WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Виразкова хвороба у дітей. сучасні погляди на етіологію, патогенез. Клініка, перебіг, діагностика, диференційна діагностика. Сучасні аспекти лікування - Реферат

Виразкова хвороба у дітей. сучасні погляди на етіологію, патогенез. Клініка, перебіг, діагностика, диференційна діагностика. Сучасні аспекти лікування - Реферат

  • печія;

  • гіркота у роті;

  • нудота;

● Пальпаторно:

  • завжди має місце локальна напруга м'язів;

  • болі в епігастрії;

  • позитивний симптом Менделя.

Виразкова хвороба шлунку і ДПК

  • як правило, тяжкий перебіг хвороби;

  • основні клінічні ознаки – як при ВХ ДПК.

Для сучасного перебігу ВХ ДПК характерно:

  • омолодження (маніфестація у 7-9 років);

  • зміни морфогенезу хвороби;

  • атиповий перебіг (скритий перебіг, безбольовий варіант – до 50% випадків);

  • збільшення частоти ускладнень (кровотеча у 20-25%) і тяжких варіантів перебігу;

  • резистентність до лікування, що проводиться;

  • нівелювання сезонності загострень.

За тяжкістю перебігу захворювання:

  • легкий перебіг: термін загоєння виразки – до 1 місяця; ремісія – більше 1 року; відсутність ускладнень (27-30%);

  • перебіг середньої тяжкості: термін загоєння виразки – від 1 до 2 місяців; ремісія – менше 1 року; відсутність ускладнень (25%);

  • тяжкий перебіг: нетипова локалізація виразок; численні дефекти; термін загоєння – більше 2 місяців; часті рецидиви – більше 2 разів на рік (40-45%).

  1. Лабораторні дослідження

а) обов'язкові:

  • клінічний аналіз крові;

  • клінічний аналіз сечі;

  • загальний білок та білкові фракції крові;

  • гістологічне (цитологічне) дослідження;

  • тести на Helicobacter pylori (швидкий уреазний, бактеріологічний, дихальний уреазний тест, серологічний ІФА, імуноферментний аналіз концентрації антигену НР у калі, ПЛР);

б) при необхідності:

  • аналіз калу на приховану кров (реакція Грегерсена);

  • аналіз калу на рівень гормонів (гіпергастринемія, гіперсоматотропінемія);

  • імунограма;

  • інші.

  1. Інструментальні дослідження та критерії діагностики:

Дослідження шлункової секреції:

  • внутрішньошлункова рh-метрія (підвищення кислотності шлункового вмісту – 90-95%, зниження залужуючої функції);

  • фракційне дослідження шлункового соку (гіперацидний стан, підвищення протеолітичної активності як у фазі активності, так і в фазу ремісії);

Фіброезофагогастродуоденоскопія з прицільною біопсією. Діагностика НР-інфекції: проводиться з метою діагностики та через 3-4 тижні після початку курсу лікування. При необхідності – до повної епітелізації виразки.

Фаза загострення:

а) І стадія – гостра виразка.

На фоні виражених запальних змін слизової оболонки шлунку та 12-палої кишки – дефект (дефекти) округлої форми, оточений запальним валом; виражений набряк. Дно виразки – з нашаруванням фібрину.

При ВХ ДПК:

  • передня стінка – 35-40%;

  • задня стінка – 22-27%;

  • бульбодуоденальний перехід – 28-32%;

  • постбульбарна локалізація – 5%;

При ВХ шлунка:

  • пілороантральний відділ –76-80%;

  • медіогастральна – 17-20%;

Поодинокі дефекти –55-60%.

Численні дефекти –35-40%.

Поверхневі виразки - 60%.

Глибокі виразки – 40%.

б) ІІ стадія – початок епіталізації.

Зменшується гіперемія. Згладжується запальний вал, краї дефекту стають нерівними, дно виразки починає очищуватися від фібрину, намічається конвергенція складок до виразки.

Фаза неповної ремісії

в) ІІІ стадія – загоєння виразки

На місці репарації – залишки грануляцій, рубці червоного кольору різноманітної форми, з деформацією або без неї.

Зберігаються ознаки активності гастродуоденіту.

Ремісія

Повна епітелізація виразкового дефекту (або "спокійний" рубець), відсутні ознаки супутнього гастродуоденіту.

При проведенні прицільної біопсії:

  • експрес-діагностика НР;

  • гістологічна і мікробіологічна діагностика НР;

  • гістологічна (цитологічна) верифікація діагнозу.

Диференційна діагностика з гострими виразками.

Ускладнення (у10-15% випадків ВХ, вдвічі частіше – у хлопчиків):

  • кровотеча (80% у структурі ускладнень);

  • деформація і стеноз (10-12%);

  • перфорація;

  • пенетрація.

Рентгенологічне обстеження (допоміжне):

Рентгенологічні критерії виразки (синдром "ніші", конвергенція складок і т. і.) у дітей зустрічаються рідко. Обстеження використовується для діагностики моторно-евакуаторних порушень, дуоденостазу.

УЗД органів черевної порожнини (одноразово):

Дослідження проводиться для скринінг-діагностики супутньої патології.

ІІІ. Основні принципи лікування

Залежать від локалізації виразки (шлунок чи ДПК), фази захворювання, тяжкості перебігу, наявності ускладнень, зв'язку з Helicobacter pylori.

При загостренні:

  1. Вибір режиму харчування (призначення дієтичного харчування – стіл №1а, 1 або № 5), вибір рухового режиму.

  2. Індивідуальне призначення комплексного лікування з урахуванням етіології, провідних патогенетичних механізмів і клініко-ендоскопічного симптомо-комплексу.

При НР- асоційованій виразковій хворобі:

    • призначення однієї з загальноприйнятих схем (потрійна або квадротерапія) протягом 7-10 днів, з наступним підтвердженням ефективності ерадикації (через 4 тижні та через 6 місяців) – будь-якими двома методами верифікації НР. Як базисному засобу для проведення ерадикаційної терапії перевага надається Де-нолу;

    • призначення антисекреторної терапії (перевага – блокаторам Н2-рецепторів гістаміну – 2 - 4 поколінь, селективним М1-холінолітикам) на термін 3-4 тижні, з поступовою відміною або призначенням підтримуючої дози (до 6-8 тижнів);

    • при необхідності для посилення лікувального ефекту – місцеве лікування (через ендоскоп) виразкового дефекту – 6-10 сеансів.

Після відміни антихелікобактерної терапії призначають на строк 3-4 тижні:

  • цитопротектори: Смекта, Сукральфат (Вентер), препарати кореня солодки (Ліквірітон);

  • репаранти: (Спіруліна, облепіхова олія та інші);

  • при порушеннях моторики (рефлюкси, дуоденостаз) – прокінетики (Мотіліум) – на 10-14 днів;

  • седативні препарати – Персен – на 3 тижні;

  • антистресорні засоби (Сибазон) – на 3 тижні;

  • симптоматичне лікування:

  • спазмолітики (Но-шпа, Галідор, М2-холінолітики) – на 10-15 днів;

  • полівітамінні препарати – до 4 тижнів.

Курс лікування в середньому 4 тижні, може бути продовжений до 6-8 тижнів.

Питання про призначення підтримуючої терапії, кратність та час протирецидивних курсів лікування вирішується індивідуально.

В фазі загострення захворювання для нормалізації секреторної і моторної функції шлунка, а також підвищення трофіки СОШ призначається:

  • високочастотна електротерапія (ВЧ) – індуктотермія;

  • надвисокочастотна терапія (НВЧ) або мікрохвильова терапія: сантиметрова або дециметрова;

  • електротерапія імпульсними струмами (діадинамотерапія).

При вираженому больовому синдромі застосовуються діадинамічні струми, електрофорез із спазмолітиками.

При зниженні секреторної діяльності шлунка призначається:

  • гальванізація області шлунка;

  • електрофорез з кальцієм за поперечною методикою;

  • електростимуляція за допомогою діадинамічних струмів

У фазі неповної ремісії :

  • магнітотерапія;

  • електросон;

  • теплолікування (парафінові, озокеритові аплікації та ін.);

  • водолікування.

Для нормалізації моторно-евакуаторної функції шлунку та підвищення трофіки слизової оболонки шлунку застосовується лазерна та магніто-лазерна терапія.

Протипоказаннями для фізіотерапевтичного лікування є тяжкий перебіг захворювання, кровотеча, індивідуальна несприятливість до фізичних методів.

Серед немедикаментозних методів лікування застосовуються: рефлексотерапія, фітотерапія, гомеопатія, мікрохвильова резонансна терапія.

У стадії ремісії поряд з застосуванням фізіотерапевтичних методів показано лікування мінеральними водами. Показаним є санаторно-курортне лікування.

Строки перебування в стаціонарі – в середньому 28 днів, при тяжкому перебігу – до 6-8 тижнів.

Диспансерний нагляд: кратність обстежень – не менше 3 разів на рік; кратність ендоскопічного дослідження – не менше 2-3 разів на рік або індивідуально.

Література:

  1. Аруин Л.И. Новая международная морфологическая классификация гастрита

( модификация Сиднейской системы) // Архив патологии. - 1997.- №3.- С.3-6.

  1. Баранов А.А. Заболевания органов пищеварения у детей. - М.,1996.- 304.

  2. Белоусов Ю.В. Фармакология язвенной болезни. // Клиническая фармакологическая терапия. – 1993.- №2.- с. 54-57.

  3. Лук'янова О.М. Сучасне патогенетичне лікування хронічних захворювань гастродуоденальної зони у дітей. //Журнал практического врача. – 1996.- №5.-

С. 19-21.

  1. Пайков В.Л. Практические вопросы детской гастроэнтерологии: Сб. лекций и научных работ. С-П.- 1996.- 185с.

  2. Филин В.Н., Цветкова Л.Н., Щербаков Б.Л., Мазурин А.В. Эффективность противорецидивного лечения язвенной болезни двенадцатиперстной кишки при пилорическом геликобактериозе у детей. //Педиатрия. –1996.- №2.- С.4-48.

  3. Практические рекомендации по диагностике и лечению инфекции Helicobacter pylori у взрослых и детей. Харьков. - 1998.

Loading...

 
 

Цікаве