WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Хронічні гепатити у дітей: класифікація, клініка, діагностика. сучасні методи лікування. профілактика. цироз печінки - Лекція

Хронічні гепатити у дітей: класифікація, клініка, діагностика. сучасні методи лікування. профілактика. цироз печінки - Лекція

Лікувальна фізкультура. Основною лікувальної фізичної культури, яка широко використовуються з метою лікуванні дітей з хронічними захворюваннями печінки і жовчних шляхів, є ранкова гігієнічна гімнастика, ходьба до джерел і на лікувальні процедури, екскур-сії, ігри, опанування трудових навиків. Вправи комплексу лікувальної гімнастики, які проводяться стоячи, сидячи, верхом на лаві, лежачи, переслідують мету поступового збільшення навантаження на черевний прес. Регулярне застосування різних гімнастичних і дихальних вправ викликав то зниження, то підвищення внутрішньочеревного тиску, поліпшує кровопостачання печінки, утворення жовчі, покращує діяльність шлунка і кидок.

В комплексі лікування дітей ходьба посідає значне місце, тому що екскурсії, прогулянки дозволяють використати високоіонізоване повітря. Ходьба сприяє тренуванню органів кровообігу, сприятливо впливає на процес дихання, поліпшує окислювальні процеси в організмі, діяльність внутрішніх органів і центральної нервової системи. При ощадному режимі рекомендована повільна ходьба (до 40-60 кроків за 1 хв) в межах території санаторію, при тонізуючому режимі дозволяються прогулянки на відстань 2 км (ходьба до джерела, водо- і грязелікарні), при тренувальному режимі можливі прогуляним до 3-4 км.

Застосування комплексного санаторно-курортного лікування при хронічних ураженнях печінки і жовчних шляхів у дітей приводить до ліквідації або значного зменшення клінічних проявів хвороби.

Цироз печінки.

Цироз печінки (ЦП) являє останню стадію прогресуючого перебігу хронічного гепатиту і морфологічно характеризується глибокою перебудовою всіх структур печінки внаслідок фібросклерозу, розвитку вузликів регенерації, внутрішньо- і поза печінкових портокавальних анастомозів.

У дитячому віці ЦП зустрічається значно рідше, ніж у дорослих, і перебігає відносно більш сприятливо.

Міжнародна асоціація по вивченню печінки запропонувала класифікацію (1974), яка є вдосконаленим варіантом Кубинської (Гавана,1956) класифікації і відображає етіологію та морфологічний тип ЦП.

Такі види ЦП, як алкогольні, хімічні (медикаментозні), застійні, первинні міліарні, у дітей бувають вкрай рідко. І, навпаки, вторинний міліарний і зв'язаний з вірусним гепатитом (головним чином, типу В) ЦП є провідними в дитячому віці. Вважають, що постгепатичні ЦП розвиваються у 0,5 % тих, які перехворіли на гострий вірусний гепатит(А.Радивенська, 1986).

Морфологічна класифікація цирозів печінки.

  1. Мікронодулярний (дрібнозернистий) цироз.

  2. Макронодулярний (крупнозернистий) цироз.

  3. Змішаний тип (мікро- макронодулярний) цироз.

  4. Неповний септальний або мультинодулярний цироз.

Етіологічна класифікація цирозів печінки.

І. Цирози внаслідок генетичних розладів:

  1. Галактоземія.

  2. Глікогеном (амілопектиноз).

  3. Тирозином.

  4. Спадкова непереносимість фруктози.

  5. Альфа-1-антитрипсинова недостатність.

  6. Таласемія і деякі інші генетично зумовлені анемії (піридоксинова

недостатність, трансферинемія).

  1. Хвороба Вільсона-Коновалова.

  2. Гемохроматоз.

  3. Біліарний цироз печінки при муковісцидозі.

  4. Спадкова геморагічна телеангіектазія (хвороба Ослера-Рандю-

Вебера).

  1. Беталіпокротеінемія

  2. Інші причини.

ІІ. Хімічні цирози.

ІІІ. Алкогольні цирози.

ІV. Інфекційні цирози.

V. Аліментарно зумовлені цирози.

VІ. Вторинний і біліарний цирози.

VІІ. Застійний (конгестивний) цироз.

VІІІ. Криптогенні цирози.

ІХ. Первинний біліарний цироз.(хронічний негнійний

деструктивний холангіт).

Х. Індійський дитячий цироз.

ХІ. Саркоїдозні цирози (грнульоматозні).

ХІІ. Інші.

Патогенез відрізняється різноманіттям і залежить від першопричини ЦП. Наприклад, для ЦП, який розвивається після вірусного гепатиту, характерні імунологічні спадкові дефекти і розвиток аутоімунних процесів, для вторинного міліарного цирозу печінки – прогресуючі явища холестазу і т.д. У зв'язку з цим морфологічні дослідження біоптату печінки будуть виявляти переважно ті чи інші зміни (некроз, портальний і пери портальний фіброз, розширення жовчних каналів та ін.).

Клініка характеризується інтоксикаційним (слабість, в'ялість, субфебрильна температура при супутньому холангіті чи холецистохолангіті), диспепсичним (поганий апетит, зміни характеру стільця) і больовим (тупий, у верхній половині живота, більше справа) синдромами. Діти відстають у фізичному розвитку, шкіра суха, бліда, визначаються судинні зірочки, внутрішкірне розширення і звивистість капілярів верхньої частини спини, печінкові долоні.

Об'єктивні показники завжди чітко виражені. Печінка завжди збільшена (деякі автори бачили її зменшення – атрофію), щільна, з нерівномірною поверхнею і гострим краєм. При активному запальному процесі вона різко болюча, позитивний симптом Ортнера. Оскільки в патологічний процес завжди втягуються суміжні органи травного каналу, то спостерігається обкладеність язика, пальпаторна болючість у підложечній ділянці по ходу товстої кишки. Селезінка збільшена, щільна, здебільшого неболюча. Субіктеричність і ікречність слизових і шкіри характерна практично для всіх форм ЦП при декомпенсації, а в стадії компенсації вона спостерігається у дітей з міліарним цирозом. Геморагічний синдром більш характерний для суб- і некомпенсованої стадії цирозу.

Крім того, основне захворювання надає своїх специфічних рис. Наприклад, для галактоземії характерні ранні прояви з боку печінки (перші місяці життя), жовтяниця, катарахта, затримка психомоторного розвитку.

Виключно важливе значення для прогнозу і призначення лікування має ступінь активності і характер патологічного процесу в гепатобіліарній системі. Для цього слід використовувати посиндромний підхід до оцінки біохімічних проб.

Біохімічні синдроми при хронічних захворюваннях печінки

(А.С.Логвинов, Ю.Е.Блок, 1987)

Синдром

Зміни біохімічних показників сироватки крові

Цитоліз

АсАТ↑, АлАТ↑, ГДГ↑, залізо↑, ЛДГ↑,

вітамін В12↑

холестаз

кон'югований білірубін↑, ЛФ↑, альфа-ГТП↑, ЛАП↑, 5-нуклеоотидаза↑, холестерин↑

Поліклональна гамапатія

Загальний білок ↑, глобуліни↑, β- і α-глобулі-ни ↑, І ġ G ↑, І ġ L↑, І ġ А↑, осадкові колоїдні проби +

Недостатність синтетичної функції печінки

Альбуміни ↓, протромбіновий комплекс↓, холінестераза↓, холестерин↓.

Пеінкова гіперазотемія

аміак↑, загальний амінний азот↑, феноли↑, індикан↑, ароматичні амінокислоти (феніл-аланін, тирозин, триптофан)↑.

Однак, бувають випадки латентного протікання ЦП, коли його діагностують при поступленні дитини в садочок чи школу, а іноді уже при появі ознак декомпенсації. І.В.Дворяковський та інші (1987) стверджують, що ультразвукове обстеження дозволяє не тільки підтвердити діагноз ЦП, але й визначити його тип і стадію. Реогепатограма дозволяє виявити різке зниження інтенсивності і підвищення тонусу внутрішньо печінкових судин. Характер, тип, а до певної міри, й активність процесу підтверджується дослідженням біопунктату печінки.

Прогноз при ЦП несприятливий, особливо при виражених проявах аліментарного, гематологічного, електролітного і морфологічного характеру. Проте, в окремих випадках вдається досягти стійкої стабілізації позитивного ефекту.

Лікування залежить від активності патологічного процесу, стадії, етіології захворювання. Наявність активного патологічного процесу при компенсованих і початкових етапах субкомпенсованого ЦП вірусного чи аутоімунного походження обумовлює терапію, рекомендовану при ХАГ. При кожній формі і стадії ЦП значно обмежується фізичні навантаження. Розвиток ЦП при атрезії жовчних шляхів може бути попереджений, зупинений чи навіть ліквідований тільки хірургічним шляхом. Терапія, спрямована на покращення відтоку жовчі і кровообігу в печінці, має допоміжне значення. Спадкова патологія, яка супроводжується цирозом печінки, потребує лікування основного захворювання. Так, виключення при галактоземії галактози з вигодовування дитини з перших днів життя попереджує розвиток ЦП. Некомпенсована стадія ЦП лікується симптоматичними засобами. В їжі обмежується білок, при асциті застосовують сечогінні препарати, при кровотечах вживають заходів ждля їх зупинки і т.д. Призначення глюкокортикостероїдів і цитостатиків (азатіоприну) в цій стадії не показане, тому що швидко розвиваються різні ускладнення, в тому числі й сепсис.

Loading...

 
 

Цікаве