WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Хронічні гепатити у дітей: класифікація, клініка, діагностика. сучасні методи лікування. профілактика. цироз печінки - Лекція

Хронічні гепатити у дітей: класифікація, клініка, діагностика. сучасні методи лікування. профілактика. цироз печінки - Лекція

Прогноз відносно сприятливий, оскільки ХАГ нерідко трансформується в цироз. Кожне наступне загострення погіршує прогноз.

Лікування хворих з помірною активністю ХАГ близьке до терапії ЛІГ. Слід пам'ятати про необхідність виключення гепатотоксичних речовин, в тому числі лікарських. Виражена активність запального процесу вимагає значного обмеження фізичних навантажень.

Основним моментом у лікуванні ХАГ є глюкокортикостероїди, імуносупресори, імуномодулятори, противірусні препарати. Найбільш сильна комбінація глюкокортико-стероїдів та імуносупресорів. Преднізолон призначають по 2 мг/кг/добу, але не більше 10 мг/добу, після досягнення ефекту (5-7 тижнів) його поступово зменшують до підтримуючої дози 0,5-1,0 мг/кг/добу через день протягом 18-24 міс. Азатіопрін дають спершу в дозі 1,5 мг/кг/добу, а потім зменшують. Деякі автори (А. Радвейська, 1996) при такій комплексній терапії призначать преднізолон і азатіопрін приблизно вдвічі.

Якщо при ХАГ вірусної етіології спонтанні ремісії можливі, то при аутоімунному процесі прогресування з траснформацією в періоді ремісії, з наявним у процесі і розгарі печінкової недостатності. Клінічні прояви захворювання діагностики ХАГ вірусної і аутоімунної етіології (табл. І).

Таблиця 1

Критерії диференціальної діагностики ХАТ вірусної і аутоімунної етіології

Ознаки

ХАГ вірусної етіології

Аутоімунна Х-ІГ

Етіологічний фактор

вірусна інфекція

відсутній

Клінічний перебіг

Нерідко повільний із схильністю до спонтанних ремісій

безперервно-прогресуючий в цироз з частими загострен-нями і жовтяницею

Системні позапечінкові прояви

рідко

часто

Активність амінотрансфераз сироватки крові

як правило, коливання субнормальних до підвище-них цифр

Стійко підвищена в 5 і більше разів

Гіпергамаглобулінемія

часто помірна

різко виражена (20 г/л)

Маркери вірусної реплікації в сироватці крові і в тканині печінці

часто находять

відсутні

Органоспецифічні аутоан- титіла в сироватці крові

рідко

часто

Гепатоспецифічні аутоан- титіла до мембран

рідко

часто

Співвідношення супресорів до хелперів

Підвищена (переважно супресорна активність)

Знижена (переважно хелперна активність)

Частота гепатоцитів АН-АІ

нормальна

підвищена

Ефективність лікування глюкокортикостероїдів

майже постійна

відносно виражена

Чим раніше розпочата комбінована терапія глюкокортикоїдами та імуносупресорами, тим більше шансів попередження розвитку цирозу печінки.

Діти з аутоімунним ХАГ і ХАГ вірусної природи підлягають пожиттевому активному диспансерному нагляду з обов'язковим визначенням активності запального процесу в печінці не рідше одного разу в квартал і при виникненні ознак рецидиву (гіперамінотрансфераземія, гіпергамаглобулінемія, гіпербілірубінемія) призначається лікування.

Дітям з ХАГ будь-якого походження санаторно-курортне лікування протипоказане.

Неспецифічний реактивний гепатит (НРГ) - найбільш поширене хронічне запальне ураження печінки. Патогенез цієї патології пов'язаний із антитоксичною функцією печінки по відношенню до токсинів, антигенів, різних метаболітів, які поступають з током крові через систему ворітної вени чи печінкової артерії.

Морфологічно при НРГ знаходять помірно виражені зміни печінкової мезенхіми і печінкових клітин, які не мають тенденції до прогресування, не переходять в інші форми хронічного гепатиту і, як правило, не приводять до печінкової недостатності.

Реактивний або вторинний гепатит часто розвиваться при хронічних захворюваннях органів системи травлення (шлунка, тонкого і товстого відділів кишківника, підшлункової залози і також завжди при холециститі, холецистохолангіті), глистних інвазіях (опісторхоз, ехінококоз, фасциольоз та ін.), хронічній патології бронхолегеневої системи. Будь-яке сис-темне захворювання втягує в патологічний процес печінку.

У зв'язку з цим клініко-лабораторні зміни виражені незначно, а нерідко гепатомегалія виявляється випадково при оформленні дитини в садочок чи школу. Тому детальне обстеження дозволяє виявити зниження апетиту, у старших дітей - нудоту, іноді болі у верхній частині живота, в правому підребер'ї при фізичному навантаженні, збільшення і ущільнення печінки, позитивний симптом Ортнера, рідше - субіктеричність. Функціональні проби печінки в межах норми або незначно змінені.

Прогноз сприятливий, ліквідація основного захворювання веде до повної зворотності НРГ. Проведення терапевтичних заходів спрямоване на нормалізацію змін у печінці.

Лікувальне харчування має на меті зменшення навантаження на печінку важких метаболітів, а також підвищення функціональної здатності. У зв'язку з цим призначається хімічно щадна дієта з різким обмеженням тугоплавких жирів (свинина, гуска, качка, жирні сорти яловичини), включення в щоденне меню достатньої кількості фруктів і овочів за рахунок обмеження каш і макаронів.

В руховому режимі слід передбачати виключення елементів змагань, денний сон, прогулянки з максимальним перебуванням на свіжому повітрі.

Проведення тюбажів, особливо з сорбітом чи ксилітом, сприяє не тільки попередженню, але й ліквідації явищ холестазу, покращує функції гепатоцитів, шлунка, кишківника. Показаними є озокеритові чи грязьові аплікації, гальвано-грязьові тюбажі, пиття мінеральних вод, рідше апаратна фізіотерапія (індуктотермія, УВЧ, СВЧ та ін.). Таким дітям показане лікування як у місцевому санаторії, так і на курорті.

Токсичні гепатити. Поліпрагмазія, екологічна катастрофа, що насувається, зумовлює новий вид ураження печінки, на який ще недавно мало звертали увагу. Відомо, що будь-яка лікарська речовина, яка використовується довго і в значних дозах, може змінити структуру і функцію печінкової клітини. Найбільш значні прояви спостерігаються при дії токсичих речовин. Наприклад отруєння блідою поганкою.

Гепатопатіі з переважанням цитолізу (Л. Алявиш, Н.Одьевер, 1992).

Ампіцилін, метотрексат, карбеніцилін, оксацилін, хлороформ, оксифенізатин, фуросемід, парацетамол, фторотар, фенобарбітал, індометацин, рифампіцин, ахронхазил, саліцилати, ізоніазид, еуфілін, 6-меркаптопурин.

Особливо виражені зміни в печінці викликає глистна інвазія, часто важкі і незворотні неврози.

Цитостатичні речовини, тетрацикліни, великі дози вітаміну А викликають гепатопатії з переважанням стеатозу.

Для клініки характерно збільшення печінки, ущільнення і болючість при пальпації, позитивний симптом Ортнера. Гістологічні дослідження біоптату печінки виявляють некроз, стеатоз, запальних інфільтратів ураження гепатоцитів. Однак ці зміни не є специфічними.

Для діагностики гепатопатії токсичного походження у певній пригоді можуть стати такі дані: гепатотоксичність адсорбованої речовини відома, гепатопатія не прогресує після її відміни, вірусологічні тести, характерні для ХАГ негативні. Провокаційні тести допустимі лише при легкому ступені ураження печінки і то лише четвертою часткою застосованого раніше лікарського засобу.

Тактика побудови терапевтичних заходів залежить від вираженості ураження печінки. Вона може відповідати тяжкій формі вірусного гепатиту при клінічній картині обширного некротичного пошкодження (гормональна, дезінтоксикаційна терапія), а при незначних і доброякісних гепатопатіях обмежується відміною пошкоджуючого засобу, щадним руховим режимом і дієтичним харчуванням.

Вроджені гепатити (ВГ). При цьому виді гепатитів печінка пошкоджується внутрішньоутробно внаслідок інфікування плода або спадкових аномалій обміну речовин. Висока концентрація персистенції збудника в організмі вагітної приводить до ураження плаценти, оболонок плода, обсіменіння навколоплідної рідини з наступним зараженням плода і виникненням гепатиту. В анамнезі для вроджених гепатитів характерний зв'язок із захворюванням вагітної і наявністю клінічних проявів з перших днів після народження але не пізніше перших шести тижнів життя.

Різноманіття етіологічних факторів ВГ обумовлює деякі відмінності їх клінічних проявів. Однак, для всіх їх характерна гепатомегалія, жовтяниця (переважно кон'югаційна), забарвлення стільця, темна сеча і, залежно від важкості захворювання, рівноціності інтокскісацинів та геморагічний синдром. Додаткові методи обстеження підтверджують гепатоцелюлярне пошкодження.

Лікування неоднозначне і залежить від етіологічного фактора. Так, терапія стафілококового гепатиту тотожна лікуванню при сепсисі. При токсоплазмозному гепатиті призначають специфічні етіотропні препарати (хлорадин та ін.). Терапія ВГ вірусної етіології, в т.ч. і вірусного гепатиту В, залежить від важкості процесу і не відрізняється від лікування гострого вірусного гепатиту.

Видужання наступає через 2-6 тижнів, а іноді через кілька місяців. Нерідко відмічаються такі ускладнення, як холестаз, порушення трофіки, виражені прояви рахіту, рідше цироз печінки.

Loading...

 
 

Цікаве