WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Бронхіальна астма: особливості клініки, діагностики у дітей різних вікових груп. Лікування. Диспансеризація - Лекція

Бронхіальна астма: особливості клініки, діагностики у дітей різних вікових груп. Лікування. Диспансеризація - Лекція

Препарати для надання невідкладної допомоги:

Бета-2-агоністи короткої дії: форма випуску аерозольні алюмінієві балончики об'ємом 10 мл, в якому є 200 доз. Одна доза містить 0,1 мг препарату. Таблетки по 2 і 4 мг препарату. Для зняття приступу вдихають 1-2 дози препарату, якщо через 5 хв. після інгаляції першої дози помітного покращення не наступило, то вдихають ще дві дози. Наступні інгаляції проводять з інтервалом 4-6 годин (не > шести разів за добу).

Сальбутамол (вентолін), альбутерол, бітолтерол, ізоетарин, метапротенереном, пірбутерол.

  1. Тербуталін (бриканіл) - аерозоль, ампули, таблетки. Ампули – 0,25 мг, таблетки –2,5 мг. Дітям 3-7 років –1/4 –1/3 т, 7-15років - т. один-два рази в день.

  2. Фенотерол (беротек) – аерозоль, одна доза містить 0.2 мг препарату. Прооводимо один вдох 2-3 рази за добу. Помимо впливу на бета-2-аденорецептори стимулює функцію війчастого епітелію. Особливо є ефективним при БА фізичного навантаження.

  3. Кленбутерол (спіропент): ефект утримується 12 годин таблетки по 0,02 мг, сироп по 0,01 мг в 5мл, сироп для дітей 0,005 мг в 5 мл, розчин – 0,06 мг в 1мл (20крапель). Інгаляції через респіратор: 4-7 крапель розчину кленбутеролу розвести в 5 мл дистильованої води вдихати 5-7 хв.

  4. Гексопреналін (іпрадол) ефект сильний і тривалий. Лікарські форми: таблетки по 0,5 мг (до 3 раз в день); сироп по 0, 125 мг в і мірній ложці (5 мл) у флаконах по 150мл, аерозоль 0,2 мг одна доза, у флаконі 400 доз, ампули по 0, 025% р-н (0,25 мг в 1 мл) по 50 мл – для звичайних інгаляторів.

М- холінолітики.

  1. Іпрапроміум бромід (атровент) – аерозоль: одна доза 0,02 мг, в балонах 15 мл- 300 доз.

  2. Антихолінергічна дія, особливо блокує холінорецептори бронхів, зумовлюючи зменшення набряку слизової. Ефект наступає через 3-5 хв. до 30 хвилин і утримується максимально від 1,5-2 до 5-6 годин. Використовуємо 4-6 разів в добу.

  3. Тровентол (трувент): аерозоль по 0,04 мг (балон по 12,5 мг) і 0,08 мг (балон 25 мг) одна доза. Починати слід з інгаляції 0,04 мг, при відсутності ефекту інгаляція 0,08, повторити через 4-6 годин.

Препарати комбіновані:

  1. Беродул: беротек + атровент.

  2. Дітек: кромолін натрію + беротек.

  3. Комбівент: сальбутамол + атровент.

У випадку відсутності бета-2-агоністів короткої дії використовуємо теофіліни короткої дії.

Профілактичні препарати тривалої дії – базисна терапія.

Кортикостероїди (глюкокортикоїди) протизапальна дія.

Інгаляційні ГК:

  1. бекломезатон (бекотид, беклазон, беклофорт, бекломент) – 1-2 інгляції (50-100мкг) 2-4 рази в добу, максимально до 10 інгаляцій (до 12років-500мкг); старшим 12 років – 12-16 інгаляцій – 600-8000 мкг. (макс. доза 1 мг).

  2. Будесонід.

  3. Флунісолід (інгакорт) – інгаляційний кортикостероїд добова доза не > 1 мг, дітям після 6 років.

  4. Фліксотид (фліксоназе) для ендоназального використання після 12 років по 2 інгаляції в кожню ніздрю 1-2 рази в добу.

  5. Беконазе – інтраназальні інгаляції після 6 років: одна на день інгаляція в кожню ніздрю 3-4 краплі за добу. Ефект спостерігається на 5-7 добу. Ендоназально інгаляційні ГК використовуємо при полінозах, алергічних ринітах.

  6. Тріамцінолон. Таблетовані форми: преднізолон, метилпреднізолон.

2. Стабілізатори мембран опасистих клітин, протизапальні.

  1. кромоглікат натрію – інтал (кромолін);

  2. максимальний ефект через 4-6 тижнів;

  3. інтал-плюс (інтал+антровент);

  4. недокроміл натрію (тайлед);

  5. тайлед-мінт =тайлед+антровент.

3. Бета-2-агоністи пролонгованої дії: сальметерол (серевент) 1 доза – 25 мкг. Після 4 років – 25 мкг х 2р. в добу;старшим 12 років - 25-75 мкг х 2 рази в добу.

4. М-холінолітики пролонгованої дії: вентилат – клінічний ефект утримується до 12 годин, використовуємо 2-3 інгаляції за добу.

5.Теофілліни (амінофілін, теофіліни) – бронхолітична дія.

  1. Антилейкотрієнові препарати – агоністи лейкотрієнових рецепторів, інгібітори 5-ліпооксигенази.

1 гр. прямі інгібітори 5-ліпооксигенази – зімутон, АВТ-761, Z-D

2138.

2 гр. інгібітори ФЛАП (специфічного мембранного протеїну) –

попереджують звязування цього білка з арахідоновою кислотою

(МК-886, МК-0591, ВАУ-1005).

3 гр. антогоністи рецепторів лейкотрієнів (С4, Д4, Е4) зафірукласт,

монтелукаст, пранлукаст, вермукаст, побілукаст.

  1. гр. агоністи рецепторів Z-В4 (И-75,302).

Аколат – табл. 20 мг. Вище 12 років 20 мг х 2 рази.

Не рекомендовано використовувати для лікування приступів БА:

  1. седативні засоби (строго уникати);

  2. муколітики (можуть посилювати кашель);

  3. сульфат магнію (не доказаний ефект);

  4. фізичну терапію грудної клітки (зростає дискомфорт пацієнта);

  5. гідратаційну терапію великими об'ємами рідини для старших дітей;

  6. антибіотики.

Невідкладна терапія асматичного статусу.

  1. Терапія ГК системної дії. Гідрокортизон 125-250 мг д.д. в/в краплинно, преднізолон 60 мг в/в струйно, надалі в/в крап. 120-140 мг. Після покращення стану дитини через 24 години дозу знижуємо на 1/4-1/5 /і доводимо до індивідуальної підтримуючої. Призначення ГК. Корекція вторинних порушень газообміну, кислотно-лужної рівноваги, гемодинаміки.

  2. Відміна бета-2-агоністів, якщо хворий використовував їх для зняття приступу (беротек, сальбутамол, ін.).

  3. В/в крапельно вводити 2,4% р-н теофіліну у ізотонічному розчині хлориду натрію.

  4. Корекція метаболічного ацидозу: в/в крап. 4% р-н гідрокарбонату натрію ( доза за показниками ВЕ).

  5. Інфузійна терапія направлена на відновлення об'єму циркулюючої крові, мікроциркуляції, в'язкості крові, зменшення в'язкості мокротиння. Використовуємо ізотонічний р-н хлориду натрію, 5% р-н глюкози, реополіглюкін.

  6. Терапія діуретиками:

  1. набряк легень або мозку;

  2. розвиток гострої правошлуночкової недостатності;

  3. підвищення ЦВТ > 150 мм.рт.ст.;

  4. різке зменшення діурезу;

  5. хронічна НК ІІ-ІІІ ст. Найефективнішим при цьому є введення фурасеміду в кінці інфузійної терапії.

  1. Антикоагулянти. З метою покращення реологічних властивостей крові і профілактики тромбоемболічних ускладнень, розвитку ДВЗ синдрому вводимо р-н гепарину 50-100 од. кг м.т. (фраксипарин, клексан).

  2. Гіпоксемія є показанням до оксигенотерапії. Необхідно підтримувати рівень Ра О2 > 80 мм.рт.ст.; а рівень насичення крові киснем (S О2)-> 90%.

  3. Показаннями до бронхоскопії – зони німої легені.

  4. Перевід на ШВЛ: порушення свідомості або збудження, зупинка серця або фатальні аритмії, прогресуючий ацидоз і гіперкапнія, стійка гіпоксемія, пригнічення дихання, виражена втома дихальних м'язів.

  5. Екстракорпоральні методи лікування: гемосорбція, імуносорбція, спленосорбція, плазмофорез, УФО крові.

Базова терапія БА.

Основні принципи базової терапії БА полягають в наступному:

  1. усунення причинних факторів;

  2. необхідність проведення тривалої протизапальної терапії, направленої на зменшення хронічного запального процесу в легенях;

  3. "ступеневий" підхід до призначення ЛП, який поєднює збільшення кількості і частоти прийому останніх по мірі зростання тяжкості перебігу БА;

  4. досягнення ефективного контролю БА з допомогою індивідуальних планів лікування, навчання хворих.

Завдання тривалої терапії БА – досягнення контролю над нею.

  1. Лікування хронічного запалення в дихальних шляхах, тривало і не більше 6 міс., необхідних для регресу морфологічних змін.

  2. Зниження бронхіальної гіперчутливості.

  3. Ліквідація або зменшення клінічних проявів захворювання, зменшення частоти і тяжкості приступів задухи, в т.ч. і нічних.

  4. Нормалізація або покращення показників функції зовнішнього дихання (варіабельність ПШ більше 20%). У дітей старших 4-5 років необхідний моніторинг ПШ за допомогою пікфлоуриметра.

  5. Попередження загострень,ускладнень, інвалідності і смертності.

  6. Відміна або мінімальна необхідність у бета-2-агоністах.

  7. Профілактика побічної дії ЛП.

  8. Не обмежувати фізичну активність.

  9. Покращити якість життя хворих.

  10. Базова терапія у дітей не повинна бути агресивною.

  11. Можливе використання ін. ЛП (агоністи лейкотрієнів, лазолван, антигістамінні ІІ покоління).

Loading...

 
 

Цікаве