейсера треба звернути увагу, чи підходить він до інгалятора. По мірі росту дитини і відповідно збільшення об'єму легень, необхідно підбирати спейсери більших розмірів.

  • Якщо у будь-якого пацієнта, старшого за 5 років, виникають труднощі із застосуванням ДАІ, необхідно додатково використовувати спейсер, або дозований інгалятор, який приводиться в дію вдиханням, сухопорошковий інгалятор або небулайзер. Сухопорошкові інгалятори вимагають певного зусилля при вдиханні, що може бути складним при нападах астми або для дітей до 5 років.

  • Пацієнти, які страждають від тяжких нападів, повинні використовувати ДАІ зі спейсером або небулайзер.

  • Необхідно навчити пацієнтів та їх батьків техніки використання інгаляторів. Різні інгалятори використовуються по-різному.

  • Продемонструйте, як користуватись інгалятором та покажить ілюстровану інструкцію.

  • При кожному відвідуванні лікаря пацієнт повинен продемонстру-вати, як він користується інгалятором.

Ступеневий підхід до тривалого лікування астми у немовлят та дітей до 5 років.

Мета лікування – досягнення контролю над астмою:

  • Мінімальні хронічні симптоми (в ідеалі – відсутні), включно з нічними симптомами.

  • Мінімальні (нечасті) напади.

  • Відсутність потреби у невідкладній допомозі.

  • Мінімальна необхідність у β2-агоністах.

  • Ніяких обмежень активності, включно з фізичними навантаженнями.

  • Нормальні показники функції легень.

  • Мінімальні або відсутні побічні ефекти від медикаментів.

Виділено препарати, які є більш бажанами. Навчання пацієнта необхідно проводити на кожному ступені лікування

Довготривале

профілактичне

Невідкладне

Ступінь 4

Важка

Персистуюча

Щоденні ліки:

  • Інгаляційні кортикостероїди

  • Дозований аерозоль зі спейсером і маскою > 1 мг денно або

  • Будесонід через небулайзер > 1 мг двічі на день

  • При потребі пероральні стероїди – найнижча прийнята доза через день вранці.

  • Бронходилятатор короткої дії: інгаляційний β2-агоніст або іпратропіуму бромід, або β2-агоніст у таблетках чи сиропі при потребі, але не частіше 3-4 разів денно.

Ступінь 3

Середньої важкості

Персистуюча

Щоденні ліки:

  • Інгаляційні кортикостероїди

  • Дозований аерозоль зі спейсером і маскою 400-800 мкг денно або

  • Будесонід через небулайзер ≤ 1 мг двічі на день

  • Бронходилятатор короткої дії: інгаляційний β2-агоніст або іпратропіуму бромід, або β2-агоніст у таблетках чи сиропі при потребі, але не частіше 3-4 разів денно.

Ступінь 2

Легка

Персистуюча

Щоденні ліки:

  • Інгаляційний кортикостероїд 200-400 мкг, або кромоглікат (застосовуйте дозований аерозоль зі спейсером і маскою або небулайзер).

  • Бронходилятатор короткої дії: інгаляційний β2-агоніст або іпратропіуму бромід, або β2-агоніст у таблетках чи сиропі при потребі, але не частіше 3-4 разів денно.

Ступінь 1

Інтермітуюча

  • Не потрібні.

  • Бронходилятатор короткої дії: інгаляційний β2-агоніст або іпратропіуму бромід при потребі, але не частіше трьох разів на тиждень.

  • Інтенсивність лікування залежить від важкості нападів.

Loading...

 
 

Цікаве